Справа № 420/42163/25
25 грудня 2025 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Свида Л.І., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову (до подання позову),
До суду надійшла заява представника ОСОБА_1 про забезпечення позову до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа - Військова частина НОМЕР_1 шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_3 АДРЕСА_1 та/або ІНФОРМАЦІЯ_4 вчиняти дії, пов'язані з прийняттям наказу про призов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправленням ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби, до часу набрання законної сили судовим рішенням за наслідками розгляду справи, заборони командуванню Військової частини НОМЕР_2 вчиняти будь-які дії, пов'язані з переведенням/командируванням/переміщенням ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) до іншої військової частини, зобов'язання командирувати (видати наказ про прибуття) військовослужбовця ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) до Військової частини НОМЕР_2 за її місцезнаходженням: АДРЕСА_1 , в якій він проходить службу у відповідності до наказу по стройовій службі від 18.12.2025 року, який буде оскаржуватися в судовому порядку.
В обґрунтування заяви представник ОСОБА_1 зазначає, що незаконна мобілізація позивача створила пряму загрозу життю та здоров'ю його матері, яка залишилася без догляду, засобів до існування та підтримуючої терапії, що підтверджує терміновість порушеного питання та необхідність вжиття невідкладних заходів забезпечення позову. «Силова мобілізація» позивача відбулася з грубим порушенням вимог законодавства: без проходження ВЛК, без базової військової підготовки, під час розгляду заяви про відстрочку, попри наявність законних підстав для звільнення від служби у зв'язку з доглядом за тяжкохворою матір'ю. Ці обставини утворюють правові підстави для задоволення позову та застосування заходів забезпечення позову. Представник позивача також зазначив, що оскаржувати мобілізацію після зміни статусу військовозобов'язаного неефективно, тому до суду готується позовна заява, правовою підставою якої буде, крім п. 60 Постанови КМУ № 560 та п. 13 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», також ч.1 5 ст. 101, абз 1 пп б, пп г п. 2 ч. 4 ст. 26, абзац 13 пункту 3 частини 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Позивач стверджує, що невжиття судом заходів забезпечення позову може призвести до тяжких наслідків, які полягають в тому, що позивач фактично перебуває у зоні активних бойових дій, де він виконує бойові завдання без проходження військово-лікарської комісії і базової загальновійськової підготовки, що значно підвищує ризик його загибелі або отримання тяжких поранень. У такому випадку навіть позитивне рішення суду не зможе бути реалізоване, адже позивач може фізично не дожити до моменту його виконання.
Суд вважає заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову (до подання позову) такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1, ч. 2, ч. 4 ст. 150, ч. 1 ст. 151 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно із ч. 2 ст. 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, а також має враховувати співрозмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам, та обставинам справи.
Необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Суддя також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що представник позивача вказує на протиправну мобілізацію позивача.
При цьому, з матеріалів позовної заяви не вбачається підстав, які б свідчили про те, що невжиття судом заходів забезпечення позову створить очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача або ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду за наслідками розгляду цієї справи.
Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Суддя зазначає, що надання оцінки правомірності дій відповідачів можливо лише під час розгляду справи по суті.
Тобто, на даному етапі суддя позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності дій відповідачів за відсутності відповідних доказів.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що зазначені представником позивача в якості підстав для забезпечення позову обставини не можуть бути розцінені в якості передумов для вжиття заходів забезпечення позову у зв'язку із чим, суддя вважає заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову (до подання позову) не обґрунтованою та не вбачає підстав для її задоволення.
Керуючись ст. ст.150, 151, 256, 293 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову (до подання позову) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Леонід СВИДА