Справа № 569/25678/25
1-кс/569/8944/25
08 грудня 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд в особі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , слідчої ОСОБА_5 , підозрюваної ОСОБА_6 , захисника підозрюваної - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчої Рівненськеого РУП ГУНП в Рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 , яке погоджене першим заступником керівника Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України, -
Слідча, у рамках кримінального провадження №12025181010002222 від 11.11.2025 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 3 ст. 362 КК України, звернулася до слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області із вказаним клопотанням.
В обґрунтування клопотання зазначає, що 11.12.2018 ОСОБА_6 , відповідно до розпорядження сільського голови Мирогощанської сільської ради № 96/02-08 прийнята на посаду державного реєстратора Виконавчого комітету Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області та з вказаного часу, відповідно до положень ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» набула повноважень державного реєстратора.
Так, ОСОБА_6 , діючи з особистих мотивів сприяння ОСОБА_9 , не пізніше 16.25 год. 26.12.2018, перебуваючи в м. Рівне, точного місця досудовим розслідуванням не встановлено, погодилась виконати прохання щодо забезпечення державної реєстрації прав на нерухоме майно на ім'я ОСОБА_10 , за відсутності правовстановлюючих документів для здійснення таких реєстраційних дій, а в подальшому видати офіційний документ, який посвідчує певні факти, що мають юридичне значення та по своїй правовій природі буде недостовірним.
В цілях реалізації такого завдання, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 , в інтересах ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_1 ), усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою офіційного визнання і підтвердження державою фактів набуття ОСОБА_10 речових прав на нерухоме майно, виступила виконавцем і реалізатором злочинного плану, який полягав у вчиненні нею, як державним реєстратором незаконної реєстраційної дії, за відсутності дозвільних документів, що надають підстави державному реєстратору їх вчинити, а саме документів, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, а також не направила відповідний запит до органу, який проводив оформлення та/або реєстрацію прав про надання інформації, необхідної для державної реєстрації прав, що виникли до 01.01.2013, діючи з єдиним умислом, змінила електронну інформацію, яка обробляється в автоматизованих системах Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, шляхом протиправного здійснення нової реєстраційної дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об'єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі торгового павільйону (літ. А-1), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , якій адреси не присвоювались, провела державну реєстрацію права власності на даний об'єкт за ОСОБА_10 ( рішення № 44887464 від 28.12.2018),внаслідок підбурювання.
Так, ОСОБА_6 , будучи державним реєстратором виконавчого комітету Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області, діючи в інтересах ОСОБА_10 , 26.12.2018, о 16 год. 25 хв., перебуваючи в м. Рівне, точного місця досудовим розслідуванням не встановлено, розпочала процедуру державної реєстрації речових прав на об'єкт нерухомого майна, а саме здійснила офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття речових прав на нерухоме майно, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав.
В ході проведення процедури державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державний реєстратор ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 , з єдиними умислом, за допомогою комп'ютера, використовуючи особистий ключ з електронним цифровим підписом та ідентифікатором доступу (логін rv01vk0902) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (https://register.minjust.gov.ua/), зловживаючи своїми повноваженнями, тобто за відсутності підстав для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, в порушення вимог статей 3, 10, 18, 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 12, 14, 40, 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, при відсутності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта; документа, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси; направлення відповідного запиту до органу, який проводив оформлення та/або реєстрацію прав про надання інформації, необхідної реєстрації прав, що виникли до 01.01.2013, несанкціоновано змінила електронну інформацію, яка обробляється в автоматизованих системах Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, шляхом здійснення державної реєстрації прав на вказані об'єкти, які є тимчасовими спорудами, право власності щодо яких не підлягає державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: 28.12.2018 о 12 год. 06 хв., за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію права власності від 26.12.2018, поданої від імені ОСОБА_10 (реєстраційний № 31987030), державний реєстратор ОСОБА_6 прийняла рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень (номер рішення 44887464), в результаті чого безпідставно здійснила державну реєстрацію права власності за ОСОБА_10 об'єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі торгового павільйону (літ. А-1), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
В такий спосіб в порушення вимог ч. 2 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, не відповідають відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.
Як наслідок, в результаті спільних узгоджених дій ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , діючи в інтересах ОСОБА_10 , які полягали в несанкціонованій зміні інформації, яка оброблюється в автоматизованій системі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено відомості про об'єкт нерухомого майна, з метою незаконної реєстрації права власності на це майно за ОСОБА_10 .
23 вересня 2025 року ОСОБА_6 , у зв'язку із не встановленням місця перебування останньої, у порядку ст. ст. 111, 112, ч. 2 ст. 135, ч. 1 ст. 278 КПК України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України зокрема, вручено у спосіб, передбачений для вручення повідомлень, а саме доньці ОСОБА_11 .
Вина підозрюваної ОСОБА_6 підтверджується сукупністю зібраних по даному кримінальному провадженні доказів, а саме:
- рапортом (повідомленням) про вчинення кримінального правопорушення № 30607-2024 від 15.10.2024 та рапортом (повідомленням) про вчинення кримінального правопорушення від №67/28/2-1193 від 02.09.2025;
- актом за результатами проведення камеральної перевірки державного реєстратора ОСОБА_6 від 10.04.2025 (№ 1559/19.1.1/25 від 10.04.2025);
- заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжено (реєстраційний номер 31987030 від 26.12.2018);
- довідкою про наявність ОНМ 01-20/486 від 30.11.2018 видану виконавчим комітетом Управління містобудування та архітектури Рівненської міської ради;
- висновком судової почеркознавчої експертизи №СЕ-19/118-25/9193-ПЧ від 26.06.2025;
- висновком судової експертизи відео-, звукозапису № СЕ-19/123-25/10361-ВЗ від 30.07.2025;
- довіреністю на представлення інтересів від 09.07.2015 (реєстраційний номер 523);
- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 12.03.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 09.04.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 16.04.2025;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 06.03.2025;
- іншими матеріалами даного кримінального провадження.
11.11.2025 ОСОБА_6 на підставі ст. 281 КПК України оголошено у розшук.
Ухвалою слідчого судді рівненського міського суду Рівненської області від 01.12.2025 надано дозвіл на затримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою її приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
ОСОБА_6 08.12.2025 добровільно з'явилася до слідчого.
Покликаючись на викладені обставини, а також на наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 покладається необхідність запобігання спробам 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Застосування інших запобіжних заходів не зможе забезпечити дотримання ОСОБА_6 покладених на неї обов'язків, своєчасного проведення слідчих дій та контролю за місцем її перебування.
В судовому засіданні прокурори та слідчий клопотання підтримали за викладених у ньому обставин.
Підозрювана та її захисник просили відмовити у задоволенні клопотання слідчої вказавши на необґрунтованість підозри та заявлених строною обвинувачення ризиків. Крім того, підозрювана жним чином не переховувалася від органу досудового розслідування, а виїзала за кордон за два місці до вручення ідозри. Також не може чинити тиску на свідків, оскільки усі свідки у кримінальному провадженні допитані, наміру вчиняти інші кримінальні правопрушення, чи перешкоджати встановленню істини по справі не має. Має на своєму утриманні чоловіка з інвалідність ІІ групи.
Суд, заслухавши учасників судового розгляду, всебічно дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Судом встановлено, що Рівненським РУП ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12025181010002222 від 11.11.2025 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 3 ст. 362 КК України.
У рамках даного кримінального провадження, 23 вересня 2025 року ОСОБА_6 , у зв'язку із не встановленням місця перебування останньої, у порядку ст. ст. 111, 112, ч. 2 ст. 135, ч. 1 ст. 278 КПК України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України зокрема, вручено у спосіб, передбачений для вручення повідомлень, а саме доньці ОСОБА_11 .
11.11.2025 ОСОБА_6 на підставі ст. 281 КПК України оголошено розшук підозрюваної та ухвалою слідчого судді рівненського міського суду Рівненської області від 01.12.2025 надано дозвіл на її затримання з метою її приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
ОСОБА_6 08.12.2025 добровільно з'явилася до слідчого.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, вказані в ст.178 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
При обранні виду запобіжного заходу суди враховують вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадків за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного увязнення.
Натомість, протягом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою строною обвинувачення не було доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Так, суд приходить до переконання, що є всі підстави для застосування, у відповідності до ч. 4 ст. 194 КПК України, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
П. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 року справа «Хайреддінов проти України», береться до уваги, що «ризик втечі або уникнення правосуддя» зменшується з часом, адже включення строку запобіжного ув'язнення до строку покарання, якого мав підстави боятися заявник, трохи пом'якшує цей страх і зменшує його наміри втекти (7). При обґрунтуванні цієї підстави необхідне дослідження характеристики особистості, утримуваної під вартою. При цьому на користь звільнення свідчать: відсутність судимостей, наявність постійного місця проживання, роботи, усталений спосіб життя, наявність утриманців, відсутність спроб ухилитися від правосуддя (21, с.98). Справа ЄСПЧ «Пунцельт проти Чехії».
Твердження слідчого та прокурора про існування ризиків, визначених у п. п. 1, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України жодними обгрунтованими та належними доказами не підтверджено.
Таким чином, характеризуючи особу підозрюваної ОСОБА_6 , який має постійне місце проживання, де проживає раом із чоловіком, який являється особою з інвалідністю ІІ групи, має міцні соціальні зв'язки, співпрацює з органом досудового розслідування, а тому на даний час немає підстав стверджувати, про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України на запобігання, яким спрямоване застосування запобіжного заходу тримання під вартою.
Згідно з положенням Конвенції про захист прав людини, а також загальної спрямованості реформи кримінального судочинства на гуманізацію й підвищення гарантій захисту прав особи, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, слідчий суддя приходить до переконання про застосування відносно ОСОБА_6 міри запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Суд приходить до переконання, що саме цей вид запобіжного заходу забезпечить покладені на неї обов"язки і мету досягнення саме вказаного запобіжного заходу.
Саме така вказана правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 по справі "Харченко проти України", де вказано, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу обов"язково має бути розглянута можливість застосування інших ( альтернативних) запобіжних заходів.
Крім того, суд приходить до переконання про розумність підозри і вважає, що "розумність підозри, на якій грунтується арешт, складає суттєву частину гарантій від безпідставного арешту й затримання, закріпленої у статті 5 параграфу 1 (с) Конвенції. Відповідно до практики Європейського суду "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 параграфу 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа можливо, вчинила злочин". "Для розумної підозри у значенні статті 5 параграфу 1 (с) потрібно, щоб можна було розумно вважати, що зазначені обставини охоплюються однією із статей Кримінального Кодексу які визначають злочинну поведінку".
Враховуючи, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, слід взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 , п. 32, Series A, №182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 ).
Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обовязку, встановленого законом.
За таких умов, з точки зору достатності та взаємозв'язку обставин справи слід зазначити, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.
Відповідно до ст. 179 КПК України: особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу; підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; контроль за виконанням особистого зобов'язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду - прокурор.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 179, 181, 193-194, 205, 309, 395 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання відмовити.
Застосувати щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у виді особистого зобов'язання в межах строку досудового розслідування, тобто до 20.12.2025
Покласти на підозрювану ОСОБА_6 обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Встановити строк дії ухвали та покладених обов"язків до 20.12.2025.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя -