Справа № 569/25993/25
1-кс/569/9310/25
17 грудня 2025 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне клопотання прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження № 62025240030010733 від 06.11.2025за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального Кодексу України (далі - це ж кримінальне провадження) про арешт майна , -
Прокурор Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , звернувся до суду з клопотанням у якому просить накласти арешт на майно.
В обґрунтування клопотання зазначає, що Слідчий Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, старший лейтенант Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 , розглянувши матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62025240030010733 від 06.11.2025за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального Кодексу України.
За обґрунтованою версією органу досудового розслідування вбачається, що Солдат ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді курсанта 1 навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , діючи у порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ч.1 ст.1, ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, із метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, будучи військовослужбовцем військової служби під час мобілізації, чітко усвідомлюючи про необхідність прибуття для продовження військової служби до місця розташування військової частини НОМЕР_1 , 20.09.2025 не з'явився вчасно на службу без поважних причин після лікування з медичного закладу КНП «Костопільська БЛІЛ» КМР ( АДРЕСА_1 ) до розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), натомість перебував поза місцем служби, проводив час на власний розсуд та обов'язки військової служби не виконував, а отже останній у такий спосіб незаконно припинив тимчасово виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності.
10 грудня 2025 слідчим ТУ ДБР у м. Хмельницькому, було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_3 за місцем проживання ОСОБА_5 , в ході якого вилучено:
Мобільний телефон марки «Redmi 9T», модельM2010J19SYIMEI: НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_5 .
Вилучений мобільний телефон визнаний речовим доказом, оскільки зберіг на собі інформацію, яка може бути використана як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження про що винесена відповідна постанова.
Окрім того, вищевказаний мобільний телефон необхідний для подальшого проведення експертних досліджень.
Згідно із нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
До початку розгляду клопотання прокурором подана заява про розгляд клопотання у його відсутність, у заяві зазначено, що клопотання підтримує в повному обсязі, із підстав, наведених у ньому та просить задовольнити вказане клопотання.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутності учасників провадження, оскільки їх не прибуття не перешкоджає розгляду клопотання на підставі наданих доказів.
Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно ч. ч.2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до п. 8 глави 2.6. «Арешт майна» Узагальнення вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження арешт може бути накладено на: нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права; майно у вигляді речей, документів, грошей, якщо вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК, а саме: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та (або) є доходами від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
10 грудня 2025 слідчим ТУ ДБР у м. Хмельницькому, було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_3 за місцем проживання ОСОБА_5 , в ході якого вилучено:
Мобільний телефон марки «Redmi 9T», модельM2010J19SYIMEI: НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_5 .
Вилучений мобільний телефон визнаний речовим доказом, оскільки зберіг на собі інформацію, яка може бути використана як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження про що винесена відповідна постанова.
Окрім того, вищевказаний мобільний телефон необхідний для подальшого проведення експертних досліджень.
Відповідно до ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
Згідно ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
У відповідності до положень ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
В даному випадку не накладання арешту на вищевказане майно може призвести до настання наслідків - втрати інформації про обставини вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, оскільки вказане майно може бути використано як доказ доведення чи спростування певних обставин вчинення даного кримінального правопорушення, крім того вказане майно може бути використане для забезпечення належного покарання винної особи.
З огляду на обставини вчинення розслідуваного злочину, та наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза зміни або пошкодження необхідних слідству відомостей, які можуть бути використані в суді як докази, розгляд указаного клопотання прошу проводити без виклику володільців речей.
Згідно статті 64-2 Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи.
Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.
Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 173 КПК України та вищевикладене, є необхідним накласти арешт майно, вилучене за вищевказаних обставин, оскільки наявні достатні підстави вважати, що майно відповідає критеріям встановленим ст. 98 КПК України, а незастосування арешту може призвести до втрати чи його пошкодження.
Керуючись ст. 170, 171,175 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора - задоволити.
Накласти арешт із забороною відчуження, розпоряджання та користування на тимчасово вилучене майно, а саме:
Мобільний телефон марки «Redmi 9T», модельM2010J19SYIMEI: НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_5 .
Роз'яснити, що відповідно до ч.1 ст. 174 КПК України, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_6