25 грудня 2025 року № 320/12104/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №39640/03-16 від 17.12.2024 про відмову в проведенні перерахунку;
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області включити до стажу роботи на посаді судді 2 роки 11 днів - період проходження строкової військової служби з 07.05.1978 по 18.05.1981 та половину періоду навчання у вищому юридичному закладі, що складає 2 роки 5 місяців, дорахувати стаж судді на момент виходу у відставку, а також провести перерахунок та виплату з 21 червня 2024 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % суддівської винагороди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є суддею Київського апеляційного суду у відставці з 21 червня 2024 року, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Позивач зазначає, що при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідачем протиправно не зараховано окремі періоди страхового стажу, які мали б зараховуватися до стажу роботи на посаді судді, а саме: період проходження ним строкової служби та половина строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі. На думку позивача, такі дії територіального органу Пенсійного фонду України суперечать вимогам законодавства щодо порядку визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до норм, які діяли на день призначення особи суддею.
Позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою щодо перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та включення на підставі такого перерахунку до стажу роботи на посаді судді періоду проходження ним строкової служби та половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі. Однак, рішенням відповідача від 16.12.2024 позивачу було відмовлено та зазначено, що врахування стажу після призначення пенсії не передбачено чинним законодавством.
Ухвалою суду було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Головне управління ПФУ в Полтавській області направило до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, зокрема, що заява позивача опрацьовувалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області та рішенням № 470 від 16.12.2024 позивачу відмовлено в її задоволенні.
Відповідачем встановлено, що позивач з 21.06.2024 отримує довічне утримання суддів згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів», звільнений 20.06.2024. Також у відзиві зазначено, що позивачу було враховано стаж по 31.03.2024, а також враховані періоди навчання (не в юридичному ВУЗІ), проходження військової служби. Крім того, на думку відповідача, врахування стажу після призначення пенсії не передбачено чинним законодавством.
Представником Головного управління ПФУ у Київській області також надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 10.12.2024 позивач звернувся з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, здійснити перерахунок такого утримання з врахуванням періодів навчання та проходження строкової військової служби та донарахувати стаж судді на момент виходу у відставку. За принципом екстериторіальності вказану заяву було розглянуто Головним управлінням пенсійного фонду України у Полтавській області та рішенням від 16.12.2024 № 470 відмовлено у її задоволенні.
Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, зазначає наступне.
ОСОБА_1 з 21.06.2024 є суддею Київського апеляційного суду у відставці, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області.
Згідно даних військового квитка НОМЕР_1 та трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , позивач проходив строкову військову службу з 07.05.1979 по 18.05.1981.
Відповідно до копії диплому позивача НОМЕР_3 та трудової книжки, з 01.09.1983 по 30.06.1988 позивач навчався на денній формі навчання у Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка.
З 18 жовтня 1988 року на позивача покладено виконання обов'язків народного судді Васильківського районного народного суду, з 2 листопада 1989 року позивач обраний народним суддею Васильківського міського народного суду, а з 22 грудня 1992 року його обрано народним суддею Васильківського районного народного суду.
Указом Президента України від 20 березня 1996 року № 202/96 ОСОБА_1 призначено суддею Київського обласного суду.
Постановою Верховної Ради України від 16 березня 2006 року № 3564-ІV позивача обрано суддею апеляційного суду Київської області безстроково.
Указом Президента України від 28 вересня 2018 року № 297/2018 ОСОБА_1 переведений на посаду судді Київського апеляційного суду.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 18.06.2024 № 1871/0/15-24 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Київського апеляційного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до вказаного рішення, загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає йому право на відставку, на день ухвалення цього рішення становить 40 років 1 місяць 11 днів.
З 21.06.2024 ОСОБА_1 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, а його стаж, як стверджує відповідач у спірному рішенні, враховано по 31.03.2024.
Згідно розрахунку стажу на посаді судді, відповідачем визначено позивачу стаж у розмірі повних 35 років.
10.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в Київській області з заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці із зарахуванням періоду проходження строкової військової служби та половини строку навчання у вищому юридичному закладі.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 16.12.2024 № 470 за принципом екстериторіальності було розглянуто заяву позивача від 10.12.2024 та відмовлено в перерахунку довічного грошового утримання судді, оскільки встановлено, що з 21.06.2024 заявник отримує довічне утримання суддів згідно Закону України “Про судоустрій і статус суддів», звільнений 20.06.2024.
Згідно заяви від 21.06.2024 було враховано стаж по 31.03.2024. Також враховані періоди навчання (не в юридичному ВУЗі), проходження військової служби. Врахування стажу роботи після призначення пенсії - не передбачене чинним законодавством.
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
У статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
За приписами частини першої статті 142 Закону №1402-VІІІ суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (частина 2 статті 142 Закону №1402-VIІІ).
Досліджуючи поняття щомісячне довічне грошове утримання судді, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
Відповідно до частини 3 статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами 4 та 5 статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
До стажу роботи на посаді судді, у розумінні приписів статті 137 Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Також, до стажу роботи на посаді судді зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Абзацом четвертим пунктом 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402 встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді суддів відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Як вбачається з матеріалів справи, з 18 жовтня 1988 року на позивача покладено виконання обов'язків народного судді Васильківського районного народного суду відповідно до рішення Виконавчого комітету Васильківської районної ради народних депутатів Київської області від 18 жовтня 1988 року № 289.
З 2 листопада 1989 року ОСОБА_1 обраний народним суддею Васильківського міського народного суду згідно з рішенням Київської обласної ради народних депутаті від 2 листопада 1989 року.
22 грудня 1992 року позивача обрано народним суддею утвореного Васильківського районного народного суду на підставі рішення Київської обласної ради народних депутатів від 22 грудня 1992 року.
Указом Президента України від 20 березня 1996 року № 202/96 ОСОБА_1 призначено суддею Київського обласного суду.
Постановою Верховної Ради України від 16 березня 2006 року № 3564-ІV позивача обрано суддею апеляційного суду Київської області безстроково.
Указом Президента України від 28вересня 2018 року № 297/2018 ОСОБА_1 переведений на роботу на посаді судді Київського апеляційного суду.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 18 червня 2024 року № 1871/0/15-24 звільнено ОСОБА_1 з посади судді Київського апеляційного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
На час обрання позивача на посаду судді вперше, діяв Закон Української РСР від 05.06.1981 № 2022-X «Про судоустрій Української РСР» (далі - Закон № 2022-X), який не містив норм, якими б визначався порядок обчислення стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного грошового утримання.
Статтею 58 Закону № 2022-Х (в редакції Закону України від 24 лютого 1994 року №4017- ХІІ «Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР «Про судоустрій Української РСР») передбачено, що припинення повноважень суддів і звільнення їх з посади проводиться на підставах і в порядку, встановлених Законом України від 15 грудня 1992 року № 2864-ХІІ «Про статус суддів».
Суд зазначає, що відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання позивача від 20.06.2024 №201/03-24/24, обрахованого Київським апеляційним судом, тривалість стажу позивача на посаді судді, з урахуванням періоду проходження військової служби та половини періоду навчання у вищому навчальному закладі, становить 40 років 1 місяць 11 днів.
Водночас, як вбачається з розрахунку стажу щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 (номер пенсійної справи 103750001434), обрахованого пенсійним органом, періоди роботи позивача суддею з 18.10.1988 по 20.06.2024 зараховані відповідачем та визначено відповідний стаж, який становить повних 35 років.
У вказаному розрахунку відсутні відомості щодо зарахування до стажу роботи позивача на посаді судді періоду проходження військової служби та половини періоду навчання у вищому навчальному закладі.
Суд не погоджується з такими діями відповідача та зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Крім того, Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10 липня 1995 року № 584/95 передбачено зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, крім стажу трудової діяльності, визначеної законом, половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та періоду проходження строкової військової служби.
Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді більше 10 років) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Оскільки на час набрання чинності вказаною нормою стаж роботи позивача на посаді судді перевищував 10 років, то до стажу роботи позивача на посаді судді має бути зараховано військову службу та половина строку навчання позивача у вищому навчальному закладі.
Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 27.02.2018 у справі № 127/20301/17, від 06.03.2018 у справі № 308/6953/17, від 20.03.2018 у справі № 520/5814/17, від 22.03.2018 року справа № 520/5412/17, від 22.05.2018 у справі №490/1719/17, від 12.07.2019 у справі №404/5988/17, від 31.10.2019 №766/17221/16-а, від 15.01.2020 у справі №683/600/17, від 12.05.2020 у справі №303/1504/17-а, від 29.04.2020 у справі №426/12415/16-а, від 31.03.2021 у справі № 235/7316/16-а, від 23.06.2022 у справі №420/1987/21, від 31.08.2022 у справі №695/2602/17, від 30.03.2023 у справі №280/2167/21, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються судом під час вирішення цієї справи.
Враховуючи наведене, відповідачами протиправно не зараховано позивачу до стажу роботи на посаді судді період проходження строкової військової служби з 07.05.1979 по 18.05.1981, який становить 2 роки 11 днів та половина строку навчання за денною формою на юридичному факультеті вищого навчального закладу (у Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка) з 01.09.1983 по 30.06.1988, що становить 2 роки 5 місяців.
У зв'язку з чим, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 16.12.2024 є протиправним та підлягає скасуванню, а період проходження строкової військової служби з 07.05.1979 по 18.05.1981, який становить 2 роки 11 днів та половина строку навчання за денною формою на юридичному факультеті вищого навчального закладу (у Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка) з 01.09.1983 по 30.06.1988, що становить 2 роки 5 місяців, підлягають зарахуванню до стажу позивача на посаді судді.
Як уже зазначалось, з розрахунку стажу щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 (номер пенсійної справи 103750001434), періоди роботи позивача суддею з 18.10.1988 по 20.06.2024 зараховані відповідачем та визначено відповідний стаж, який становить повних 35 років.
Суд зазначає, що з урахуванням встановлених обставин справи, та за умови зарахування до стажу на посаді судді строку проходження військової служби - 2 роки 11 днів та половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті вищого навчального закладу - 2 роки 5 місяців), загальний стаж роботи ОСОБА_1 , який враховується йому до стажу роботи на посаді судді становить 40 повних років.
Крім того, наведений стаж підтверджується і рішенням Вищої ради правосуддя від 18.06.2024 № 1871/0/15-24, відповідно до якого загальний стаж роботи ОСОБА_1 , який дає йому право на відставку, на день ухвалення цього рішення становить 40 років 1 місяць 11 днів.
Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Таким чином, суд зазначає, що оскільки стаж позивача на посаді судді становить понад 40 років, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII від 02.06.2016, який діє на час виникнення спірних правовідносин, позивач має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність підстав для їх задоволення.
Враховуючи вимоги ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору, сплачених позивачем при зверненні до суду.
Керуючись ст. ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 17.12.2024 № 39640/03-16.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Андрія Саєнка, 10, код ЄДРПОУ 22933548) провести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_4 ) з 21.06.2024 перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці, зарахувавши до стажу роботи на посаді судді період проходження строкової військової служби з 07.05.1979 по 18.05.1981, половину строку навчання у Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка з 01.09.1983 по 30.06.1988 та провести перерахунок та виплату з 21.06.2024 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % суддівської винагороди.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_4 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Андрія Саєнка, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548).
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Діска А.Б.