Справа № 948/980/25
Номер провадження 2/948/589/25
25.12.2025 Машівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Косик С.М.,
за участю секретаря Ткач Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Карлівський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
у жовтні 2025 року до Машівського районного суду Полтавської області надійшов вказаний позов, мотивований тим, що 21.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною видано виконавчий напис №21007 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості у розмірі 23 894,40 грн, яку в свою чергу останній набув на підставі договору факторингу №РВ-2021-26/10 від 26.10.2021 року.
14.02.2022 постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження №68637735 по справі за виконавчим написом №21007 від 21.12.2021 про стягнення з позивача боргу в загальному розмірі 23 894,40 грн.
В послідуючому, в процесі примусового виконання державним виконавцем було вчинено ряд виконавчих дій, зокрема були винесені постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та постановами накладено арешт на майно та кошти боржника.
Позивачка, у вересні 2025 року дізналась про відкриття виконавчого провадження щодо неї, ознайомилась з виконавчим написом та документами на підставі яких його було вчинено та вважає, що виконавчий напис вчинений з грубим порушенням вимог чинного законодавств.
Позивачка проаналізувавши документи, які були надані стягувачем приватному нотаріусу для вчинення нотаріальної дії стверджує, що приватному нотаріусу не було надано кредитний договір, який має бути посвідчений нотаріально, що вважає грубим порушенням порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами і як наслідок неправомірне провадження щодо виконання виконавчого напису.
Зауважила, що відповідачем всупереч вимог закону не було надано документів, які б підтверджували право вимоги до позивача за кредитним договором, нотаріус всупереч вимог закону не перевірив зміст договору на які відповідач посилався як на підставу виникнення у нього права вимоги до боржника за кредитним договором та стягнув спірну заборгованість на користь юридичної особи, яка не підтвердила свої повноваження належними та достатніми доказами.
У зв'язку з наведеним позивачка вважає, що у нотаріуса були відсутні повноваження на вчинення виконавчого напису по даному кредитному договору, який не був нотаріально посвідчений та не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
За вказаних обставин позивачка зважаючи на те, що виконавчий напис нотаріусом вчинено без законних на те підстав та має для позивачки серйозні негативні наслідки, які порушують майнові права та інтереси, а саме: відкриття виконавчого провадження, арешт рахунків та стягнення заборгованості, яка не підтверджена у законному порядку, а тому вона звертається з даним позовом до суду з метою захисту своїх цивільних прав та інтересів.
З огляду на викладене, позивачка просить визнати вказаний виконавчий напис №21007, вчинений 21.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. про стягнення з позивачки на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» в загальному розмірі 23 894,40 грн таким, що не підлягає виконанню (а.с.1-4).
28.10.2025 року Машівський районний суд задовольнив клопотання позивачки ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору та відстрочив їй сплату судового збору у розмірі 1 211,20 грн за подання даного позову - до ухвалення судового рішення у справі та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, залучив третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Карлівський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, а також витребувано від ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відповідні докази (а.с.31-33).
Ухвалою від 19.11.2025 року суд задовольнив заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та зупинив стягнення на підставі виконавчого напису №21007 (а.с.52,53).
25.11.2025 року було повторно витребувано від ТОВ «Фінансова компанія управління активами» необхідні докази (а.с.57,58).
У судове засідання сторони вдруге та повторно не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином та завчасно, зокрема, позивач шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням, яке повернулося до суду з відміткою про отримання (а.с.44,64), відповідач - шляхом направлення електронних документів до його електронного кабінету та його представника, а також рекомендованими листами з повідомленням (а.с.40,41,43,61,65), третя особа - шляхом направлення електронних документів до його електронного кабінету, а також рекомендованим листом з повідомленням (а.с.39,42,62,63).
Позивачка направила клопотання, у якому просить судове засідання провести без її участі, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, судові витрати у справі просить покласти на позивача (а.с.45).
Відповідач та третя особа причини неявки не повідомили, відзив та письмові пояснення не подали.
Ураховуючи викладене, у відповідності з вимогами ст.223 ЦПК України, суд розглянув справу за відсутності учасників справи, дослідивши письмові докази у справі.
Судом установлено, що 21.12.2021р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. вчинено виконавчий напис №21007, про стягнення з ОСОБА_1 , як з боржника за кредитним договором №SAMDNS0000016779525 від 05.08.2015 року, укладеного між нею та АТ КБ «ПриватБанк», невиплачені в строк грошові кошти на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами», яке набуло право вимоги згідно договору факторингу №РВ-2021-26/10 від 26.10.2021 року та запропоновано задовольнити вимоги ТОВ «Фінансова компанія управління активами», стягнути з ОСОБА_1 за період з 25.10.2021 року по 21.12.2021 року включно суму у розмірі 23 894,40 грн, з яких: 7634,08 грн - заборгованість за тілом кредиту; 16 210,32 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами; 50,00 грн - плата за вчинення виконавчого напису (а.с.10).
14.02.2022 року постановою державного виконавця Машівського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Карпенко А.Р. відкрито виконавче провадження №68637735 за виконавчим написом №21007 від 21.12.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості у розмірі 23 894,40 грн (а.с.12).
Як видно з матеріалів справи, 15.02.2022 року, 30.05.2024, 01.07.2024, 25.08.2025 року державними виконавцями при примусовому виконанні виконавчого напису №21007 від 21.12.2021, винесено постанови про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно та кошти на рахунках боржника ОСОБА_1 , звернення стягнення на доходи боржника (а.с.13-17).
З інформації з Єдиного реєстру боржників від 27.10.2025 року вбачається, що у вказаному реєстрі мається запис про те, що ОСОБА_1 , як боржницю, зокрема і у виконавчому провадженні №68637735, що перебуває на виконанні у Карлівському ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, на підставі виконавчого документа виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. (а.с.18).
За інформацією з автоматизованої системи виконавчих проваджень від 07.10.2025 року відомо, що виконавче провадження №68637735 від 14.02.2022 є відкритим у Карлівському ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, стягувачем у якому є ТОВ «Фінансова компанія управління активами», а боржником є ОСОБА_1 (а.с.19).
Згідно з наказом Міністра юстиції України Малюська Дениса №1590/5 від 03.05.2023 року зазначено, що свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 17.06.1996 року за №2288 на ім'я ОСОБА_2 - анульовано (а.с.20).
З наданої ТОВ «Фінансова компанія управління активами» копії виписки з рахунку ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за кредитним договором №SAMDNS0000016779525 від 05.08.2015 за період з 26.10.2021 року по 21.12.2021 року, з якого вбачається, що станом на 21.12.2021 року заборгованість боржника ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова компанія управління активами» за кредитним договором №SAMDNS0000016779525, укладеним між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» складає 23 844,4 грн, з яких 7634,08 грн - заборгованість за тілом кредиту, 16 210,32 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами та комісією (а.с.11).
У статті 87 Закону України «Про нотаріат» визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.
Згідно з підпунктами 1.1., 1.2. пункту 1, підпунктами 3.1., 3.5. пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум, витребування від боржника майна або про витребування об'єкта довірчої власності у довірчого власника, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.
Відповідно до пунктів 1, 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку).
Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
У постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 754/9711/14-ц зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Проте, на підставі документів, наданих ТОВ «Фінансова компанія управління активами» приватному нотаріусу, неможливо встановити безспірність вимог стягувача до боржника, оскільки у виконавчому написі зазначено про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ««Фінансова компанія управління активами» несплачених в строк грошових коштів за період з 25.10.2021 по 21.12.2021 включно в розмірі 23 894,40 грн., з яких: 7 634,08 грн - заборгованість за тілом кредиту, 16 210,32 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами; 50,00 грн - плата за вчинення виконавчого напису.
Приватному нотаріусу не надано копії кредитного договору, нотаріально посвідченого, як і інших документів на підтвердження існування заборгованості.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотнього. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Також суд зазначає, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, зазначеної у пунктах 93-95 постанови від 21 вересня 2021 року у справі №910/10374/17 (провадження №12-5гс21), оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Зазначене вище дає підстави для визнання спірних виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, відтак приватний нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис про стягнення з позивача заборгованості, оскільки на той час в нотаріуса вже були відсутні правові підстави для цього.
Верховний Суд в своїй постанові від 21.09.2021 по справі №910/10374/17 зазначив, що порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Під час вчинення виконавчого напису нотаріусом, не надано документи, що підтверджують безспірність заборгованості, зокрема нотаріально посвідченого кредитного договору, оскільки такі документи відсутні. Виконавчий напис було вчинено на підставі виписки з розрахунку заборгованості, наданої відповідачем, який містить відомості про заборгованість за тілом кредиту та нарахованими процентами, що є відображенням односторонніх розрахунків відповідача та не може бути доказом безспірності грошових вимог до позивача.
Отже, наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання договору та безспірної заборгованості боржника, а тому позов потрібно задовольнити в повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.2 ст.136 ЦПК України якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть сплачені, заява відповідно до статті 257 цього Кодексу залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли сплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення.
Відповідно до чч.1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, у клопотанні, яке надійшло від позивачки ОСОБА_1 до суду 18.11.2025 року вона просить судові витрати у даній справі покласти на позивача (а.с.45).
Враховуючи те, що позов задоволено, позивачці було відстрочено сплату суми судового збору у розмірі 1 211,20 грн до ухвалення рішення судом, який вона не сплатила, одночасно просить покласти судові витрати на неї, а тому судовий збір у розмірі 1 211,20 грн потрібно стягнути з позивача на користь держави, а судовий збір за подачу заяви про забезпечення даного позову у розмірі 605,60 грн, сплачений позивачем, потрібно покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1-18, 81, 133, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-
задовольнити позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Карлівський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 21.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною за № 21007 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості за кредитним договором №SAMDNS0000016779525 від 05.08.2015 у загальному розмірі 23 894,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована по АДРЕСА_1 , жителька АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , виданий 18.02.2002, РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», місцезнаходження: вул. Стельмаха,9-А, офіс 203, м. Ірпінь, Київська область, ЄДРПОУ 35017877.
Третя особа: Карлівський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місцезнаходження: вул. Полтавський шлях,54, м. Карлівка, Полтавський район, полтавська область, ЄДРПОУ 35013778.
Суддя С. М. Косик