24 грудня 2025 року м. Київ справа №320/3271/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 в інтересах
неповнолітніх ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.,
ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту -відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 2 п. 2 ст.15 Закону №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як особі яка на день звільнення зі служби мала вислугу більше 10 календарних років;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , одноразову грошову допомогу, яка відповідно до ч. 2 п. 2 ст.15 Закону №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» підлягала виплаті ОСОБА_4 на момент його звільнення з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби як військовослужбовцю, який звільнений зі служби через сімейні обставини або з інших поважних причин (якщо військовослужбовці не виявили бажання продовжувати військову службу) та одночасно має вислугу 10 календарних років і більше.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, відмовляючи у виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої п.9 ч.2. п.2 ст.15 Закону № 2011-ХІІ, посилається на абз.6 п.3 ч.2 ст.15 Закону № 2011-ХІІ, відповідно до якого військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Однак, ОСОБА_4 , не отримував грошову допомогу при попередньому звільненні, оскільки вислуга становила менше 10 років і він не набув права на отримання такої грошової винагороди.
Крім того, позивач зазначає, що помилковим є посилання відповідача на те, що служба в органах внутрішніх справ не відноситься до військової служби, тобто не зараховується до загальної вислуги і не є підставою для виплати грошової допомоги.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2025р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2025р. замінено відповідача у справі №320/3271/25 з Військової частини НОМЕР_2 на правонаступника - Військову частину НОМЕР_1 .
Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.
13.05.2025р. позивачем подано клопотання про прискорення розгляду справи.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_4 з 01.09.1994 року проходив службу в органах внутрішніх справ і з 01.07.2004 року наказом заступника начальника Головного управління МВС України в м. Києві від 30.06.2004р. № 248 о/с, звільнений з посади старшого оперуповноваженого - чергового чергової частини ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні складала 09 років 10 місяців 00 днів.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 24.02.2022 року №20, ОСОБА_4 , призваний на військову службу під час мобілізації та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 07.03.2024 року №67 солдата ОСОБА_4 , гранатометника 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 05 березня 2024 року №21-РС, у запас, за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), у зв'язку з перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років) пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», вважати таким, що 07 березня 2024 року справи та посаду здав, і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Виключити із списків особового складу та усіх видів забезпечення.
Вислуга років у Збройних Силах України з моменту мобілізації станом на 08 березня 2024 року становить: загальна 11 років 09 місяців 28 днів (календарна - 11 років 09 місяців 28 днів, пільгова - не обчислена).
На момент звільнення, ОСОБА_4 не була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби як військовослужбовцю, який звільнений зі служби через сімейні обставини або з інших поважних причин та одночасно має вислугу 10 календарних років і більше.
20.04.2024р., ОСОБА_4 направлено рапорт до Міністерства оборони України про виплату йому одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Листом від 01.06.2024р. № 1704/2788/1 командир ВЧ НОМЕР_2 повідомив, що ОСОБА_4 виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення відповідно до Порядку та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затверджених постановою КМУ від 17.09.2024р.№460.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 26.07.2024 року Васильківським відділом державної РАЦС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Позивач є законним представником (матір'ю) малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які є синами ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвами про народження, які наявні в матеріалах справи і спадкоємцями ОСОБА_4 , та відповідно до ст. 1268 ЦК України, прийняли спадщину після його смерті.
18.10.2024р. aдвокат ОСОБА_5 звернувся з адвокатським запитом до командира військової частини НОМЕР_2 про проведення перерахування одноразової грошової допомоги, яка відповідно до ч.2 п.2 ст.15 Закону № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» підлягала виплаті ОСОБА_4 на момент його звільнення з військової служби.
Листом від 31.10.2024 року № 1704/5180 за підписом командира військової частини НОМЕР_2 відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.2 п.2 ст.15 Закону № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки служба в органах внутрішніх справ не відноситься до військової служби і не може бути зарахована до вислуги для виплати такої допомоги.
Позивач, вважаючи оскаржувані дії протиправними, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011- ХІІ (далі по тексту - Закон № 2011-ХІІ).
Згідно із ст. 1 Закону №2011-ХІІ, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до абзацу першого пункту першого ст.9 Закону №2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктом другим ст.9 Закону №2011-ХІІ, визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абзацами першим та другим пункту четвертого ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
За змістом п.2 ч.2 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах, зокрема :
2) 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби:
у зв'язку із закінченням строку контракту;
за віком;
у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;
у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця);
у зв'язку із виявленням однієї з підстав, зазначених у пунктах 1 і 9 частини 2 статті 31 Закону України «Про розвідку»;
з підстав, визначених пунктом 1 частини 2 статті 36 Закону України «Про розвідку»;
у зв'язку з неможливістю призначення на іншу посаду в разі прямого підпорядкування близькій особі;
у зв'язку з відкликанням мандата на право здійснення військової капеланської діяльності;
через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не виявили бажання продовжувати військову службу);
за угодою сторін - у разі набуття військовослужбовцем права на пенсію за вислугу років;
Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.
Військовослужбовцям, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у закладах вищої освіти із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цим пунктом, здійснюється за рахунок коштів органів, в яких вони працювали.
У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, крім тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з положеннями пункту 5 розділу ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 (далі по тексту - Порядок №260), одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.
Відповідно до пунктів 7 та 8 розділу ХХХІІ Порядку №260, у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання одноразової грошової допомоги, установленої Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Для визначення розміру одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби строк календарної служби осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (зі змінами).
Абзацами 1, 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб, установлено, що для призначення пенсій за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» і «з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються: військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 , звільнений наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 05 березня 2024 року №21-РС, у запас, за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), у зв'язку з перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років) пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», вважати таким, що 07 березня 2024 року справи та посаду здав, і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Виключити із списків особового складу та усіх видів забезпечення.
Вислуга років у Збройних Силах України з моменту мобілізації станом на 08 березня 2024 року становить: загальна 11 років 09 місяців 28 днів (календарна - 11 років 09 місяців 28 днів, пільгова - не обчислена).
Тобто у самому наказі, відповідач визначив, що загальна та календарна вислуги років у Збройних Силах України становить 11 років 09 місяців 28 днів, а тому суд відхиляє посилання щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, мотивоване тим, що служба в органах внутрішніх справ, не відноситься до військової служби і не може бути зарахована до вислуги для виплати такої допомоги.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року №460 затверджено Порядок та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (далі по тексту - Порядок № 460).
Згідно з пунктами 1, 2 Порядку № 460, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Разом з тим, позивач входить до кола осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої п. 2 ст.15 Закону № 2011-ХІІ.
За такого правового регулювання, суд доходить висновку, що відповідно до правил пункту другого частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей», позивач як такий, що має вислугу більше 10 років, станом на день звільнення з військової служби набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу одноразову грошову допомоги при звільненні відповідно до частини другої пункту другого 15 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу, як законному представнику спадкоємців таку допомогу.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною 1 статті 6 КАС України, передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно приписів частини 1 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 статті 77 КАС України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, дії якого оскаржуються, не виконано покладеного на нього обов'язку доказування правомірності вчинених дій та не спростовано доводи позивача в цій частині.
З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 7 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» і доказів понесення ним інших витрат суду не надано, тому виходячи з положень статті 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 2 п. 2 ст.15 Закону №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як особі яка на день звільнення зі служби мала вислугу більше 10 календарних років.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , одноразову грошову допомогу, яка відповідно до ч. 2 п. 2 ст.15 Закону №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» підлягала виплаті ОСОБА_4 на момент його звільнення з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби як військовослужбовцю, який звільнений зі служби через сімейні обставини або з інших поважних причин (якщо військовослужбовці не виявили бажання продовжувати військову службу) та одночасно має вислугу 10 календарних років і більше.
4. Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.