справа № 380/12567/25
щодо залучення співвідповідача
22 грудня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., секретар судового засідання Михалюк М.Ю., за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача Скречко М.-М.А., представника відповідача Краснової І.А., розглянув в місті Львові на стадії підготовчого провадження у відкритому засіданні в режимі відеоконференції клопотання відповідача щодо залучення співвідповідача,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), від імені якого діє представник адвокат Скречко М.-М. А., 19.06.2025 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - ОАСК, відповідач) з такими вимогами:
1. визнати протиправною бездіяльність ОАСК щодо невиплати ОСОБА_1 суддівської винагороди з 25.12.2024 по 31.03.2025 включно з урахуванням всіх належних надбавок, доплат та з врахуванням регіонального коефіцієнту;
2. стягнути з ОАСК на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 25.12.2024 по 31.03.2025 включно у розмірі 500624,40 грн. з врахуванням всіх належних доплат, надбавок регіонального коефіцієнту, а також компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати суддівської винагороди;
3. визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неоформлення та невидачі ОСОБА_1 наказу про звільнення з посади судді на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 01 квітня 2025 р. «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв'язку з поданням заяви про відставку» №674/0/15-2;
4. зобов'язати ОАСК в особі голови або виконуючого обов'язки голови суду оформити та видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади судді на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 01 квітня 2025 р. «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв'язку з поданням заяви про відставку» №674/0/15-2 з зазначенням про виплату вихідної допомоги в розмірі 3 (трьох) місячних суддівських винагород за останньою посадою.
5. стягнути з ОАСК на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 3 (трьох) місячних суддівських винагород за останньою посадою в розмірі 461126,40 грн.;
6. визнати протиправною бездіяльність ОАСК щодо оформлення та видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2), виданої судом, з якого суддя вийшов у відставку, з урахуванням суддівської винагороди (винагороди судді) судді, який працює на відповідній посаді; розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання (додаток 4), згідно з Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 р. № 3-1
7. зобов'язати ОАСК оформити та видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2), видану судом, з якого суддя вийшов у відставку, з урахуванням суддівської винагороди (винагороди судді) судді, який працює на відповідній посаді (з детальним розрахунком складових); розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання (додаток 4), згідно з Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 р. № 3-1.
Ухвалою від 23.06.2025 суд під головуванням судді Москаля Р.М. передав матеріали цього адміністративного позову на розгляд Київського окружного адміністративного суду. Приймаючи ухвалу про передачу справи на розгляд іншого суду, суд на підставі належних, допустимих та достатніх доказів (відповідей з відповідних державних реєстрів) встановив, що станом на дату звернення до суду зареєстроване місце проживання фізичної особи - позивача та зареєстроване місцезнаходження юридичної особи - відповідача знаходяться в місті Києві, тому ця справа не може розглядатися Львівським окружним адміністративним судом. Суд при ухваленні судового рішення про передачу справи також врахував правовий висновок об'єднаної палати касаційного суду про те, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, а фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.
Восьмий апеляційний адміністративний суд 22.09.2025 виніс постанову №380/12567/25, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив, ухвалу від 23.06.2025 №380/12567/25 скасував та направив справу для продовження розгляду до Львівського окружного адміністративного суду. Суд апеляційної інстанції вказав, що додані до позову докази доводять фактичне проживання позивача у м. Львові. Оскільки позивач наполягає на розгляді справи судом, територіальна юрисдикція якого охоплює місце його перебування (проживання), колегія суддів дійшла висновку, що ця справа підсудна саме Львівському окружному адміністративному суду.
Відповідач надіслав суду клопотання №02-04/63/25 від 24.10.2025 про залучення Державної судової адміністрації України в якості співвідповідача. Повідомляє, що в аналогічній справі №380/2696/21 за позовом ОСОБА_1 , Верховний Суд у постанові від 03.11.2022 дійшов наступного висновку: «…103. Водночас, з огляду на наведені міркування, правильне вирішення справи і застосування ефективного способу захисту порушеного права вимагає, щоб відповідачем за цим позовом також була ДСА України, яка є головним розпорядником бюджетних коштів і у віданні якої діє окрема бюджетна програма КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів», наявність якої, за правилами пункту 25 Порядку № 845, означає, що списання коштів державного бюджету для забезпечення виконання судових рішень на користь суддів здійснюватиметься виключно за нею.». Таким чином, питання виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди зачіпає права та інтереси ДСА України. Водночас, Законом України від 13.12.2022 № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» ОАСК перебуває у стані припинення. Оскаржувані в межах цієї справи дії та бездіяльність ОАСК стосуються як ліквідаційної комісії, так і органу суддівського самоврядування суду, а також ДСА України як розпорядника бюджетних коштів, а тому ДСА України слід залучити до участі у справі в якості другого відповідача;
Ухвалою від 04.12.2025 суд вирішив розглянути справу за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 22 грудня 2025 року.
В судовому засіданні 22.12.2025 представник відповідача підтримала раніше подане клопотання та навела аргументи, аналогічні до викладених письмового. Позивач та його представник проти задоволення цього клопотання відповідача заперечили, покликаються на те, що вимоги про стягнення суддівської винагороди заявлені позивачем до належного відповідача, яким є ОАСК. Також представник позивача звертає увагу суду на те, що питання про залучення співвідповідача може ініціювати позивач, а не відповідач.
Вирішуючи клопотання відповідача, суд керується такими мотивами:
1. відповідно до частини 3, 4 ст. 48 КАС України:
- якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
- якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
Водночас відповідно до ч. 2 ст. 173, ч. 2 ст. 180 КАС України:
- завданням підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу;
- у підготовчому засіданні суд вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, заміну позивача, залучення співвідповідача, об'єднання справ і роз'єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше.
Аналіз наведених процесуальних норм свідчить про наявність повноважень суду вирішити на стадії підготовчого провадження (в т.ч. в підготовчому засіданні) питання про склад учасників справи, в т.ч. про залучення співвідповідача та залучення другого відповідача (за відсутності згоди позивача).
2. питання належного відповідача (співвідповідача) в спорах щодо нарахування та виплати суддівської винагороди починаючи з 2020 року (т.зв. «ковідні» обмеження розміру суддівської винагороди) неодноразово вирішувалося на рівні касаційного суду з огляду на те, що спеціалізовані суди/територіальні управління ДСА в розумінні бюджетного законодавства є розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, а ДСА України - вищого рівня. Суду відомі десятки спорів, в яких справи скеровувалися Верховним Судом до суду першої інстанції на новий розгляд із вказівкою про необхідність вирішення питання про залучення до участі у справі ДСА України як другого відповідача/співвідповідача. Для прикладу:
у постанові №520/13014/2020 від 23.06.2021 при скеруванні на новий розгляд до суду першої інстанції судової справи за позовом судді до ТУ ДСА про зобов'язання нарахувати та виплатити суддівську винагороду, а також про стягнення недоплаченої суддівської винагороди Верховний Суд виснував таке:
“[…]32. Зауважимо, що постанову від 03 березня 2020 року у справі № 340/1916/20 Верховний Суд ухвалив за схожих фактичних обставин справи і правового регулювання спірних відносин […]
36. Водночас, згаданою постановою Верховний Суд направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, адже для правильного вирішення спору потрібно було визначити належного відповідача у цих правовідносинах.
37. У ситуації, яка склалася у зв'язку із прийняттям Закону № 553-ІХ і, як наслідок, обмеження виплати суддівської винагороди десятьма прожитковими мінімумами протягом квітня-серпня 2020 року, безсумнівним, з огляду на висловлену правову позицію Верховного Суду, є те, що обмеження розміру суддівської винагороди протягом вказаного періоду було неправомірним. Поміж тим, при вирішенні питання про те, який суб'єкт владних повноважень повинен відповідати у такій-от ситуації за позовом, а також яким є ефективний спосіб захисту порушеного права, суд касаційної інстанції, направляючи справу [№ 340/1916/20] на новий розгляд, орієнтував суди нижчих інстанцій на те, щоб дослідили обставини щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на виплату суддівської винагороди.
38. Принагідно зауважимо, що відповідачем у тій справі був апеляційний суд (у якому позивач працює суддею), а предметом спору - наказ голови цього суду (в частині пункту 1, у якому йдеться про обмеження нарахування та виплати суддівської винагороди за квітень 2020 року, починаючи з 18 квітня 2020 року, який був застосований до судді Кропивницького апеляційного суду ОСОБА_2 із застуванням обмеження нарахування у сумі 47320,00 грн). У контексті спірних правовідносин тієї справи і фактичних підстав їх виникнення питання про те, чи міг апеляційний суд (як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня) виконувати свої зобов'язання по виплаті суддівської винагороди у повному обсязі (з огляду на наявність чи відсутність у нього фінансових ресурсів на цю виплату) було недослідженим. Тому оцінити правомірність дій конкретно відповідача (як розпорядника бюджетних коштів) у вимірі спірних правовідносин тієї справи, а також чи ефективним у такому випадку був застосований судами спосіб захисту порушеного права суд касаційної інстанції у межах своїх повноважень на цій стадії не міг. Це, втім, не заперечувало того, що недоплата суддівської винагороди протягом зазначеного періоду була правомірною, відповідно для захисту порушеного права вимагалося з'ясувати додаткові обставини (як-от щодо обсягу фінансування потреб на виплату суддівської винагороди протягом спірного періоду, зокрема чи вносилися зміни до кошторису суду в цій частині і які, яким чином розпорядилися цими коштами) для того, щоб правильно визначити відповідача за позовом і належний спосіб захисту (адже інакше сама лиш констатація адміністративним судом порушення права судді на отримання суддівської винагороди без його [ефективного] захисту, зважаючи на завдання адміністративного судочинства, була б позбавлена сенсу). […]
49. Водночас, з метою запобігти неоднозначному розумінню чи двоякому підходу до вирішення цієї справи колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
50. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 148 Закону № 1402-VIII, Державна судова адміністрація України (далі - ДСА) здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА.
51. Відповідно до статті 149 Закону № 1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
52. На думку колегії суддів, для правильного вирішення цієї справи суди попередніх інстанцій мали б з'ясувати також правовий (звідси - і процесуальний) статус ДСА (через призму її компетенції щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на фінансування судів) у застосуванні обмежень при виплаті суддівської винагороди [позивачу], передбачених частинами першою, третьою статті 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ), адже ТУ ДСА як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня може здійснювати свої повноваження виключно в межах тих асигнувань, які ДСА затвердила у його кошторисі (на 2020 рік).
53. Виплата суддівської винагороди (відповідачем) із застосуванням обмежень, передбачених статтею 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ), на думку колегії суддів, могла бути обумовленою, окрім іншого, меншим обсягом бюджетних асигнувань головним розпорядником на оплату праці суддівського корпусу (протягом спірного періоду), що вочевидь свідчить про безпосередню участь ДСА у механізмі фінансування видатків на виплату суддівської винагороди, зокрема й до появи заборгованості з її виплати протягом квітня-серпня 2020 року.
54. Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону № 1402-VIII у зіставленні з положеннями частини першої, пункту 1 частини другої, частини п'ятої статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України, колегія суддів виснувала, що позаяк головним розпорядником бюджетних коштів, виділених, зокрема, на виплату суддівської винагороди (суддям місцевих і апеляційних судів) є ДСА, яка, серед іншого, визначає обсяг видатків розпорядників нижчого рівня на ці потреби, то саме ДСА як суб'єкт владних повноважень мала б відповідати за погашення заборгованості, яка виникла внаслідок невиплати судді у повному обсязі суддівської винагороди.
55. Принагідно додамо, що у віданні ДСА діє окрема бюджетна програма для забезпечення виконання судових рішень - КПКВ 0501150 “Виконання рішень судів на користь суддів», призначена саме для таких-от цілей. За правилами пункту 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, наявність такої програми означає, що списання коштів здійснюватиметься саме за нею. У цьому зв'язку треба зауважити також, що враховуючи приписи частини першої статті 2, частини першої статті 3 Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган, можливе у тому випадку, коли способом захисту порушеного права буде стягнення коштів (тут маємо на увазі - з ДСА).
56. Колегія суддів не може погодитися з висновком судів попередніх інстанцій про те, що стягнення заборгованості дублює вимогу про зобов'язання нарахувати і виплатити цю заборгованість. Це два різні способи захисту порушеного права і передбачають відмінний механізм виконання судових рішень.
57. У вимірі обставин цієї справи колегія суддів не намагається заперечити, що ТУ ДСА є належним відповідачем за позовом. Зазначення цього органу як відповідача у цій справі видається цілком закономірним, адже саме він як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня нараховує і виплачує суддівську винагороду суддям Комінтернівського районного суду м. Харкова. Тож його дії у ситуації, яка виникла з виплатою (в обмеженому розмірі) суддівської винагороди теж вимагали правового оцінювання, що суди і зробили.
58. Водночас, з огляду на наведені міркування, правильне вирішення справи і застосування ефективного способу захисту порушеного права вимагає, щоб відповідачем за цим позовом також була ДСА, яка є головним розпорядником бюджетних коштів і несе відповідальність за належне фінансування судів, зокрема й витрат на суддівську винагороду.
59. Між тим, суб'єктний склад учасників цієї справи залишився таким, яким його визначила позивач. Ураховуючи принцип офіційного з'ясування обставин справи суд першої інстанції може самостійно залучити співвідповідача (частина третя статті 48 КАС) чи залучити другого відповідача (частина четверта статті 48 КАС), якщо для цього є підстави. На думку колегії суддів, в такій площині суди попередніх інстанцій спірних правовідносин не розглядали, дійшовши помилкового висновку про те, що стягнення заборгованості дублює вимоги про її нарахування і виплату. Це дає колегії суддів підстави стверджувати, що рішення судів попередніх інстанцій в частині зобов'язання ТУ ДСА нарахувати і виплатити заборгованість і відмови у задоволенні вимог про її стягнення є помилковими[…].».
Відповідно до частин п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 48 КАС України та ст.ст. 148, 149 Закону № 1402-VIII суд дійшов висновку про необхідність залучення ДСА України до участі у цій справі №380/12567/25 у якості співвідповідача.
З огляду на це судове рішення суд з метою виконання завдання підготовчого провадження: - встановлює учасникам справи строки для подання заяв по суті спору; - для належної підготовки справи для розгляду продовжує строк підготовчого провадження на тридцять днів.
Повна ухвала виготовлена 25.12.2025.
Керуючись ст.ст. 48, 173, 180, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд -
Залучити Державну судову адміністрацію України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5; ідентифікаційний код 26255795) до участі у справі №380/12567/25 у якості співвідповідача.
Встановити ДСА України п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву, що обчислюється з дня, наступного після дня вручення співвідповідачу копії цієї ухвали суду.
Встановити позивачу п'ятиденний строк для подання відповіді на відзив, що обчислюється з дня, наступного після дня отримання відзиву.
Встановити відповідачам п'ятиденний строк для подання заперечень, що обчислюється з дня, наступного після отримання ними відповіді на відзив.
Продовжити строк підготовчого провадження у справі №380/12567/25 на 30 днів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.
Суддя Москаль Р.М.