24 грудня 2025 року м. Київ справа №320/47922/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Адвокатського об'єднання «Сингаївський, Сербінов та партнери» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Адвокатське об'єднання «Сингаївський, Сербінова та партнери» (01042, М. Київ, бул. Міхновського Миколи, 21, офіс 2/1, код ЄДРПОУ 42729763) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.04.2024 №275810415.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що податковий орган обмежив адвокатське об'єднання у строках подання заперечень на акт камеральної перевірки, чим порушив право позивача на розгляд заперечень та на врахування таких заперечень під час прийняття спірного рішення. Зауважив, що позивач виконав всі податкові зобов'язання в повному обсязі та будь-яких заборгованостей не мало, відтак наявні підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим, оскільки відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням, і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу (добровільно чи примусово, в повній сумі або частинами). Зазначив, що сам лише факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою звільнення позивача від відповідальності за порушення ним строків сплати податків.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
12 березня 2024 року на адресу позивача надійшов акт камеральної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати суми (зобов'язання) єдиного податку з юридичних осіб адвокатське об'єднання «Сингаївський, Сербінов та партнери» (код ЄДРПОУ 42729763) від 06.03.2024 №19343/Ж5/26-15-04-15/42729763.
Згідно змісту акту перевірки встановлено несвоєчасну сплату податкового зобов'язання по єдиному податку з юридичних осіб адвокатським об'єднанням «Сингаївський, Сербінов та партнери» (код ЄДРПОУ 42729763) та застосовано штрафні санкції у розмірі 18616,64 грн.
Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивачем 26 березня 2024 року, засобами електронного зв'язку було направлено на електронну пошту податкового органу заперечення № 2603 на акт камеральної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати суми.
Листом від 04.04.2024 за № 11/26-15-04-15-08 ГУ ДПС у м. Києві надало відповідь, зазначивши, що заперечення до акту камеральної перевірки було подано до ГУ ДПС у м. Києві з порушенням термінів встановлених Кодексом, в зв'язку із чим Головне управління ДПС у м. Києві залишило без розгляду заперечення адвокатського об'єднання «Сингаївський, Сербінов та партнери» від 26.03.2024 №2603.
За результатами перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення 08.04.2024 №275810415.
30 квітня 2024 року засобами електронного зв'язку позивачем було направлено на електронну пошту Державної податкової служби України скаргу на податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 08.04.2024 №275810415.
03 липня 2024 року позивачем отримано рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 27.06.2024 № 19699/6/99-00-06-03-01-06, яким податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 08.04.2024 № 275810415 залишено без змін, а скарга позивача без задоволення.
Незгода позивача із прийнятим податковим повідомленням-рішенням зумовила його звернення до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), який, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно із підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні".
Згідно з пунктом 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Відповідно до пункту 76.2 статті 76 Податкового кодексу України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Пунктом 76.3 статті 76 Податкового кодексу України передбачено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
З аналізу вказаних положень Податкового кодексу України слідує, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, нормативно встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.
Згідно із пл. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Кодексу, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 36.1 статті 36 Кодексу визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.
Відповідно до п. 36.5 статті 36 Кодексу, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених Кодексом або законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно з п. 54.1 ст. 54 Кодексу крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з пунктом 49.1 статті 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Згідно з пунктом 49.18 статті 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:
- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця:
- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, шо настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року;
Відповідно п. 295.3 ст. 295 ПК України, платником єдиного податку третьої групи (крім с-резидентів) сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий квартал.
Відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу, якщо Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплату податків та зборів за звітні періоди, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" за умови сплати такими платниками податків та зборів за період, січень - травень 2022 року, не пізніше 1 серпня 2022 року.
Відповідно до п.п. 9.6 п.9 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України податковий (звітний) період для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, дорівнює календарному місяцю.
Згідно з п.п. 9.7 п.9 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки. встановлені для місячного податкового (звітного) періоду.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України для подання податкової декларації, крім випадків. встановлених Податковим кодексом України (п. 57,1 ст. 57 Податкового кодексу України) Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів. що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання плавник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пісню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Суд зауважує, що згідно з п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійшли у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Пунктом 131.2 ст. 131 ПК України передбачено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання.
У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.
Як свідчать матеріали справи, позивачем було несвоєчасно сплачено (перераховано) узгоджену суму грошового зобов'язання з єдиного податку, визначену в податковому повідомленні-рішенні від 08.04.2024 № 275810415.
Так, 02.05.2022 року позивачем подано податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи, якою нараховано грошових зобов'язань на суму 310 651,95 гривень.
Згідно інформації з інтегрованої картки платника податків (далі - IKП), яка долучена до матеріалів справи, позивачем сплачувались кошти для погашення недоїмки, що утворилась внаслідок декларування відповідної сумі у податковій декларації від 02.05.2022 № 9049561293.
Відповідно змісту інформації з ІКП, сплата недоїмки по декларації від 02.05.2022 № 9049561293, відбувалась декількома платежами, перший з яких відбувся 27.09.2022 на суму 80 000 гривень. Наступні платежі за цією ж декларацією відбулися: 23.12.2022 на суму 5 000 гривень, 17.01.2023 на суму 7000 грн., 17.02.2023 на суму 5000 грн., 13.03.2023 на суму 45 000 гривень та, 05.04.2023 на суму 8431,95 грн.
У зв'язку з пропущенням строків сплати, який становить 01.08.2022 року, а саме дата переходу платника на спрощену систему оподаткування зі ставкою 2 відсотки, платнику були нараховані штрафні санкції у розмірі 10 відсотків.
Таким чином, сплата узгодженого грошового зобов'язання по деклараціям від 21.06.2022 № 9088226643 та від 19.07.2022 року № 9132314046, мала відбутися до 01.08.2022 року.
Проте, фактична сплата грошового зобов'язання по декларації від 21.06.2022 № 9088226643 відбулась 05.04.2023 року, що призвело до затримки у 247 днів та накладення штрафу у розмірі 10 відсотків.
Аналогічна ситуація зі сплатою грошового зобов'язання у позивача виникла зі сплатою грошового зобов'язання по декларації від 19.07.2022 року № 9132314046, за якою фактична сплата грошового зобов'язання по декларації від 19.07.2022 року № 9132314046 відбулась 05.04.2023 року, що призвело до затримки у 247 днів та накладення штрафу у розмірі 10 відсотків.
По податковій декларації від 22.08.2022 року № 9163785554 граничний терми сплати припадає на 30.06.2022 року, а фактична сплата у сумі 5858,42 грн. відбулася 05.04.2023 року, що призвело до пропуску строку сплати на 218 днів.
Згідно податкової декларація від 20.09.2022 року № 9187517568, граничний термін сплати якої припадає на 01.10.2022 року, фактична сплата у сумі 2320,00 грн. відбулася 05.04.2023 року, що призвело до пропуску строку сплати на 187 днів.
По податковій декларації від 17.10.2022 року №9213061989, граничний термін сплати якої припадає на 01.11.2022 року, фактична сплата у сумі 15209,00 грн. відбулася 05.04.2023 року, що призвело до пропуску строку сплати на 156 днів.
Відповідно до декларації від 17.11.2022 року № 9245693137, граничний термін сплати припадає на 01.12.2022 року, а фактична сплата у сумі 1440,00 грн, відбулася 05.04.2023 року, що призвело до пропуску строку сплати на 126 днів.
Щодо декларації від 19.12.2022 року № 9273309775, граничний термін сплати припадає на 30.12.2022 року, проте, відповідно до відомостей ІКП фактична сплата у сумі 2800,00 грн. відбулася 05.04.2023 року, що призвело до пропуску строку сплати на 96 днів.
По декларація від 19.01.2023 року № 93000035444, строком сплати якої є 30.01.2023 року, фактична оплата у сумі 1220,00 грн. відбулася 05.04.2023 року, що призвело до пропуску строку сплати на 65 днів.
Відповідно до декларації від 06.02.2023 року №9014975845, граничний термін сплати -02.03.2023 року, проте, фактична сплата у сумі 1756,90 грн. відбулася 05.04.2023 року, що призвело до пропуску строку сплати на 34 днів.
По декларації від 13.03.2023 року № 9047065155, граничний термін сплати -13.03.2023 року, проте, фактична оплата у сумі 63,73 та 8396,43 грн. відбулася 05.04.2023 та 06.04.2023 року, що призвело до пропуску строку сплати на 6 та 7 днів відповідно.
Суд звертає увагу, що згідно зі ст. 124.1 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
При затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Суд зауважує, що відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням, і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами, при самостійному визначенні напрямку платежу чи при зарахуванні сплачених платником коштів згідно з черговістю виникнення податкового боргу).
Вказана позиція підтримана у постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року по справі №813/18/18, від 05 липня 2022 року по справі №808/3431/17.
Обставини, які зумовлюють застосування штрафу, передбаченого пунктом 124.1 статті 126 Податкового кодексу України, виникають у силу самого факту погашення грошового зобов'язання з простроченням строків, передбачених Податковим кодексом України.
Правопорушення, відповідальність за яке встановлена пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України, полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов'язання. Відповідне порушення є закінченим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов'язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів).
В той же час, суд не приймає до уваги доводи позивача про безпідставність та необґрунтованість висновків контролюючого органу про те, що сплата узгоджених сум податкових зобов'язань відбулась тільки 05.04.2023 року, оскільки позивач фактично підтверджує несвоєчасність перерахування сум для погашення заборгованості зі сплати єдиного податку, зазначаючи, що фактична сплата за вищезазначеними деклараціями відбувалась частинами.
Зокрема, позивач у відповіді на відзив вказує, що грошове зобов'язання за декларацією від 21.06.2022 № 9088226643 на суму 220,00 грн було сплачено 29.06.2022 з призначенням платежу: 101;42729763; Єдиний податок за травень 2022; код платежу 50 18050300 00; без ПДВ, а також грошове зобов'язання за декларацією від 19.07.2022 № 9132314046 на суму 680 грн з призначенням платежу :101;42729763; Єдиний податок за травень 2022; код платежу 50 18050300 00; без ПДВ на суму 80 000,00 грн, з урахуванням як оплати за декларацією від 19.07.2022 № 9132314046 на суму 680 грн, а також часткової оплати заборгованості за ЄП за I квартал 2022.
Нараховане грошове зобов'язання за ЄП за липень 2022 за декларацією від 22.08.2022 № 9163785554 та грошове зобов'язання ЄП за серпень 2022 за декларацією від 20.09.2022 № 9187517568 було сплачено позивачем 27.09.2022 на загальну суму 80 000,00 грн, яка враховувала оплату зазначених грошових зобов'язань за деклараціями від 22.08.2022 № 9163785554 на суму 5 858,42 грн та від 20.09.2022 № 9187517568 на суму 2 320,00 грн, а також часткову сплату заборгованості за ЄП за І квартал 2022.
Як зазначає позивач, за декларацією від 17.10.2022 № 9213061989 йому нараховано зобов'язання за ЄП за вересень 2022, яке останнім було сплачено: 23.12.2022 у сумі 760,00 грн з призначенням платежу ;101;42729763; Єдиний податок за травень 2022; код платежу 50 18050300 00; без ПДВ на загальну суму 5 000,00 грн, яка враховувала часткову оплату грошового зобов'язання за декларацією від 17.10.2022 № 9213061989, сплату за декларацією від 17.11.2022 №9245693137 та декларацією від 19.12.2022 № 9273309775;
- 17.01.2023 у сумі 5 780,00 грн з призначенням платежу: списання з банківського рахунку 0000-000035 від 17.01.2023 9:39:00 інше списання коштів, на загальну суму 7 000,00 грн, яка враховувала часткову оплату грошового зобов'язання за декларацією від 17.10.2022; № 9213061989 та декларацією від 19.01.2023 № 93000035444;
- 17.02.2023 у сумі 3 243,10 грн з призначенням платежу: списання з банківського рахунку 0000-000138 від 17.02.2023 12:59:00 інше списання коштів, на загальну суму 5 000,00 грн, яка враховувала часткову оплату грошового зобов'язання за декларацією від 17.10.2022 № 9213061989, а також за декларацією від 06.02.2023 № 9014975845;
- 13.03.2023 у сумі 5 425,90 грн з призначенням платежу: списання з банківського рахунку 0000-000210 від 13.03.2023 9:00:00 інше списання коштів, на загальну суму 45 000,00 грн, яка враховувала часткову оплату грошового зобов'язання за декларацією від 17.10.2022 № 9213061989, часткову сплату заборгованості за ЄП за 1 квартал 2022, а також сплату за декларацією від 13.03.2023 № 9047065155.
За декларацією від 17.11.2022 № 9245693137 у сумі 1 440,00 грн позивачем було сплачено 23.12.2022 з призначенням платежу;101;42729763; Єдиний податок; код платежу 50 18050300 00; без ПДВ на загальну суму 5 000,00 грн, яка враховувала часткову оплату грошового зобов'язання за декларацією від 17.10.2022 № 9213061989, сплату за декларацією від 17.11.2022 № 9245693137 та декларацією від 19.12.2022 № 9273309775.
Грошове зобов'язання за декларацією від 19.12.2022 № 9273309775 у сумі 2 800, 00 грн., граничний термін сплати якої припадав на 30.12.2022, було сплачено позивачем 23.12.2022 з призначенням платежу ;101;42729763; Єдиний податок; код платежу 50 18050300 00; без ПДВ на загальну суму 5 000,00 грн, яка враховувала часткову оплату грошового зобов'язання за декларацією від 17.10.2022 № 9213061989, сплату за декларацією від 17.11.2022 № 9245693137 та декларацією від 19.12.2022 № 9273309775.
Матеріалами справи підтверджено, що сума грошового зобов'язання за декларацією від 19.01.2023 № 93000035444 у розмірі 1 220,00 грн, граничний термін якої припадав на 30.01.2023, позивачем було сплачено 17.01.2023, з призначенням платежу: :101;42729763; Єдиний податок; код платежу 50 18050300 00; без ПДВ на загальну суму 7 000,00 грн, яка враховувала часткову оплату грошового зобов'язання за декларацією від 17.10.2022 № 9213061989 та декларацією від 19.01.2023 № 93000035444.
17.02.2023, позивачем було сплачено суму грошового зобов'язання за декларацією від 06.02.2023 № 9014975845 у сумі 1 756,90 з призначенням платежу: 101;42729763; Єдиний податок; код платежу 5018050300 00; без ПДВ на загальну суму 5 000,00 грн, яка враховувала часткову оплату грошового зобов'язання за декларацією від 17.10.2022 Nє 9213061989, а також за декларацією від 06.02.2023 Nє 9014975845.
За податковою декларацією від 13.03.2023 №9047065155, позивачем було сплачено грошове зобов'язання у сумі 8 460,16 грн, 13.03.2023 з призначенням платежу: 101;42729763; Єдиний податок; код платежу 50 18050300 00; без ПДВ на загальну суму 45 000,00 грн, яка враховувала часткову оплату грошового зобов'язання за декларацією від 17.10.2022 № 9213061989, часткову сплату заборгованості за ЄП за 1 квартал 2022, а також сплату за декларацією від 13.03.2023 № 9047065155.
З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини, суд констатує, що грошові кошти, які надходили в оплату поточних податкових зобов'язань, відповідачем автоматично зараховувалися в рахунок погашення податкового боргу минулих податкових (звітних) періодів.
Згідно абзацом другим пункту 87.9 статті 87 ПК України спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Аналіз положень пункту 87.9 статті 87 ПК України рахунок погашення податкового боргу, всупереч напряму сплати, визначеного платником податків, прямо передбачено нормами чинного податкового законодавства України.
Таким чином, доводи позивача про своєчасну оплату грошових зобов'язань спростовуються матеріалами справи та інформацією, зазначеною адвокатським об'єднанням у відповіді на відзив щодо несвоєчасної та часткової сплати заборгованості за поданими деклараціями.
Обґрунтовуючи протиправність винесеного податкового повідомлення-рішення, позивач зазначає, що у його діях відсутня складова правопорушення, а саме вина, оскільки внаслідок збройної агресії рф проти України, адвокатське об'єднання було змушено тимчасово призупинити свою діяльність, а всі працівники були змушені евакуюватись та/або переміститись на більш безпечну територію.
Проаналізувавши доводи позивача, а також матеріали справи, суд вважає доводи об'єднання необґрунтованими з огляду на наступне.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.У подальшому Указами Президента України «Про продовження строку дій воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих і місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» № 2260-IX від 12.05.2022, який набрав чинності 27.05.2022, внесено зміни до п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті».
Згідно положень пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
У разі відсутності можливості у платника податків щодо своєї філії, представництва. відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, такий платник додатків звільняється від відповідальності, визначеної цим Кодексом, у межах діяльності, що провадиться через такі філії, представництва, відокремлені чи інші структурні підрозділи, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України
При цьому, підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України визначено, що порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Так, наказом Міністерства фінансів України № 225 від 29.07.2022, з метою тимчасового, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, підтвердження платниками податків можливості чи неможливості своєчасного виконання податкового обов'язку, затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, а також Перелік документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, зокрема щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, своєчасно виконати свій податковий обов'язок, у тому числі обов'язок податкового агента.
Аналіз вказаних положень свідчить про те, що для звільнення платника від виконання податкових обов'язків, обставини неможливості своєчасного виконання податкового обов'язку повинні бути реальними та об'єктивними, а не формальними.
При цьому, неможливість своєчасно виконати податкові обов'язки має бути безпосередньо пов'язана із обставинами, спричиненими дією воєнного або надзвичайного стану та виключно у зв'язку з настанням підстав, визначених п.1 розділу II зазначеного Порядку.
Суд зазначає, що сам лише факт введення воєнного стану на території України, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме військова агресія проти України, яка стала підставою для його введення, вплинула на спроможність суб'єкта господарювання своєчасно виконати податковий обов'язок, не може слугувати безумовною підставою для визнання неможливості платником податків виконувати податковий обов'язок.
Як свідчать матеріали справи, позивач не скористався правом, передбаченим Наказом №225, та не звернувся до відповідача із заявою про неможливість своєчасного виконання своїх податкових обов'язків.
З огляду на вказане, доводи позивача про призупинення діяльності та відсутності коштів для виконання грошових зобов'язань, судом не приймаються до уваги, оскільки для звільнення платника від виконання податкових обов'язків, обставини неможливості своєчасного виконання податкового обов'язку повинні підтверджуватись у встановленому порядку, а саме шляхом подання заяви та отримання рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов'язку.
Крім того, позивач зазначає, що відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення не було взято до уваги, що неможливість виконання зобов'язання зі сплати єдиного податку за 1 кв. 2022 року було зумовлено відсутністю коштів в АО «Сингаївський, Сербінов та партнери» через надання матеріальної допомоги, зокрема, Збройним Силам України, благодійним фондам, військовим частинам та підрозділам, що утримуються за рахунок держбюджету, для потреб забезпечення оборони держави, що підтверджується копіями наданих платіжних документів. А саме: Міністерству оборони України, Благодійній організації «Міжнародний благодійний фонд «Повернись живим» (платіжне доручення № 575 від 27.02.2022 на суму 30 000,00 грн; № 572 від 24.02.2022 на суму 15 000 грн; № 578 від 01.03.2022 на суму 100 000 грн; платіжне доручення № 571 від 24.02.2022 на суму 15 000 грн), Підрозділам Збройних сил України (платіжна інструкція № 709 від 24.04.2023 на суму 59 500,00 грн).
З огляду на вказане, суд зазначає, що відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах встановлених законом.
Пунктом 36.1 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи, податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з пунктом 57.1 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом, для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, суд зазначає, що надання матеріальної допомоги Збройним Силам України, благодійним фондам, військовим частинам та підрозділам є добровільним волевиявленням позивача, натомість сплата податків - є обов'язком адвокатського об'єднання відповідно до вказаних вище норм законодавства.
В обґрунтування протиправності винесеного податкового повідомлення-рішення позивач зазначає, що в порушення пп. 86.7.1. п. 86.7 ст. 86 К України Головним управлінням ДПС у м. Києві не включено подані адвокатським об'єднанням «Сингаївський, Сербінов та партнери» поштою заперечення на акт до матеріалів перевірки та як наслідок, не розглянуто комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок, що свідчить про неповноту з'ясування обставин самої перевірки та грубе порушення порядку розгляду комісією заперечень визначеного ст. 86 ПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд погоджується із такими висновками позивача з огляду на наступне.
Положеннями п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з пп. 75.1.3 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Приписами п.80.1 та 80.2 ст.80 Податкового кодексу України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Згідно з п. 86.1 ст. 86 ПКУ результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати. Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати. Акт перевірки не може розглядатися як заява або повідомлення про вчинення кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків. Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження). У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із запереченнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Абзацами першим та другим п. 86.7 ст. 86 ПКУ визначено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому п. п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПКУ), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до ПКУ, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному п. 86.7 ст. 86 ПКУ порядку, розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок, яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу (абзац перший п. п. 86.7.1 п. 86.7 ст. 86 ПКУ).
Відповідно до п.п.86.7.1 п.86.7 ст. 87 ПКУ акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.
Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Згідно із п.п.86.7.2 п.86.7 ст. 87 ПКУ у разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень, контролюючий орган зобов'язаний повідомити платника податків про місце і час проведення розгляду матеріалів перевірки. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду.
Платник податків має право брати участь у процесі розгляду матеріалів перевірки особисто або через свого представника. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податку має право надавати письмові та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду.
Відсутність платника податку або його представника, повідомленого в передбаченому цією статтею порядку про час і місце розгляду матеріалів перевірки, не є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки.
Відповідно до п.п.86.7.5 п.86.7 ст. 87 ПКУ податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п'яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту.
Отже, акт податкової перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої податкової перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення та його зміст може бути оспорено шляхом подання до контролюючого органу за основним місцем обліку заперечень.
У своєму відзиві ГУ ДПС У м. Києві вказує, що заперечення зареєстровано ним 27.03.2024 за номером: 30478/6. Однак, не розглянуті відповідачем в зв'язку із тим, що подані із простроченням 10-денного строку, який, на думку відповідача закінчився 26.06.2024 року.
Натомість, матеріалами справ підтверджено, що 13 березня 2024 року на адресу позивача надійшов акт перевірки від 06.03.2024.
Таким чином, з урахуванням положень п. 86.7 ст. 86 ПК України, першим днем строку на подання заперечень щодо висновків перевірки є 14.03.2024 (четвер).
Зважаючи на те, що робочі дні припадали на наступні дати: 14.03.2024, 15.03.2024, 18.03.2024, 19.03.2024, 20.03.2024, 21.03.2024, 22.03.2024, 25.03.2024, 26.03.2024 та 27.03.2024 - останній день строку для подання таких заперечень (10-й робочий день) припадав на 27.03.2024 включно.
Позивачем 26 березня 2024 року, тобто за 1 день до завершення граничного строку (27.03.2024), були подані заперечення на акт перевірки від 06.03.2024. Отже, заперечення на акт перевірки були подані позивачем у строк, встановлений п. 86.7 ст. 86 ПК України.
Суд зазначає, що ПК України процес прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень передбачає дотримання ним певної процедури та умов прийняття останніх.
Судом встановлено, що позивачем реалізовано своє право на подання заперечень на акт перевірки в межах строків, встановлених ПК України для їх подання.
Таким чином, відмовивши позивачу у розгляді заперечень, посилаючись на пропущення строку для їх подання, відповідач порушив право позивача на розгляд заперечень та їх врахування під час прийняття спірного рішення, що є самостійною підставою для сккасування податкового повідомлення-рішення.
Натомість, прийнявши ППР без розгляду поданих в строк заперечень на акт перевірки, відповідач фактично нівелював право позивача на подання таких заперечень та врахування його позиції при прийнятті податкового повідомлення-рішення.
Отже, податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, було прийнято без розгляду у встановлений законом строк заперечень платника податків на акт перевірки та з порушенням його права брати участь у розгляді заперечень, тобто з порушенням норм пункту 86.7 статті 86 ПК України, які мають характер істотних порушень прав платника, а тому не можуть не впливати на оцінку правомірності цього податкового повідомлення-рішення. Не вирішуючи наперед результат розгляду контролюючим органом наданих позивачем документів та пояснень та їх позитивний чи негативний вплив на встановлені перевіркою обставини, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, не відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України, оскільки прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для його рішення, та без урахування права особи (в даному випадку платника податку) на участь у процесі прийняття рішення. Відтак, це податкове повідомлення-рішення є протиправним.
Саме про такий процесуальний наслідок недотримання вимог пункту 86.7 статті 86 ПК України неодноразово вказував Верховний Суд (зокрема, але не виключно у постановах від 28 вересня 2020 року у справі №520/2305/19, від 17 січня 2022 року у справі № 640/4983/19, від 24 лютого 2022 року у справі № 560/8920/20, від 12 липня 2023 року у справі № 200/4704/21).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17 вказала, що підставами для скасування рішень, прийнятих за наслідками перевірки, є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Вказана позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 24 грудня 2024 року по справі №640/20970/22, від 19 листопада 2024 року по справі № 640/10280/20.
У відзиві відповідач доводить, що процедурне порушення, яке полягає у нерозгляді заперечень на акт перевірки, не призвело до помилковості висновків контролюючого органу та не тягне за собою протиправності спірного податкового повідомлення-рішення.
Суд не погоджується із такими доводами відповідача.
Право на подання заперечень на акт перевірки та бути присутнім під час їх розгляду гарантоване статтею 17 ПК України. Безпідставне залишення без розгляду своєчасно поданих платником податків заперечень на акт перевірки об'єктивно може вплинути на обставини обґрунтованості прийнятого на підставі акта перевірки податкового повідомлення-рішення, адже за правилами, встановленими пунктом 86.7 статті 86 ПК України, такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
З огляду на порушення відповідачем процедури розгляду заперечень на акт перевірки, винесене на підставі податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.
У Рішенні від 20.10.2011 у справі «Rysovskyy v. Ukraine» Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування» передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб («Beyeler v. Italy», «Oneryildiz v. Turkey», «Megadat.com S.r.l. v. Moldova», «Moskal v. Poland»). На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Lelas v. Croatia» і «Toscuta and Others v. Romania») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси («Oneryildiz v. Turkey», та «Beyeler v. Italy»).
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків («Lelas v. Croatia»).
Відповідно до ч.2ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч.2ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Враховуючи ч.1ст.139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає відшкодуванню на користь позивача судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Керуючись ст. 2, ст. 8-15, ст.19-21, ст. 72-78, ст. 90, ст. 139, ст. 199-228, ст. 241-255, ст. 293, ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Адвокатського об'єднання «Сингаївський, Сербінова та партнери» (01042, М. Київ, бул. Міхновського Миколи, 21, офіс 2/1, код ЄДРПОУ 42729763) задовольнити повністю;
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.04.2024 №275810415;
Стягнути на користь Адвокатського об'єднання «Сингаївський, Сербінова та партнери» (01042, М. Київ, бул. Міхновського Миколи, 21, офіс 2/1, код ЄДРПОУ 42729763) суму сплаченого судового збору у розмірі 3028,00 (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Білоноженко М.А.