про повернення позовної заяви
24 грудня 2025 року справа № 320/53120/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний Суд" звернувся ОСОБА_1 із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач (з урахуванням заяви про зміну підстав позову та уточнення позовних вимог від 20.11.2025) просить суд:
- визнати протиправними дії Відповідача ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що проявилися у внесенні Позивача - ОСОБА_1 , до розшуку ТЦК та СП, накладенні адміністративного штрафу без підстав;
- зобов'язати Відповідача ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) вчинити дії щодо усунення протиправних дій, а саме:
- виключити дані Позивача - ОСОБА_1 з розшуку ТЦК та СП через Національну поліцію України;
- анулювати відомості про накладення адміністративного стягнення (штрафу) на Позивача - ОСОБА_1 про порушення правил військового обліку (за відмову від проходження ВЛК).
Як третю особу без самостійних вимог позивач зазначає Національну поліцію України (ідентифікаційний код 40108578; 01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10).
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема чи: має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 21 КАС України визначено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
У розумінні п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
В одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги (ч. 1 ст. 172 КАС України).
За змістом ч. 4 ст. 172 КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Отже, з аналізу наведених норм КАС України слідує, що, хоча позивач і наділений правом заявити кілька вимог в одній позовній заяві, реалізація такого права є обмеженою приписами частини четвертої статті 172 КАС України. Зазначена норма прямо встановлює, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше прямо не передбачено законом. Таким чином, законодавець пов'язує можливість об'єднання позовних вимог не лише з наявністю між ними фактичного чи правового зв'язку, а й з необхідністю їх розгляду в межах одного виду судочинства та єдиного процесуального порядку. У разі ж, коли заявлені вимоги за своєю правовою природою, предметом доказування або суб'єктним складом зумовлюють застосування різних процесуальних режимів судового розгляду, їх об'єднання в одному провадженні є неприпустимим, що виключає можливість спільного розгляду таких вимог у межах однієї позовної заяви.
Варто зауважити, що частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах щодо спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
У пункті 3 частини першої статті 4 цього Кодексу міститься визначення поняття "адміністративний суд", згідно з яким - це суд, до компетенції якого зазначеним Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ. За пунктом 5 цієї частини статті під адміністративним судочинством розуміється діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом.
При цьому, статтею 20 КАС України встановлені правила розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
З огляду на вказані норми КАС України, вирішення питання у справах про притягнення до адміністративної відповідальності підлягає розгляду місцевим загальним судом, як адміністративним, за правилами КАС України, з урахуванням того, що окружні адміністративні суди не наділені повноваженнями перевіряти дії/бездіяльність суб'єктів владних повноважень стосовно правовідносин, які вчинені за правилами Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Аналіз змісту наведених позовних вимог свідчить, що позивач у межах однієї позовної заяви фактично поєднав вимоги різної правової природи та різного процесуального порядку розгляду, що є несумісним із приписами статей 19, 20 та 172 КАС України.
Зокрема, частина заявлених вимог (щодо визнання протиправними дій Відповідача ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що проявилися у накладенні адміністративного штрафу без підстав та зобов'язання Відповідача ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) вчинити дії щодо усунення протиправних дій, а саме анулювати відомості про накладення адміністративного стягнення (штрафу) на Позивача - ОСОБА_1 про порушення правил військового обліку (за відмову від проходження ВЛК)) спрямована не лише на оскарження дій суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах, а безпосередньо на з'ясування наявності чи відсутності події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, а також на оцінку законності накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Так, вимоги про визнання відсутності події та складу адміністративного правопорушення; встановлення відсутності законних підстав для накладення адміністративного стягнення; скасування постанови про адміністративне стягнення (у разі її виявлення); оцінку дотримання процесуальних норм КУпАП (статей 254, 256, 257, 259, 268, 277 285 КУпАП) за своєю суттю є вимогами, що стосуються провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Їх розгляд передбачає дослідження елементів складу правопорушення, процесуальної форми притягнення до адміністративної відповідальності, доказів вини особи та дотримання її права на захист.
За таких обставин позивач фактично поєднав в одній позовній заяві вимоги, що підлягають розгляду в межах адміністративного судочинства загального характеру, та вимоги, які повинні розглядатися у справах про притягнення до адміністративної відповідальності за правилами КУпАП місцевим загальним судом.
З огляду на приписи ч. 4 ст. 172 КАС України, об'єднання таких вимог в одному провадженні є неприпустимим, оскільки вони підлягають розгляду в порядку різного судочинства та за різними процесуальними режимами.
Крім того, неможливість об'єднання позовних вимог вбачається також у тому, що після роз'єднання таких вимог роз'єднані справи підлягають розгляду різними судами (окружним адміністративним судом та місцевим загальним судом як адміністративним).
Згідно із пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
У даному випадку відсутні підстави для застосування положень статті 172 КАС України, оскільки частиною четвертою цієї статті закріплено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Отже, позивачем заявлені позовні вимоги, щодо яких процесуальним законом визначена виключна підсудність різним судам, що становить порушення правил об'єднання позовних вимог.
З огляду на викладене та враховуючи відсутність підстав для застосування правил об'єднання і роз'єднання позовів, визначених у статті 172 КАС України, позовна заява підлягає поверненню позивачеві.
Керуючись статтями 169, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві з усіма доданими до неї документами.
2. Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви, не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Кушнова А.О.