24 грудня 2025 рокусправа № 380/20510/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» до ОСОБА_1 , про стягнення коштів.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» (далі - позивач, Інститут ВМС НУ «Одеська морська академія») з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» код ЄДРПОУ 26614030 витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі у сумі 349289,69 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що із відповідачем був укладений контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу. У зв'язку із відрахуванням відповідача із навчального закладу через невиконання освітньої програми та виключення із списків особового складу відповідачу повідомлено про необхідність відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі. Однак відповідач такі витрати добровільно не відшкодував.
Ухвалою суду від 17.10.2025 позовну заяв залишено без руху. Позивач у встановлений строк недоліки позовної заяви усунув належним чином.
Ухвалою суду від 27.10.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.
Копію ухвали надіслано на адресу відповідача, проте до суду повернувся конверт із рекомендованим повідомленням де причиною повернення зазначено, що адресат відсутній за вказаною адресою.
За змістом частини 4 статті 124 КАС України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.
Крім того, відповідно до частини 11 статті 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
З огляду на наведені норми КАС України суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття спрощеного позовного провадження у цій справі та про своє право на подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Відповідач відзиву на позов у встановлений строк не подав. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина 6 статті 162 КАС України).
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).
Суд на підставі позовної заяви, а також долучених письмових доказів,-
ОСОБА_1 04.09.2024 уклав із Інститутом ВМС НУ «Одеська морська академія» контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу.
Наказом начальника відділення персоналу та стройового Інститутом ВМС НУ «Одеська морська академія» №1119 від 29.08.2024 матроса ОСОБА_1 зараховано на 1-й навчальний курс за денною формою навчання на 2024-2025 навчальний рік за ступенем вищої освіти бакалавра за державним замовленням для Збройних Сил України.
Згідно з наказом начальника Інститутом ВМС НУ «Одеська морська академія» №262 від 04.09.2025 відповідача зараховано до списків змінного особового складу Інституту та призначено на посаду курсанта та встановлено посадовий оклад у розмірі 2640,00 грн за 3 тарифним розрядом.
ОСОБА_1 наказом начальника Інститутом ВМС НУ «Одеська морська академія» №264 від 12.09.2025 відрахований з навчання за невиконання освітньої програми, достроково розірвано контракт із відповідачем та виключено із змінного списку особового складу Інституту та всіх видів забезпечення.
Також, у наказів вказано про оголошення суми до відшкодування за час навчання в Інституті у розмірі 355034,33 грн та надано строк 30 календарних днів для добровільного відшкодування витрат, пов'язаних їх навчанням.
ОСОБА_1 із наказом №264 від 12.09.2025 ознайомлений та отримав копію 12.09.2025. Окрім цього, 12.09.2025 відповідачу вручено повідомлення про необхідність добровільного відшкодування витрат, пов'язаних із навчанням, у строк 30 днів з дня підписання повідомлення.
Позивач вказує, що курсант із сумою витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, що підлягають відшкодуванню, не погодився, у зв'язку із чим 19.09.2025 прийнято наказ №271, яким наказано внести зміни в частині суми оголошеної до відшкодування у розмірі 349289,69 грн.
Докази сплати відповідачем зазначеної суми відшкодування у справі відсутні.
У зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку щодо відшкодування витрат, пов'язаних з навчанням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи справу суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №2232-XII). Також, Закон №2232-XII визначає загальні засади проходження військової служби в Україні.
Статтею 1 Закону №2232-XII встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Громадяни України мають право на заміну виконання військового обов'язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з Конституцією України та Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу». Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Військовий обов'язок не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно із частинами 3, 4, статті 2 Закону №2232-XII громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Частина 6 статті 2 Закону №2232-XII передбачає види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Відповідно до положень статті 25 Закону №2232-XII підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського та офіцерського складу проводиться у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад'юнктів і докторантів.
Підготовка громадян України, прийнятих на військову службу за контрактом, може здійснюватися у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах, навчальних частинах (центрах), військових частинах шляхом навчання на спеціальних курсах підготовки. Порядок та умови направлення, проходження військової служби громадянами України під час такої підготовки визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України (частина 1).
З громадянами України - курсантами закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами п'ятим, восьмим і дев'ятим частини другої статті 23 цього Закону (частина 5).
Установлення правових відносин між курсантами, яким не виповнилося 18 років, і державою здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України. Порядок проходження ними військової служби (навчання) встановлюється положеннями про проходження військової служби громадянами України та іншими нормативно-правовими актами України (частина 6).
Курсанти з числа військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, після зарахування до закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладають контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону (частина 7).
Курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності), в інших випадках, передбачених законом, та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського або офіцерського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "з", "и" пункту 1, підпунктів "д", "е", "ж", "з" пункту 2 та підпункту "в" пункту 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі фахової передвищої військової освіти, вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, відповідно до порядку та умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку (частина 10).
Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 (далі - Порядок №964).
Порядок визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за наявності), у зв'язку з припиненням громадянства України та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського або офіцерського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (10 років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів “д», “е», “з», “и» пункту 1, підпунктів “д», “е», “ж», “з» пункту 2 і підпункту “в» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти (далі - витрати) (пункт 1 Порядку №964).
Згідно з пунктом 3 Порядку №964 відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних із: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг.
Порядок розрахунку витрат встановлюється Міноборони та центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані заклади фахової передвищої військової освіти, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти.
Пунктами 4 та 5 Порядку №964 передбачено, що витрати відшкодовуються в повному розмірі:
курсантами, які вислужили встановлений законодавством строк базової військової служби до вступу в заклад фахової передвищої військової освіти, вищий військовий навчальний заклад, військовий навчальний підрозділ закладу вищої освіти, а також курсантами жіночої статі - за весь період навчання;
курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк базової військової служби, - за період навчання, що перевищує цей строк;
особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (10 років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів “д», “е», “з», “и» пункту 1, підпунктів “д», “е», “ж», “з» пункту 2 і підпункту “в» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», - за весь період навчання.
Витрати відшкодовуються в розмірі різниці суми витрат з утримання курсантів і витрат з утримання громадян України, що пройшли базову військову службу:
курсантами, які навчалися менше встановленого законодавством строку базової військової служби, - за весь період навчання;
курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк базової військової служби, - за весь період навчання, який відповідає строку базової військової служби.
Згідно з пунктом 6 Порядку №964 у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затверджено наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 №419/831/240/605/537/219/534 (далі - Порядок №419).
Згідно з пунктом 2.1. Порядку №419 відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.
Витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання.
Щомісячне грошове забезпечення визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців.
Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.
Пунктом 2.1.2. Порядку №419 встановлено, що витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування.
У довідці-розрахунку відображається кількість діб перебування на харчуванні та фактична його вартість, яка підраховується на підставі відповідних норм харчування.
Згідно з пунктом 2.3. Порядку №419 у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ.
Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу ВНЗ.
У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач ВНЗ.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача
З доказів у справі суд встановив, що 04.09.2024 між ОСОБА_2 та Інститутом ВМС НУ «Одеська морська академія» укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу.
Наказом начальника відділення персоналу та стройового Інститутом ВМС НУ «Одеська морська академія» №1119 від 29.08.2024 матроса ОСОБА_1 зараховано на 1-й навчальний курс за денною формою навчання на 2024-2025 навчальний рік за ступенем вищої освіти бакалавра за державним замовленням для Збройних Сил України.
Наказом начальника Інститутом ВМС НУ «Одеська морська академія» №262 від 04.09.2025 відповідача зараховано до списків змінного особового складу Інституту та призначено на посаду курсанта та встановлено посадовий оклад у розмірі 2640,00 грн за 3 тарифним розрядом.
Однак наказом начальника Інститутом ВМС НУ «Одеська морська академія» №264 від 12.09.2025 ОСОБА_1 відрахований з навчання за невиконання освітньої програми, достроково розірвано контракт із відповідачем та виключено із змінного списку особового складу Інституту та всіх видів забезпечення.
Також, у наказів вказано про оголошення суми до відшкодування за час навчання в Інституті у розмірі 355034,33 грн та надано строк 30 календарних днів для добровільного відшкодування витрат, пов'язаних їх навчанням.
Отже, у спірних правовідносинах з відповідачем достроково розірвано контракт через невиконання освітньої програми, а тому, відповідно до частини 10 статті 25 Закону №2232-XII відповідач зобов'язаний відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі.
Відповідно до положень статті 25 Закону №2232-XII та Порядку №964 здійсненню у судовому порядку відшкодування витрат, пов'язаних із навчанням, передує повідомлення про добровільне відшкодування витрат.
Під час розгляду справи суд встановив, що на виконання вимог Закону Порядку №964 позивач ознайомив відповідач із наказом №264 від 12.09.2025 та надав його копію. Також, 12.09.2025 відповідачу вручено повідомлення про необхідність добровільного відшкодування витрат, пов'язаних із навчанням, у строк 30 днів з дня підписання повідомлення.
Як зазначив позивача, курсант із сумою витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, що підлягають відшкодуванню, не погодився, у зв'язку із чим 19.09.2025 прийнято наказ №271, яким наказано внести зміни в частині суми оголошеної до відшкодування у розмірі 349289,69 грн.
Розмір витрат, що підлягають відшкодуванню підтверджені довідками-розрахунками: щодо вартості виплаченого грошового забезпечення за період з жовтня 2024 року по жовтень 2025 року (з урахуванням наказу №271 від 19.09.2025), щодо використаних коштів на харчування за час навчання за період з 04.09.2025-12.09.2025; щодо використаних коштів з тимчасового розміщення (проживання) за час навчання за період з 04.09.2025-12.09.2025; про вартість речового майна, що належить до утримання; довідкою про витрати на медичне забезпечення за час навчання.
Однак у встановлений строк відповідач добровільно не відшкодував витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі. Станом на день розгляду цієї справи та ухвалення судом рішення докази, які б підтверджували сплату відповідачем суми відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі у справі відсутні.
Отже, із відповідачем-курсантом достроково розірвано контракт через невиконання освітньої програми, проте відповідач відшкодування витрат, пов'язаних утриманням у вищому навчальному закладі, у добровільному порядку не здійснив.
При цьому, суд зауважує, що курсанти Інституту ВМС НУ «Одеська морська академія» перебувають на повному державному забезпечені. Кошти, які витрачаються на їх навчання є державними (бюджетними).
З огляду на викладені обставин суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Отже, позов необхідно задовольнити повністю
Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293,295 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» (65052, м. Одеса, вул. Дідріхсона, 8; ЄДРПОУ 26614030) витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі у сумі 349289 (триста сорок дев'ять тисяч двісті вісімдесят дев'ять) грн. 69 коп.
3. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кравців Олег Романович