Іменем України
24 грудня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/31762/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр художньої гімнастики "Школа Дерюгіних" до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, треті особи без самостійних вимог Міністерство фінансів України та Державна казначейська служба України про визнання наявності запису та визнання протиправними дії та акту,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр художньої гімнастики "Школа Дерюгіних" (далі позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі відповідач), треті особи без самостійних вимог Міністерство фінансів України (далі третя особа 1) та Державна казначейська служба України (далі третя особа 2), в якому просить:
-визнати наявність запису на обліку Державної казначейської служби України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві щодо визначення цільового призначення бюджетної позички «у зв'язку з тимчасовими фінансовими труднощами» і кодів бюджетної кваліфікації заборгованості за бюджетною позичкою - 00264900 та нарахованої пені- 24060300 такими, що не відповідають дійсності, є незаконними та порушують: а) право Позивача на захист власних прав та інтересів в судових інстанціях у відповідності до Договору, б) публічний порядок;
-визнати протиправними та скасувати акти індивідуальної дії у вигляді неналежних Повідомлень Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, які систематично направляються на адресу позивача і в яких міститься незаконна вимога з визначенням неналежного цільового призначення повернення бюджетної позички «у зв'язку з тимчасовими фінансовими труднощами» та в частині визначення неналежних кодів бюджетної класифікації;
-визнати дії суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язати утриматися від вчинення будь-яких дій, які вчинятимуться самим відповідачем безпосередньо або уповноваженими особами від імені відповідача, або на підставі будь-яких документів/актів індивідуальної дії, в яких використовуються чи здійснюються посилання на незаконні записи у обліку Державної казначейської служби України, у тому числі Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, про які йде мова у п.2 прохальної частини даної позовної заяви та акти індивідуальної дії у вигляді неналежних Повідомлень, про які йде мова у п. 3 прохальної частини.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.11.1994 № 805-р, з метою сприяння створенню умов для підготовки в Україні спортсменів високого класу, було визначено надати Центру художньої гімнастики «Школа Дерюгіних» фінансову допомогу у вигляді пільгового кредиту з державного бюджету у сумі 100 млрд.крб. на витрати для будівництва об'єктів Центру.
04.11.1994 між ТОВ «Центр художньої гімнастики «Школа Дерюгіних» та Міністерством фінансів України на підставі Розпорядження КМУ від 01.11.1994 було укладено Договір про надання бюджетної позички № 66, предмет якого визначав надання Центру художньої гімнастики «Школа Дерюгіних» бюджетної позички для виконання проектних робіт по будівництву Центру художньої гімнастики.
Зазначений Договір був укладений внаслідок отримання Центром художньої гімнастики «Школа Дерюгіних» права постійного користування земельною ділянкою за адресою : м.Київ, бульвар Дружби Народів, 13-а.
Функціональне призначення земельної ділянки за вказаною адресою та цільове призначення бюджетної позички, у сукупності, визначили неподільність предмету зобов'язання по Договору про надання бюджетної позички від 01.11.1994 №66 між Міністерством фінансів України і ТОВ «Центр художньої гімнастики «Школа Дерюгіних» та функціональним призначенням земельної ділянки для будівництва Центру художньої гімнастики.
Позивач виконав проектні роботи у відповідності до умов Договору про надання бюджетної позички, виконав підготовчі роботи з будівництва і почав підготовку до виконання будівельно-монтажних робіт. Позивач в повній мірі вчиняв дії, спрямовані на будівництво Центру художньої гімнастики, у відповідності до функціонального призначення земельної ділянки та виданої Державою позички під будівництво саме Центру художньої гімнастики.
З огляду на пріоритетність будівництва об'єкту Центр художньої гімнастики за адресою: м. Київ, бульвар Дружби Народів, 13-А для державних інтересів, Кабінетом Міністрів України зазначений об'єкт був включений до переліку об'єктів, які були звільнені від сплати податку на землю.
Враховуючи важливість створюваного Центру художньої гімнастики для підготовки спортсменів України до участі в Олімпійських та Паралімпійських іграх, Всесвітніх універсіадах, чемпіонатах світу та Європи, зазначений об'єкт входив до Переліку спортивних баз олімпійської та паралімпійської підготовки.
Згідно з п.3. Постанови Кабінету Міністрів від 18 січня 2006 р. №30 «Про затвердження Порядку надання закладу фізичної культури і спорту статусу бази олімпійської та паралімпійської підготовки і переліку закладів, яким надано такий статус» передбачалась підтримка з боку Держави будівництва, реконструкції, капітального ремонту та оснащення баз олімпійської та паралімпійської підготовки.
29.12.2010 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1228, якою було внесено зміни до постанови від 18.01.2006 р. №30, а саме, затверджено новий Перелік закладів фізичної культури і спорту, яким надається статус бази олімпійської та паралімпійської підготовки (далі - Перелік), на які розповсюджувались пільги по сплаті податку за землю.
Позивач зазначив, що 3 новозатвердженого Переліку, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України № 1228 від 29.12.2010 р., безпідставно зникає об'єкт Центр художньої гімнастики «Школа Дерюгіних». Безпідставне позбавлення ТОВ «Центр художньої гімнастики «Школа Дерюгіних» пільг по сплаті податку за земельну ділянку надану під будівництво Центру художньої гімнастики призвело до погіршення інвестиційної привабливості об'єкту, на якому вже були розпочаті будівельні роботи.
Наслідком погіршення інвестиційної привабливості стало різке погіршення фінансового становища ТОВ «Центр художньої гімнастики «Школа Дерюгіних», що призвело до очевидних труднощів зі сплати податку за землю. Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.11.2011 у справі № 13/474 було припинено Товариству з обмеженою відповідальністю “Центр художньої гімнастики "Школа Дерюгіних" право постійного користування земельною ділянкою площею 1,1976 га, що знаходиться в м. Києві за адресою бульвар Дружби Народів, 13-а.
08.12.2014 Господарський суд міста Києва, розглянувши справу за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, м. Київ, до товариства з обмеженою відповідальністю «Центр художньої гімнастики «Школа Дерюгіних», м. Київ, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство фінансів України, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, прийняв постанову про стягнення з ТОВ «Центр художньої гімнастики «Школа Дерюгіних» заборгованості за бюджетною позичкою за договором від 04.11.1994 р. № 66 у розмірі 999 3095 грн 65 коп. та пені у розмірі 3 000 354 грн 99 коп.
Позивач зазначив, що п.1.1. вищезазначеного договору між Міністерством фінансів України та ТОВ «Центр художньої гімнастики «Школа Дерюгіних»» від 04.11.1994 №66 було визначено цільове призначення бюджетної позички: «на проведення проектних робіт по будівництву Центру художньої гімнастики «Школа Дерюгіних»». Із зазначеного є очевидним, що призначення бюджетної позички, визначене договором від 04.11.1994 р. № 66, що також набуло свого юридичного визначення і у вищенаведеному рішенні Господарського суду м. Києва від 08.12.2014, а саме: «на проведення проектних робіт по будівництву Центру художньої гімнастики «Школа Дерюгіних»», вочевидь саме і мало відповідати цільовому призначенню, визначеному ГУ ДКС України у м. Києві у відповідних Повідомленнях.
Згідно системних повідомлень Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, вимагається від позивача повернути бюджетну позичку із зазначенням цільового призначення як такої, що начебто була надана «у зв'язку із значними фінансовими труднощами», всупереч дійсному цільовому призначенню бюджетної позички, зазначеному у Договорі від 01.11.1994 р. № 66, а саме, для проектних робіт по будівництву Центру художньої гімнастики.
Так, зокрема, у Повідомленні від 13.10.2021, направленого відповідачем на адресу позивача, Головне управління Державної Казначейської служби України у м. Києві зазначає, що йдеться про повернення бюджетної позички, наданої у зв'язку «з тимчасовими фінансовими труднощами», що вочевидь не відповідає ні положенням договору від 04.11.1994 (п.1.1. договору), ні цільовому призначенню, визначеному розпорядженням Кабінету Міністрів України.
Невідповідність визначення ГУ ДКС України у м. Києві функціонального призначення бюджетної позички положенням договору від 04.11.1994 № 66 вказує на ознаки дій, спрямованих на позбавлення контролюючих органів, інших уповноважених та третіх осіб відомостей щодо існування Договору №66, який свідчить про наявність саме договірних відносин між сторонами з урахуванням всіх фактів та обставин, що мають відношення до створення об'єкту стратегічного значення Центру підготовки спортсменів олімпійського та паралімпійського резерву - Центру художньої гімнастики за адресою м. Київ, бульв. Дружби Народів, 13-А.
Одночасно з неправильним визначенням ГУ ДКС України у м. Києві цільового призначення бюджетної позички, відповідачем здійснюється неправильне визначення кодів бюджетної класифікації, згідно з якими відбувається облік бюджетних надходжень.
Так, у Повідомленні ГУ ДКС України у м. Києві від 13.10.2021 відповідач визначив код класифікації заборгованості за бюджетною позичкою - 00264900, що згідно з Наказом Державної казначейської служби України від 28.11.2019 №336 відповідає призначенню «Повернення бюджетної позички, наданої у зв'язку з тимчасовими фінансовими труднощами», а також відповідало такому самому призначенню у відповідності до Наказу Держказначейства від 15.01.2007 №5, який діяв у строки до дати Наказу № 336. При цьому, і Наказом № 5і Наказом № 336 передбачені інші коди бюджетної класифікації, які відповідають цільовому призначенню бюджетної позички, визначеному договором від 04.11.1994 р. № 66, зокрема, 00260900 (повернення бюджетних позичок підприємств та організацій, Наказ ДКУ від 15.01.2007 №5), 00260800 (повернення урядових позичок, Наказ ДКУ від 15.01.2007 N№ 5).
Так само, не відповідає кодам бюджетної класифікації і нарахована пеня, (Повідомлення ГУ ДКС України у м. Києві від 13.10.2021), визначена кодом бюджетної класифікації 24060300, який, згідно з Листом Держфінінспекції від 13.06.2012 №02-15/634 визначає нецільові та незаконні витрати бюджетних коштів. В той же час, згідно з Листом Мінфіну від 29.01.2018 № 35140/05/23-92/252 зарахування пені повинно здійснюватися згідно з кодом 21081100.
Відображення на обліку Державного казначейства України незаконного запису, який не відповідає цільовому призначенням бюджетної позички по Договору №66, порушує право позивача на захист своїх прав та законних інтересів в судових інстанціях з посиланням на умови Договору №66, який є підставою для визнання судовими інстанціями наявності спору про право.
Відображення на обліку Державного Казначейства України незаконного запису, який не відповідає цільовому призначенням бюджетної позички по Договору №66 та систематичне складання актів індивідуальної дії у вигляді неналежних повідомлень з вимогою про повернення бюджетної позички із зазначенням цільового призначення, яке не відповідає дійсності, є очевидним свідченням незаконності дій суб'єкта владних повноважень та незаконності виданих ним актів індивідуальної дії.
На думку позивача, порушення законодавчих вимог щодо правильності ведення обліку Державною казначейською службою в особі ГУ Державної Казначейської служби України у м. Києві, в частині існування незаконного запису про цільове призначення наданої бюджетної позички «у зв'язку з тимчасовими фінансовими труднощами» та складання актів індивідуальної дії у вигляді неналежних повідомлень, мають всі ознаки дій, спрямованих на позбавлення контролюючих органів та уповноважених осіб, які на даний час займають відповідальні посади, відомостей щодо невиконання певними посадовими особами необхідних дій по отриманню Міністерством фінансів України компенсаційного активу у вигляді прав на земельну ділянку за адресою м. Київ, бульвар Дружби Народів, 13-А, у Печерському районі міста Києва.
Також треба зазначити, що внаслідок незаконних дій відповідача та складання ним незаконних актів індивідуальної дії, позивач незаконно позбавлений права на отримання статусу особи, яка має прострочену заборгованість перед Державою за позовами, наданими державою або під державні гарантії, станом на 01.10.2020, що в свою чергу свідчить про неможливість позивачем захищати свої права та інтереси у відповідності із таким статусом, який встановлює певні права та обов'язки між Державою та такою особою за спеціальними процедурними правилами.
Враховуючи вище викладене, позивач вважає, що такими рішеннями/діями та бездіяльністю відповідача порушуються його права, а тому він звернувся до суду з цим позовом та просить суд його задовольнити.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2022 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі.
Відповідачем до Окружного адміністративного суду міста Києва подано відзив, в якому зазначив, що прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою за кредитом (позикою), залученим державою або під державну гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами державної податкової служби, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання (ч. 9 ст. 17 Бюджетного кодексу України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 № 174 затверджено Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості (надалі - Порядок).
Відповідно до пункту 6 та 12 Порядку, облік простроченої заборгованості за бюджетними позичками фінансовою допомогою та нарахування на таку заборгованість пені ведеться органами Державної казначейської служби. Державною казначейської службою України листами від 19.06.2008 № 10-06/617-9698 та від 18.07.2008 №10-06/738-11611 надано до Головного управління Казначейства перелік підприємств-позичальників, які отримали бюджетні позички у зв'язку з тимчасовими фінансовими труднощами та мають прострочену заборгованість перед державним бюджетом, в тому числі по позивачу.
Станом на 01.02.2022, заборгованість позивача перед державним бюджетом за бюджетними позичками наданими в 1993- 1998 роках у зв'язку з тимчасовими фінансовими труднощами згідно з Договором складає: - за сумою основного боргу - 999 095,65 грн (дев'ятсот дев'яносто дев'ять тис. дев'яносто п'ять грн 65 коп.); розмір пені, нарахованої на заборгованість за несвоєчасне повернення позички, - 3 300 184,79 грн (три млн. триста тис. сто вісімдесят чотири грн 79 коп.).
У листі Державної казначейської служби України від 28.12.2019 № 11- 10-08/23809, надісланого до Головного управління Казначейства, зазначено перелік бюджетних рахунків, відкритих для зарахування до державного бюджету коштів, що надходитимуть у рахунок погашення заборгованості перед державним бюджетом за бюджетними позичками і кредитами, наданими у минулі 1993-1999 роки, що діють з 01.01.2020.
Згідно отриманої інформації, для погашення заборгованості перед державним бюджетом по позивачу відкрито наступні рахунки: - №UA278999980313350419002128026, код бюджетної класифікації 00264900 (для повернення основного боргу за бюджетною позичкою, наданою у зв'язку з тимчасовими фінансовими труднощами);
№ UA938999980313030115000028001, код бюджетної класифікації 24060300 (сплата пені, нарахованої за несвоєчасне повернення позички, наданої у зв'язку з тимчасовими фінансовими труднощами).
Прострочена заборгованість за бюджетними позичками, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом пеня, стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку за встановленою згідно з додатком 1 формою (п. 15 Постанови № 174).
Так, Головне управління Казначейства з метою погашення позивачем зазначеної вище заборгованості перед державним бюджетом, неодноразово зверталось до позивача, зокрема, листами від 14.01.2022 за вих. № 05-12- 06/626, від 15.02.2022 за вих. № 05-12-10/2048 (копії листів додаються). 3 метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості з боржника територіальні органи Державної казначейської служби до кінця місяця, що настає за звітним періодом: інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за кредитами та суму нарахованої на неї пені.
Враховуючи, що Головним управлінням Казначейства жодним чином не порушено право позивача, а навпаки у позивача станом на 01.02.2022 обліковується прострочена заборгованість перед державним бюджетом відповідно до Договору, то у позивача відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Головне управління Казначейства наголошує, що подання даної позовної заяви про визнання протиправними дій Головного управління Казначейства, не звільняє від відповідальності позивача за невиконання рішення суду про стягнення заборгованості відповідно до Договору.
На підставі викладеного, відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
У зв'язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва справу передано на розгляд Луганського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 справу № 640/31762/21 прийнято до провадження, позовну заяву залишено без руху, встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр художньої гімнастики "Школа Дерюгіних" строк для усунення недоліків протягом п'яти календарних днів з дня отримання копії даної ухвали шляхом надання суду:
- оригіналу позовної заяви та доданих до неї документів разом із копіями для вручення іншим учасникам справи;
-доказів про сплату судового збору у розмірі 6810,00 грн на реквізити Луганського окружного адміністративного суду або доказів сплати судового збору на реквізити Окружного адміністративного суду міста Києва у 2021 році.
На виконання вищевказаної ухвали позивачем надіслано заяву з відповідними поясненнями.
Ухвалою суду від 24.10.2025 продовжено розгляд справи № 640/31762/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Запропонувано Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання даної ухвали надіслати суду через підсистему "Електронний суд" відзив на позовну заяву (відзив) і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу та третім особам копії відзиву та доданих до нього документів; а третім особам - надати письмові пояснення щодо спору.
Ухвалою суду від 13.11.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Відповідачем через підсистему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому, серед іншого, зазначив, що питання визначення класифікації доходів бюджету, не відноситься до компетенції Головного управління Казначейства.
Позивач не наводить жодних належних та допустимих доказів, а також не обґрунтовує яким чином листи - повідомлення Головного управління Казначейства, якими було проінформовано позивача про необхідність повернення простроченої заборгованості за бюджетною позичкою, наданою з державного бюджету згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.11.1994 №805-р та відповідно до умов Договору про надання Міністерством фінансів України бюджетної позички позивачу від 04.11.1994 №66, порушують його права, свободи чи законні інтереси, у тому числі право на судовий захист. Також, відповідач не вбачає законних підстав для задоволення вимог позивача про визнання листів-повідомлень протиправними та скасування їх як актів індивідуальної дії.
Враховуючи вищевикладене, та те, що Головне управління Казначейства не вчиняло стосовно позивача жодних протиправних дій, а діяло виключно в передбачений законом спосіб, в межах своїх повноважень, Головне управління Казначейства просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Позивач скористався правом на подачу відповіді на відзив. У відповіді на відзив, серед іншого, вказав про те, що додані відповідачем до відзиву документи додатково свідчать про невідповідність запису на обліку ГУ ДКСУ у м. Києві щодо цільового призначення наданої Центру бюджетної позички умовам первинного документу, а саме Договору №66.
Також зазначив, що рішення ГУ ДКСУ в м. Києві про внесення неправдивих записів до відповідних регістрів бухгалтерського обліку є актом індивідуальної дії, яке стосується прав та законних інтересів позивача.
На думку позивача, відповідач у відзиві не надає жодних пояснень стосовно такого акту індивідуальної дії, як рішення відповідача про внесення неправдивих відомостей до державних регістрів, які стосуються прав та інтересів позивача. Так само відсутні будь-які пояснення ГУ ДКСУ у м . Києві щодо дій і бездіяльності відповідача, якому відомо про невідповідність відомостей, внесених до облікових бюджетних регістрів існуючому Договору №66, який є підставою для внесення облікових відомостей, не зважаючи на вказівки, отримані від Державної казначейської служби України та Міністерства фінансів України.
Тобто, зазначене відповідачем у відзиві є доказом підтвердження бездіяльності відповідача по коригуванню неправдивих записів у відповідності до визначеного функціонального призначення наданої позивачу бюджетної позички.
Позивач вважає, що його позовні вимоги обґрунтовані та законні, а тому наявні підстави для задоволення позову в повному обсязі.
Міністерство фінансів України подало до суду письмові пояснення щодо позову, вважає зазначену позовну заяву необґрунтованою та безпідставною і заперечує проти її задоволення з наступних підстав.
Відповідно до статей 9, 77, 168 КАС України, позивач звертається до адміністративного суду з позовом у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносинах. При цьому дійсне (фактичне) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. З необхідністю захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень і визначено завдання адміністративного судочинства.
Відсутність порушеного права або неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Відповідно до законодавства позивач зобов'язаний подати докази на підтвердження обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог. Однак, позовна заява та додані до неї матеріали не містять жодних нормативно підтверджених доводів та доказів порушення відповідачем прав, обов'язків чи законних інтересів позивача.
Зокрема, позивач жодним чином не обґрунтовує підстав та не надає доказів того, яким чином листи-повідомлення Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, якими відповідач повідомив позивача про необхідність повернути прострочену заборгованість за бюджетною позичкою, наданою йому з державного бюджету згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.11.1994 № 805-р та відповідно до умов Договору про надання Міністерством фінансів України бюджетної позички Центру художньої гімнастики «Школа Дерюгіних» від 04.11.1994 № 66, та нараховану на таку заборгованість пеню порушують його права, свободи та законні інтереси, зокрема право на судових захист.
Також, третя особа не вбачає законних підстав для задоволення вимог позивача про визнання листів-повідомлень протиправними та скасування їх як актів індивідуальної дії, оскільки відповідач, надсилаючи позивачу оскаржувані листи, які не є актами індивідуальної дії, а носять інформаційний характер, та виконуючи функції держави як кредитора, лише повідомляє про необхідність повернення до державного бюджету коштів бюджетної позички та нарахованої на неї пені на відкриті рахунки за надходженнями відповідно до встановлених кодів Бюджетної класифікації, визначених у поточному бюджетному періоді.
Отже, на думку Міністерства фінансів України, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, вимоги позивача є безпідставними та задоволенню не підлягають.
У зв'язку з цим просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивач надав письмові пояснення щодо пояснень третьої особи - Міністерства фінансів України, в яких, серед іншого, зазначив, що третя особа намагається уникнути пояснень щодо правової підстави подання позову, яка має відношення до неправдивого запису на обліку Державної казначейської служби. Третя особа - Міністерство фінансів України наводить певні аргументи виключно стосовно такого документу як повідомлення Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві до позивача, який, хоч і є похідним від облікового запису, однак одночасно є доказом існування наявного порушення у облікових записах Державної Казначейської Служби.
Позивач зазначив, що рішення ГУ ДКСУ в м. Києві про внесення неправдивих записів до відповідних регістрів бухгалтерського обліку є актом індивідуальної дії, яке стосується прав та законних інтересів позивача. У своїх поясненнях третя особа- Міністерство фінансів України навіть не оспорює цей юридичний факт, а приділяє увагу лише повідомленням.
В облікових документах Державної казначейської служби відсутні відомості, які би визначали факт наявності простроченої заборгованості за державною позичкою, наданою ТОВ «Центр художньої гімнастики «Школа Дерюгіних»», всупереч наявності такого документу як Договір №66 між ТОВ «Центр художньої гімнастики «Школа Дерюгіних»» та Міністерством фінансів України, який є тим первинним документом, якому мають відповідати відомості, зазначені в обліку, у тому числі коди бюджетної класифікації. Позивач вважає, що незаконне рішення про внесення неправдивих записів до бюджетних регістрів позбавило його права на розгляд питання про прострочену заборгованість Комісією з питань простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою (Комісія).
Так само, неможливість реалізації його права на розгляд питання про прострочену заборгованість Комісією порушило його законні інтереси по створенню стратегічного об'єкту з підготовки Олімпійського резерву. Об'єктивні причини простроченої заборгованості, які мали відношення до необхідності коригування проектної документації внаслідок прокладання підземних комунікацій місцевою владою без узгодження з проектними рішеннями щодо будівництва Центру художньої гімнастики «Школа Дерюгіних», а також погіршення інвестиційної привабливості об'єкта внаслідок незаконного позбавлення суб'єктами владних повноважень позивача пільг мали бути розглянуті Комісією, у тому числі компетентними органами, які входять до складу Комісії. Позивач зазначив, що Міністерство фінансів України не надало жодних пояснень стосовно такого акту індивідуальної дії як рішення відповідача про внесення неправдивих відомостей до державних регістрів, які стосуються прав та інтересів позивача, що свідчить про відсутність жодних аргументів у третьої особи стосовно такої обставини. Так само, у третьої особи відсутні жодні аргументи стосовно бездіяльності відповідача по коригуванню неправдивих записів у відповідності до визначеного функціонального призначення наданої позивачу бюджетної позички.
Саме повідомлення відповідача відповідають визначенню «забезпечення адміністрування та обліку відповідних коштів». Повідомлення відображають фактичний запис у державних регістрах і є інструментом адміністрування, в якому зазначаються облікові відомості щодо наданої бюджетної позички та вичерпується його виконанням.
Повідомлення ГУ ДКСУ у м. Києві направляються також до відповідних державних органів, у тому числі до Державної податкової служби України, яка (зокрема ГУ ДПС у м. Києві) спирається на повідомлення як на підставу для вчинення певних дій.
В даному випадку, Державна податкова інспекція у м Києві, посилаючись на повідомлення ГУ ДКСУ в м. Києві подавала неодноразово до господарського суду (справа 910/11162/20, справа № 910/2617/23, справа № 910/19943/23) заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Центр художньої гімнастики «Школа Дерюгіних»».
Перша та апеляційна інстанції у господарській справі № 910/19943/23 відмовили у задоволенні заяви ГУ Державної податкової інспекції у м. Києві , але сам факт використання ГУ ДПІ у м. Києві повідомлення ГУ ДКСУ в м. Києві у зазначених господарських справах свідчить, що повідомлення, видані ГУ ДКСУ в м. Києві на виконання владних управлінських функцій стосується прав та інтересів позивача, у тому числі в частині реалізації власних прав та захисту інтересів в судах України та міжнародних судах, в разі необхідності.
Використання у вигляді доказу повідомлення ГУ ДКСУ в м. Києві, які містять неправдиві відомості, в судах іншим суб'єктом владних повноважень свідчить про те, що такі повідомлення є актом індивідуальної дії і підлягають скасуванню.
Суб'єкт владних повноважень має діяти виключно в межах повноважень, наданих Конституцією та законами України і виданий документ суб'єктом владних повноважень з неправдивими відомостями стосовно певної особи, під час виконання відповідачем як суб'єктом владних повноважень покладених на нього завдань, безумовно є актом індивідуальної дії.
Третя особа - Державна казначейська служба України правом на подачу письмових пояснень щодо позову не скористалась.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1), який в подальшому був неодноразово продовжений та Указом Президента України від 20 жовтня 2025 року №793/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 05 листопада 2025 року строком на 90 діб.
Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров'я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.11.1994 № 805-р (далі Розпорядження № 805-р) з метою сприяння створенню умов для підготовки в Україні спортсменів високого класу надати, як виняток, Центрові художньої гімнастики «Школа Дерюгіних» фінансову допомогу у вигляді пільгового кредиту з державного бюджету у сумі 100 млрд.крб. на витрати для будівництва об'єктів Центру.
04.11.1994 Міністерством фінансів України і ТОВ «Центр художньої гімнастики «Школа Дерюгіних» укладено договір № 66 про надання Міністерством бюджетної позички Центру художньої гімнастики «Школа Дерюгіних» (далі - Договір), за умовами якого:
- Міністерство зобов'язалося на підставі Розпорядження надати Центру у листопаді 1994 року бюджетну позичку у сумі 100 млрд.крб. на строк до 01.12.1996 на проведення проектних робіт по будівництву Центру у місті Києві з оплатою двадцяти п'яти процентів річних (підпункт 1.1 пункту 1 Договору);
- Міністерство зобов'язалося перерахувати 100 млрд.крб. Центру до 01.12.1994 (підпункт 1.2 пункту 1 Договору);
- Центр зобов'язався:
спрямувати зазначену у Договорі суму на проведення проектних робіт з будівництва об'єктів, зазначених у підпункті 1.1 пункту 1 (підпункт 2.1 пункту 2 Договору);
забезпечити повне повернення одержаних коштів та нарахованих процентів до 01.12.1996. Погашення позички та плата за користування нею здійснюється з 01.12.1995 рівними долями щомісячно на рахунок Міністерства № 12100759 в ОПЕРУ Національного банку України м. Києва, МФО 300001 (підпункт 2.2 пункту 2 Договору);
щомісячно подавати звіт про використання позички, а також інші необхідні відомості про фінансову-господарську діяльність Центру (підпункт 2.3 пункту 2 Договору);
- у разі невиконання чи несвоєчасного виконання Центром зобов'язань, передбачених пунктом 2 Договору, Міністерство має право стягнути у безспірному порядку суму наданої бюджетної позички та плати за її використання з розрахункового рахунку Центру № 4467247 АК ПІБ України, МФО 300012. За відсутності коштів на рахунку Центру повернення зазначених у Договорі сум проводиться за рахунок реалізації майна Центру (пункт 3 Договору);
- умови Договору можуть бути змінені виключно за погодженням сторін (пункт 4 Договору).
В подальшому, Рішенням господарського суду міста Києва від 03.07.2007 по справі № 6/69 за позовом Центру до Міністерства про визнання недійсним Договору визнано недійсним з моменту укладення підпункт 1.1 пункту 1 Договору в частині оплати двадцяти п'яти відсотків річних за надання бюджетної позички.
Також судом встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 08.12.2014 по справі № 11/9-А за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, м. Київ, до товариства з обмеженою відповідальністю «Центр художньої гімнастики «Школа Дерюгіних», м. Київ, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Центр художньої гімнастики «Школа Дерюгіних», або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення до державного бюджету України (рахунок № 31130419633026 в ОПЕРУ Державної казначейської служби України; код банку 820172; ідентифікаційний код Державної казначейської служби України 37567646; код бюджетної класифікації 00264900; символ звітності банку 419) 999 095 (дев'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч дев'яносто п'ять) грн. 65 коп. простроченої заборгованості, що виникла в результаті невиконання зобов'язань за бюджетною позикою; також стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Центр художньої гімнастики «Школа Дерюгіних», або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення до державного бюджету України (рахунок № 31110105686028 в ОПЕРУ Державної казначейської служби України; код банку 820172; ідентифікаційний код Державної казначейської служби України 37567646; код бюджетної класифікації 23030200; символ звітності банку 105) 3 000 354 (три мільйона триста п'ятдесят чотири) грн. 99 коп. пені.
Державною казначейською службою України листами від 19.06.2008 №0-06/617-9698 та від 18.07.2008 №10-06/738-11611 надано відповідачу інформацію щодо переліку підприємств - позичальників, які отримали бюджетні позички у зв'язку з тимчасовими фінансовими труднощами та мають прострочену заборгованість перед державним бюджетом, в тому числі, стосовно позивача.
Крім того, Державною казначейською службою України листом від 28.12.2019 №11-10-08/23809 доведено до відповідача перелік бюджетних рахунків, відкритих для зарахування до державного бюджету коштів, що надходитимуть у рахунок погашення заборгованості перед державним бюджетом за бюджетними позичками і кредитами, наданими у минулі 1993-1999 роки, що діють з 01.01.2020 року.
Згідно наданої інформації, для погашення заборгованості перед державним бюджетом по Центру (Договір від 04.11.1994 №66) відкрито наступні рахунки: - №UA278999980313350419002128026, код бюджетної класифікації 00264900 (для повернення основного боргу за бюджетною позичкою, наданою у зв'язку з тимчасовими фінансовими труднощами);
- №UA938999980313030115000028001, код бюджетної класифікації 24060300 (сплата пені, нарахованої за несвоєчасне повернення позички, наданої у зв'язку з тимчасовими фінансовими труднощами).
Листами-повідомленнями «Про відшкодування витрат Держбюджету» відповідач в межах компетенції повідомляє позивачу, що станом на певну дату заборгованість ТОВ «Центр художньої гімнастики «Школа Дерюгіних» перед державним бюджетом за бюджетними позичками, наданими в 1993 - 1998 роках у зв'язку з тимчасовими фінансовими труднощами, складає:
- за сумою основного боргу за бюджетною позичкою, наданою згідно з договором №66 від 04.11.1994, - 999 095,65 грн. (дев'ятсот дев'яносто дев'ять тис. дев'яносто п'ять грн. 65 коп.);
- розмір пені, нарахованої на заборгованість за несвоєчасне повернення позички, - 3 300 184,79 грн. (три млн. триста тис. сто вісімдесят чотири грн. 79 коп.).
Водночас відповідач цими повідомленнями нагадує про необхідність здійснення проплат в рахунок погашення зазначених сум заборгованості перед держбюджетом, за реквізитами: Отримувач: Казначейство України/м. Київ/код доходів, код за ЄДРПОУ: 37567646. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).
Повернення основного боргу за бюджетною позичкою, наданою у зв'язку з тимчасовими фінансовими труднощами згідно з договором №___ від ______ № UA278999980313350419002128026, код бюджетної класифікації 00264900.
Сплата пені, нарахованої за несвоєчасне повернення позички, наданої у зв'язку з тимчасовими фінансовими труднощами згідно з договором № ___ від ______ №UA938999980313030115000028001, код бюджетної класифікації 24060300.
Позивач вважає протиправним запис обліку в ГУ ДКСУ у м. Києві стосовно функціонального призначення наданої Центру бюджетної позички, коди бюджетної кваліфікації, а також протиправними такі листи-повідомлення позивача «Про відшкодування витрат Держбюджету».
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Відповідно до частини восьмої статті 17 Бюджетного кодексу України, обов'язковою умовою договору, укладеного із суб'єктом господарювання або іншим позичальником про надання кредитів (позик), залучених державою, мають бути зобов'язання суб'єкта господарювання або іншого позичальника: - забезпечити своєчасне обслуговування та погашення кредитів (позик);
- внести плату за надання кредитів (позик);
- надати майнове або інше забезпечення виконання своїх зобов'язань;
- сплатити пеню за прострочення виконання своїх зобов'язань.
Пеня нараховується у разі виникнення заборгованості з обслуговування та погашення кредитів (позик), залучених державою, більше ніж 30 календарних днів з дня виникнення такої заборгованості та за кожний день прострочення сплати заборгованості у національній валюті з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на день нарахування пені;
- надати державі як кредитору права на договірне списання банком коштів з рахунків суб'єкта господарювання або іншого позичальника на користь кредитора.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 №174 затверджено Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 2 Порядку боржник - суб'єкт господарювання, який отримав кредит, залучений державою або під державні гарантії, бюджетну позичку / фінансову допомогу на умовах, визначених кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички / фінансової допомоги, та не забезпечив своєчасне і повне виконання своїх зобов'язань за такою угодою.
Прострочена заборгованість за бюджетною позичкою/фінансовою допомогою - заборгованість боржника перед державою за бюджетною позичкою/фінансовою допомогою (в тому числі за основним боргом, відсотками тощо), не погашена у строк, визначений угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги.
Згідно з пунктами 6, 11 Порядку облік простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою ведеться органами Державної казначейської служби у валюті бюджетної позички/фінансової допомоги, в якій вони надані.
Пеня нараховується територіальними органами Державної казначейської служби за місцем реєстрації боржника на прострочену заборгованість за бюджетними позичками/фінансовою допомогою.
Пунктами 8-9 Порядку передбачено, що Міністерство фінансів України щомісяця подає Казначейству інформацію про зміну розміру існуючої заборгованості підприємств.
Казначейство на підставі зазначеної інформації відображає зміни заборгованості за кредитами в обліку виконання державного бюджету та інформує територіальні органи Казначейства за місцем реєстрації боржника про розмір простроченої заборгованості за кредитами та нарахованої на її суму пені.
На підставі інформації Міністерства фінансів України, отриманої від Казначейства, територіальні органи Казначейства інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника та позичальників (боржників) про зміну розміру простроченої заборгованості за кредитами та суму нарахованої на неї пені.
Повноваження та компетенції відповідача визначені Положенням про Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, затвердженим наказом Державної казначейської служби України від 21.11.2011 № 104 (у редакції наказу Державної казначейської служби України від 10.05.2018 № 163) (далі - Положення).
Головне управління Казначейства, відповідно до п. 1 Положення, є територіальним органом Державної казначейської служби України.
Відповідно до п. 2 Положення, Головне управління Казначейства у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, а також дорученнями Кабінету Міністрів України і Міністра фінансів.
Основним завданням Головного управління Казначейства є реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів (п. 3 Положення).
Відповідно до статті 112 Бюджетного кодексу України, до повноважень Казначейства з контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить здійснення контролю за веденням бухгалтерського обліку всіх надходжень і витрат державного бюджету та місцевих бюджетів (п. 1), бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень бюджету (п. 2).
Головне управління Казначейства, відповідно до наданих бюджетним законодавством повноважень: - здійснює операції з коштами від повернення до державного бюджету бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитами, в тому числі залученими державою або під державні гарантії; - веде бухгалтерський облік усіх операцій з виконання державного та місцевих бюджетів.
Відповідно до пунктів 6 та 12 Порядку облік простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою та нарахування на таку заборгованість пені ведеться органами Державної казначейської служби.
Кошти, що надходять до бюджету в рахунок погашення простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, зараховуються органами Державної казначейської служби до загального фонду державного бюджету на рахунки, відкриті згідно з бюджетною класифікацією, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 №11 «Про бюджетну класифікацію» (далі - Наказ).
Відповідно до Наказу, надавати роз'яснення з питань застосування класифікації доходів бюджету уповноважено Департамент прогнозування доходів бюджету та галузеві департаменти Міністерства фінансів України (абзац другий пункту 3).
Відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України кредитування бюджету - операції з надання коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок чого виникають зобов'язання перед бюджетом (надання кредитів з бюджету), та операції з повернення таких коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету).
Для цілей цього Кодексу до кредитів з бюджету також належать бюджетні позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі.
Повернення кредитів до бюджету є надходженнями бюджету (пункт 36 частини першої статті 2 Кодексу).
Згідно зі статтями 43, 45, 112 Бюджетного Кодексу України бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України, контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету здійснюється Казначейством України.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.06.2012 №758 (далі - Порядок №758), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.07.2012 за №1206/21518, щорічно на початок нового бюджетного періоду відповідно до Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети та Бюджетної класифікації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14 січня 2011 року №11, Казначейство та головні управління Казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі відкривають рахунки за надходженнями до державного та місцевих бюджетів.
Бюджетні рахунки для зарахування надходжень (рахунки за надходженнями) - рахунки, які відкривають органи Казначейства для зарахування доходів бюджетів, власних надходжень бюджетних установ, надходжень від повернення кредитів (абзац другий пункту 2 розділу І Порядку №758).
Аналіз положень зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що органи Казначейства наділені дискреційними повноваженнями щодо ведення обліку простроченої заборгованості за бюджетними позичками та нарахування на таку заборгованість пені, відкриття рахунків за надходженнями від повернення кредитів з бюджету, у тому числі бюджетних позичок, та здійснення контролю при їх зарахуванні до державного бюджету.
Статтею 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Тобто, індивідуальний акт - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; адресується конкретним суб'єктам і створює права та/чи обов'язки лише для цих суб'єктів; регулює конкретну життєву ситуацію; його дія закінчується у зв'язку з припиненням існування конкретних правовідносин.
Досліджуючи зміст направлених відповідачем повідомлень, судом встановлено, що вони не відповідають критеріям рішення суб'єкта владних повноважень, не змінюють та не припиняють права та обов'язки позивача, а мають виключно інформативний та роз'яснювальний характер.
Отже, аналізуючи у сукупності вказані вище норми права разом з фактичними обставинами, суд дійшов висновку про те, що листи - повідомлення, які надсилає відповідач позивачу, не являються актами індивідуальної дії.
Відповідач, виконуючи функції держави як кредитора, цими листами лише повідомляє позивача про необхідність повернення до державного бюджету коштів бюджетної позички та нарахованої на неї пені на відкриті рахунки за надходженнями відповідно до встановлених кодів Бюджетної класифікації, визначених у поточному бюджетному періоді. Встановлення кодів Бюджетної класифікації не відноситься до компетенції відповідача.
Як наслідок, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Що стосується запису, який використовується відповідачем у повідомленнях щодо визначення цільового призначення бюджетної позички «у зв'язку з тимчасовими фінансовими труднощами» замість «для виконання проектних робіт по будівництву», суд виходить із такого.
Частиною другою статті 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За змістом частини четвертої статті 125 Кодексом адміністративного судочинства України визначено, що з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке виникло внаслідок існування юридичного спору між особою, та, в даному випадку, суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 № 6-зп «Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України» частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважають, що ці рішення, дія чи бездіяльність порушують їхні права і свободи або перешкоджають здійсненню цих прав і свобод, а тому потребують правового захисту в суді.
З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що умовою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.
Порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона має право розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи.
Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізаціїїї права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Таким чином, якщо особа вважає, що її суб'єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов'язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.
У разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб'єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього розв'язати спір.
Крім того, судовому захисту підлягає також охоронюваний законом інтерес.
У Рішенні від 1 грудня 2004 № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто не випливають із певного суб'єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушенням охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об'єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.
Водночас за відсутності об'єктивного порушення прав чи законних інтересів особи її вимоги не підлягають задоволенню.
Викладені конституційні норми кореспондуються з нормами Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Отже, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв'язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.
У свою чергу, як вже зазначалось, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли сталися зміни стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку в публічно-правових відносинах.
Відповідні зміни або перешкоди можуть бути створені протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Якщо відповідні рішення, дії чи бездіяльність протиправно, на думку особи, спричинили виникнення, зміни чи припинення прав та обов'язків особи (тобто є юридично значимими), особа може порушити питання про визнання протиправними таких рішень, дій чи бездіяльності в судовому порядку.
Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або має місце інше ущемлення прав чи свобод.
При цьому, позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
В розумінні адміністративного процесу:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Відповідно до частини першої статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
В позовній заяві у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень зазначаються обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача (пункт 9 частини п'ятої статті 160 КАС України).
Отож, процесуальний закон вимагає, щоб у позовній заяві про оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, з-поміж іншого, позивачем було обґрунтовано порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю його прав, свобод та інтересів.
На підставі викладеного та з урахуванням приписів статей 2,5,9 КАС України, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
З наведеного випливає, що для ефективного поновлення порушеного права необхідно, щоб існував чіткий зв'язок між правопорушенням та способом захисту права.
Проте, в позові позивач не зазначає чітких та конкретних порушень з боку відповідача його прав та законних інтересів.
Посилання на те, що незаконне рішення про внесення неправдивих записів до бюджетних регістрів позбавило його права на розгляд питання про прострочену заборгованість Комісією з питань простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, суд вважає неприйнятним, оскільки жодних належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин позивач суду не надав.
Підсумовуючи вище викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими, як наслідок, у їх задоволенні слід відмовити.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частинами 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі викладеного суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр художньої гімнастики "Школа Дерюгіних" такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати зі плати судового збору позивачу не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр художньої гімнастики "Школа Дерюгіних" до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, треті особи без самостійних вимог Міністерство фінансів України та Державна Казначейська Служба України про визнання наявності запису та визнання протиправними дії та акту - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.М. Басова