справа№380/20028/25
24 грудня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця з вимогою визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ 045724 від 27.08.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 30.07.2025 посадовими особами Укртрансбезпеки проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить позивачу на праві власності. За результатами перевірки складено акт, в якому зафіксовано відсутність у водія документів, передбачених ст.ст. 39, 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". На підставі акта перевірки відповідачем винесено оскаржувану постанову, якою до позивача застосовано штраф у сумі 17 000 грн. Позивач не погоджується з оскаржуваною постановою та стверджує, що він не є суб'єктом відповідальності у справі, оскільки не здійснював перевезення вантажу. Позивач вказує, що транспортний засіб Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_1 , переданий ним в оренду ТОВ «СОНКО» на підставі договору найму (оренди) транспортного засобу від 28.03.2024. Таким чином, автомобільним перевізником у розумінні закону є орендар, а не власник транспортного засобу. Крім того, позивач наголошує на порушенні відповідачем процедури розгляду справи, а саме - неналежному повідомленні про час та місце розгляду справи, що позбавило його можливості подати докази (договір оренди) та надати пояснення.
Ухвалою від 09 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач скористався правом на подання відзиву, в якому проти позову заперечив. В обґрунтування правомірності оскаржуваної постанови зазначив, що під час перевірки водій транспортного засобу не надав жодних документів, які б підтверджували використання транспортного засобу іншим суб'єктом господарювання (зокрема, договору оренди, тимчасового реєстраційного талона тощо). Оскільки згідно з реєстраційними базами власником транспортного засобу є ФОП ОСОБА_1 , саме його визначено як автомобільного перевізника. Щодо повідомлення про розгляд справи, відповідач зазначив, що направляв позивачу запрошення рекомендованим листом, проте воно повернулося без вручення. Відповідач вважає, що вжив усіх необхідних заходів для повідомлення, а неотримання кореспонденції є ризиком позивача. Також відповідач поставив під сумнів реальність договору оренди, посилаючись на відсутність доказів оплати орендних платежів.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги, наголосив на тому, що договір оренди є чинним, транспортний засіб фактично переданий орендарю. Також позивач звернув увагу на те, що відповідач не надав належних доказів відправлення повідомлення про розгляд справи саме з повідомленням про вручення, як того вимагає Порядок №1567.
Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких підтримав свою позицію щодо законності оскаржуваної постанови.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
30 липня 2025 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті під час проведення рейдової перевірки на автодорозі Тернопіль - Львів - Рава-Руська зупинено транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 ), під керуванням водія ОСОБА_2 . Транспортний засіб здійснював перевезення вантажу - побутової хімії.
За результатами перевірки посадовими особами Укртрансбезпеки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № ОАР 035288 від 30.07.2025.
В акті зафіксовано, що водієм допущено порушення вимог статей 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та Наказу МТЗУ № 385, а саме: надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону.
Зокрема, у водія відсутні товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж; водій не використовував особисту картку водія (при наявності цифрового тахографа) та не надав роздруківку даних роботи тахографа за 30.07.2025.
У графі акта "належить" перевіряючими зазначено власника транспортного засобу: ФОП ОСОБА_1 . Водій з актом ознайомився та підписав його.
05 серпня 2025 року Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області сформовано повідомлення № 69108/33/24-25 про розгляд справи про порушення, розгляд якої призначено на 27.08.2025.
Вказане повідомлення направлено на адресу позивача рекомендованим поштовим відправленням (трек-номер 0601180702770).
Згідно з даними офіційного сайту АТ «Укрпошта», вказане відправлення не вручено адресату та повернуто відправнику 29.08.2025 у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
27 серпня 2025 року в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт за відсутності позивача, виніс постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОПШ 045724.
Згідно з резолютивною частиною постанови, з автомобільного перевізника ФОП ОСОБА_1 стягнуто адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000,00 грн на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (за надання послуг з перевезень вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону).
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач 12.09.2025 звернувся зі скаргою до Голови Державної служби України з безпеки на транспорті. Листом від 23.09.2025 № 8293/3.2.1/15-25 скаргу залишено без задоволення, а постанову - без змін.
Вважаючи постанову про накладення штрафу протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).
Згідно зі статтею 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Це законодавче визначення пов'язує статус автомобільного перевізника не з правом власності на транспортний засіб, а з фактом здійснення діяльності з перевезення вантажів або пасажирів. Тобто, для набуття статусу автомобільного перевізника особа повинна безпосередньо використовувати транспортний засіб для перевезення, організовувати таке перевезення та нести пов'язані з ним ризики.
Статтею 34 Закону № 2344-III встановлено обов'язки автомобільного перевізника, серед яких: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; забезпечувати проведення щозмінного передрейсового та післярейсового медичного огляду водіїв транспортних засобів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів. Виконання цих обов'язків можливе лише тією особою, яка фактично здійснює експлуатацію транспортного засобу.
Статтею 48 Закону № 2344-III визначено перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
· для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
· для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III передбачено відповідальність автомобільних перевізників за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбаченої статтею 60 Закону № 2344-III, може бути виключно автомобільний перевізник. Власник транспортного засобу не завжди автоматично є автомобільним перевізником.
У разі передачі транспортного засобу в користування іншій особі (на підставі договору оренди, лізингу, позички тощо) статус автомобільного перевізника переходить до особи, яка на законних підставах використовує цей транспортний засіб для здійснення перевезень.
Саме ця особа (орендар, користувач) несе обов'язки, передбачені статтею 34 Закону № 2344-III, та відповідальність за їх невиконання. Тлумачення закону, за якого відповідальність покладається на власника транспортного засобу лише через факт реєстрації за ним автомобіля, без врахування фактичного користувача, суперечить принципу індивідуалізації юридичної відповідальності.
Судом встановлено, що 28 березня 2024 року між гр. ОСОБА_1 (Наймодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СОНКО» (код ЄДРПОУ 42456330) (Наймач) укладений Договір найму (оренди) транспортного засобу.
Відповідно до умов вказаного Договору (п. 1.1, 1.2), Наймодавець передав, а Наймач прийняв у строкове платне користування транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, модель SPRINTER 516, 2011 року випуску, номер шасі НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить Наймодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .
Договір оренди посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О.В. 28 березня 2024 року та зареєстрований в реєстрі за № 668, що підтверджується відповідним написом на договорі та копією самого договору, долученою до матеріалів справи.
Відповідно до статті 799 Цивільного кодексу України, договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Позивачем дотримано цю вимогу закону, що свідчить про чинність та легітимність укладеного договору.
Строк дії договору оренди встановлено до 28 березня 2027 року (п. 4.1 Договору). Згідно з пунктом 3.1 Договору, підписання цього договору сторонами розцінюється як передання транспортного засобу.
Враховуючи вищевикладене, з 28 березня 2024 року право володіння та користування зазначеним транспортним засобом на законних підставах перейшло до ТОВ «СОНКО».
Саме ця юридична особа, як орендар, набула статусу автомобільного перевізника стосовно даного транспортного засобу, оскільки отримала право використовувати його у своїй господарській діяльності, в тому числі для перевезення вантажів.
Відповідно, саме на ТОВ «СОНКО» покладено обов'язок щодо забезпечення дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час його експлуатації.
Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що договір оренди не є належним доказом, оскільки водій не надав його під час перевірки, а також через нібито відсутність доказів оплати орендних платежів.
По-перше, стаття 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» містить вичерпний перелік документів, які водій юридичної особи або фізичної особи-підприємця повинен мати при собі для здійснення внутрішніх перевезень вантажів. Договір оренди транспортного засобу до цього переліку не входить. Законодавство не зобов'язує водія возити з собою та пред'являти інспекторам Укртрансбезпеки цивільно-правові договори, на підставі яких перевізник використовує транспортний засіб. Відсутність такого договору у водія на момент зупинки не спростовує факту його існування та чинності.
По-друге, питання виконання сторонами умов договору оренди, зокрема щодо сплати орендних платежів, стосується виключно цивільно-правових відносин між орендодавцем та орендарем. Наявність чи відсутність заборгованості з орендної плати не впливає на дійсність договору та на факт передачі транспортного засобу в користування, а отже, не змінює суб'єкта відповідальності у сфері публічно-правових відносин.
Таким чином, станом на дату проведення перевірки (30.07.2025) ФОП ОСОБА_1 , хоча і залишався власником транспортного засобу згідно з реєстраційними документами, фактично не володів і не користувався ним, не організовував перевезення та не наймав водія ОСОБА_2 .
Відповідач не надав суду жодних доказів (шляхових листів, наказів про прийняття на роботу, табелів обліку робочого часу тощо), які б підтверджували, що водій ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з позивачем або що перевезення здійснювалося в інтересах позивача.
Покладання відповідальності на особу лише на підставі даних про реєстрацію транспортного засобу, без з'ясування фактичного користувача, є неправомірним.
За таких обставин, ФОП ОСОБА_1 не є суб'єктом адміністративно-господарської відповідальності за порушення, виявлені 30.07.2025, оскільки він не був автомобільним перевізником у розумінні Закону № 2344-III.
Крім того, суд звертає увагу на порушення процедури розгляду справи.
Згідно з п. 25 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою КМУ від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567), справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Пунктом 26 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
Відповідач стверджує, що направив позивачу повідомлення про розгляд справи. Однак, як встановлено з матеріалів справи та доводів самого відповідача, повернення поштового відправлення відбулося 29.08.2025, а оскаржувана постанова прийнята 27.08.2025.
Отже на час прийняття постанови відповідач не володів відомостями про вручення чи невручення поштового відправлення.
Суд погоджується з доводами позивача, що відповідач не надав належних доказів направлення повідомлення саме "рекомендованим листом із повідомленням про вручення", як того вимагає Порядок № 1567 (форма 119).
Надана відповідачем роздруківка трекінгу свідчить лише про факт відправлення, яке повернулося "за закінченням терміну зберігання", що не є доказом належного повідомлення особи, особливо в контексті того, що позивач заперечує факт отримання будь-яких повідомлень, а відповідач не надав суду копії рекомендованого повідомлення про вручення (або довідки ф.20 з чіткою причиною невручення, яка б залежала від волі адресата, наприклад "відмова від отримання").
Розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, не повідомленої належним чином про час і місце розгляду справи, є порушенням права на захист та підставою для скасування постанови.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів, що позивач був автомобільним перевізником під час події 30.07.2025, та не спростував надані позивачем докази оренди транспортного засобу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Позивачем сплачено судовий збір, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОПШ 045724 від 27 серпня 2025 року.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51; код ЄДРПОУ 39816845) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 24.12.2025.
Суддя Коморний О.І.