Рішення від 15.12.2025 по справі 520/25305/25

Харківський окружний адміністративний суд

61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Харків

15 грудня 2025 року № 520/25305/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюкова Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Трунова М.В.,

за участі представників:

позивача - Чоломбитько Ю.О.,

відповідача - Риненко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Будинок "Новаагро" (вул. Чернишевська, буд. 66, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39820081)

до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 44131658)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Будинок "Новаагро" (далі по тексту позивач, ТОВ "ТБ "Новаагро", товариство) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі по тексту відповідач, Північне МУ ДПС РВПП, контролюючий орган, владний суб'єкт, суб'єкт владних повноважень, орган публічної адміністрації), в якому просить суд :

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.08.2025 №413/3500070223 винесене Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків на підставі акту перевірки від 25.07.2025 №316/35-00-07-02-05/39820081.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що посадовими особами Північного МУ ДПС РВПП було проведено документальну позапланову виїзну перевірку за результатами якої складено спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту у розмірі 3 950 825, 00 грн. через те, що при декларуванні за червень 2024 року у Декларації від'ємного значення з податку на додану вартість з урахуванням уточнюючого розрахунку від 30.06.2025 №9188622681 встановлено порушення платником податків пунктів п. 198.1. п. 198.2. п. 198.3. п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України.

Вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, у зв'язку з тим, що ним правомірно та своєчасно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам із контрагентами ФГ «КОЛОС АГРОГРУП» та ТОВ «СЛУКВА», а визнання недійсними договорів, укладених між позивачем та ФГ «КОЛОС АГРОГРУП» Господарським судом Кіровоградської області не має юридичного значення та не впливає на законність формування податкового кредиту та суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларацій) на суму ПДВ 3 950 825 грн за червень 2024 року з урахуванням уточнюючого розрахунку від 30.06.2025 №9188622681.

Не погоджуючись зі спірним податковим повідомленням - рішенням позивач звернувся до суду з цим позовом з метою захисту порушеного права.

Ухвалою ХОАС від 07.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі подати до суду відзив на адміністративний позов разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову.

Відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що перевіркою встановлено неправомірне формування ТОВ «ТБ «НОВААГРО» податкового кредиту (рядок 10.1 (колонка Б)) та (рядок 10.3 (колонка Б)) шляхом подання уточнюючого розрахунку від 30.06.2025 р. №9188622681 до звітних (податкових) періодів, що уточнюються:

- за червень 2024 р., податкових накладних складених у лютому 2021р. на суму ПДВ 3 915 051 грн. по взаємовідносинам з ФГ "КОЛОС АГРОГРУП" (код за ЄДРПОУ 42709899),

- за березень 2025 р., податкових накладних складених у січні, лютому 2024 року на суму ПДВ 35 773,6 грн по взаємовідносинам з ТОВ «СЛУКВА» (код ЄДРПОУ 39704335).

Зазначив. що в порушення приписів ПКУ позивачем, шляхом подання уточнюючих накладних було сформовано податковий кредит по взаємовідносинах з:

- ФГ "КОЛОС АГРОГРУП", податкові накладні складені у лютому 2021р., що включена до декларації за червень 2024 р.,

- ТОВ «СЛУКВА», податкові накладні складені у січні та лютому 2024 року, що включена до декларації за березень 2025 р.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 05.11.2024 року у справі №912/1769/24, залишеним без змін Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2025 , позов ГУ ДПС у Кіровоградській області до ФГ «Колос Агрогруп» та ТОВ «ТБ «НОВААГРО» задоволено, визнано недійсними договори поставки №Д250221В від 25.02.2021, №Д210221В від 21.02.2021, №Д220221В від 22.02.2022.

У вказаному рішенні встановлено, що внесення ФГ "Колос Агрогруп" недостовірних відомостей до ТТН №235/7, №235/8, №235/12, №227/1, №227/9, №235/10, №227/4, №227/2, №235/16, №227/3 від 26.02.2021 та ТТН №228/2 від 27.02.2021, вказує на відсутність факту перевезення як господарської події та відповідно свідчить про відсутність факту поставки соняшнику українського походження врожаю 2020 року на адресу ТОВ "ТБ "НОВААГРО", а тому і відповідно, податкові накладні №31 від 26.02.2021, №29 від 25.02.2021, №30 від 26.02.2021, №32 від 27.02.2021, №28 від 25.02.2021, які оформлені за умовами цих договорів складені безпідставно.

Перевіркою не підтверджено факт відвантаження ФГ "КОЛОС АГРОГРУП" соняшнику на адресу ТОВ «ТБ «НОВААГРО» на загальну суму 23 490 306,0 грн., в т.ч. ПДВ 3 915 051,0 грн., у зв'язку з чим первинні документи, складені ФГ "КОЛОС АГРОГРУП" на ТОВ «ТБ «НОВААГРО» на проведення зазначених господарських операцій, які фактично не відбувались, не мають юридичної сили.

На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зауважує на те, що в наданих до перевірки первинних документах розкривається фактичний зміст господарської операції з ФГ "КОЛОС АГРОГРУП", а відтак наявне документальне підтвердження задекларованих взаємовідносин між позивачем та ФГ "КОЛОС АГРОГРУП" в частині придбання ТМЦ.

Оскільки реальність вчинення господарської операції між контрагентами підтверджується документально, відтак у ТОВ «ТД «Новоагро» наявні законні підстави для податкового обліку операцій, що досліджувались проведеною перевіркою.

Вважає, що первинні документи, які є підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту складені відповідно до Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для документального оформлення господарської операції з придбання товару та є такими, що відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності: містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру, кількість, ціну, тобто не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. А відтак, вказані документи підтверджують здійснення ТОВ «ТД «Новоагро» господарських операцій з контрагентом, через що наслідком визнання недійсними договорів з контрагентом Господарським судом не може бути висновок про незаконність віднесення позивачем сум до податкового кредиту та зменшення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, оскільки Податковим кодексом України таких наслідків не передбачено.

Щодо строку реєстрації податкових накладних позивач зазначив, що строк реєстрації податкових накладних, складених за операціями з ФГ «КОЛОС АГРОГРУП», був перерваний внаслідок оскарження ФГ «КОЛОС АГРОГРУП» неправомірної відмови контролюючого органу в реєстрації податкових накладних в ЄРПН. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2021 по справі № 520/990/22, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2023, податковий орган було зобов'язано зареєструвати податкові накладні.

Крім того, у період з 24.02.2022 по 01.08.2023 перебіг строку, передбаченого пунктом 198.6 статті 198 ПК України, був зупинений, відповідно до пп. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Таким чином, з огляду на вищезазначені положення відлік 365-денного строку на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту було перервано судовим оскарженням, зупинено на підставі норм ПК України та поновлено 02.08.2023.

ТОВ «ТБ «НОВААГРО» віднесло суми сплаченого за операціями з ФГ «КОЛОС АГРОГРУП» ПДВ до складу податкового кредиту в межах визначених законом строків - до червня 2024 року шляхом подання уточнюючого розрахунку №9188622681 від 30.06.2025.

Податкові накладні за операціями з ТОВ «СЛУКВА» на суму ПДВ 35 773, 60 грн., складені у січні, лютому 2024 року, зареєстровано в ЄРПН - січні, лютому, березні 2024 року та віднесені до червня 2024 року шляхом подання уточнюючого розрахунку №9188622681 від 30.06.2025.

Отже, строк, передбачений абзацом 7 пункту 198.6. статті 198 ПК України порушено не було.

Правом надання заперечень на відповідь на відзив відповідач не скористався.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала та просила відмовити в його задоволенні у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ БУДИНОК «НОВААГРО» зареєстровано юридичною особою у встановленому чинним законодавством України порядку 04.06.2015 р. № 14801020000066232 департаментом реєстрації Харківської міської ради, взяте на облік у контролюючих органах 05.06.2015 №203115074985 та перебуває на обліку в Північному міжрегіональному управлінні ДПС но роботі з великими платниками. Зарееєстровано платником ПДВ 01.10.2021 за №200612263.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 07.07.2025 №108/35-00-07-02-16, №109/35-00-07-02-16, виданих Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків та наказу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 07.07.2025 №79-11 на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 №2755-УІ із змінами та доповненнями, посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ БУДИНОК «НОВААГРО».

За результатами перевірки складено Акт від 25.07.2025 № 316/35-00-07-02-05/39820081 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВИЙ БУДИНОК «НОВААГРО» (податковий номер 39820081) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету за червень 2024 року з урахуванням уточнюючого розрахунку від 30.06.2025 р. №9188622681.» (далі по тексту - акт перевірки).

Згідно з висновком акту перевірки перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2024 року у Декларації від'ємного значення з податку на додану вартість з урахуванням уточнюючого розрахунку від 30.06.2025 №9188622681 встановлено порушення платником податків: пунктів п. 198.1. п. 198.2. п. 198.3. п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ. зі змінами та доповненнями, оскільки ним завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларацій) на суму ПДВ 3 950 825 грн.

За результатами перевірки складено податкове повідомлення-рішення від 14.08.2025 №413/3500070223 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Будинок "Новаагро" суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту у розмірі 3 950 825, 00 грн.

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням - рішення платник податків звернувся до суду за захистом порушеного права.

По суті спірних відносин суд зазначає наступне.

Як убачається із акту перевірки підставами для висновку про порушення стало те, що при розрахунку показника рядка 19 Декларації суми податкового кредиту (рядок 17 (колонка Б) Декларації за червень 2024 року з урахуванням уточнюючого розрахунку від 30.06.2025 №9188622681 встановлено її завищення на суму 3 950 825 грн., що призвело до завищення на цю ж суму показника рядка 19 Декларації оскільки було завищено на 3 950 825 грн. показник у рядку 10.1 (колонка Б) Декларації внаслідок врахування всупереч п.п. «а» п. 198.1 ст. 198. п. 198.2. п. 198.3, 198.6 ст. 198 Кодексу при його визначенні нереальних операцій з придбання у ФГ "КОЛОС АГРОГРУП" соняшнику у кількості 219.4 т. та внаслідок неправомірно визначення періоду формування податкового кредиту згідно уточнюючого розрахунку від 30.06.2025 року до Декларації за червень 2024 за податковими накладними, виписаними у лютому 2021 року постачальником ФГ «КОЛОС АГРОГРУП» та за податковими накладними, виписаними у січні та лютому 2024 року постачальником транспортно-експедиційних послуг - ТОВ «СЛУКВА».

По взаємовідносинам позивача із ФГ "КОЛОС АГРОГРУП" судом встановлено наступні обставин.

Так, між ФГ «КОЛОС АГРОГРУП» та ТОВ «ТОРГОВИЙ БУДИНОК «НОВААГРО» було укладено договори поставки соняшника, зокрема:

1. Договір поставки №220221В від 22 лютого 2021 року (надалі за текстом також - «Договір від 22.02.2021») за яким ФГ «КОЛОС АГРОГРУП» (постачальник за Договором від 22.01.2021) зобов'язався поставити, а ТОВ «ТБ «НОВААГРО» (покупець за Договором від 22.01.2021) прийняти та оплатити соняшник українського походження, врожаю 2020 року, на умовах, зазначених у цьому Договорі.

У пункті 2.3. Сторони Договору від 22.02.2021 визначили, що поставка Товару здійснюється на умовах CPT за адресою (склад ТОВ АПК «НОВААГРО» (Харківська область, Харківський р-н, смт. Васищево, вул. Овочева, 13) у відповідності до правил Інкотермс-2010.

На виконання Договору від 22.02.2021 постачальник поставив Товар на загальну суму 9 931 375, 05 грн., що підтверджується видатковими накладними №35 від 25.02.2021 на суму 1 454 563, 36 грн., №36 від 26.02.2021 на суму 6 470 907, 31 грн., №37 від 27.02.2021 на суму 2 005 904, 38 грн.

2. Договір поставки №210221В від 21 лютого 2021 року (надалі за текстом також - «Договір від 21.02.2021») за яким ФГ «КОЛОС АГРОГРУП» (постачальник за Договором від 21.01.2021) зобов'язався поставити, а ТОВ «ТБ «НОВААГРО» (покупець за Договором від 21.01.2021) прийняти та оплатити соняшник українського походження, врожаю 2020 року, на умовах, зазначених у цьому Договорі.

У пункті 2.3. Сторони Договору від 21.02.2021 визначили, що поставка Товару здійснюється на умовах CPT за адресою (склад ТОВ АПК «НОВААГРО» (Харківська область, Харківський р-н, смт. Васищево, вул. Овочева, 13) у відповідності до правил Інкотермс-2010.

На виконання Договору від 21.02.2021 постачальник поставив Товар на загальну суму 10 733 659, 58 грн., що підтверджується видатковими накладними №30 від 21.02.2021 на суму 2636 687, 94 грн., №31 від 22.02.2021 на суму 1 890 388, 49 грн., №32 від 23.02.2021 на суму 1 335 880, 45 грн., №33 від 24.02.2021 на суму 2 716 157, 06 грн., №34 від 25.02.2021 на суму 2 154 545, 64 грн.

3. Договір поставки №250221В від 25 лютого 2021 року (надалі за текстом також - «Договір від 25.02.2021») за яким ФГ «КОЛОС АГРОГРУП» (постачальник за Договором від 25.02.2021) зобов'язався поставити, а ТОВ «ТБ «НОВААГРО» (покупець за Договором від 25.02.2021) прийняти та оплатити соняшник українського походження, врожаю 2020 року, на умовах, зазначених у цьому Договорі.

У пункті 2.3. Сторони Договору від 25.02.2021 визначили, що поставка Товару здійснюється на умовах CPT за адресою (склад ТОВ АПК «НОВААГРО» (Харківська область, Харківський р-н, смт. Васищево, вул. Овочева, 13) у відповідності до правил Інкотермс-2010.

На виконання Договору від 25.02.2021 постачальник поставив Товар на загальну суму 11 404 385, 28 грн., що підтверджується видатковою накладною №39 від 26.02.2021 на суму 11 404 385, 28 грн.

Як встановлено в ході проведеної перевірки контролюючим органом

За умовами вищезазначених договорів розрахунки здійснювалися в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів відповідно до платіжних доручень: №№ 252, 266, 563 від 26.02.2021, №№ 280, 281 від 01.03.2021, №№106321, 290 від 02.03.2021, № 106327 від 03.03.2021, № 106363 від 04.03.2021, № 604 від 04.03.2021, № 106433 від 10.03.2021, № 106454 від 11.03.2021, № 106486 від 12.03.2021.

Також актом перевірки підтверджено, господарські операції по договору Д210221В від 21.02.2021 р. за видатковою накладною № 28 від 25.02.2021 знайшли відображення в бухгалтерському обліку ТОВ «ТБ «НОВААГРО» наступними записами на рахунках:

Дебет 201 «Сировина і матеріали» Кредит 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» 1 795 454,7 грн.;

Дебет 6442 «Податковий кредит непідтверджений» Кредит 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» 359 090,94 грн.

Господарські операції по договору Д220221В від 22.02.2021 р. за видатковими накладними № 29 від 25.02.2021, № 30 від 26.02.2021, № 32 від 27.02.2021 знайшли відображення в бухгалтерському обліку ТОВ «ТБ «НОВААГРО» наступними записами па рахунках:

Дебет 201 «Сировина і матеріали» Кредит 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» 8 276 145.87 грн.;

Дебет 6442 «Податковий кредит непідтверджений» Кредит 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» 1 655 229.18 грн.

Господарські операції по договору Д250221В від 25.02.2021 р. за видатковою накладною № 31 від 26.02.2021 знайшли відображення в бухгалтерському обліку ТОВ «ТБ «НОВААГРО» наступними записами на рахунках :

Дебет 201 «Сировина і матеріали» Кредит 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» 9 503 654.4 грн.;

Дебет 6442 «Податковий кредит непідтверджений» Кредит 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» 1 900 730.88 грн.

Як підтверджено наявними у справі копіями документів, придбаний у ФГ «КОЛОС АГРОГРУП» соняшник був в подальшому перероблений на Васищевському олійноекстраційному заводі ТОВ «АПК «НОВААГРО» з яким укладено договір переробки №1-ДАВ від 27.10.2020.

На виконання умов зазначеного Договору ТОВ «ТБ «НОВААГРО» здійснило передачу придбаного у ФГ «КОЛОС АГРОГРУП» соняшнику за вищевказаними Договорами, що підтверджується реєстрами ТОВ «АПК «НОВААГРО» приймання сировини насіння, що надійшли на квоту давильця ТОВ «ТБ «НОВААГРО» за лютий та березень 2021 року, та товаро-транспортними накладними.

Так, переданий ТОВ «АПК «НОВААГРО» соняшник було перероблено:

- в олію соняшникову загальною вагою 2166, 407 тони, що підтверджується копіями: актів виконаних робіт (наданих виробничих послуг) №ВО300000008 від 10.03.2021, №ВО300000009 від 20.03.2021 та додатків до них - акти надходження сировини в переробку та випуску ГП з переробки за період з 01.03.2021 р. по 31.03.2021 р.;

- шрот загальною вагою 1917, 026 тони, що підтверджується копіями: актів виконаних робіт (наданих виробничих послуг) №ВО300000008 від 10.03.2021, №ВО300000009 від 20.03.2021 та додатків до них - акти надходження сировини в переробку та випуску ГП з переробки за період з 01.03.2021 р. по 31.03.2021 р.;

- лушпиння соняшникове загальною вагою 1308, 509 тони, що підтверджується копіями: акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №ВО3000000010 від 31.03.2021 та додатком до нього - актом надходження сировини в переробку та випуску ГП з переробки за період з 01.03.2021 р. по 31.03.2021 р.

Тобто, соняшник, придбаний у ФГ «КОЛОС АГРОГРУП» позивачем було перероблено на олію соняшникову, шрот та лушпиння соняшникове, котрі у подальшому третім особам, зокрема:

- олію соняшникову загальною вагою 420, 080 метричних тонн поставлено COFCO RESOURCES S.A. на підставі Контракту №617060 від 11.03.2021;

- шрот загальною вагою 500 метричних тонн - ТОВ «АГРОТРАНСФ-Ф» на підставі договору поставки №ОГП061120 від 06.11.2020 (Відповідно до Специфікацій №8 від 16.03.2021, №10 від 25.03.2021 до договору поставки №ОГП061120 від 06.11.2020) та метричних тонн поставлено ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ КОРМА УКРАЇНИ» на підставі договору поставки №ОГП091120 від 09.11.2020 (Відповідно до Специфікацій №4 від 17.03.2021, №5 від 18.03.2021).

Таким чином, сукупність доказів стосовно приймання Товару на заводі, переробки та його подальшої реалізації соняшника свідчать про дійсний рух матеріальних активів між ТОВ «ТБ «НОВААГРО» та ФГ «КОЛОС АГРОГРУП», а про також реальність господарських операцій.

Водночас рішеннями Комісії Головного управління ДПС у Харківській області №3528699/42709899 від 15.12.2021, №3528697/42709899 від 15.12.2021, №3528695/42709899 від 15.12.2021, №3528696/42709899 від 15.12.2021, №3528698/42709899 від 15.12.2021 було відмовлено в реєстрації податкових накладних, виписаних Фермерським господарством «Колос Агрогруп» №31 від 26.02.2021, №29 від 25.02.2021, №30 від 26.02.2021, №32 від 27.02.2021, №28 від 25.02.2021 на підставі договорів Д210221В від 21.02.2021 р., Д220221В від 22.02.2021 р. та Д250221В від 25.02.2021 р.

Не погодившись з рішеннями владного суб'єкта про відмову в реєстрації податкових накладних ФГ «Колос Агрогруп» звернулось до суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/990/22 від 25.07.2022 р., залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2023 р. встановлено, зокрема, наступне:

«В даних спірних правовідносинах, підставами для прийняття комісією рішень про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податків копій документів, а саме договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів з додатками до них; первинних документів щодо постачання придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури / інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Судом встановлено, що податкова накладна № 31 від 26.02.2021 року в реєстрації якої було відмовлено, була виписана на виконання умов договору поставки №Д250221В від 25.02.2021, укладеного між ФГ «Колос Агрогруп» (Постачальник) та ТОВ «Торговий Будинок «НОВААГРО» (Покупець).

Відповідно до п. 1.1 вищевказаного договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2020 року.

Згідно п. 2.3. вищевказаного договору умови поставки - FCA за адресою (склад (Харківська обл., Дворічанський р-н, смт Дворічанська) у відповідності до правил Інкотермс-2010.

Відповідно до п. 3.2 вищевказаного договору оплата за Товар здійснюється грошовими коштами шляхом перерахування на поточний рахунок Постачальника.

Так, ФГ «Колос Агрогруп» здійснило поставку товару на суму 9503654,40 грн. відповідно до видаткової накладної № 39 від 26.02.2021 до договору поставки №Д250221В від 25.02.2021, укладеного між ФГ «Колос Агрогруп» (Постачальник) та ТОВ «Торговий Будинок «НОВААГРО» (Покупець), за товар було сплачено, що підтверджується випискою по особовому банківському рахунку.

Також судом встановлено, що податкові накладні № 29 від 25.02.2021, № 30 від 26.02.2021, № 32 від 27.02.2021, в реєстрації яких було відмовлено, були виписані на виконання умов договору поставки №Д250221В від 25.02.2021.

Згідно п. 2.3. вищевказаного договору умови поставки - CPT за адресою (склад ТОВ АНК "НОВААГРО" (Харківська обл., Харківський р-н, смт Васищево, вул. Овочева, 13) у відповідності до правил Інкотермс-2010.

Так, ФГ «Колос Агрогруп» здійснило поставку товару на суму 9931375,05 грн, що підтверджується видатковими накладними № 35 від 25.02.2021, № 36 від 26.02.2021, № 37 від 27.02.2021, товарно-транспортними накладними, які надані до матеріалів справи, та сплачено за товар, що підтверджується випискою по особовому банківському рахунку.

Також судом встановлено, що податкова накладна № 28 від 25.02.2021, в реєстрації якої було відмовлено, була виписана на виконання умов договору поставки №Д210221В від 21.02.2021, укладеного між ФГ «Колос Агрогруп» (Постачальник) та ТОВ «Торговий Будинок «НОВААГРО» (Покупець).

Так, ФГ «Колос Агрогруп» здійснило поставку товару на суму 2154545,64 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними, які надані до матеріалів справи, та сплачено за товар, що підтверджується випискою по особовому банківському рахунку.

Суд зазначає, що копії первинних документів позивачем були долучені до матеріалів справи.

Суд також зазначає, що факт зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна / розрахунок коригування.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Водночас, суд зауважує, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт 8 Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі касаційного адміністративного суду від 14.05.2019 року по справі №1940/1306/18 та від 12.04.2019 року №822/1878/18.

Як вбачається з рішень №3528699/42709899 від 15.12.2021, №3528697/42709899 від 15.12.2021, №3528695/42709899 від 15.12.2021, №3528696/42709899 від 15.12.2021, №3528698/42709899 від 15.12.2021 підставою для відмови у реєстрації податкової накладної слугувало відсутність первинних документів щодо придбання/походження соняшнику, щодо наявних транспортних засобів для перевезення, щодо зберігання.

Разом з тим, як встановлено судом, позивачем надано документи на підтвердження факту поставки товару ТОВ "Торговий будинок "НОВААГРО".

Крім того, суд зазначає, що позивачем надано суду договори, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, копії первинних бухгалтерських документів, що свідчить про відсутність підстав для відмови у реєстрації податкових накладних за цих обставин.».

Цим рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/990/22 від 25.07.2022 р., яке набрало законної сили 24.04.2023 р., адміністративний позов Фермерського господарства "Колос Агрогруп" задоволено:

визнано протиправним та скасовані рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №745 від 20.04.2021 про відповідність ФГ «Колос Агрогруп» пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість;

зобов'язано Головне управління ДПС у Харківській області виключити ФГ «Колос Агрогруп» з переліків платників податку, які відповідають ризиковості платника податку;

визнано протиправними та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС у Харківській області №3528699/42709899 від 15.12.2021, №3528697/42709899 від 15.12.2021, №3528695/42709899 від 15.12.2021, №3528696/42709899 від 15.12.2021, №3528698/42709899 від 15.12.2021, якими відмовлено в реєстрації податкових накладних;

зобов'язано Державну податкову службу України здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних виписаних Фермерським господарством «Колос Агрогруп» №31 від 26.02.2021, №29 від 25.02.2021, №30 від 26.02.2021, №32 від 27.02.2021, №28 від 25.02.2021 датою подання - 06.10.2021.

Згідно листа ДПС України від 01.12.2025 р. № 18243/5/99-00-12-02-02-05, наданого на Ухвалу ХОАС у цій справі від 25.11.2025 за даними інформаційних систем ДПС, наявна інформація про внесення 28.12.2023 до ЄРПН відомостей на підставі Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2022 у справі № 520/990/22 в частині реєстрації ПН Фермерського господарства «КОЛОС АГРОГРУП» №31 від 26.02.2021, №29 від 25.02.2021, №30 від 26.02.2021, №32 від 27.02.2021, №28 від 25.02.2021 датою подання - 06.10.2021, що також підтверджується доданими до вказаного листа копіями відповідних квитанцій про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 28.12.2023.

30.06.2025 р. після набрання законної сили 24.04.2023 р. рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/990/22 від 25.07.2022 р. та реєстрації зазначених податкових накладних ДПС України 28.12.2023 р., ТОВ «ТБ «НОВААГРО» віднесло до податкового кредиту (рядок 10.1 (колонка Б)) та (рядок 10.3 (колонка Б)), шляхом подання уточнюючого розрахунку від 30.06.2025 р. №9188622681 до звітного (податкового) періоду, що уточнюються - червень 2024 р. за рахунок включення податкових накладних на суму ПДВ 3 915 051 грн. по взаємовідносинам з ФГ "КОЛОС АГРОГРУП".

Суд зазначає, що за приписами п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України (надалі по тексту - ПКУ) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи;

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до приписів п. 198.6. ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Абзацами 3-5 п. 198.6 ст. 198 ПКУ передбачено, що податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Абзацом 7 п. 198.6. ст. 198 ПКУ встановлено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Тобто, 365 денний строк, передбачений пунктом 198.6. статті 198 ПК України, переривається у разі зупинена реєстрації податкової накладної та поновлюється з дати реєстрації такої податкової накладної в ЄРПН.

Як вже було зазначено вище податкові накладні по взаємовідносинам із ФГ "КОЛОС АГРОГРУП" зареєстровані в ЄРПН ДПС України календарною датою - 28.12.2023 р., а отже саме до вказаної дати податкові накладні вважаються зупиненими.

Крім того, відповідно до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ (у редакції Закону України № 3219-ІХ від 30.06.2023), тимчасово з 24.02.2022 по 01.08.2023 перебіг строків, установлених ПКУ, зупинявся, зокрема строки, визначеного пунктом 198.6 ПКУ.

Отже, у разі зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, 365 денний строк на віднесення сплаченого податку на додану вартість переривається, при цьому з 24.02.2022 по 01.08.2023 365 денний строк також було зупинено на підставі підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

Суд наголошує, що на суспільні відносини з приводу реалізації відповідачем функцій суб'єкта владних повноважень повною мірою поширюється дія приписів ч.2 ст. 19 Конституції України та ч.2 ст. КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тлумачення змісту ч.2 ст.19 Конституції України міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12.12.2023р. у справі №160/7116/19, де указано, що "52. Водночас судова палата наголошує на тому, що одним із конституційних принципів, на якому повинна базуватися діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, є принцип, відповідно до якого ці органи, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).

53. Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу “заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

54. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, азе непередбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.".

Також суд вважає, що за суттю запровадженого ст.8 Конституції України принципу верховенства права негативні наслідки, спричинені неоднозначністю, суперечливістю чи прогалинами в законодавстві у сфері публічно-правових відносин, не можуть застосовуватись на шкоду приватній особі чи бути підставою для розширеного тлумачення повноважень суб'єктів владних повноважень, а натомість - в окресленому випадку підлягає застосуванню принцип «найбільш сприятливого становища для особи» (favor libertatis).

Подібні за суттю правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 02.04.2025р. у справі №280/7446/24.

Тому, зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України від 23.02.2006р. №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника як приватної особи варіантом тлумачення норми національного закону України є саме те, що податкові накладні по взаємовідносинам із ФГ "КОЛОС АГРОГРУП" були зупиненим до 28.12.2023, позаяк зареєстровані в ЄРПН ДПС України календарною датою - 28.12.2023 р., а тому віднесення сум ПДВ до податкового кредиту червня 2024 року є правомірним.

Далі продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що за приписами пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Отже, Податковим кодексом України передбачено лише два способи виправлення помилок у податковій звітності: подання уточнюючого розрахунку або відображення уточнених показників в податкових деклараціях наступних податкових періодів.

Наказом Міністерства фінансів України від 26.01.2016 №21 затверджено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі - Порядок №21).

Пунктами 1, 2 розділу І Порядку №21 визначено, що податкова декларація з податку на додану вартість (далі - декларація) відповідно до пункту 46.1 статті 46 розділу II "Адміністрування податків, зборів, платежів" подається контролюючому органу у строки, визначені статтею 203 розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

Подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок) (у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 розділу II Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених статтею 50 розділу II Кодексу)) передбачено пунктом 50.1 статті 50 розділу II Кодексу.

Відповідно до пункту 6 розділу І Порядку №21 до податкової звітності з податку на додану вартість (далі - податкова звітність) належать: податкова декларація з податку на додану вартість з додатками; уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з додатками; розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Порядку №21 декларація подається платником у визначений у пункті 2 розділу II цього Порядку строк за формою, встановленою на дату подання.

До декларації вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку.

Згідно з абзацами 1 та 2 п. 102.1 ст. 102 ПКУ Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань, в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією протягом 1095 днів (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу) з дня подання уточнюючого розрахунку (декларації).

Наведені вище обставини та норми податного законодавства свідчать про правомірність подання позивачем уточнюючого розрахунку від 30.06.2025 р. №9188622681 до декларації звітного (податкового) періоду, що уточнюються: червень 2024 р. та включення податкових накладних, складених у лютому 2021р. на суму ПДВ 3 915 051 грн. по взаємовідносинам з ФГ "КОЛОС АГРОГРУП" та зареєстрованих в ЄРПН 28.12.2023 р.

Крім того, як встановлено в акті перевірки, рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 05.11.2024 року у справі №912/1769/24, залишеним без змін Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2025 , позов ГУ ДПС у Кіровоградській області до ФГ «Колос Агрогруп» та ТОВ «ТБ «НОВААГРО» задоволено, визнано недійсними договори поставки №Д250221В від 25.02.2021, №Д210221В від 21.02.2021, №Д220221В від 22.02.2022.

Ухвалюючи зазначене рішення господарський суд виходив з того, що огляду на предмет Договорів поставки, що є власно вирощеною продукцією ФГ "КОЛОС АГРОГРУП", то необхідною умовою для підтвердження реальності даних господарських операцій є наявність власної чи орендованої сільськогосподарської техніки.

Разом з тим, відповідно до інформації Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, викладеної у листі №10.0-057/2/58-24 від 03.01.2024, згідно реєстру реєстрації техніки, за ФГ «Колос Агрогруп» (код 42709899) на праві власності сільськогосподарська техніка, самохідні машини та механізми в Головному управлінні Держпродспоживслужби в Харківській області не обліковуються.

До того ж, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта - юридичної особи за кодом ЄДР 42709899 у власності та/або користуванні ФГ «Колос Агрогруп» відсутні земельні ділянки (інформаційна довідка №362173789 від 17.01.2024).

Також, господарський суд вказав, що на підтвердження поставки соняшнику українського походження 2020 року, надано копії ТТН щодо перевезення соняшнику на адресу Харківська обл., Харківський р-н, смт. Васищево, вул.Овочева,13, зокрема, транспортним засобом з номерним знаком НОМЕР_1 (ТТН №235/12 від 26.02.2021 та №227/1 від 26.02.2021).

Відповідно до інформації РСЦ ГСЦ МВС в Харківській області власником транспортного засобу ЗАЗ 110307-42 з номерним знаком НОМЕР_1 є Стоволосий О.О., який у відповіді Стоволосого О.О. на запит №25657/5/20-40-05-07-09 від 13.12.2023 року ГУ ДПС у Харківській області повідомлено про те, що він не має відношення до господарських взаємовідносин із ФГ «Колос Агрогруп» та ТОВ «ТБ «НОВААГРО» та він не володіє інформацією стосовно перевезення соняшнику.

Крім того, наявна інформація щодо транспортних засобів та їх номерних знаків, зазначених в інших ТТН, відповідно до якої :

1) Згідно з інформацією вказаною в ТТН №235/7 від 26.02.2021 вбачається, що перевезення соняшнику в кількості 30,35 тон здійснювалось транспортним засобом МАЗ з номерним знаком НОМЕР_2 , проте відповідно до інформації , наявної в РСЦ ГСЦ МВС у Харківській області транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_2 є SKODA OCTAVIA F5, а не МАЗ, як про це вказано в ТТН;

2) Згідно з інформацією вказаною в ТТН №235/8 від 26.02.2021 вбачається, що перевезення соняшнику в кількості 25,8тон здійснювалось транспортним засобом МАЗ з номерним знаком НОМЕР_3 , проте відповідно до інформації , наявної в РСЦ ГСЦ МВС у Харківській області транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_3 є ВАЗ 2101, а не МАЗ, як про це вказано в ТТН;

3) Згідно з інформацією вказаною в ТТН №235/12 від 26.02.2021 та ТТН №227/1 від 26.02.2021 вбачається, що перевезення соняшнику в загальній кількості 67,66 тон здійснювалось транспортним засобом МАН з номерним знаком НОМЕР_1 , проте відповідно до інформації , наявної в РСЦ ГСЦ МВС у Харківській області транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_1 є ЗАЗ 110307-42, а не МАН, як про це вказано в ТТН;

4) Згідно з інформацією вказаною в ТТН №227/9 від 26.02.2021 та ТТН №235/10 від 26.02.2021 вбачається, що перевезення соняшнику в загальній кількості 16 тон здійснювалось транспортним засобом КАМАЗ з номерним знаком НОМЕР_4 , проте відповідно до інформації , наявної в РСЦ ГСЦ МВС у Харківській області транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_4 є ГАЗ 2705, а не КАМАЗ, як про це вказано в ТТН;

5) Згідно з інформацією вказаною в ТТН №227/4 від 26.02.2021 та ТТН №228/2 від 27.02.2021 вбачається, що перевезення соняшнику в кількості 18,25 тон та 26,91тонн відповідно здійснювалось транспортним засобом КАМАЗ з номерним знаком НОМЕР_5 , проте відповідно до інформації, наявної в РСЦ ГСЦ МВС у Харківській області транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_5 є ВАЗ 21011, а не КАМАЗ, як про це вказано в ТТН;

6) Згідно з інформацією вказаною в ТТН №227/2 від 26.02.2021 вбачається, що перевезення соняшнику в кількості 29,65 тон здійснювалось транспортним засобом МАН з номерним знаком НОМЕР_6 , проте відповідно до інформації , наявної в РСЦ ГСЦ МВС у Харківській області транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_6 є OPEL VIVARO, а не МАН, як про це вказано в ТТН;

7) Згідно з інформацією вказаною в ТТН №235/16 від 26.02.2021 вбачається, що перевезення соняшнику в кількості 31,23 тон здійснювалось транспортним засобом МАН з номерним знаком НОМЕР_7 , проте відповідно до інформації , наявної в РСЦ ГСЦ МВС у Харківській області транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_7 є SKODA OCTAVIA, а не МАН, як про це вказано в ТТН;

8) Згідно з інформацією вказаною в ТТН №227/3 від 26.02.2021 вбачається, що перевезення соняшнику в кількості 33.75 тон здійснювалось транспортним засобом МАН з номерним знаком НОМЕР_8 , проте відповідно до інформації , наявної в РСЦ ГСЦ МВС у Харківській області транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_8 є RENAULT KANGOO, а не МАН, як про це вказано в ТТН.

Тому господарський суд дійшов висновку про те, що внесення ФГ "Колос Агрогруп" недостовірних відомостей до вказаних ТТН вказує на відсутність факту перевезення як господарської події та відповідно свідчить про відсутність факту поставки соняшнику українського походження врожаю 2020 року на адресу ТОВ "ТБ "НОВААГРО".

Також, рахунок-фактуру та посвідчення (сертифікат) якості товару, як-то передбачено

п. 2.5. Договорів суду не подано.

З огляду на досліджені обставини та докази, прослідковуються дії відповідачів, спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди, які відповідно суперечать інтересам держави і суспільства, оскільки порушують встановлений правовий порядок, як у сфері господарської діяльності, так і в податкових правовідносинах.

Враховуючи вищевикладене, встановлено відсутність реальних правовідносин між ФГ "КОЛОС АГРОГРУП" та ТОВ «ТБ «НОВААГРО» та визнано недійсними договори поставки №Д250221В від 25.02.2021, №Д210221В від 21.02.2021, №Д220221В від 22.02.2022 і відповідно, податкові накладні №31 від 26.02.2021, №29 від 25.02.2021, №30 від 26.02.2021, №32 від 27.02.2021, №28 від 25.02.2021, які оформлені за умовами цих договорів складені безпідставно.

Щодо посилання контролюючого органу на вищевказане рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.11.2024 року у справі №912/1769/24, то суд зазначає, що відповідно до ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України преюдиційними можуть бути лише обставини, встановлені у судовому рішенні, що набрало законної сили. При цьому, як неодноразово наголошував Верховний Суд, преюдиція не поширюється на правову оцінку таких обставин. Суд у кожній справі зобов'язаний самостійно оцінювати докази відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України.

Зазначену правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 17.11.2021 у справі №806/3572/17, постанові від 18.01.2022 у справі №810/2559/14.

Оцінюючи доводи, наведені у рішенні господарського суду стосовно невірно зазначеної інформації ФГ "КОЛОС АГРОГРУП" у 8-ми ТТН суд зазначає, що недоліки в товаро-транспортних накладних, за якими перевозився товар лише на 429, 19 тон., що є значно меншим за загальну вагу товару, що був поставлений за оскаржуваними договорами - 1351,82 тон.

Також зазначені ТТН не містять посилання на договір, тобто зі змісту товаро -транспортних накладних неможливо встановити, за якими саме договорами перевозився товар. Контролюючий орган не обґрунтовує, чому невірно сформований податковий кредит, сформований ТОВ «ТБ «НОВААГРО» на підставі договорів поставки №220221В від 22 лютого 2021 року, №210221В від 21 лютого 2021 року, №250221В від 25 лютого 2021 року, а не інших договорів укладених між ТОВ «ТБ «НОВААГРО» та ФГ «КОЛОС АГРОГРУП»).

Також Верховний суд неодноразово зазначав, що формальні недоліки у первинних документах, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що їх видала, мають оцінюватися у сукупності з іншими обставинами. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції. Своєю чергою реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а не повноваженнями осіб зі складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції. Подібний підхід у справах такої категорії застосований і Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду, зокрема, але не виключно, в низці судових рішень (від 18.05.2018 у справі №П/811/1508/16, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, від 23.05.2018 у справі №2а-102/09/0770, від 24.09.2019 у справі №826/9039/16, від 18.11.2019 у справі №808/3356/17, від 17.09.2019 у справі №500/2733/18, від 22.03.2021 у справі №440/545/19, від 19.06.2018 у справі №826/7704/16, від 17.04.2018 у справі №820/475/17, від 19.06.2018 у справі №826/7704/16, від 17.04.2018 у справі №820/475/17, від 05.06.2018 у справі №809/1139/17, від 27.03.2018 у справі №816/809/17, від 26.06.2018 у справі №808/2360/17, від 20.02.2018 у справі №809/117/13-а, від 29.07.2020 у справі №200/5834/19-а, від 11.09.2019 у справі №814/1932/17, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18).

Окрім наведеного вище, суд відзначає, що у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 520/223/20 зроблено правовий висновок про те, що документи, передбачені Правилами № 363, у тому числі товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують придбання та/або продаж товарно-матеріальних цінностей (товару). Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

У постанові від 02.03.2023 по справі № 804/644/16 Верховний Суд виснував, що наявність або відсутність ТТН та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції з придбання або продажу ТМЦ, якщо інші дані свідчать про рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків. Крім того, ТТН є доказом факту перевезення (переміщення) товару, тому є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

Аналогічні правові висновки Верховним Судом викладались зокрема, але не виключно у постановах від 12.06.2018 у справі № 826/16272/13, від 09.02.2023 по справі № 160/6571/20, від 26.01.2023 по справі № 280/5647/19 та інші, де ВС підтверджував, що ТТН не є первинним документом, що безумовно підтверджує здійснення господарської операції купівлі-продажу.

Отже, як помилки при складанні первинних документів, так і у товарно-транспортних накладних не свідчить про неправомірність формування податкового кредиту покупця товару за договорами поставки, а отже контролюючий орган дійшов помилкового висновку про безпідставність віднесення сум ПДВ до податкового кредиту позивачем на підставі договорів поставки №220221В від 22 лютого 2021 року, №210221В від 21 лютого 2021 року, №250221В від 25 лютого 2021 року з ФГ «КОЛОС АГРОГРУП».

Щодо висновку про неправомірність формування податкового кредиту внаслідок визнання договорів недійсними, суд відзначає про його помилковість оскільки визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Крім того, за змістом ст. ст. 205 та 206 ЦК України правочин може вчинятися усно.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Також суд відзначає, що наслідки визнання договорів поставки та купівлі-продажу недійсними, у тому числі за позовом (зверненням) податкового органу, визначаються цивільним законодавством, а не спеціальним податковим актом.

Так, стаття 215 ЦКУ визначає підстави недійсності правочину (у т.ч. договорів купівлі-продажу і поставки).

Стаття 216 ЦКУ встановлює правові наслідки недійсності правочину, зокрема: двосторонню реституцію (кожна сторона повертає отримане) та відшкодування вартості, якщо повернення в натурі неможливе.

Податковий кодекс України не встановлює наслідків недійсності договорів, у тому числі встановлення статусу сформованого податкового кредиту за такими недійсними договорами як неправомірного, наслідки визначаються саме Цивільним кодексом.

Наслідки визнання договорів поставки та купівлі-продажу недійсними визначені Цивільним кодексом України, насамперед статтею 216 ЦКУ, незалежно від того, хто є позивачем - податковий орган чи інша сторона.

За наведених вище обставин та правового регулювання суд відзначає про помилковість висновку контролюючого органу про те, що визнання недійсними договорів поставки №Д250221В від 25.02.2021, №Д210221В від 21.02.2021, №Д220221В від 22.02.2022 є підставою вважати незаконним податковий кредит, сформований на їх виконання на підстави первинних документів бухгалтерського обліку.

Також, в акті перевірки контролюючий орган посилається на наявність податкової інформації відповідно до якої ФГ «КОЛОС АГРОГРУП» не мав ані власних, ані орендованих засобів для вирощування, транспортування товару за договорами, тобто на недобросовісність ФГ «КОЛОС АГРОГРУП» в питаннях ведення податкового обліку, як на підставу для скасування податкового кредиту ТОВ «ТБ «НОВААГРО».

Водночас суд відзначає. що виникнення права на податковий кредит у ТОВ «ТБ «НОВААГРО» пов'язане виключно з понесення витрат у зв'язку з придбанням товарів та ніяким чином не може ставитись в залежність від дотримання податкового законодавства з боку ФГ «КОЛОС АГРОГРУП». Всі недоліки, на які посилається контролюючий орган як на підставу для скасування податкового кредиту, могли бути допущені виключно ФГ «КОЛОС АГРОГРУП» і не стосуються ТОВ «ТБ «НОВААГРО».

Порушення податкової дисципліни контрагентом не може слугувати підставою для обмеження права платника на формування витрат чи податкового кредиту, оскільки платник не був обізнаний про протиправну поведінку постачальника та не координував із ним дії.

У постанові від 12.12.2023 по справі 826/5959/18 Верховний суд дійшов висновку, що «норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.».

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, визначення компетенції контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПК України.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 ПК України з урахуванням положень.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у томі числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема, у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1., 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених п. 201.1. ст. 201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1. ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1. ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума ПДВ для включення до податкового кредиту, крім того, повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), "господарські операції" - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Водночас контролюючий орган притягнув до відповідальності підприємство за можливі податкові правопорушення, яких припустилася інша особа, тоді як актом перевірки порушення, які допустило б безпосередньо підприємство, встановлено не було.

Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом, а також обов'язкової оплати за придбаний товар. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товарів (послуг), який у складі вартості проданого товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку товариству, яке віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.

Суд зазначає, що можливі ж порушення податкового законодавства з боку контрагентів ТОВ «ТБ «Новаагро» не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення цим суб'єктом господарювання господарських операцій для ТОВ «ТБ «Новаагро» та відсутність у позивача, як покупця товару/послуг, права на податковий кредит, а тому не можуть бути підставою для позбавлення ТОВ «ТБ «Новаагро» права формувати такий податковий кредит по господарських операціях з цим контрагентом.

Крім того, законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Тому, ТОВ «ТБ «Новагро» не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов'язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальником правил оподаткування. Отже, чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосередніх контрагентів або третіх осіб у відносинах з контрагентами на предмет виконання ними вимог податкового законодавства.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПКУ на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Згідно положень п.201.10 ст.201 ПКУ, при здійсненні операцій з постачання товарів/ послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з тим вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд в постанові від 04 липня 2019 року у справі №802/3047/14-а дійшов наступного висновку: "Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними".

Суд також звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21) також підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Велика Палата Верховного Суду у цій постанові також зробила висновок, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов'язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Такий висновок Велика Палата зробила, застосувавши норму частини восьмої статті 9 Закону №996-XIV, згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Цю норму Велика Палата тлумачила як таку, в якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків, також доктринально закріплений у судовій практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Рішенням ЄСПЛ у справі "Інтерсплав проти України" визначено, що платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що такий платник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Цей принцип закріплений також у статті 61 Конституції України, яка передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі - Суд), а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, в п.38 рішення у справі "Інтерсплав проти України" (заява № 803/02) Суд зазначив, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

В п. 23 рішення у справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії" (заява №6689/03) Суд вказав, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Однак це не мало б прямого впливу на оподаткування організації-заявника.

Таким чином, сумніви податкового органу у добросовісності контрагента позивача або постачальників по ланцюгу постачання під час придбання послуг не підтверджують порушення позивачем положень податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по взаємовідносинах з контрагентом.

Стосовно взаємовідносин позивача із ТОВ «Слуква».

Обґрунтовуючи висновки, викладені в акті перевірки, відповідач послався на те, що Позивачем завищено суму показника рядка 19 Декларації оскільки було завищено показник у рядку 10.1 (колонка Б) Декларації внаслідок врахування всупереч п.п. «а» п. 198.1 ст. 198. п. 198.2. п. 198.3, 198.6 ст. 198 Кодексу при його визначенні внаслідок неправомірно визначення періоду формування податкового кредиту згідно уточнюючого розрахунку від 30.06.2025 року до Декларації за червень 2024 за податковими накладними, виписаними у січні, лютому 2024 року постачальником транспортно-експедиційних послуг ТОВ «СЛУКВА».

Означений висновок обґрунтовано тим, що за даними ІКС «Податковий блок», ГУ ДГІС у Дніпропетровській області по ТОВ «СЛУКВА» винесено Рішення про відповідність платника ІІДВ критеріям ризиковості від 12.04.2024 р. №15433: від 23.04.2024 №16328: від 20.11.2024 №65116. Ризиковими визначені операції у період з 15.01.2024р. по 15.03.2024р. з постачання ТОВ «СЛУКВА» Послуга оренди автомобіля на ТОВ "ЗАВОД БІОДОБРИВ "ТРИВКО" (код 31370953).

Звітність підприємства з податку на додану вартість подається з жовтня 2024 по червень 2025 року без проведення діяльності.

Як встановлено судом під час розгляду справи 25.10.2023 між ТОВ «ТБ «НОВААГРО» (Замовник) та ТОВ «СЛУКВА» (Перевізник) було укладено Довгостроковий договір перевезення вантажів автомобільним транспортом №2510ТР/М відповідно до якого Перевізник зобов'язався доставити автомобільним транспортом довірений йому Замовником вантаж з місця відправлення до пункту призначення на підставі письмових разових заявок, що є невід'ємною частиною Договору та видати Вантаж уповноваженій на одержання Вантажу особі, а Замовник бере на себе зобов'язання сплатити за перевезення Вантажу встановлену плату.

За результатами виконанання цього Договору, ТОВ «СЛУКВА» та ТОВ «ТБ «НОВААГРО» склали акти надання послуг, зокрема: №1 від 03.01.2024, №2 від 06.01.2024, №8 від 21.01.2024, №15 від 20.02.2024.

За надані послуги ТОВ «ТБ «НОВААГРО» сплатило ТОВ «СЛУКВА» грошові кошти, що підтверджується платіжними інструкціями: від 31.01.2024 на суму 40 774 грн., від 01.02.2024 на суму 8744 грн., від 23.02.2024 на суму 50 000 грн., від 26.02.2024 на суму 50 000 грн., від 27.02.2024 на суму 66 210, 40 грн.

У січні, лютому ТОВ «СЛУКВА» подало на реєстрації в ЄДРПН податкові накладні №1 від 03.01.2024 (зареєстрована 16.01.2024), №10 від 21.01.2024 (зареєстрована 12.02.2024), №3 від 20.02.2024 (зареєстрована 20.02.2024), №2 від 06.01.2024 (зареєстрована 16.01.2024).

ТОВ «ТБ «НОВААГРО» віднесло до складу податкового кредиту виписані ТОВ «СЛУКВА» податкові накладні до червня 2024 року шляхом подання уточнюючого розрахунку від 30.06.2025 №9188622681.

за приписами пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Наведені вище обставини та аналіз норм податкового законодавства свідчать про правомірність включення податкових накладних до податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ «Слуква» шляхом подання позивачем уточнюючого розрахунку від 30.06.2025 р. №9188622681 до декларації звітного (податкового) періоду, що уточнюються: червень 2024 р.

Щодо ризиковості ТОВ «Слуква» слід зазначити, що Рішення про відповідність платника ПДВ критеріям ризиковості від 12.04.2024 р. №15433, від 23.04.2024 №16328 та від 20.11.2024 №65116 було прийнято вже після завершення господарських операцій з позивачем та реєстрації в ЄДРПН податкові накладні №1 від 03.01.2024 (зареєстрована 16.01.2024), №10 від 21.01.2024 (зареєстрована 12.02.2024), №3 від 20.02.2024 (зареєстрована 20.02.2024), №2 від 06.01.2024 (зареєстрована 16.01.2024), що підтверджується копіями квитанцій про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і якісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зауважує, що на момент здійснення господарських операцій позивача із ТОВ «Слуква», останнє належним чином оформило податкові накладні, які були зареєстровані у встановленому законом порядку та вказане товариство не було включено до переліку ризикових підприємств, через що Рішення про відповідність платника ПДВ ТОВ «Слуква» критеріям ризиковості від 12.04.2024 р. №15433, від 23.04.2024 №16328 та від 20.11.2024 №65116 не мають юридичного значення для вирішення цієї справи по суті.

Таким чином, суд зазначає, що висновки акту перевірки про порушення ТОВ «ТБ «Новагро» пунктів п. 198.1. п. 198.2. п. 198.3. п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ. зі змінами та доповненнями, оскільки ним завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларацій) на суму ПДВ 3 950 825 грн. не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а тому спірне податкове повідомлення - рішення підлягає до скасування.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про не відповідність оскаржуваного рішення критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, з огляду на що наявні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Положеннями частини 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення, то сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Будинок "Новаагро" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків рішення від 14.08.2025 №413/3500070223 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Будинок "Новаагро" суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту у розмірі 3 950 825, 00 грн. (три мільйони дев'ятсот п'ятдесят тисяч вісімсот двадцять п'ять гривень).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Будинок "Новаагро" (вул. Чернишевська, буд. 66, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39820081) сплачену суму судового збору в розмірі 24224, 00 грн. (двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 44131658).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 24.12.2025 р.

Суддя Бадюков Ю.В.

Попередній документ

132900293

Наступний документ

132900295

Інформація про рішення:

№ рішення:	132900294
№ справи:	520/25305/25
Дата рішення:	15.12.2025
Дата публікації:	29.12.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Харківський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Відкрито провадження (28.01.2026)
Дата надходження:	26.01.2026
Предмет позову:	визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Розклад засідань:

Минулі засідання (5)

03.11.2025 10:00	Харківський окружний адміністративний суд
24.11.2025 14:00	Харківський окружний адміністративний суд
25.11.2025 13:45	Харківський окружний адміністративний суд
15.12.2025 10:00	Харківський окружний адміністративний суд
29.12.2025 12:00	Харківський окружний адміністративний суд