25 грудня 2025 року Справа № 280/9361/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання протиправним рішення, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області, відповідач), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 21.05.2025 №084350006124 щодо відмови у виплаті позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення у відповідності до п.7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення позивачу у відповідності до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що на день досягнення пенсійного віку позивач працювала на роботі, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років та її педагогічний стаж становить 35 років 07 місяців 16 днів, а саме стаж роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років. Отже, вважає в даному випадку наявні всі умови для виплати позивачу такої допомоги: страховий стаж за вислугою років позивача становить 35 років; будь-яку іншу пенсію до досягнення пенсійного віку позивач не отримувала; на день досягнення пенсійного віку позивач працювала на посаді вчителя, яку передбачено Переліком, затвердженим Постановою КМУ №909 від 04.11.1993. Щодо роботи за сумісництвом на час досягнення пенсійного віку зазначає, що ані Законом №1058-1V, ані Постановою КМУ № 1191 від 23.11.2011, ані Постановою КМУ № 909 від 04.11.1993 виплата грошової допомоги у розмірі 10 пенсій особі, яка працювала на відповідних посадах не ставиться в залежність від того, було це основним місцем роботи особи чи роботою за сумісництвом. Крім того, навіть якщо виходити з положень Постанови КМУ від 31.01.2001 № 78, що застосовується не для виплати грошової допомоги с розмірі 10 місячних пенсій, а для виплати надбавок за вислугу років, умовою зарахування стажу роботи за сумісництвом педагогічного працівника до стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, є підтвердження того факту, що обсяг викладацької роботи за сумісництвом педагогічного працівника складає не менше ніж 180 годин па рік, або не менше ніж 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати).Вказує, що довідкою виконавчого комітету Благовіщенської сільської ради Василівського району Запорізької області від 05.05.2025 № 01-07/369ВК підтверджується, що на час досягнення нею пенсійного віку я працювала на посаді вчителя у школі за сумісництвом з тижневим навантаженням 6 годин, що з огляду на кількість тижнів у році перевищує 180 годин на рік.
Ухвалою судді від 28.10.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 13.11.2025 на адресу суду надіслав відзив (вх. №57089), у якому пояснює, що вході розгляду заяви встановлено, що стаж роботи заявниці, який дає право на виплату вказаної грошової допомоги становить 35 років 7 місяців 16 днів. Звертає увагу суду, що з 24.05.2023 року ОСОБА_1 працює на посаді начальника відділу освіти, фізичної культури та спорту Благовіщенської сільської ради Запорізької області. Вказана установа не передбачена Переліком. Крім того з 31.08.2023 ОСОБА_1 прийнята на посаду вчителя зарубіжної літератури Іванівського НВК за сумісництвом. Врахування роботи за сумісництвом до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років не передбачено. Враховуючи вищезазначене, вказує, що ГУ ПФУ в Полтавській області прийнято рішення: відмовити позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю факту роботи в закладах та установах державної та комунальної власності на посадах, робота яких дає право на виплату такої допомоги на день досягнення пенсійного віку. Таким чином, враховуючи вищезазначене та керуючись нормами чинного законодавства вважає, що в діях органу Пенсійного фонду України не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, отже в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
13.05.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу ХУ «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказана заява ОСОБА_1 від 13.05.2025 опрацьована за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Полтавській області, яким прийнято спірне рішення від 21.05.2025 №084350006124 про відмову позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, у відповідності із положенням пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На обґрунтування вказаного рішення відповідачем зазначено про таке. В ході розгляду заяви встановлено, що стаж роботи заявниці, який дає право на виплату вказаної грошової допомоги становить 35 років 7 місяців 16 днів. З 24.05.2023 ОСОБА_1 працює на посаді начальника відділу освіти, фізичної культури та спорту Благовіщенської сільської ради Запорізької області. Вказана установа не передбачена Переліком, затвердженим Постановою КМУ №909 від 04.11.1993. Крім того, з 31.08.2023 ОСОБА_1 прийнята на посаду вчителя зарубіжної літератури Іванівського НВК за сумісництвом. Врахування роботи за сумісництвом до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років не передбачено. Враховуючи вищезазначене ГУ ПФУ в Полтавській області прийнято рішення: відмовити ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю факту роботи в закладах та установах державної та комунальної власності на посадах, робота яких дає право на виплату такої допомоги на день досягнення пенсійного віку.
Вважаючи відмову відповідача у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення протиправним, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах, державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у в розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, відповідно до пункту 2 якого до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що зокрема передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Згідно з пунктами 5-7 вказаного Порядку, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно зі статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення.
Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення:
- які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту;
- 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.
Верховний Суд у постанові від 15.06.2022 у справі №200/854/19-а виклав такі висновки щодо застосування права:
"...норма пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV в певній мірі допускає різночитання, проте Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
В цьому випадку, на переконання колегії суддів, норму пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог:
- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її право на зазначену грошову допомогу втратили);
- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах".
Судом встановлено та відповідачем не спростовано, що пенсія ОСОБА_1 призначена вперше. Доказів того, що позивач раніше отримувала пенсію і з будь-яких причин перестала її отримувати до суду не надано. У спірному рішенні відповідачем зазначено, що стаж за вислугу років позивача складає 35 років 07 місяців 16 днів. Крім того, з 31.08.2023 ОСОБА_1 працює посаді вчителя зарубіжної літератури Іванівського НВК за сумісництвом.
Стосовно посилання відповідача на те, що роботи за сумісництвом до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років не передбачено суд вважає за необхідне вказати про таке.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 876/5312/17 викладено такі правові висновки:
"Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що сумісництвом є виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації.
Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу (пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 № 245). Тобто, працівник може працювати за сумісництвом не більше, ніж на 0,5 ставки.
У пункті 4 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 № 78 зазначено, що працівникам підприємств, установ, організацій (далі - підприємство), які крім основної роботи займалися викладацькою роботою у навчальних закладах обсягом не менше ніж 180 годин на навчальний рік, до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховуються місяці, протягом яких проводилася викладацька робота.
Виходячи з аналізу зазначених вище норм, зарахування роботи на посаді викладача (у тому числі й у позашкільному закладі освіти) до спеціального педагогічного стажу не ставиться в залежність від того, було це основним місцем роботи особи чи за сумісництвом, за умови, якщо викладацька робота за сумісництвом займає не менше ніж 180 годин на навчальний рік, а також якщо працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати)".
Суд наголошує, що довідкою виконавчого комітету Благовіщенської сільської ради Василівського району Запорізької області від 05.05.2025 № 01-07 369ВК підтверджується, що на час досягнення позивачем пенсійного віку остання працювала на посаді вчителя у школі за сумісництвом з тижневим навантаженням 6 годин, що з огляду на кількість тижнів у році перевищує 180 годин на рік.
За таких обставин, вказані доводи відповідача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді, тому суд констатує, що відповідачем не було забезпечено розгляду наданої позивачем заяви про призначення та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, шляхом всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх поданих документів, а тому порушені права позивача підлягають відновленню.
Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач підпадає під дію пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та має право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, а тому рішення відповідача від 21.05.2025 №084350006124 є протиправним та підлягає скасуванню.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення позивачу у відповідності до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина перша статті 143 КАС України).
У силу вимог частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 9, 77, 242-246, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36011, м. Полтава, вул. Гоголя, буд.34, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 21.05.2025 №084350006124 щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України від 21.05.2025 №084350006124 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак