24 грудня 2025 рокусправа № 380/9818/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 у розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (в тому числі закордонних) та у відпустках для лікування після тяжкого поранення за період з 01.04.2022 по 30.01.2024 з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовує таким. Позивач під час проходження військової служби отримав поранення та тривалий період проходив лікування, але під час проходження стаціонарного лікування у закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) відповідач безпідставно не здійснював виплату додаткової грошової винагороди в збільшеному розмірі.
Ухвалою суду від 19.05.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 13.06.2025 позовну заяву повернуто позивачу в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 30.01.2024.
Ухвалою суду від 13.06.2025 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав що позивач, покликається на факт отримання поранення та проходження лікування у різних закладах охорони здоров'я, підтверджуючи це відповідними виписками, довідками та іншими медичними документами. Однак у жодному з поданих позивачем документів не зазначено ступеня тяжкості поранення; відсутній висновок військово-лікарської комісії щодо класифікації поранення саме як тяжкого, що є необхідною умовою для виникнення права на додаткову винагороду згідно з вимогами Постанови №168 та наказу №260. Усі питання, що стосуються нарахування, призначення та виплати додаткової винагороди військовослужбовцям у період дії воєнного стану, мають чітко врегульований процедурний характер і не залишають для посадових осіб жодного простору для розсуду. Відповідно до вимог пункту 11 розділу XXXIV наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 виплата додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень здійснюється виключно на підставі наказу командира військової частини, що видається після отримання та належної перевірки пакета документів від військовослужбовця. Лише за умови наявності усіх необхідних та належно оформлених документів командир військової частини має правові підстави видати відповідний наказ і забезпечити виплату коштів із бюджетного чи спеціального фонду. Видання такого наказу за відсутності хоча б одного із визначених законом документів або у разі сумнівів щодо відповідності поданих матеріалів вимогам нормативно-правових актів є неправомірним і може кваліфікуватися як перевищення службових повноважень, нецільове використання бюджетних коштів чи навіть розтрата. Як підтверджується матеріалами справи, а також документальним листуванням між позивачем і військовою частиною, командир військової частини обґрунтовано звертав увагу позивача на відсутність у поданих ним документах висновку військово-лікарської комісії, у якому було б визначено ступінь тяжкості поранення як обов'язкового елементу пакета документів для призначення додаткової винагороди. Така вимога ґрунтується на прямих положеннях пунктів 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, пункту 11 розділу XXXIV наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, а також Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого наказом МОЗ України від 04.07.2007 №370.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статті 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).
Суд на підставі позовної заяви, відзиву, а також долучених письмових доказів,-
ОСОБА_1 з 03.06.2021 26.07.2024 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 19.11.2024 №8474убд позивач у період з 24.02.2022 по 05.03.2025 брав учать у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України.
Згідно з довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №484 від 19.04.2024 старший солдат ОСОБА_1 02.03.2022 отримав: «Вогнепальне кульове наскрізне поранення надпліччя та верхньої третини правого плеча з вогнепальним переломом тіла та суглобового відростка правої лопатки зі зміщенням уламків». При виконанні бойового завдання в ході воєнних дій на території України, поблизу міста Вознесенськ Миколаївської області, перебуваючи на позиції, внаслідок ворожого мінометного обстрілу отримав поранення.
У зв'язку із отриманими поранення позивач перебував на стаціонарному лікуванні в періоди з 05.03.2022 по 09.03.2022 (виписка із медичної карти стаціонарного хворого №2124), з 10.03.2022 по 31.03.2022 (виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №3593), з 01.04.2022 по 11.04.2022 (виписка із медичної карти стаціонарного хворого).
Позивачу проведено 11.04.2022 медичний огляд військово-лікарською комісією, про що видано довідку №133 від 11.04.2022, відповідно до якої «Поранення, травма, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби (довідка про обставини (поранення) травми на момент медичного огляду відсутня)». При цьому, зазначено, що позивач потребує відпустку за станом здоров'я на 30 календарних днів.
Також, згідно з довідкою військово-лікарської комісії №1506 від 23.05.2022 «Поранення, Травма, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби (з слів пацієнта (підтверджуючі документи не надано)». При цьому, зазначено, що позивач потребує відпустку за станом здоров'я на 30 календарних днів.
Відповідно до копії медичної документації /арк.спр.26-78/ в період з 07.06.2022 по 30.01.2024 позивачу надавалися медичні послуги, проводилися періодичні прийоми у закладах охорони здоров'я Швеції.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 27.01.2025 про нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період стаціонарного лікування у закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) за період з 01.04.2022 по 30.01.2024. До заяви позивач долучив виписки амбулаторного/стаціонарного хворого, довідки військово-лікарських комісій від 11.04.2025 та 23.05.2022, копії медичної документації за період лікування у Швеції та наказ про звільнення з військової служби від 26.07.2024.
Відповідач листом від 04.03.2025 повідомив позивача про відсутність підстав для перерахунку додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, оскільки довідки військово-лікарських комісій не містять інформації про ступінь тяжкості травми. Щодо періоду закордонного лікування відповідач вказав, що до Військової частини НОМЕР_1 не надходило документів які б свідчили про направлення позивача на довготривале лікування за кордон, у тому числі постанови ВЛК про потребу в довготривалому лікуванні, клопотання щодо необхідності направлення для лікування за кордон та інших документів передбачених пунктом 4 Порядку №411. Зазначив, що надані позивачем копії медичної документаціях за кордоном є здебільшого підтвердженнями заброньованого часу візиту до медичних закладів та записів про консультації у лікарів, що не може бути підтвердженням знаходження позивача на стаціонарному лікуванні у відповідних медичних закладах.
Позивач вважаючи, що відповідач здійснив виплату додаткової грошової винагороди не в повному розмірі, звернувся до суду.
Вирішуючи спір суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зауважує, що спірним питанням у справі є право позивача на виплату додаткової грошової винагороди у збільшеному розмірі за час перебування позивача на лікуванні ( утому числі за кордоном) за періоди з 01.04.2022 по 18.07.2022.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє на теперішній час.
Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України прийнята постанова «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 (далі - Постанова №168, у редакції чинні на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1 Постанови №168 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 Постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Абзацом 4 пункту 1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
- у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
З аналізу викладених норм Постанови №168 слід виснувати, що встановлено лише дві умови, необхідні для виплати збільшеної до 100000 грн. винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), а саме:
- пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;
- факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
Суд зауважує, що Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості такого перебувавння на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням (контузії, травми або каліцтва), отриманим при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 грн. винагорода.
Для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану немає обов'язкової умови щодо безперервного перебування на стаціонарному лікуванні.
Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100000 грн.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений «Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 (далі - Порядок №260, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 2 Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно до пункту 17 Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із доказів у справі суд встановив, що позивач 02.03.2022 отримав: «Вогнепальне кульове наскрізне поранення надпліччя та верхньої третини правого плеча з вогнепальним переломом тіла та суглобового відростка правої лопатки зі зміщенням уламків».
У межах спірного періоду (з 01.04.2022 по 18.07.2022) з 01.04.2022 по 11.04.2022 позивач перебував на стаціонарному лікуванні із основним захворюванням «Вогнепальне кульове наскрізне поранення (02.03.2022).
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії №133 від 11.04.2022 «Поранення, травма, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби (довідка про обставини (поранення) травми на момент медичного огляду відсутня)».
Також, згідно з довідкою військово-лікарської комісії №1506 від 23.05.2022 «Поранення, Травма, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби (з слів пацієнта (підтверджуючі документи не надано)».
Однак як вже зазначалося згідно з приписами Постанови №168 умовами, необхідними для виплати збільшеної до 100000 грн. винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, є саме:
- пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;
- факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
Основним документом, який підтверджує зв'язок отриманого військовослужбовцем Збройних Сил України поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини (пункт 7 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 та пункт 11 розділу XXXIV Порядку №260).
Верховний Суд у постанові від 30.05.2025 у справі №380/27432/23 зазначив, що підставою для виплати військовослужбовцю додаткової винагороди у розмірі 100000 грн за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) є відповідна довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), а умовою її виплати є отримання військовослужбовцем порання (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, під час виконання бойових завдань і цей факт має бути підтверджено наказом командира про отримання такого поранення (контузії, травми, каліцтва).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.11.2024 у справі №380/20587/23, від 27.08.2025 у справі № 280/7364/23.
Позивачем надано до суду довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №484 від 19.04.2024 старший солдат ОСОБА_1 , відповідно до якої поранення отримано 02.03.2022 при виконанні бойового завдання в ході воєнних дій на території України.
Водночас у справі відсутні докази прийняття наказу командира військової частини про обставини отримання травми (поранення) позивачем.
Окрім цього, згідно з наданих позивачем довідок ВЛК встановлено причинно-наслідковий зв'язок - «Поранення, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби».
Водночас доказів оскарження та скасування постанов (довідок) військово-лікарської комісії №133 від 11.04.2022, №1506 від 23.05.2022 до суду не надано.
Суд враховує довідку військово-лікарської комісії від 14.06.2024 №4899, відповідно до якої «Поранення, Травма, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини». Однак звертає увагу, що така довідка прийнята вже після проходження позивачем лікування за весь заявлений ним спірний період з 01.04.2022 по 30.01.2024.
Таким чином, за встановлених обставин справи суд висновує, що поранення, отримане позивачем під час проходження військової служби, не є пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини. А тому, у відповідача відсутні правові підстави для виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000 грн за період перебування на стаціонарному лікуванні з 01.04.2022 по 11.04.2022.
У межах спірного періоду (з 01.04.2022 по 18.07.2022) з 12.04.2022 по 06.06.2022 позивач не надав суду жодного належного та допустимого доказу його перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку із отриманим пораненням.
Надана довідка військово-лікарської комісії №1506 від 23.05.2022 підтверджує лише проведення позивачу 23.05.2022 медичного огляду ВЛК клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги Військово-медичного клінічного центру Західного регіону. Однак така довідка не підтверджує перебування позивача на стаціонарному лікуванні.
Суд звертає увагу, що положенням частини 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, згідно з частиною 2 цієї ж статті на відповідача лише покладено обов'язок щодо доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Таким чином, засади змагальності покладають на позивача обов'язок довести суду правомірність вимог, викладених у позовній заяві.
Однак за обставин цієї справи на підтвердження доводів викладених у позовній заяві щодо неправомірності бездіяльності відповідача щодо невиплати додаткової винагороди у розмірі 100000 грн за період перебування на стаціонарному лікуванні з 12.04.2022 по 06.06.2022, позивачем не надано жодних доказів.
Також, у межах спірного періоду (з 01.04.2022 по 18.07.2022) з 07.06.2022 позивачу надавалися медичні послуги, проводилися періодичні прийоми у закладах охорони здоров'я Швеції.
Відповідно до Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», від 14 березня 2022 року № 133 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), з метою забезпечення громадян України необхідною медичною та реабілітаційною допомогою, доступ до якої обмежено внаслідок збройної агресії російської федерації проти України наказом Міністерства охорони здоров'я від 05.04.2022 №574, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.04.2022 за №414/37750, затверджено критерії направлення громадян України для лікування за кордон на період дії воєнного стану (далі - Критерії, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1 Критерії передбачено, що вони визначають категорії пацієнтів, медична та реабілітаційна допомога яким може надаватись за кордоном.
Відповідно до пункту 2 Критеріїв лікарі закладів охорони здоров'я, які здійснюють координацію направлення громадян України для лікування за кордон на період дії воєнного стану (далі - заклади охорони здоров'я, які здійснюють координацію направлення громадян України для лікування за кордон), направляють за кордон для лікування пацієнтів, які потребують надання медичних послуг доступність яких значно обмежена, а саме: пацієнти з травмами, отриманими внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, які потребують надання третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги, зокрема, травми кінцівок:
відкриті вогнепальні переломи з дефектами кістки;
масивні дефекти м'яких тканин, які потребують складних реконструктивних операцій;
внутрішньосуглобові переломи, що потребують протезування;
ускладнення після множинних поранень кінцівок;
ампутації на рівні стегна, гомілки, стопи, плеча, передпліччя, кисті;
масивні ушкодження кисті, які потребують складних реконструктивних операцій.
Відповідність критеріям направлення громадян України за кордон для лікування під час дії воєнного стану підтверджується формою первинної облікової документації № 027/о «Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого», затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974, заповненою лікарем закладу охорони здоров'я, який здійснює координацію направлення громадян України для лікування за кордон (пункт 3 Критеріїв).
Відповідно до пунктів 1-3 Порядку направлення осіб із складових сил оборони та сил безпеки, постраждалих у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на лікування за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 №411 (далі - Порядок №411, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) направленню для лікування за кордон з метою отримання медичної та/або реабілітаційної допомоги підлягають особи із складових сил оборони та сил безпеки, постраждалі у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України (далі - захисники України), за умови наявності висновку про необхідність направлення на лікування за кордон та письмового підтвердження готовності закладу охорони здоров'я іноземної держави на безоплатній основі прийняти на лікування.
Направлення захисників України на лікування за кордон ініціюється закладами охорони здоров'я, в яких вони перебувають на лікуванні та/або реабілітації, про що складається клопотання щодо необхідності направлення захисника України для лікування за кордон (далі - клопотання) у довільній формі.
У разі коли захисники України перебувають на лікуванні та/або реабілітації у закладах охорони здоров'я, які не належать до сфери управління державних органів, що входять до складу сектору безпеки і оборони, клопотання надсилаються такими закладами охорони здоров'я до відповідних закладів охорони здоров'я, які належать до сфери управління державних органів, що входять до складу сектору безпеки і оборони (далі - військово-медичні заклади), з такими документами:
згода захисника України або його законного представника на лікування за кордоном (за умови наявності висновку про необхідність направлення на лікування за кордон та письмового підтвердження готовності закладу охорони здоров'я іноземної держави на безоплатній основі прийняти на лікування) з обов'язковим наданням однозначної згоди на обробку персональних даних, що стосуються медичної інформації;
згода на обробку та передачу персональних даних закладам охорони здоров'я іноземних держав відповідно до законодавства у довільній формі;
виписка з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за формою, затвердженою МОЗ.
Наказом керівника військово-медичного закладу утворюється консиліум, до складу якого повинні входити не менше п'яти лікарів, щонайменше два з яких є працівниками закладів охорони здоров'я, які надають третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу та не належать до сфери управління державних органів, що входять до складу сектору безпеки і оборони. Залучення таких працівників здійснюється за погодженням з керівником закладу охорони здоров'я, в якому вони працевлаштовані.
Консиліум протягом трьох календарних днів від дати надходження здійснює розгляд клопотання, за результатами якого приймає рішення.
У разі прийняття рішення про необхідність направлення захисника України на лікування за кордон консиліум готує та підписує висновок за формою згідно з додатком 1.
У разі прийняття рішення про відсутність необхідності направлення захисника України на лікування за кордон консиліум готує та підписує висновок за формою згідно з додатком 2 та інформує про таке рішення заклад охорони здоров'я, який надіслав відповідне клопотання.
Згідно з пунктом 4 Порядку №411 військово-медичний заклад формує та надсилає до Командування Медичних сил Збройних Сил (далі - Командування Медичних сил):
дозвіл керівника складової сил безпеки і оборони, до якого належить захисник України, на виїзд за кордон (крім закладів охорони здоров'я, що належать до сфери управління Міноборони);
перелік захисників України, щодо яких наявні висновки про необхідність їх направлення на лікування за кордон, із зазначенням діагнозу/діагнозів та ускладнень відповідно до НК 025:2021 “Класифікатор хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я»;
висновки про необхідність направлення захисників України на лікування за кордон;
документи, зазначені у пункті 2 цього Порядку, - для кожного захисника України, щодо якого прийнято рішення про необхідність направлення на лікування за кордон.
Після узагальнення інформації, отриманої від військово-медичного закладу, Командування Медичних сил надсилає на розгляд МОЗ в електронній формі лист-направлення з копіями документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку, та копіями дозволів на виїзд за кордон для захисників України, що підпорядковуються Міноборони (пункт 5 Порядку №411).
Відповідно до пункту 9 Порядку №411 на підставі листа МОЗ Командування Медичних сил забезпечує формування пакета супровідних документів, що включає оригінали документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку, та у разі потреби інші документи на запит закладів охорони здоров'я іноземних держав.
Під час розгляду справи суд встановив, що відповідач у листі від 04.03.2025 повідомив позивача про те, що до Військової частини НОМЕР_1 не надходило документів які б свідчили про направлення позивача на довготривале лікування за кордон, у тому числі постанови ВЛК про потребу в довготривалому лікуванні, клопотання щодо необхідності направлення для лікування за кордон та інших документів передбачених пунктом 4 Порядку №411.
Також, слід зауважити, що до суду також не надано доказів оформлення позивачу документів для направлення на лікування за кордон згідно з вимогами Порядку №411.
Водночас надані позивачем копії медичної документації /арк.спр.26-78/ підтверджують, що позивачу надавалися медичні послуги, проводилися періодичні прийоми у закладах охорони здоров'я Швеції.
Однак такі документи підтверджують лише проходження позивачем реабілітації із проведенням періодичних прийомів лікарями та не містять жодної інформації про перебування позивача у спірний період на стаціонарному лікуванні.
За встановлених обставин справи суд висновує, що у відповідача відсутні правові підстави для виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000 грн за період з 07.06.2022 по 18.07.2022.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, законність і обґрунтованість дій та рішень відповідача. Отже, у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 2, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судовий збір зі сторін не стягувати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кравців Олег Романович