Справа № 420/31500/25
25 грудня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправними та скасування рішень -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення чотирнадцятої сесії VIII скликання Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 15 липня 2021 року за № 258-VIII “Про передачу майна комунальної власності Затоківським ВУЖКГ до КП «Бугаз» (щодо передачі майна комунальної власності, закріпленого на праві господарського відання);
- визнати протиправним та скасувати рішення чотирнадцятої сесії VIII скликання Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 15 липня 2021 року за № 278-VIII «Про затвердження актів приймання-передавання майна комунальної власності від Затоківського ВУЖКГ до КП «Бугаз»;
- стягнути із Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоди, заподіяної незаконними рішеннями у розмірі 72590,85 (сімдесят дві тисячі п'ятсот дев'яносто 85 коп.) грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані рішення відповідача від 15.07.2021 №258-VIII «Про передачу майна комунальної власності Затоківським ВУЖКГ до КП «Бугаз» та №278-VIII «Про затвердження актів приймання-передавання майна комунальної власності від Затоківського ВУЖКГ до КП «Бугаз» безпосередньо впливають на її права та інтереси, трудові відносини із Затоківським ВУЖКГ в частині поновлення її на роботі в Затоківському ВУЖКГ на посаді юрисконсульта, отримання заробітної плати та інших соціальних гарантій, а також стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про її поновлення на роботі.
Всупереч положенням статті 129-1 Конституції України, статей 14, 18, 430 ЦПК України, Затоківське ВУЖКГ по теперішній час не виконало рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.07.2024 року у справі № 495/5063/23 в частині, що підлягає негайному виконанню - позивачку до цього часу не поновлено на посаді юрисконсульта, навіть у примусовому порядку через Білгород-Дністровського відділу ДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)
Позивач зазначає, що оскаржувані рішення не оприлюднювалися відповідачем на офіційному веб-сайті у встановлені строки та в порядку, що свідчить про порушення ч.3 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст.15 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Крім того, позивачці, як особі, яка працювала в Затоківському ВУЖКГ з 16.06.2016 року по 03 травня 2023 року та обіймала посаду юрисконсульта (і одночасно суміщувала посаду інспектора з кадрів з 16.06.2016р. до березня 2022 року), достеменно відомо, що у 2021 році жодної комісії Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області з питань передачі майна комунальної власності від Затоківського ВУЖКГ до КП «БУГАЗ» в Затоківському ВУЖКГ не працювало, працівники Затоківського ВУЖКГ до складу такої комісії не включалися, інвентаризації з цього приводу в підприємстві не проводилось.
Вважаючи протиправними рішення відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою від 22.09.2025 року адміністративний позов залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 13.10.2025 року поновлено строк звернення до суду, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (ст. 262 КАС України); встановлено, що справа буде розглянута судом на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
Суд зазначає, що відповідачем до суду не подано відзиву на адміністративний позов.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
06.11.2025 року до суду від відповідача надійшли пояснення.
11.11.2025 року від позивача надійшли заперечення на пояснення.
Ухвалою від 14.1.12025 року у задоволенні клопотання Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про залишення позову без розгляду у справі №420/31500/25 відмовлено.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-
ОСОБА_1 з 16.06.2016 року по 03.05.2023 року перебувала у трудових відносинах із Затоківським ВУЖКГ, обіймаючи посаду юрисконсульта (одночасно, в період з 16.06.2016р. по березень 2022р., за сумісництвом обіймала посаду інспектора з кадрів).
Затоківським ВУЖКГ призупинено дію трудового договору на підставі наказу керівника підприємства № 3-к від 02.03.2023р., який позивачка оскаржила до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.
Рішенням від 18.10.2023 року по справі № 495/3088/23 наказ визнано протиправним та скасовано, Затоківське ВУЖКГ зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за період вимушеного прогулу в період призупинення дії трудового договору з 03 березня 2023 року по 03 травня 2023 року в сумі 28400, 24 грн.
Ухвалою суду від 30.07.2024р. у справі № 495/3088/23, через невиконання Затоківським ВУЖКГ рішення суду, змінено спосіб та порядок виконання рішення суду шляхом стягнення із Затоківського ВУЖКГ на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору у розмірі 28400,24 грн.
03.05.2023 року, наказом начальника Затоківського ВУЖКГ від 02.05.2023 року за № 6-к, ОСОБА_1 звільнено з посади юрисконсульта Затоківського ВУЖКГ у зв'язку із скороченням та неможливістю подальшого працевлаштування з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України, через відсутність фінансово-господарської діяльності в Затоківському ВУЖКГ.
Рішенням зазначеного суду від 12 липня 2024 року у справі № 495/5063/23 за цивільним позовом ОСОБА_1 до Затоківського ВУЖКГ визнано протиправним та скасовано наказ начальника Затоківського ВУЖКГ від 02 травня 2023 року № 6-к "Про звільнення ОСОБА_2 ", поновлено ОСОБА_1 на роботі в Затоківському ВУЖКГ на посаді юрисконсульта, стягнуто із Затоківського ВУЖКГ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 202674,44 грн., починаючи з 04 травня 2023 року по день ухвалення рішення.
У Білгород-Дністровському відділі державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на примусовому виконанні перебуває зведене виконавче провадження про стягнення з Виробничого управління житлово-комунального господарства Затоківської селищної ради (код ЄДРПОУ - 05445480, 67772, Одеська область, Білгород-Дністровський район, селище Затока, вул. Піонерська, 4, далі - Затоківське ВУЖКГ), засновником якого є Відповідач, на користь ОСОБА_1 ; на користь іншого, незаконного звільненого з посади головного інженера, працівника Затоківського ВУЖКГ грошових коштів.
До складу зазначеного зведеного виконавчого провадження наразі входять наступні виконавчі провадження про стягнення із Затоківського ВУЖКГ на мою користь боргів:
- виконавче провадження № 75887954, про примусове виконання виконавчого листа, виданого Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області 11.04.2024р. по справі №495/3088/23 про стягнення із Затоківського ВУЖКГ на користь ОСОБА_1 заробітної плати за період призупинення дії трудового договору з 03 березня 2023 року по 03 травня 2023 року та компенсації за затримку виплати заробітної плати у розмірі 28400, 24 грн.;
- виконавче провадження № 78714940, про примусове виконання виконавчого листа, виданого Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області 21.07.2025р. по справі №495/9417/24 про стягнення із Затоківського ВУЖКГ на користь ОСОБА_1 середнього заробітоку за час затримки виконання рішення суду за період з 15 липня 2024 року по 11 жовтня 2024 року включно у розмірі 43245,82 грн.;
- виконавче провадження № 78714972, про примусове виконання виконавчого листа, виданого Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області 23.07.2025р. по справі №495/9417/24 про стягнення із Затоківського ВУЖКГ на користь ОСОБА_1 витрат по сплаті судового збору у розмірі 1211, 20 грн.;
- виконавче провадження № 78714958 про примусове виконання виконавчого листа, виданого Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області 21.07.2025р. по справі №495/2452/25 про стягнення із Затоківського ВУЖКГ на користь ОСОБА_1 середнього заробітоку за час затримки виконання рішення суду за період з 13 січня 2025 року по 11 квітня 2025 року включно у розмірі 41954,90 грн., без вирахування податків, зборів та обов'язкових платежів; витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн.;
- виконавче провадження № 79063779, про примусове виконання виконавчого листа, виданого Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області 03.09.2025р. по справі № 495/175/25 про стягнення із Затоківського ВУЖКГ на користь ОСОБА_1 середнього заробітоку за час затримки виконання рішення суду за період з 14 жовтня 2024 року по 10 січня 2025 року включно у розмірі 41954,90 грн без вирахування податків, зборів та обов'язкових платежів; витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211, 20 грн.
На Вимогу державного виконавця відповідач надав лист від 10.06.2025 за вих. №1155/01-14/25/690, яким направив до державного виконавця рішення Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 15.07.2021 №258-VIII «Про передачу майна комунальної власності Затоківським ВУЖКГ до КП «Бугаз» та №278-VIII «Про затвердження актів приймання-передавання майна комунальної власності від Затоківського ВУЖКГ до КП «Бугаз». У листі вказано, що всі інші документи, зазначені у запиті, в сільській раді відсутні.
Ухвалою від 21.07.2025р. Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області державному виконавцю у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.
Позивачка, будучи стягувачем в рамках ряду виконавчих проваджень, за яким боржником є Виробниче Управління Житлово-комунального господарства Затоківської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, вважає, що рішення Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 15.07.2021 №258-VIII «Про передачу майна комунальної власності Затоківським ВУЖКГ до КП «Бугаз» та №278-VIII «Про затвердження актів приймання-передавання майна комунальної власності від Затоківського ВУЖКГ до КП «Бугаз» безпосередньо впливають на її права та інтереси, в частині поновлення її на роботі.
Вважаючи рішення від 15.07.2021 №258-VIII та №278-VIII протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі Закон №280/97-ВР).
Відповідно до статті 2 Закону №280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Згідно частин 1 та 2 статті 10 вказаного Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Частиною 1 статті 60 Закону №280/97-ВР визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Згідно з частиною 4 статті 60 цього Закону районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.
Частинами 5 та 6 статті 60 Закону №280/97-ВР встановлено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.
Відповідно до ч.8 ст.60 Закону №280/97-ВР право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Згідно з п.2 ч.9 ст.60 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради мають право на переважне придбання в комунальну власність приміщень, споруд, інших об'єктів, розташованих на відповідній території, якщо вони можуть бути використані для забезпечення комунально-побутових та соціально-культурних потреб територіальних громад.
Відповідно до п.30 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради належить прийняття рішень на пленарних засідань, зокрема, щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
Згідно з ч.1, 2 ст.59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, питання щодо управління об'єктами комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст входять до виключної компетенції відповідних рад та вирішуються ними на пленарних засіданнях.
Судом встановлено, що 15.07.2021 чотирнадцята сесія VIII скликання Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області прийняла рішення №258-VIII «Про передачу майна комунальної власності Затоківським ВУЖКГ до КП «Бугаз», яким вирішила передати майно комунальної власності (згідно з Додатком №1), яке закріплено за виробничим управлінням житлово-комунального господарства Затоківської селищної Ради (код ЄДРПОУ 05445480) на праві господарського відання, на баланс Комунального підприємства «Бугаз» (код ЄДРПОУ 33245581, Одеська область, с. Кароліно-Бугаз, вул. Приморська 1) та закріпити його на праві господарського відання. Створити комісію з прийняття-передачі майна комунальної власності у складі згідно Додатку №2. Комісії забезпечити належне прийняття-передачі майна комунальної власності по актах прийняття-передачі починаючи з 15 липня 2021 року, та подати їх на затвердження сільському голові до 15 серпня 2021 року.
Також 15.07.2021 чотирнадцята сесія VIII скликання Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області прийняла рішення №278-VIII «Про затвердження актів приймання-передавання майна комунальної власності від Затоківського ВУЖКГ до КП «Бугаз», яким вирішила:
доручити сільському голові затвердити акти приймання-передачі майна комунальної власності, переданого Затоківським ВУЖКГ до КП «Бугаз»;
Затоківському ВУЖКГ (Турманідзе 3.3.) виконати відповідні дії щодо списання переданого за актом прийому-передавання КП «Бугаз» майна з балансу;
КП «Бугаз» ( ОСОБА_3 ): зарахувати на баланс майно, зазначене в Додатку №1, залишок палива згідно з листом від 15.07.2021 року №1507-1 та внести відповідні зміни до бухгалтерського обліку;
призначити керуючою компанію з водопостачання та водовідведення на території Кароліно-Бугазької ТТ Комунальне підприємство «Бугаз».
Згідно з ст.15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати, зокрема, нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньо-організаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.
За змістом ч.3 ст.59 Закону №280/97-ВР рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених п.4 і 16 ст.26, п.1, 29 і 31 ст.43 та ст.55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід'ємною частиною протоколу сесії ради.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію (ч.5 ст.59 Закону №280/97-ВР).
Позивачка зазначила, що рішення Кароліно-Бугазької сільської ради від 15.07.2021 №258-VIII та №278-VIII, які вона оскаржує у цій справі, не були належним чином оприлюднені.
Судом встановлено, що на офіційному вебсайті Кароліно-Бугазької сільської ради (https://karolino-bugazka-gromada.gov.ua/), який є офіційною платформою для оприлюднення актів органу місцевого самоврядування відповідно до вимог ч.3 ст.59 Закону №280/97-ВР, відсутні тексти рішень №258-VIII та №278-VIII.
Відповідач, у свою чергу, не подав до суду відзиву на позов, не заявив доводів та не надав жодних доказів на підтвердження обставин оприлюднення спірних рішень.
Оскільки оскаржувані рішення №258-VIII та №278-VIII не були офіційно оприлюднені, такі акти відповідно до ч.5 ст.59 Закону №280/97-ВР не набрали чинності, та як нечинні акти не породжують жодних юридичних наслідків для будь-яких осіб, у тому числі позивача.
Крім того, суд вважає, що перехід майна у господарське відання від одного комунального підприємства до іншого (від Затоківського ВУЖКГ до КП «Бугаз») не впливає на виконання Виробничим Управлінням Житлово-комунального господарства Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати йому середнього заробітку, оскільки саме ВУЖКГ залишається боржником у виконавчому провадженні, є юридичною особою. Посилання позивача на здійснення вказаною юридичною особою господарської діяльності лише є підтвердженням того, що саме вказана особа як боржник у виконавчому провадженні, повинна виконувати рішення судів на користь стягувача.
При цьому суд вважає, що статус майна як комунального, яке знаходилось у господарському віданні боржника, його перехід у господарське відання іншого підприємства та статус боржника у виконавчому провадженні, на якого покладено обов'язок поновити позивача на посаді, є різними правовими категоріями, які не перетинаються між собою.
В даному випадку невиконання рішення суду про поновлення позивачки на посаді створило умови, за яких вона намагається змусити державу в особі органу місцевого самоврядування виконати судове рішення, за яким воно не було відповідачем та не є боржником у виконавчому провадженні.
Крім того, відповідно до п.8 ч. 1 ст. 4 КАС України, позивач в адміністративному судочинстві - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду. Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Верховний Суд у постанові від 31 січня 2018 року у справі №802/2678/15-а викладений правовий висновок, який підлягає застосуванню у цій справі в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України, та зазначив, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.
Конституційний Суд України в рішенні від 14.12.2011 року №19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Порушення вимог Закону діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Отже право позивача на звернення до адміністративного суду з позовом виникає лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, позивач повинен довести обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.
Враховуючи, що в ході судового розгляду судом не встановлено протиправних дій відповідача щодо прийняття оскаржуваних рішень, не доведено порушення прав позивачки оскаржуваними рішеннями у сфері публічно-правових відносин, позовні вимоги про стягнення моральної та матеріальної шкоди також не підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя Самойлюк Г.П.
.