з питань забезпечення позову
25 грудня 2025 року м. Рівне№460/23754/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Н.В. Друзенко, розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову по справі за позовом
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1
доУправління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради
24.12.2025 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради про визнання протиправним та скасування припису №19-ПП про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 27.10.2025, винесений Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради.
Одночасно з позовом подала заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії припису №19-1111 про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 27.10.2025, винесеного Управлінням державного архітектурного-будівельного контролю Рівненської міської ради до набрання рішенням суду законної сили.
Заява ґрунтується на тому, що в оскаржуваному приписі міститься вимоги: 1) зупинити виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , право на які не набуто згідно з декларацією про початок виконання будівельних робіт від 20.12.2011 №РВ08311119791; 2) до 29.12.2025 набути право на виконання будівельних робіт з перебудови торгівельного кіоску та павільйону за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до статті 34 Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466. Оскільки приписом встановлений граничний терміни його виконання, а набуття права на виконання будівельних робіт потребує від позивача вчинення певного комплексу дій, ФОП ОСОБА_1 вважає, що це може істотно ускладнити виконання рішення суду, зокрема в частині поновлення порушеного права на нове будівництво. Також доводить, що у випадку прийняття рішення судом про скасування припису, для поновлення прав на виконання будівельних робіт з нового будівництва кафе за адресою АДРЕСА_1 позивачу доведеться повторно проходити процедуру припинення містобудівних умов та обмежень щодо перебудови та повторного отримання містобудівних умов та обмежень щодо нового будівництва. Зауважує, що для виконання припису позивач мала б ініціювати нову процедуру будівництва щодо вже збудованого й експлуатованого об'єкта, змінювати містобудівну документацію, правовий статус об'єкта, а у випадку задоволення позову, усе зазначене потрібно повертати в попередній стан. Окрім того, невиконання припису до 29.12.2025 буде мати своїм наслідком застосування до позивача значних обтяжливих штрафних санкцій.
За правилами частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши у вказаний строк заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
В силу вимог частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідні підстави і необхідність забезпечення позову, згідно статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні бути зазначені та обґрунтовані у заяві про забезпечення позову.
За своєю суттю інститут забезпечення позову є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Водночас, позивачем належним чином не обґрунтовано та не подано доказів на підтвердження того, що до ухвалення рішення в адміністративній справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди її правам, свободам та інтересам або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі.
Крім того, у заяві про забезпечення позову не зазначено про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення прав позивача в такій мірі, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову. При цьому, ухвала суду про забезпечення позову не може ґрунтуватись на припущеннях чи змодельованих позивачем (його представником) ймовірних ситуаціях.
Твердження сторони позивача, визначені у заяві як обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, сформульовані як можливість/ймовірність, яка ґрунтується тільки на припущеннях. А посилання можливість настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
Суд також зазначає, що решта обставин, про які зазначено у заяві про забезпечення позову є предметом розгляду справи, а тому, законність відповідних дій відповідача, їх оцінка повинна бути надана судом з урахуванням доказів та посилань, якими обґрунтовує відповідач свої заперечення та пояснень інших учасників справи при розгляді справи по суті з дотриманням вимог процесуального закону.
Верховний Суд у постанові від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також, суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
З системного аналізу наведених вище процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, є оціночними, а тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.
Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини такого звернення, у зв'язку із чим обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Тобто, заявник повинен надати суду належні та допустимі докази наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.
Враховуючи наведене, зміст заяви про забезпечення адміністративного позову не дозволяє суду дійти переконливого висновку про існування обставин, які згідно з положеннями статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для забезпечення позову, у зв'язку з чим у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись статтями 150-158, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №460/23754/25 відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 25 грудня 2025 року.
Суддя Н.В. Друзенко