24 грудня 2025 року м. Київ справа №320/27454/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3
про визнання протиправними дій, визнання протиправною
бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.,
ОСОБА_1 через адвоката Радченко - Онатій Наталію Миколаївну (далі по тексту - позивач) через систему «Електронний Суд» звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - відповідач-1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі по тексту - відповідач - 2), ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі по тексту - відповідач - 3), ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі по тексту - відповідач - 4) в якому просить:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо взяття на військовий облік ОСОБА_1 ;
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо прийняття рішення про зняття з військового обліку ОСОБА_1 за результатами розгляду заяви від 08.05.2025р.;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 розглянути з дотриманням порядку, меж, строку та способу дій, визначених законом, заяву ОСОБА_1 про зняття його військового обліку від 08.05.2025р.;
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо прийняття рішення про взяття на військовий облік ОСОБА_1 за його заявою, що подана особисто 09.05.2025р.;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 розглянути з дотриманням порядку, меж, строку та способу дій, визначених законом, заяву ОСОБА_1 про взяття його на військовий облік від 09.05.2025р., поданою особисто;
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 шляхом виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 приписаний до ІНФОРМАЦІЯ_2 , місця реєстрації АДРЕСА_1 , не змінював, заяв про взяття на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_7 , не подавав. 09.10.2024р. пройшов за направленням ІНФОРМАЦІЯ_2 ВЛК за результатами якої визнаний придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, тощо. Однак відповідно до даних Резерв+ та відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 від 05.02.2025р. №ВОБР/725, позивач взятий на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_8 без зняття з ІНФОРМАЦІЯ_2 .
08.05.2025р. позивачем направлено заяву до ІНФОРМАЦІЯ_1 з вимогою зняти його з військового обліку, у зв'язку з відсутністю підстав такого взяття. Однак, станом на дату подачі позову, позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 .
09.05.2025р. позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про взяття його на військовий облік, однак відповідно до відповіді, останньому відмовлено, посилаючись на необхідність його особистої присутності.
Крім того, відповідно до інформації електронного військово - облікового документу, ОСОБА_1 , є порушником правил військового обліку, перебуває у розшуку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2025р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідачем-1, через систему «Електронний Суд», 07.07.2025р. подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з підстав того, що постановою Кабінету Міністрів № 560 від 16 травня 2024 року затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Абзацом 8 пункту 81 Порядку визначено, що у разі призову військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку (крім тих осіб, що добровільно виявили бажання проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період) такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
06.06.2024р. позивач був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 співробітниками поліції та отримав повістку на 07.06.2024р. 07.06.2024р., відповідно до Порядку №260, позивач взятий на облік ІНФОРМАЦІЯ_1 та направлений на проходження військово - лікарської комісії. Відповідно до довідки військово - лікарської комісії №14/18024 від 07.06.2024р., позивач визнаний придатним до військової служби. В той же день, позивачу вручено бойову повістку на 27.06.2024р з метою мобілізації та відправки до навчального центру. Однак у вказану дату, ОСОБА_1 не з'явився, проте прибув 04.07.2024 року та отримав бойову повістку на 28.07.2024р. На вказану дату, позивач не прибув і з того часу ухиляється від виконання військового обов'язку та є порушником правил військового обліку.
Інші відповідачі у справі, станом на дату прийняття рішення, правом подання відзиву на позовну заяву не скористалися.
09.07.2025р. представником позивача через систему «Електронний Суд», подано відповідь на відзив, відповідно до якої заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
20.08.2025р. представником позивача через систему «Електронний Суд» подано клопотання про прискорення розгляду справи.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , є громадянином України, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
06.06.2024р. позивач був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 співробітниками поліції, що підтверджується рапортом від 06.06.2024р., складеним працівником ДОП Святошинського УП ГУ Національної поліції в м.Києві.
06.06.2024р., позивача взято на облік ІНФОРМАЦІЯ_9 та направлено на проходження військово - лікарської комісії. Відповідно до довідки військово - лікарської комісії № 14/18024 від 07.06.2024р., позивач визнаний придатним до військової служби.
В той же день, позивачу вручену бойову повістку на 27.06.2024р. з метою мобілізації та відправки до навчального центру. Однак у вказану дату, ОСОБА_1 не з'явився, проте прибув, 04.07.2024р. та отримав бойову повістку на 28.07.2024р. На вказану дату, позивач не прибув.
08.05.2025р. позивачем направлено заяву до ІНФОРМАЦІЯ_1 з вимогою зняти його з військового обліку, у зв'язку з відсутністю підстав такого взяття. Однак, як вбачається з роздруківки з інформаційної системи Резерв+, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 .
09.05.2025р. позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про взяття його на військовий облік, однак відповідно до відповіді, останньому відмовлено, посилаючись на необхідність його особистої присутності.
Крім того, відповідно до інформації електронного військово - облікового документу, ОСОБА_1 , є порушником правил військового обліку, перебуває у розшуку.
Вважаючи дії відповідачів протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, позивач звернувся з позовом до суду.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 65 Конституції України, визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022р. у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.
Указом Президента України від 24.02.2022р. № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію та постановлено здійснити призов військовозобов'язаних, резервістів на військову службу.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі Закон №3543-XII), встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про оборону України», у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
Відповідно до статті 1 Закону № 3543-ХІІ, мобілізація визначена як комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно із частинами 2 та 5 статті 4 Закону № 3543-ХІІ, загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно - рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій; вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
Приписами частини 1 статті 22 Закону № 3543-ХІІ, визначено, що громадяни зобов'язані, зокрема: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду (абзац другий); проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військоволікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (абзац третій).
Відповідно до частини 3 статті 22 Закону № 3543-ХІІ, під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Абзацами 1, 2, 12 частини 5 статті 22 Закону № 3543-ХІІ, встановлено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
При цьому, статтею 23 Закону № 3543-ХІІ, визначено перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон №2232-XII).
Згідно з частинами 1-3 статті 1 Закону № 2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з частинами 5, 7 статті 1 Закону №2232-ХІІ, від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (частина 9 статті 1 Закону України № 2232-ХІІ).
За нормами частини 2 статті 2 Закону №2232-ХІІ, проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з виконанням громадянами військового обов'язку в запасі регламентується Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).
Відповідно до пункту 2 Положення № 1153/2008, громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу. З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Підпунктом 1 пункту 252 Положення № 1153/2008 передбачено, що у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов'язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у ст. 23 Закону № 3543-ХІІ, а також прийом громадян на військову службу за контрактом.
Пунктом 253 Положення № 1153/2008 визначено, що призови на військову службу військовозобов'язаних у воєнний час проводяться територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, а резервістів - командирами військових частин на підставі указів Президента України. Початком проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період є день, визначений статтею 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Громадяни України, які перебувають на військовому обліку, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Перелік військовооблікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України (частина 13 статті 2 Закону №2232-ХІІ).
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-ХІІ).
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону № 2232-ХІІ, взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов'язаних, зокрема: військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку.
Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Відповідно до пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб: здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку); надають командирам військових частин інформацію про військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку, з метою добору громадян для проходження служби у військовому резерві та військової служби за контрактом.
Пунктом 11 Положення № 154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, серед іншого: розподіляють призовників під час їх приписки до призовних дільниць і призову на строкову військову службу за видами (родами сил і військ) Збройних Сил, іншими військовими формуваннями; організовують та проводять професійно-психологічний відбір громадян під час приписки до призовної дільниці, призову на військову службу, службу у військовому резерві, відбору кандидатів на військову службу за контрактом; беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань призову громадян на строкову військову службу, службу у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від призову на строкову військову службу, службу у військовому резерві; сприяють організації призовними комісіями проведення медичного огляду, обстеження та лікування призовників.
В силу пункту 12 цього Положення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.
Згідно з пунктом 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема:
виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560), який визначає, зокрема: процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів; процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи; процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; механізм відправлення військовозобов'язаних та резервістів до місць проходження військової служби.
Абзацом 1 пункту 2 Порядку № 560 визначено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов'язані, які придатні до військової служби за станом здоров'я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку (пункт 3 Порядку № 560).
Відповідно до пункту 6 Порядку № 560 призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:
оповіщення резервістів та військовозобов'язаних про виклик до районного (об'єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;
прибуття резервістів та військовозобов'язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів:
проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;
документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;
відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.
Відповідно до пункту 49 Порядку №560, у період проведення мобілізації (крім цільової) уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.
Згідно із абзацами 4, 5 пункту 54 Порядку № 560 у ході перевірки документів перевіряється приналежність громадян щодо військового обов'язку, звіряються їх персональні дані, дані військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки). Із зазначеною метою представники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів охорони державного кордону або їх структурних підрозділів Держприкордонслужби та поліцейські можуть використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У разі встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 або Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», виявлення розбіжностей військовооблікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів старший групи оповіщення пропонує резервісту або військовозобов'язаному (крім резервістів та військовозобов'язаних СБУ та розвідувальних органів) прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів. Із зазначеною метою громадянину оформляється та вручається повістка.
Абзацом 8 пункту 81 Порядку визначено, що у разі призову військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку (крім тих осіб, що добровільно виявили бажання проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період) такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Матеріалами справи підтверджено, що позивача доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Пунктом 81 Порядку 560, прямо передбачено повноваження відповідача брати на військовий облік військовозобов'язаних не за місцем їх реєстрації / перебування на військовому обліку.
Тому суд відхиляє аргумент представника позивача, щодо того, що взяття ОСОБА_1 на облік у ІНФОРМАЦІЯ_8 є протиправним, тому що позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_10 , та як наслідок підстави для зняття з такого обліку відсутні.
З урахуванням того, що підстави для зняття з обліку відсутні, позовна вимога щодо зобов'язання розглянути заяву про зняття позивача з обліку жодним чином не відновить порушені на його думку права, а тому задоволенню також не підлягає.
Крім того, позивачем пройдено ВЛК у ІНФОРМАЦІЯ_8 , про що свідчить довідка №14/18024 від 07.06.2024р., відповідно до якої позивача, визнано придатним до військової служби.
Окремо суд зауважує, що дії відповідача щодо направлення позивача на проходження ВЛК чи пов'язані з проходженням ВЛК, не були оскаржені у прохальній частині позовної заяви. Тому вони не є предметом позову.
Також, у відповіді на відзив, представник позивача зазначає, що з моменту проходження ВЛК, в стані здоров'я позивача виникли зміни: ураження меніска, у зв'язку із старим розривом або ушкодженням, застарілий розрив переднього рогу латерального меніска, дегенеративні зміни латерального меніску, дегенеративні зміни медіального меніску, ходромація наколінника ІІ ст. правого колінного суглобу з больовим синдромом, що підтверджується висновком лікаря від 18.06.2024р., та про що, позивач інформував відповідача -1. У зв'язку із необхідністю хірургічного втручання, на думку позивача, виникла необхідність у повторному медичному огляді з метою визначення ступеню придатності до військової служби. Проте, не зважаючи на подачу заяви з проханням про проведення повторного ВЛК, 04.07.2024р. під час повторної явки до відповідача-1 за допомогою милиць та сторонньої особи, йому виписано повістку на 28.07.2024р.
З огляду на це, суд зазначає, що дані обставини не є предметом позовних вимог, а стосуються правовідносин, що виникли після проходження ВЛК, та можуть бути підставою для оскарження дій посадових осіб, що стосуються правовідносин, які виникли поза межами предмету спору.
Наявність в матеріалах справи, довідки ВЛК від 09.10.2024р. №667-18/24989 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій встановлено, що позивач придатний до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони, свідчить про стан здоров'я позивача на момент проходження ВЛК, однак не стосуються предмету позовних вимог, оскільки суд повторно наголошує, що ні мотивувальна, ні прохальна частина позову не містить вимог, щодо визнання протиправними дій працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 під час складання довідки ВЛК чи то визнання протиправними дій, щодо відмови у повторному медичному огляді.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо прийняття рішення про взяття на військовий облік ОСОБА_1 за його заявою, що подана особисто 09.05.2025р. та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 розглянути з дотриманням порядку, меж, строку та способу дій, визначених законом, заяву ОСОБА_1 про взяття його на військовий облік від 09.05.2025р., поданою особисто, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме, з відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.05.2025р. № ВОБР/3969, на заяву від 09.05.2025р., якою повідомлено позивача, що постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022р. № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», передбачено «взяття на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів, здійснюється за їх особистої присутності.
За наявною інформацією, позивач перебуває в розшуку через неприбуття по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Підставою для зняття з розшуку буде особиста явка або доставлення поліцією.
З огляду на надану відповідь відповідачем-2 та розгляду заяви, в якій зазначено, що питання взяття на облік осіб здійснюється за їх особистої присутності та те, що доказів явки до відповідача - 2, позивачем не надано, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог, про визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 шляхом виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Положеннями ч. 1 ст.27 Закону №3543 - ХІІ, визначено, що у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов'язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
З аналізу наведених норм слідує, що мобілізація як державна функція передбачає не лише організаційні дії органів влади, а й безумовне виконання громадянами визначених обов'язків. Громадяни зобов'язані з'являтися до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки і за адресами, вказаними в повістках, а також проходити медичні огляди та інші передбачені мобілізаційним законодавством заходи. Поважними причинами неявки визнаються лише виняткові обставини (хвороба, стихійне лихо, військові дії, смерть близького родича), підтверджені документами державних або комунальних установ. Якщо особа не з'явилася без належної причини та не повідомила про неї в межах трьох діб з моменту призначеної дати явки, вона порушує вимоги ст.22 Закону, що може тягнути за собою відповідальність за ст. 210-1 КУпАП. У таких випадках керівник ТЦК та СП має право звернутися до поліції для організації адміністративного затримання і доставки особи до центру комплектування. Таким чином, законодавство прямо покладає обов'язок на громадянина не лише з'явитися, а й у разі неможливості - належно і своєчасно повідомити про це, а на ТЦК - діяти в межах визначених законом повноважень, зокрема шляхом взаємодії з поліцією.
В ході розгляду справи судом встановлено, що позивачем отримано бойову повістку на 27.06.2024р. Водночас, представником позивача, 21.06.2024р. подано до відповідача - 1 лист про неможливість явки ОСОБА_1 до ТЦК 27.06.2024р., оскільки він перебуває на лікуванні. Як доказ надано, копію лікарського висновку про необхідність хірургічного втручання з метою лікування ураження меніска, у зв'язку із старим розривом або ушкодженням, застарілий розрив переднього рогу латерального меніска, дегенеративні зміни латерального меніску, дегенеративні зміни медіального меніску, ходромація наколінника ІІ ст. правого колінного суглобу з больовим синдромом. Згідно з довідкою - випискою з історії хвороби стаціонарного хворого, медична карта №606769, виданої ДУ «ІТО НАМН України», позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 21.06.2024р. по 28.06.2024р., що на думку суду, є поважною причиною неявки по повістці.
Однак, 04.07.2024р. позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де йому вручено бойову повістку №205 на 28.07.2024р., яку він отримав, особисто.
28.07.2024р. позивач по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_1 не з'явився, докази подачі до відповідача -1 поважності причин неявки, саме 28.07.2024р. матеріали справи не містять, що свідчить про порушення позивачем правил обліку.
Стосовно посилань позивача на те, що позивач не був притягнутий до адміністративної відповідальності на підставі ст. 210 КУпАП, то аргументація позивача будується на помилковому ототожненні понять «вчинення правопорушення» та «притягнення до юридичної відповідальності». Вчинення правопорушення це об'єктивний факт, діяння особи, що порушує норми права. Натомість притягнення до відповідальності це процесуальна діяльність уповноважених органів, що завершується винесенням відповідного акта (постанови, вироку, тощо).
Закон чітко пов'язує притягнення до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію з фактом, зокрема, неприбуття без поважних причин до ТЦК згідно належного виклику (повістки), а не з наявністю постанови про притягнення до відповідальності.
З наведених вище норм Положення про ТЦК та СП і Порядку № 1487 вбачається, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки з метою виконання покладених на них завдань звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП (порушення військовозобов'язаними чи призовниками законодавства про військовий обов'язок і військову службу; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію) з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення.
Як встановлено судом, позивач по повістці, 28.07.2024р. не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Таким чином фактично позивачем допущено порушення правил військового обліку, внаслідок такого порушення у військово-обліковому документі позивача наявні відомості про таке порушення.
Однак, суд звертає увагу позивача, що самі по собі відомості про порушення правил військового обліку не є тотожними відомостями про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210 та 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Проте, суд зазначає, що до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідачем не вносилися відомості про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210 та 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім цього, суд звертає увагу, що самі відомості про порушення правил військового обліку, які відображаються у військово-обліковому документі позивача та на які посилається позивач у позові, не свідчать про вчинення відповідачем протиправних дій щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про притягнення до адміністративної відповідальності позивача та складання протокол про адміністративне правопорушення стосовно позивача.
Таким чином суд дійшов висновку, що доводи позивача, про те, що виключно наявність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності є підставою для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення військового обліку, є безпідставними та не свідчать про протиправність дій відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку. Як наслідок позовна вимога про виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку задоволенню не підлягає.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (параграф 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч. 1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку суду, відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, покладені на них обов'язки доказування було виконано з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
З огляду на відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат у відповідності до положень ст.139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи, не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.
2. Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.