Справа № 639/9798/25
Провадження № 1-кп/639/508/25
25 грудня 2025 року м. Харків
Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62025170020016440 від 23.10.2025, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, який не одружений, має середньо-спеціальну освіту, військовослужбовець НОМЕР_1 , солдат, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 НГУ від 09.06.2025 №169 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду радіотелефоніста відділення управління командира дивізіону взводу управління дивізіону 1-го артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який продовжено до теперішнього часу.
Відповідно до вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдат
ОСОБА_4 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ст. 28 Статуту внутрішньої служби єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
За ст. 29 Статуту внутрішньої служби за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 30 Статуту внутрішньої служби начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника.
Згідно зі ст. 31 Статуту внутрішньої служби начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Як вбачається з ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, за своїми військовими званнями начальниками є: полковники, генерал-майори, генерал-лейтенанти, - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу; генерал-полковники, адмірали, генерали армії України - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу.
Відповідно до ст. 37 Статуту внутрішньої служби військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати.
Відповідно до п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення), право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з'єднань, військових частин, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Однак, солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби на посаді радіотелефоніста відділення управління командира дивізіону взводу управління дивізіону 1-го артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 НГУ, 23.10.2025 вирішив стати на злочинний шлях та діючи умисно, в умовах воєнного стану, вчинити непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника.
Так, 23.10.2025 о 10 год. 45 хв. т.в.о. командира 4 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_2 НГУ майором ОСОБА_6 вишикувано зведене відділення військової частини НОМЕР_2 НГУ, в тому числі солдата ОСОБА_4 , в пункті тимчасової дислокації підрозділу за адресою: АДРЕСА_2 та усно доведено й роз'яснено бойове розпорядження т.в.о. командира 4 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_2 НГУ від 22.10.2025 №10/1953 «З метою виконання бойових (спеціальних) завдань згідно бойового розпорядження командира НОМЕР_3 бригади оперативного призначення Національної гвардії України №10/4494 від 21.10.2025 року, з 15.00 23.10.2025 року здійснити переміщення особового складу в зону виконання бойових завдань та до 20.00 23.10.2025 року зосередитись в районі СЕРГІЇВКА (Донецька область). В термін до 15.00 24.10.2025 року здійснити заняття ПВід «ГРУША» з метою недопущення прориву противника в глибину оборони бригади».
Будучи невдоволеним вказаним наказом, солдат ОСОБА_4 діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану відкрито відмовився виконувати наказ та вибувати в район АДРЕСА_3 для подальшого виконання спеціального бойового завдання за призначенням, чим підірвав боєготовність та боєздатність військової частини НОМЕР_2 НГУ.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначав про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, зібраними матеріалами справи та необхідність призначення останньому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції відповідної частини статті КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, визнав у повному обсязі, повністю підтверджує фактичні обставини його вчинення, надав пояснення щодо місця, часу, способу його скоєння так, як вони встановлені судом. Кваліфікацію кримінального правопорушення не оспорює. У вчиненому щиро розкаюється. Просив суворо не карати та призначити покарання у мінімальному виді та розмірі, передбаченими санкцією ч. 4 ст. 402 КК України.
Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.
Захисник ОСОБА_5 підтримав позицію обвинуваченого ОСОБА_4 , просив врахувати повне визнання вини обвинуваченим та його щире каяття, суворо не карати ОСОБА_4 та призначити покарання у мінімальному виді та розмірі, передбаченими санкцією ч. 4 ст. 402 КК України.
Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини, а також те, що він не піддає сумніву фактичні обставини справи, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності його позиції, суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ними не оспорюються, розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз'яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів досудового розслідування, а саме даних, що характеризують особу обвинуваченого.
Аналізуючи обставини, що визнаються учасниками судового провадження, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 в обсязі пред'явленого обвинувачення є доведеною. Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 402 КК України, як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він не одружений, має середньо-спеціальну освіту, військовослужбовець НОМЕР_1 , солдат, за місцем проходження військової служби характеризується негативно, в силу ст. 89 КК України не судимий.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_4 відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України, є щире каяття .
Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд виходить з положень ст. ст. 50, 65 КК України, а саме принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення обвинуваченого та попередження скоєння нових правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, його наслідки, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного кримінального правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, конкретні обставини справи, ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення та його наслідки, особу ОСОБА_4 , який не одружений, є військовослужбовцем НОМЕР_1 , солдат, за місцем проходження військової служби характеризується негативно, в силу ст. 89 КК України не судимий, обставину, що пом'якшує покарання, - щире каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд приходить до переконання про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 4 ст. 402 КК України, та відсутність підстав для застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України.
На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 29.10.2025 відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, тобто до 27.12.2025, та визначено суму застави.
Оскільки обвинуваченому ОСОБА_4 судом призначено покарання у виді позбавлення волі, яке він має відбувати реально, тому до набрання вироком законної сили стосовно нього необхідно залишити без змін раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».
З огляду на викладене, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України обвинуваченому ОСОБА_4 слід зарахувати у строк покарання строк його попереднього ув'язнення з 29.10.2025 по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Строк покарання ОСОБА_4 рахувати з дати набрання вироком законної сили.
Запобіжний захід, обраний стосовно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний - тримання під вартою.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк покарання обвинуваченого ОСОБА_4 його тримання під вартою з 29.10.2025 по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Після набрання вироком законної сили речові докази по кримінальному провадженню:
- CD-R диск «Verbatim 700mb», на якому мається відеозапис доведення бойового наказу військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 НГУ, - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений з урахуванням положень ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Новобаварський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1