24 грудня 2025 року Справа № 280/8675/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження позов Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення безпідставно набутих коштів,
01 жовтня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення безпідставно набутих коштів, відповідно до якої позивач просить суд:
стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) безпідставно набуті кошти у розмірі 36 282 гривні 38 коп. (тридцять шість тисяч двісті вісімдесят дві) гривні 38 копійки під час фактичного невиконання ним обов'язків військової служби.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що відповідача з 02.07.2022 зараховано до списків особового складу частини. З 29.10.2022 відповідач вибув до медичної роти військової частини НОМЕР_4 у зв'язку із отриманням поранення під час виконання бойового завдання. З 18.01.2023 відповідач вибув до військової частини НОМЕР_5 АДРЕСА_3 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.03.2023 № 77 солдата ОСОБА_1 визнано таким, що станом на 15.03.2023 не повернувся до військової частини без поважних причин, медичні документи надані не були, на телефонні дзвінки не відповідає. За фактом нез'явлення на службу відносно відповідача проведено службове розслідування. Окрім того, встановлено факт переплати військовослужбовцю ОСОБА_1 грошового забезпечення на суму 36 282,38 грн. Позивач вважає, що оскільки відповідач не повернувся до військової частини ( АДРЕСА_4 ) з медичного закладу, не виконував обов'язки військової служби в період часу з 19.01.2023 по 31.12.2024, а військовою частиною за цей час було нараховано та виплачено відповідачу грошове забезпечення за січень, лютий 2023 року, тому вважаємо, що грошові кошти в сумі 36 282 гривні 38 копійки набуті відповідачем без достатньої правової підстави, а тому підлягають поверненню. У зв'язку з не поверненням відповідачем набутих сум грошового забезпечення позивач звернувся до суду для його стягнення у судовому порядку.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.11.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.
Станом на час розгляду справи від відповідача не надходило ані відзиву, ані повідомлень про неможливість надання відзиву.
Відповідно до положень частин 3 - 4 ст. 124 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється:
1) за наявності в особи електронного кабінету - шляхом надсилання повістки до її електронного кабінету;
2) за відсутності в особи електронного кабінету - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.
Копія ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 24.1.2025 направлялася відповідачу за зареєстрованим місцем проживання, але поштове відправлення було повернуто суду оператором поштового зв'язку 01.12.2025 з підстав «за закінченням встановленого терміну зберігання».
Відповідно до пунктів 102, 104 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження «не повертати». Невручені поштові відправлення, невиплачені поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку до закінчення строку, встановленого оператором поштового зв'язку, але не менше одного місяця.
Як вказав Верховний Суд в ухвалі від 08.07.2025 у справі № 580/12577/23 до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Таким чином, суд вжив усіх необхідних процесуальних заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Згідно з положеннями статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 ст. 262 КАС України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.07.2022 №182 солдата ОСОБА_1 , призваного по мобілізації, який прибув з районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подальшого проходження військової служби з 02.07.2022 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення і визнано таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою: солдатом резерву резервної роти.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.10.2022 №304 солдат ОСОБА_1 , визнаний таким, що з 29.10.2022 вибув до медичної роти військової частини НОМЕР_4 АДРЕСА_4 у зв'язку із отриманим поранення під час виконання бойового завдання.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.10.2022 №304 солдата ОСОБА_1 , відповідно до пункту 116 підпункту 15 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням, або хворобою, з 30.10.2022 увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 .
Згідно з пунктом 6.7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.01.2023 № 20 солдата ОСОБА_1 , військовослужбовця в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_4 , з “18.01.2023 визнано таким, що вибув до військової частини НОМЕР_5 АДРЕСА_3 .
Відповідно до пункту 14 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.03.2023 № 77, солдата ОСОБА_1 , військовослужбовця в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_4 , визнано таким, що станом на 15.03.2023 не повернувся до військової частини НОМЕР_1 без поважних причин, медичні документи надані не були, на телефонні дзвінки не відповідає. Згідно пункту 15 розділу 1 наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 “Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» з 18.01.2023 наказано призупинити нарахування та виплату грошового забезпечення.
За фактом нез'явлення на службу з медичного закладу ОСОБА_1 проведено службове розслідування, в рамках якого встановлено, що відповідач 18.01.2023 вибув на проходження військово-лікарської комісії до військової частини НОМЕР_5 АДРЕСА_3 . З метою контролю особового складу який проходить ВЛК, заступник командира 1 аеромобільно-десантної роти з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 (станом на той час) молодший лейтенант ОСОБА_2 , здійснював дзвінки військовослужбовцю 10.02.2023, 20.02.2023, 10.03.2023. Відповідач на телефонні дзвінки відповідав. Станом на 15.03.2023, на телефонні дзвінки припинив відповідати, документів, що підтверджували б, що відповідач, знаходиться на ВЛК не надав та не повернувся до військової частини НОМЕР_1 . Телеграмою від командира військової частини НОМЕР_5 АДРЕСА_3 10.07.2024 за №557/15480, надійшла відповідь, що військовослужбовець ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не звертався до військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_5 , тобто виявляється, що відповідач, самовільно залишив військову частину. Тобто протягом всього часу незаконного перебування за межами місця служби Відповідач, з метою ухилитися від проходження військової служби в умовах воєнного стану, переховувався від правоохоронних органів та приховує від оточуючих свою належність до Збройних Сил України. Крім того, усвідомлюючи всю протиправність своїх дій та маючи можливість своєчасно повернутися до місця служби, останній ніяких заходів для цього не вживав та проводив час на власний розсуд.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 15.07.2024 №811 «Про підсумки службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 за фактом нез'явлення на службу з медичного закладу» солдата ОСОБА_1 , притягнуто до дисциплінарної відповідальності, накладено дисциплінарне стягнення - оголошено сувору догану. Зобов'язано начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 здійснити перевірку нарахованого та виплаченого військовослужбовцю у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_1 грошового забезпечення. Згідно з пунктом 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.02.2025 № 44 солдата ОСОБА_1 , колишнього стрільця - санітара 2 відділення 2 аеромобільно-десантного взводу 1 аеромобільно-десантної роти, який 18.03.2023 самовільно залишив місце несення служби без поважних причин та з 31.12.2024 перебуває у військовій частині НОМЕР_6 , призначеного наказом Начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 10.02.2025 № 325-РС на посаду солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_6 , вважати таким, що переведений до нового місця служби у АДРЕСА_5 . З 12.02.2025 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
За результатами перевірки нарахованого та виплаченого грошового забезпечення колишньому військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_1 виявлено факти надмірно виплаченого грошового забезпечення.
На підставі рапорту начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_3 від 26.08.2025 за вх. № 17478/р командиром військової частини НОМЕР_1 27.08.2025 виданий наказ №716 “Про призначення службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 за фактом неналежного виконання службових обов'язків, що спричинило надлишкову виплату грошового забезпечення за січень, лютий 2023 року солдату ОСОБА_1 ».
Командиром військової частини НОМЕР_1 18.09.2025 виданий наказ №996 (з основної діяльності) “Про підсумки службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 за фактом неналежного виконання службових обов'язків, що спричинило надлишкову виплату грошового забезпечення за січень, лютий 2023 року солдату ОСОБА_1 » яким вирішено вважати встановленим факт неналежного виконання відповідачем обов'язків військової служби, що призвело до надлишкової виплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_1 за січень, лютий 2023 року у сумі 36 282 грн. 38 коп
Оскільки відповідач не повернувся до військової частини ( АДРЕСА_4 ) з медичного закладу, не виконував обов'язки військової служби в період часу з 19.01.2023 по 31.12.2024, а військовою частиною за цей час було нараховано та виплачено відповідачу грошове забезпечення за січень, лютий 2023 року, тому вважаємо, що грошові кошти в сумі 36 282 грн. 38 коп. набуті відповідачем без достатньої правової підстави, а тому підлягають поверненню.
У зв'язку із не поверненням відповідачем грошових коштів в сумі 36 282 грн. 38 коп. позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд, оцінивши повідомлені сторонами справи обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
На підставі ч. 1 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до ч. 4 статті 9 Закону України №2011-XII-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-IX (далі - Закон №160-IX).
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди (ст. 4 Закону №160-IX).
Згідно з ч.4 ст.3 Закону №160-IX переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій (п.1 ч.1 ст.6 Закону №160-IX).
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону №160-IX у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Суд зазначає, що питання повернення зайво виплачених коштів не врегульовані нормами спеціального законодавства. У той же час такі питання врегульовані Цивільним кодексом України.
Згідно з приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом цієї норми матеріального права зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.
Водночас стаття 1215 Цивільного кодексу України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким.
Відповідно до вказаної норми закону не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц вказала, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.
Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц виклав, що під час застосування правил статті 1215 ЦК України як винятку із статті 1212 ЦК України суди зобов'язані встановлювати наявність не двох, а трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів.
Таким чином, Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.
При цьому, суд встановив, що висновком службового розслідування встановлений факт самовільного залишення місця служби під час дії воєнного стану з 19.01.2023, у зв'язку з чим матеріали відносно вчинення відповідачем кримінального правопорушення за ознаками, передбаченими ч. 5 ст. 407 КК України, направлені до Територіального управління ДБР у м. Краматорськ для внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Суд вважає, що відповідач діяв недобросовісно, оскільки був відсутній на службі без поважних причин, проте отримував грошове забезпечення за період з січня по лютий 2023 року включно.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов'язок у поверненні безпідставно набутого грошового забезпечення за вищевказаний період.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі шляхом стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих коштів у розмірі 36 282 гривні 38 коп. (тридцять шість тисяч двісті вісімдесят дві) гривні 38 копійки за час фактичного невиконання ним обов'язків військової служби.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної заяви.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Такі витрати позивач у даній справі не поніс.
Отже, підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення безпідставно набутих коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) безпідставно набуті кошти у розмірі 36 282 гривні 38 коп. (тридцять шість тисяч двісті вісімдесят дві) гривні 38 копійки за час фактичного невиконання ним обов'язків військової служби.
Розподіл судових витрат не проводиться.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 24 грудня 2025 року.
Суддя О.О. Артоуз