справа № 380/17079/23
з питань зміни способу і порядку виконання рішення суду
24 грудня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув у письмовому провадженні заяву про зміну та спосіб і порядок виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Державної судової адміністрації України, Західного апеляційного господарського суду та зобов'язання вчинити дії.
Встановив :
В провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Державної судової адміністрації України, Західного апеляційного господарського суду та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням суду від 26 вересня 2023 року позов задоволено частково.
Представник Міністерства Юстицій України подав до суду заяву в якій просить суд : змінити спосіб та порядок виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 у справі № 380/17079/23, шляхом проведення Державною казначейською службою України безспірного списання недоплаченої суддівської винагороди ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ), за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без застосування обмеження, передбаченого ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов'язкових платежів, яка становить - 508 541,26 грн. з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845. В обґрунтування вказує, що аналізуючи повідомлення Західного апеляційного господарського суду та доданих до нього документів, державним виконавцем встановлено, що рішення суду боржником виконано часткове, а саме здійснено ОСОБА_1 нарахування (перерахунок) суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без застосування обмеження, передбаченого ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та виплачено суму коштів частково - 54 190,10 грн, однак, повне та фактичне виконання рішення суду у спосіб та порядок встановлений таким рішенням, а саме проведення виплати стягувачу залишку нарахованих коштів, не виявляється можливим з підстав не залежних від боржника.
Ухвалою суду від 17 грудня 2025 року заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення призначено до розгляду в судовому засіданні.
Державна казначейська служби України подала до суду пояснення в яких вказує, що заявником запропоновано встановлення способу виконання судового рішення, котрий не враховує ані вимоги законодавства України щодо виконання судових рішень, ані повноваження Казначейства та його органів у відповідній сфері. Вказує, що запропонований заявником спосіб виконання рішення суду, є помилковим та не призведе до перерахування коштів позивачеві у зв?язку із щорічним передбаченням Верховною Радою України критично недостатнього обсягу бюджетних асигнувань як за КПКВК 3504040, так і за КПКВК 0501150 та визначеною черговістю погашення заборгованості. Тобто, на думку Казначейства, якщо суд вважатиме за необхідне змінити спосіб виконання рішення Львівського адміністративного суду від 26.02.2023 у справі № 380/17079/23, то відповідна ухвала має передбачати стягнення на користь позивача чітко визначеної суми коштів з конкретного боржника, визначеного у виконавчому документі, що обслуговується у Казначействі.
Письмові пояснення по суті вимог заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду надав Західний апеляційний господарський суд. Відповідач вказує, що Західний апеляційний господарський суд своїми листами неодноразово звертався до Державної судової адміністрації з проханням у виділенні додаткових бюджетних асигнувань по програмі КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» з метою повного виконання рішення суду. Зокрема, уже після отримання постанов державного виконавця, 10.11.2025 Західний апеляційний господарський суд вкотре звернувся до ДСА України із листом за вих. №07-11/78/25, в якому містилось прохання у виділенні додаткових бюджетних асигнувань по програмі 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» у сумі 540 732 грн 86 коп. з метою повного виконання судового рішення, сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. З моменту ухвалення рішення суду на користь ОСОБА_1 , Західним апеляційним господарським судом сплачено 54 190,10 грн, що підтверджується платіжними документами, копії яких подані в якості додатку до листа Західного апеляційного господарського суду адресованому Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. У даному випадку вважає, що наявні обставини, які істотно ускладнюють виконання судового рішення та, відповідно, є підставою для зміни способу його виконання, оскільки фактичне виконання вимог зазначеного рішення суду є неможливим з огляду на те, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється відповідно до чинного законодавства Державною судовою адміністрацією України (як головним розпорядником бюджетних коштів) за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів» виключно в межах асигнувань, передбачених на відповідний бюджетний період.
Разом із поясненням представник відповідача подав клопотання про розгляд заяви без його участі.
Представники сторін в судове засідання не прибули, хоча були повідомлені належним чином. На підставі ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 КАС України справа розглядається в письмовому провадженні.
Згідно з частиною 2 статті 378 КАС України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Згідно із положеннями частина 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи у порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши зміст заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення та додані до неї матеріали, судом встановлено наступне.
Частинами першою, третьою статті 378 КАС України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувала чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Відповідно до частин 2, 3 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 373 КАС України).
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для виконання, а у разі відсутності добровільного виконання судових рішень воно забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина 1 статті 5 Закону №1404-VIII).
Відповідно до частини 3 статті 33 Закону № 1404-VIII, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Статтею 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року № 4901-VI передбачено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Під час розгляду заяви встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 у цій справі, зокрема
- зобов'язати Західний апеляційний господарський суд (79010, м. Львів, вул. Личаківська, буд. 81, код ЄДРПОУ 42261829) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) нарахування та виплату (перерахунок) суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без застосування обмеження, передбаченого ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та виплатити суму перерахованої суддівської винагороди, з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов'язкових платежів,
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) здійснити фінансування Західного апеляційного господарського суду для проведення виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) недоплаченої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно.
Отже судове рішення для відповідачів має зобов'язальний характер.
Водночас, представник заявника фактично просить змінити суть резолютивної частини зазначеного рішення суду, - з зобов'язати на проведення безспірного списання (фактично стягнення) з відповідача на користь стягувача недоплачену суму суддівської винагороди.
Однак суд зазначає, що судовим рішенням у цій справі не було вирішено питання щодо зобов'язання саме Державної судової адміністрації України нарахувати та виплатити позивачу будь-які суми, тоді як зобов'язано Державну судову адміністрацію України саме забезпечити Західний апеляційний господарський суд бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди за певні періоди.
У матеріалах справи відсутні докази того, що у разі зміни способу і порядку виконання судового рішення на стягнення, рішення суду буде виконане.
В той же час, зміна на підставі ст. 378 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.
Суд зазначає, що встановлені обставини не дають підстав для висновку про неможливість виконання судового рішення, що відповідно до ст. 378 КАС України було б підставою для зміни способу і порядку його виконання.
Водночас, положеннями ч.1 ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання на всій території України, незалежно від обраного судом способу захисту порушеного права позивача (зобов'язання вчинити дії чи стягнення з нього коштів).
Приписами статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно із приписами ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган; державні підприємство, установа, організація.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Тобто, в будь-якому разі, судове рішення, ухвалене на користь позивача, має бути виконане.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 11.11.2014 року у справі № 21-394а14, в постанові Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі № 279/7157/15-а та в постановах Верховного Суду від 30.07.2019 року у справі № 281/1618/14-а, від 24.07.2023 року у справі №420/6671/18.
Оскільки у справі, що розглядається встановлено, що способом відновлення порушеного права позивача у цій справі судом обрано зобов'язання відповідачів вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум невиплаченої суддівської винагороди не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви (подання) представника Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання рішення суду в порядку передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у справі №380/17079/23.
Керуючись ст.ст. 248, 378, 293-295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
постановив:
У задоволенні заяви представника Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання судового рішення відмовити.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідно до ст.ст. 293-297 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Повний текст ухвали складений 24.12.2025.
Суддя Коморний О.І.