про залишення позовної заяви без руху
24 грудня 2025 року м. Київ № 320/63068/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в електронній формі позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправною та скасування вимоги,
До Київського окружного адміністративного суду через підсистему Електронний суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві, у якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4568-17 від 10.05.2019 у розмірі 21 030,90 грн, винесену Головним управлінням ДФС у м. Києві;
- зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, зняти з податкового обліку фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та закрити інтегровану картку платника по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з одночасним формуванням відомостей про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
За приписами частини 1статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У відповідності до вимог частини 2статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства Українипевних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Суд зазначає, що заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Суд також звертає увагу, що поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
Крім того, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбаченихКодексом адміністративного судочинства Українипевних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
У постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 колегія суддів зазначила про те, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду у постанові від 20.11.2019 у справі №9901/405/19 вказала, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Подібні висновки виклав Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 року у справі №420/1782/23, де вказав, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущений; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Відповідно до пункту59.1 статті 59 ПК Україниу разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК Україниу разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Положеннями статті 42 ПК України закріплено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач фактично дізнався про наявність спірної вимоги 18.05.2021, після отримання електронною поштою листа від 17.05.2021. У червні 2021 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з відповідною позовною заявою. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.06.2021 у справі № 640/16377/21 було відкрито провадження за такою позовною заявою. В подальшому у зв'язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду м. Києва дана справа була передана на розгляд Київського окружного адміністративного суду, який ухвалою від 05.12.2023 прийняв справу до провадження (суддя Білоноженко М.А.). Однак, 04.06.2024 ухвалою Київського окружного адміністративного суду у справі № 640/16377/21 позовну заяву було залишено без руху та надано Позивачу п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, а саме уточнення суб'єктного складу у частині стягнення судового збору та витрат на професійну правничу допомогу. Далі ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 у праві № 640/16377/21 позовну заяву залишено без розгляду у зв'язку з не усуненням недоліків.
Позивач стверджує, що він не отримував ні ухвалу від 04.06.2024, ні ухвалу від 17.11.2025. Про винесення вказаних ухвал стало відомо представнику позивача адвокатці Грицаєнко О.П. лише 10.12.2025 з Єдиного реєстру судових рішень. У зв'язку з цим, позивач вимушений повторно подавати позовну заяву.
Однак, зазначені позивачем обставини не можуть бути визнані поважними причинами для поновлення строку звернення до суду.
Як убачається з матеріалів, позивачу було відомо про існування судового провадження у справі № 640/16377/21 та про його процесуальний перебіг.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 позовну заяву було залишено без розгляду, що є самостійним процесуальним рішенням суду, яке підлягало оскарженню в апеляційному порядку у строки, встановлені КАС України.
Посилання позивача на те, що він не отримував ухвали суду, не спростовує обов'язку сторони проявляти належну процесуальну обачність та самостійно цікавитися станом розгляду своєї справи, зокрема шляхом використання Єдиного державного реєстру судових рішень та інших доступних засобів отримання інформації.
При цьому з матеріалів справи вбачається, що про існування ухвал суду представнику позивача стало відомо 10.12.2025, однак жодних дій щодо їх оскарження в установленому законом порядку вчинено не було.
За таких обставин повторне звернення до суду з аналогічними вимогами не може розцінюватися як належний спосіб захисту порушеного права, а наведені у заяві доводи не свідчать про наявність об'єктивних та непереборних причин, які унеможливлювали своєчасне оскарження ухвали про залишення позовної заяви без розгляду.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду не можуть бути визнані поважними, оскільки вони не свідчать про наявність об'єктивних та непереборних перешкод для своєчасного звернення до суду з адміністративним позовом.
За таких умов наявні підстави для залишення позовної заяви без руху та надання позивачу строку для усунення недоліків шляхом подання до суду нової заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій слід зазначити інші підстави, що об'єктивно перешкоджали позивачу звернутися до суду у строки, визначені статтею 122 КАС України, а також надати належні та допустимі докази поважності причин пропуску такого строку, відмінні від тих, що були наведені у первинній заяві.
Керуючись ст.ст. 161, 169, 171 КАС України, суд
Визнати підстави для поновлення строку звернення, зазначені у заяві ОСОБА_1 від 15.12.2025, - неповажними.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправною та скасування вимоги, - залишити без руху.
Встановити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали шляхом подачі заяви через підсистему "Електронний суд".
Справа буде розглядатися (формуватися та зберігатися) в електронній формі.
Роз'яснити сторонами, що всі документи необхідно подавати в електронній формі за допомогою підсистем (модулів) ЄСІТС: «Електронний кабінет», «Електронний суд», за допомогою яких також можливо ознайомитися з матеріалами електронної справи.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Лисенко В.І.