25 грудня 2025 рокусправа № 380/102/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ям Петс» до Львівської митниці, про визнання протиправними та скасування рішень.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Ям Петс» (далі - позивач, Товариство) з позовом до Львівської митниці (далі - відповідач, митний орган), в якому просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100474/2 від 13.09.2024;
- визнати протиправним і скасувати Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.09.2024 №UA209230/2024/002950;
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою митного оформлення товарів позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації. Разом з митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості товару надав документи, які містять усі відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її. Проте відповідач протиправно, здійснив коригування митної вартості ввезеного товару, що спричинило необхідність сплати різниці між сумами митних платежів, що нанесло значні збитки позивачу.
Ухвалою суду від 10.01.2025 позову заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 24.01.2025 продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 31.01.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.
Ухвалою суду від 19.02.2025 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що за результатами проведеного опрацювання встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до вимог пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України, відповідач не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з статтею 57 Митного кодексу України. Тому, посадові особи Львівської митниці під час здійснення контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 262 КАС України).
Суд на підставі позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, а також долучених письмових доказів,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ям Петс» уклало із китайською компанією «Qingdao Kingstar International CO., LTD» зовнішньоекономічний договір (Контракт) №1 від 01.11.2023 (далі - Контракт).
Згідно з інвойсом № KS24200 від 12.06.2024 позивач придбав у продавця товар «котячий лоток».
З метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209230084877U7 від 13.09.2024, разом із якою для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару надав митному органу такі документи: Пакувальний лист (Packing list) Б/н від 12.06.2024; Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №KS24200 від 12.06.2024; Коносамент (Bill of lading) №MAEU від 27.06.2024; Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) №31510013 від 06.09.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) №1367 від 12.09.2024; Декларація про походження товару (Declaration of origin) №KS24200 від 12.06.2024; Висновок за результатами дослідження. експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142000-3102-0240 від 01.05.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №LS-4587142 від 06.09.2024; №СФ-39225 від 31.07.2024; №СФ-39429 від 01.08.2024; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №2489 від 06.09.2024; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №1 від 01.11.2023; Договір про надання послуг митного брокера №2503/383 від 25.03.2024; Договір (контракт) про перевезення №0201-24 від 02.01.2024; №3107/24 від 31.07.2024; Заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про відсутність у товарах наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів наркотичних засобів і психотропних речовин ввезення на територію України чи транзит через територію України яких здійснюється за наявності дозволу Б/н від 12.06.2024; Інші некласифіковані документи «Сертифікат аналізу Б/н» від 07.02.2022.
За результатами опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала вимогу в яких якій просила надати додаткові документи, що підтверджують митну вартість відповідно до статті 53 Митного коексу України.
На виконання вимоги митного органу позивач надав: висновок експертної організації, банківські платіжні документи №(MUR)8 від 22.05.2024 та №(MUR)9 від 12.06.2024, видаткові накладні.
За результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100474/2 від 13.09.2024, у графі 33 якого встановила невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, а в якості підстав для коригування зазначено:
«- умови поставки згідно інвойсу FOB QINGDAO. Відповідно до положень Інкотермс -2020, FOB (Free On Board (... named port of shipment)) Франко борт (... Назва порту відвантаження). Термін "франко - борт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому покупцем порту відвантаження, з цього моменту всі витрати і ризики втрати або пошкодження товару повинен нести покупець. Ціна FOB (FOB price) означає, що контрактна ціна (фактурна вартість) за товар включає в себе суму вартості самого товару і експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов?язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, згідно заявлених умов поставки, для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. Nє 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Згідно наданих декларантом комерційних документів для підтвердження витрат на транспортування до митного кордону України, до розрахунку митної вартості декларантом не враховано витрати понесені покупцем страхування вантажу під час перевезення його морським видом транспорту;
??- відповідно до вимог п. 1.4 договору купівлі продажу від 01.11.2023 № 1 визначено, що під додатками до контракту сторони мають на увазі інвойси, специфікації, додаткові угоди та будь-які інші документи підписані сторонами. Додатки є невід?ємною частиною договору. Разом з тим даний документ декларантом не надано митному органу, що є порушенням положень даної угоди;
??- відповідно до вимог п. 2.2 договору купівлі продажу від 01.11.2023 № 1 визначено, що якість товару повинна відповідати вимогам законодавства ЄС і бути підтверджена сертифікатом якості. Проте даний документ декларантом не надано митному органу, що с порушенням положень дано угоди;
??- відповідно до вимог п. 3.6 договору купівлі продажу від 01.11.2023 № 1 визначено, що продавець зобов'язаний надати на кожну поставку товару оригінали наступних документів у тому числі сертифікат походження товару. Проте даний документ декларантом не надано митному органу, що є порушенням положень даної угоди;
??- відповідно до вимог п. 5.3 договору купівлі продажу від 01.11.2023 № 1 визначено, що покупець зобов'язується оплатити товар шляхом перерахування 100% передоплати до отримання товару. Проте документ який свідчить про факт оплати, декларантом не надано митному органу, що є порушенням положень даної угоди а також ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України;
- відповідно до вимог п. 4.1 договору транспортно експедиційного обслуговування від 02.01.2024 № 0201-24 визначено, що розрахунки за послуги перевезення здійснюються на умовах 100 % передплати відповідно до виставлених Експедитором рахунків. Проте банківський документ про факт оплати послуги перевезення декларантом не надано митному органу, що являється порушенням вимог даної угоди.
- відповідно до вимог п. 3.3 договору транспортного експедирування від 31.07.2024 № 3107/24 визначено, що Клієнт має оплатити рахунок Експедитора впродовж 3 банківських днів з дати його виставлення. Рахунок про надання 31.07.2024. Проте на момент митного оформлення декларантом не надано документ який підтверджує факт оплати даної послуги».
Додатково вказано про проведення консультації з декларантом відповідно до статті 57 МК України та про застосування другорядного методу 2ґ (ст. 64 МК України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: «МД № UA100060/2024/219002 від 03.07.2024 де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 1,52 дол. США за кг». Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.
Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю й оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. З метою випущення товару у вільний обіг позивач подав митну декларацію № 24UA209230085135U3, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскарженого рішення про коригування митної вартості товару.
Вважаючи рішення про коригування митної вартості протиправним, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Вирішуючи справу суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митний кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Приписами частини 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення (частини 1 статті 248 МК України).
Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, відомостей про фактурну вартість товарів; митну вартість товарів та метод її визначення (підпункти «є» та «ж» пункту 5 частини 8 статті 257 МК України).
Положеннями статті 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).
Слід зауважити, що митне законодавство передбачає цілу систему методів визначення митної вартості товарів, серед яких виділяється основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний (пункти 1-2 частини 1 статті 57 МК України).
Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі №826/17509/16 від 09.02.2021.
Тільки у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи визначення митної вартості товару (частина 3 статті 58 МК України).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до положень частини 1 статті 58 МК України основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Основний метод, не застосовується конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.
Згідно із частиною 2 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний метод визначення такої вартості.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинами 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2 статті 53 МК України).
При цьому положення частини 3 статті 53 МК України надають можливість митниці виставляти декларанту письмову вимогу про необхідність подачі додаткових документів у 10-ти денний строк лише у трьох випадках:
1. у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості;
2. якщо наявні ознаки підробки цих документів;
3. якщо ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.
В разі наявності таких підстав декларант зобов'язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Із положень статті 53 МК України слід виснувати, що законом визначено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Вказане узгоджується з приписами частини 3 статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Предметом спірних правовідносин є законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів, а саме: обґрунтованість сумнів митного органу під час витребування додаткових документів й коригування митної вартості товарів; а також дотримання вимог МК України та інших підзаконних нормативно-правових актів під час застосування другорядного методу визначення митної вартості товарів.
Щодо розбіжностей у долучених до митних декларацій документах суд зазначає таке.
Дослідивши зміст гр. 33 оскаржуваного рішення суд наступним чином узагальнює зауваження митного органу, які стали підставою для коригування митною вартості товарів:
1) позивач не підтвердив числові значення витрат на страхування товару під час морського перевезення;
2) позивач всупереч пунктів 1.4, 2.2, 3.6, 5.3 Контракту не надав до митного оформлення "інвойси, специфікації, додаткові угоди та будь-які інші документи підписані сторонами", сертифікат якості, сертифікат походження товару, документ про 100% передоплати фактурної вартості;
3) позивач всупереч вимогам пункту 4.1 договору транспортно експедиційного обслуговування від 02.01.2024 № 0201-24 та пункту 3.3 договору транспортного експедирування від 31.07.2024 № 3107/24 не надав доказів оплати транспортування товару;
Надаючи правову оцінку аргументам митного органу у цій частині, суд виходить з такого.
Щодо витрат на страхування товару суд зазначає, що справді, згідно пунктом 7 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на страхування цих товарів.
За правилами FOB згідно Incoterms продавець зобов'язаний доставити товар у порт відвантаження і завантажити його на борт судна. Після цього усі ризики переходять до покупця товару; покупець зобов'язаний організувати перевезення товару. При цьому страхування товару здійснюється на вибір покупця товару, оскільки останній відповідальний з подальше транспортування.
Суд встановив, що для організації перевезення товару від порту завантаження до порту вивантаження (Квінгдао - Гданськ) позивач залучив ТОВ «ТГЛ Україна» на підставі Договору транспортного експедирування №3107/24 від 31.07.2024.
Відповідно до пункту 2.1.2 цього договору експедитор має право, представляти інтереси клієнта у взаємовідносинах із перевізниками, портами та іншими організаціями, а за пунктами 2.2.1 та 2.2.3 цього договору зобов'язаний забезпечувати якісне транспортне обслуговування, та робити послуги пов'язані з прийомом, накопиченням, сортуванням, складуванням, завантаженням, вивантаженням, зберіганням та перевезенням вантажів. За п. 3.1 цього договору усі послуги експедитора оплачує клієнт на підставі виставлених рахунків.
За виконання своїх послуг експедитор виставив позивачу рахунки-фактури №СФ-39225 від 31.07.2024 та №СФ-39429 від 01.08.2024, з яких вбачається що експедитор надав послуги пов'язані із організацією морського перевезення та транспортно-експедиторського обслуговування на маршруті Квінгдао - Гданськ.
Таким чином суд встановив, що обов'язок належної організації перевезення морського перевезення товару здійснював експедитор позивача, а позивач зобов'язаний сплатити на користь експедитора кошти, числові значення яких позивач включив до складових митної вартості товару. Наведене звільняло позивача від обов'язку самостійно організовувати страхування товару й декларувати числові значення про таке окремо від витрат на транспортування товару.
Отже вказане зауваження митного органу безпідставне й необґрунтоване.
Щодо неподання до митного оформлення окремих документів суд зазначає, що справді, окремі положення Контракту, на які у оскаржуваному рішенні посилається митний орган передбачають обмін між сторонами певними документами.
Так, відповідно до п. 1.4 Контракту під додатками сторони мають на увазі Інвойси, Специфікації, додаткові угоди та будь-які інші документи, підписані сторонами, що вносять зміни або доповнення до цього Контракту.
Відповідно до пункту 2.2 Контракту якість Товару повинна відповідати вимогам законодавства ЄС, технічним умовам підприємств виробників і підтверджуватися сертифікатами якості, які видані компетентними установами або підприємствами-виробниками, а також відповідати зразкам Товару, узгоджених між продавцем і покупцем.
Згідно із пунктом 3.6 Контракту продавець зобов'язаний надати на кожну поставку товару, зокрема, такі документи як: пакувальний лист, сертифікат походження Товару, Ветеринарний сертифікат та Сертифікат якості.
За пунктом 5.3 Контракту покупець зобов'язується оплатити товар шляхом перерахування 100% передоплати до отримання товару згідно рахунку-фактури продавця.
Суд нагадує, що приписи статті 53 МК України визначають вичерпний перелік документів, які декларант зобов'язаний надати до митного оформлення для підтвердження митної вартості товару. Цей вичерпний перелік не передбачає таких документів як сертифікат якості товару чи пакувальний лист. Суд з'ясував, що позивач у відповідності до пункту 3 частини 2 статті 53 МК України надав до митного оформлення рахунок-фактуру на поставку товару.
Зауваження митного органу в частині посилання на пункту 5.3 Контракту суд відхиляє, оскільки встановив, що у відповідь на вимогу митного органу позивач надав також банківські платіжні документи № (MUR)8 від 22.05.2024 та №(MUR)9 від 12.06.2024 на суми 4625,75 дол. США та 10793,41 дол. США відповідно, які у графі 70х містять посилання на Контракт та рахунок-фактуру. Суд зазначає, що сума платежів за обома банківськими платіжними документами становить 15419,16 дол. США, що збігається із змістом рахунку-фактури №KS24200 від 12.06.2024. При цьому, з наданих документів вбачається, до позивач оплатив фактурну вартість товару до ввезення останнього на митну територію України.
Таким чином подібні зауваження митного органу - безпідставні. Відповідач всупереч частини 5 статті 53 МК України витребував у позивача ті документи, які не передбачені у статті 53 МК України, а також не дослідив належним чином банківські платіжні документи, які підтверджують факт повної оплати фактурної вартості товару.
Щодо оплати витрат на транспортування товару суд зазначає, що справді пункт 3.1 Договору транспортного експедирування №3107/24 від 31.07.2024 як і пункт 4.1 Договору №0201-24 від 02.01.2024 передбачають, що позивач як клієнт повинен був здійснити передоплату у розмірі 100% на користь експедитора за надання відповідних послуг, пов'язаних із транспортуванням партії товару.
Однак суд зазначає, що відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 МК України декларант зобов'язаний надати до митного оформлення транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Отже неподання документів, які підтверджують факт оплати витрат на транспортування товару не можуть сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Відсутність цих документів можуть лише свідчити про порушення господарських відносин зі сторони позивача як клієнта, що не впливає на можливість митного органу перевірити заявлені числові значення складових митної вартості товару.
Близький за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18, на яку обґрунтовано посилається позивач у позовній заяві.
Отже, висловлені зауваження митного органу не відображають існування обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов'язковою при обчисленні такої вартості.
Щодо законності застосування другорядного методу коригування суд зазначає таке.
Суд встановив, що в оскарженому рішенні митний орган застосував метод коригування за статтею 64 МК України.
Згідно пункту 2.1 Правил заповнення рішень про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 при заповненні графи 33 рішення «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Обов'язковість чіткого визначення вказаної вище інформації, як обов'язкових реквізитів будь-якого рішення про коригування заявленої митної вартості товарів підтримується і наявною сталою судовою практикою, зокрема, відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 14.08.2018 у справі №821/1617/17; від 21.08.2018 у справі №804/1755/17; від 25.05.2021 у справі №520/10386/2020; від 31.10.2019 у справі №820/9301/15.
Натомість у оскаржуваному рішенні митний орган не зазначив конкретної інформації та критеріїв, за якими він порівнював відповідний товар з тим, який імпортував позивач (період постачання, країну відправлення, умови поставки тощо). Отже митний орган застосував другорядний метод визначення митної вартості товару всупереч вимогам МК України та Правил заповнення рішень про коригування митної вартості товарів.
Враховуючи викладене суд висновує, що відповідачем безпідставно завищено митну вартість задекларованого позивачем товару, оскільки надані позивачем документи на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару за ціною контракту, є належними, стосуються контракту, дають можливість ідентифікувати задекларований товар, визначити його характеристики та властивості, і на підставі цих документів, які не містять неточностей та розбіжностей, можливо визначити митну вартість задекларованого товару за ціною контракту.
Зважаючи на викладені порушення, допущені митним органом при здійснення коригування митної вартості товарів, суд дійшов висновку про невідповідність рішення про коригування митної вартості товарів критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, викладеним у частині 2 статті 2 КАС України, а тому, таке є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд зазначає таке.
Згідно з частиною 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.
Оскільки, на час прийняття оскарженої картки відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відсутні підстави, передбачені частиною 6 статті 54 МК України, відповідне рішення суб'єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та протиправність рішення відповідача. Отже, позов необхідно задовольнити повністю.
Судовий збір відповідно до частини 1 статті 139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача в повному обсязі.
Керуючись статтями 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 294, 295 КАС України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100474/2 від 13.09.2024.
3. Визнати протиправним і скасувати Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.09.2024 №UA209230/2024/002950.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т.,1; ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ям Петс» (29001, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Свободи, 53/1; ЄДРПОУ 45270993) судовий збір в сумі 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість гривень) 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кравців Олег Романович