17 грудня 2025 року Справа № 640/2884/19 Провадження ЗП/280/557/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Мінаєвої К.В.,
за участю секретаря судового засідання Поляк А.С.,
представника позивача - Векли В.І.,
представника відповідача - Василевської А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІСАВІ»
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0057581404,
І. Зміст і підстави позовних вимог.
19.02.2019 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІСАВІ» (далі - позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), у якій позивач просив суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0057581404 від 12.11.2018.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не згоден із податковим повідомленням-рішенням, вважає, що контролюючим органом неповно досліджено надані для документальної позапланової виїзної перевірки матеріали та пояснення, які мають істотне значення для проведення перевірки. Зазначає, що господарська діяльність із контрагентом ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» здійснювалась на підставі договору субпідряду на виконання робіт. При цьому здійснення оплати за виконані роботи підтверджується випискою по руху активів, що спростовує висновок податкового органу про нереальність проведених операцій. Посилання контролюючого органу на ознаки фіктивності контрагента на пояснення осіб, протоколи допитів свідків у кримінальних провадженнях не є належним доказами нереальності господарських операцій за відсутності вироку суду. Щодо взаємовідносин з контрагентом ТОВ «СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ» зазначено, що доводи про наявність вироку по керівнику товариства базуються виключно на припущеннях, без ідентифікації особи керівника. За наведених обставин вважає податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.
14.03.2019 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до чинного законодавства. Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ» вказує, що наданий до перевірки агентський договір №8 від 21.02.2017 містить реквізити розрахункового рахунку, відкритого 13.05.2017, що свідчить про дефектність договору, тобто первинна документація оформлена виключно для здійснення вигляду господарської операції та очевидно є підробленою. Також долучені акт приймання-передачі послуг, звіт про надані послуги, договір підписано від імені ОСОБА_1 , щодо якої наявний вирок Дарницького районного суду міста Києва від 31.01.2018 у справі№753/23956/17, за обвинуваченням її у скоєнні злочину, передбаченого ч.6 ст.27, ч.1 ст.205 КК України. Крім того, відповідачем не встановлено реєстрацію податкових накладних контрагентами-постачальниками на адресу ТОВ «СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ», вказане підприємство не придбавало послуги (послуги консультаційні щодо господарські діяльності), шатна чисельність працівників відсутня, основні фонди відсутні, що свідчить про неможливість фактично надавати послуги ТОВ «ДІСАВІ». Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» вказано, що наданий до перевірки договір субпідряду на виконання робіт №17 від 14.09.2017 містить реквізити розрахункового рахунку, відкритого 17.11.2017, що свідчить про дефектність договору, тобто первинна документація оформлена виключно для здійснення вигляду господарської операції та очевидно є підробленою. Крім того, відповідачем не встановлено реєстрацію податкових накладних з номенклатурою послуг (будівельно-монтажні роботи). Також відповідно до інформації СУФР ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві в ході досудового розслідування встановлено реєстрацію (перереєстрацію) ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» з використанням особистих даних ОСОБА_2 , який повідомив, що не має відношення до ведення фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства. Вказує, що відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, устаткування, транспортних засобів, складських приміщень та інше, свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності. Відтак звертає увагу на відсутність ділової мети в господарських операціях, вкладених між позивачем та контрагентами. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
09.04.2019 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує на недопустимість зазначених у відзиві скриншотів про відкриття банківських рахунків як доказів по справі, оскільки з них незрозуміло джерело отримання інформації, неможливо встановить автентичність роздруківок. Щодо посилання відповідача на протокол допиту свідка вказує, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів в межах кримінального провадження не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентом. Наполягає на задоволенні позовних вимог.
07.05.2025 на виконання ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 28.04.2025 позивачем подано докази надання агентських послуг по договору з ТОВ «СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ», а саме докази подальшого укладання договорів з контрагентами, з якими попередньо працював агент за договором, а саме електронні копії бухгалтерських документів, щодо придбання товару у ТОВ «ВІССМАНН»: договір поставки №17/04-02 від 11.04.2017, рахунок №091404 від 11.04.2017, видаткова накладна №9290078972 від 01.06.2017, виписки з банку за 24.04.2017, 17.05.2017, 31.05.2017, податкові накладні №265 від 24.04.2017, №173 від 17.05.2017, №387 від 31.05.2017, картка бухгалтерського рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за 2017 рік; електронні копії бухгалтерських документів, щодо подальшого продажу товару ПАТ «ХК «Київміськбуд»: договір поставки №17/04-01 від 12.04.2017, видаткова накладна №РН-0000024 від 02.06.2017, довіреність №3172 від 29.05.2017, товарно-транспортна накладна №3 від 02.06.2017, акт прийому-передачі документації від 02.06.2017, виписка банку за 21.04.2017, 16.05.2017, 14.06.2017, 17.07.2017, 27.07.2017, 04.08.2017, 15.08.2017, 05.09.2017, 25.10.2017, 03.11.2017, податкові накладні №8 від 21.04.2017, №4 від 16.05.2017, №1 від 02.06.2017, картка бухгалтерського рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» за 2017 рік; електронні копії документів по договору підряду з ПАТ «Південтеплоенергомонтаж», до якого був залучений ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» у якості субпідрядника за договором №17 від 14.09.2017: договір №508-14 від 17.04.2017, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2017 за формою КБ-3, акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 за формою КБ-2в, підсумкова відомість ресурсів, акт про завершення виконання робіт від 08.02.2018, виписки банку за 16.02.2017, 11.05.2017, 01.02.2018, 01.03.2018, 09.02.2021, податкові накладні №8 від 16.02.2017, №3 від 11.05.2017, №10 від 14.12.2017, картка бухгалтерського рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» за період 01.01.2017 - 31.12.2021.
26.05.2025 на виконання ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 28.04.2025 позивачем надано податкову інформацію, яка стала підставою для висновків акту перевірки №1031/26-15-14-04-03/31868063 від 23.10.2018.
21.11.2025 судом отримано додаткові пояснення відповідача, до яких на вимогу суду від 01.10.2025 долучено вирок Дарницького районного суду м. Києва з відміткою про набрання законної сили.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.02.2019 у справі №640/2884/19 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві. На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2825-IX супровідним листом від 29.05.2024 № 03-19/8537/24 матеріали адміністративної справи №640/2884/19 скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 152 та частини п'ятої статті 153 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», з метою відновлення належного доступу громадян та юридичних осіб до правосуддя у публічно правових спорах наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва. З урахуванням положень Закону України № 2825-IX та результатів авторозподілу судових справ, не розглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (протокол доступний за посиланням: https://court.gov.ua/gromadjanam/perelik_rozpodil/), матеріали адміністративної справи №640/2884/19 скеровано за належністю до Запорізького окружного адміністративного суду, які надійшли 17.03.2025 за вх.№12276.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 24.03.2025 у справі №640/2884/19 (провадження ЗП/280/557/25) прийнято справу до провадження, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні); здійснено заміну відповідача на його правонаступника; зобов'язано позивача та відповідача протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали надати до суду письмові пояснення щодо актуальності цього спору та процесуальної позиції по суті заявлених позовних вимог.
Ухвалою від 28.04.2025 суд витребував у Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІСАВІ»: докази надання агентських послуг по договору з ТОВ «СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ» відповідно до звіту про надані агентські послуги № 1, складеного сторонами договору, (повідомлення про необхідність проведення переговорів з потенційними контрагентами, представництва довірителя, організації та участі у зустрічах, тощо), докази подальшого укладання договорів з контрагентами, з якими попередньо працював агент за договором; усі належним чином засвідчені копії документів по договору підряду, до якого був залучений ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» у якості субпідрядника за договором №17 від 14.09.2017. Також витребував у Головного управління ДПС у м. Києві всю наявну податкову інформацію, яка стала підставою для висновків акту перевірки №1031/26-15-14-04-03/31868063 від 23.10.2018.
Ухвалою від 01.08.2025 суд призначив розгляд адміністративної справи №640/2884/19 за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання на 09.09.2025.
Ухвалою від 08.08.2025 суд задовольнив заяву представника позивача Векли Віктора Івановича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 30.09.2025 суд задовольнив заяву представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 01.10.2025 суд продовжив строк підготовчого провадження в адміністративній справі на тридцять днів відповідно до частини четвертої статті 173 КАС України; відклав підготовче засідання на 03.11.2025.
Протокольною ухвалою від 03.11.2025 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив судовий розгляд справи по суті на 27.11.2025. Ухвалою від 27.11.2025 суд відклав судове засідання на 28.11.2025. Ухвалою від 28.11.2025 суд відклав судове засідання на 17.12.2025.
17.12.2025 судом оголошено скорочено (вступну та резолютивну частини) рішення суду.
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІСАВІ» зареєстровано як юридична особа з 02.03.2002, основним видом економічної діяльності є 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування.
На підставі направлення від 09.10.2018 №1620/26-15-14-04-03, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДФС у місті Києві від 08.10.2018 №15008, в період з 09.10.2018 по 16.10.2018 проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІСАВІ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРБУД КОНСТРАКШН» за листопад 2017 року та з Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ».
З огляду на виявлені ГУ ДФС у місті Києві фактів, що свідчать про недостовірність визначення ТОВ «ДІСАВІ» даних податкового кредиту у сумі 11972 грн, по взаємовідносинах з ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН», що містяться у податковій декларації з ПДВ за листопад 2017 року та даних податкового кредиту у сумі 51785 грн, по взаємовідносинах з ТОВ «СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ», що містяться у податковій декларації з ПДВ за червень 2017 року, в ході перевірки ТОВ «ДІСАВІ» був надісланий запит ГУ ДФС у місті Києві від 05.03.2018 №9486/10/26-15-14-04-05-12 про надання інформації (пояснень та документальних підтверджень).
28.03.2018 на виконання вказаного запиту ТОВ «ДІСАВІ» направило пояснення за вих. № 029, в яких зазначено про відсутність підстав для направлення запиту відповідно до пункту 73.3 пункту 73 Податкового кодексу України, про відсутність жодних відомостей про виявлені факти під час аналізу податкової інформації, які б свідчили про можливі порушення конкретним платником податків вимог законодавства, у зв'язку з чим запит оформлений з порушенням встановленого порядку, тому ТОВ «ДІСАВІ» звільнено від обов'язку надавати відповідь.
За результатами перевірки складено акт від 23.10.2018 № 1031/26-15-14-04-03/31868063. Відповідно до висновків акта встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на суму 63 757 грн, у тому числі за червень 2017 року на суму 51 785 грн, за листопад 2017 року на суму 11 972 гривень.
ТОВ «ДІСАВІ» подало заперечення від 29.10.2018 за вих. № 080 на акт перевірки від 23.10.2018 № 1031/26-15-14-04-03/31868063 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ДІСАВІ», з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» (код 41449123) за листопад 2017 року та з ТОВ «СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ» (код 40703298) за червень 2017 року».
За результатами розгляду заперечення, висновки акта перевірки від 23.10.2018 № 1031/26-15-14-04-03/31868063 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ДІСАВІ», з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» за листопад 2017 року та з ТОВ «СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ» за червень 2017 року» залишено без змін, а заперечення - без задоволення.
На підставі висновків акта перевірки від 23.10.2018 № 1031/26-15-14-04-03/31868063 прийнято податкове повідомлення-рішення (форми «Р») від 12.11.2018 № 0057581404, яким донараховано 79 696,25 грн, у тому числі основний платіж - 63 757,00 грн, штрафні санкції - 15 939,25 грн.
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач подав скаргу до Державної фіскальної служби України, яка 15.01.2019 прийняла рішення про результати розгляду скарги ТОВ «ДІСАВІ» №1885/6/99-99-11-04-02-25, відповідно до якого скаргу було залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.
Вважаючи протиправним податкове-повідомлення рішення від 12.11.2018 №0057581404, позивач звернувся до суду з позовом.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент проведення перевірки).
Відповідно до пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.
Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України (пункт 41.3 статті 41 ПК України).
Згідно з пунктом 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, серед іншого: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів; організовують збір податкової інформації та вносять її до інформаційних баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.
Приписами підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Приписами підпункту 62.1.3 пункту 62.2 статті 62 ПК України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Умови, порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок, строки проведення перевірок та оформлення їх результатів визначені статтями 75, 80, 81 ПК України.
Досліджуючи питання правомірності прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень суд керується наступним.
За змістом абзацу першого пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Як встановлено судом, на підставі наказу Головного управління ДФС у місті Києві від 08.10.2018 №15008 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ДІСАВІ». У позові не наведено аргументів щодо незгоди з порядком призначення та/або проведення документальної позапланової перевірки, отже такі обставини не є спірними та не досліджуються судом.
Відповідно до пункту 14.1.36 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
У силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Отже, умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) згідно з абзацом одинадцятим статті 1 якого первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
За приписами статті 4 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Відповідно до положень статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
При цьому у статті 1 цього Закону визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), встановлюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення № 88 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За вимогами пункту 1.2 Положення № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Пунктом 2.1 Положення № 88 передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Тобто, будь-які документи (у тому числі договори, акти, рахунки, звіти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Між тим, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення №88).
Системний аналіз наведених вище норм свідчить, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування показників податкового обліку платника податків. При цьому за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 820/11856/13-а, від 31.01.2018 у справі № 826/245/14, від 06.02.2018 у справі № 810/6695/14, від 04.04.2018 у справі № 808/2519/15, від 18.10.2019 у справі №813/300/16.
Між іншим, суд враховує викладену позицію Верховного Суду у постанові від 23.04.2019 у справі №825/1610/17 про те, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, водночас суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.
У разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.
Під час розгляду справи судом встановлено, що висновки податкового органу щодо заниження податку на додану вартість обґрунтовано безпідставністю формування такої за рахунок взаємовідносин позивача з ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» та ТОВ «СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ».
1. По взаємовідносинам між ТОВ «ДІСАВІ» та ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» (код 41449123) до перевірки надано договір субпідряду на виконання робіт №17 від 14.09.2017 з додатками, акт приймання-передачі матеріалів, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2017 року за формою КБ-3, акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2017 року, підсумкова відомість ресурсів, податкова накладна, банківські виписки.
Так, 14 вересня 2017 року між позивачем (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРБУД КОНСТРАКШН» (субпідрядник) в особі директора ОСОБА_3 укладено договір субпідряду на виконання робіт №17, за умовами якого субпідрядник зобов'язується на свій ризик за завданням підрядника виконати роботи по об'єкту відповідно до положень Цивільного та Господарського кодексів України, з дотриманням будівельних нор та правил, що діють в Україні, а підрядник прийняти і оплатити такі роботи. Відповідно до пунктів 3,6 договору його ціна являється твердою, складає 59857,62 грн, крім того ПДВ 20% - 11971,52 грн, разом з ПДВ 71829,14 грн. Замовник здійснює оплату в розмірі 100% по завершенню робіт згідно Додатку № 1 «Договірна ціна» протягом 15 банківських операційних днів після підписання Акту виконаних робіт сторонами.
Між ТОВ «ДІСАВІ» та ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» проведені розрахунки за виконані роботи, що підтверджується платіжним дорученням №72 від 14.12.2017 у розмірі 71829,14 грн з відміткою банку про проведення платежу.
Також з урахуванням пояснень позивача судом зроблено запит на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, на якому наявні інформація про наявність у ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» ліцензії від 09.08.2017 на здійснення господарської діяльності з будівельних робіт.
Акт перевірки містить інформацію, відповідно до якої наданий до перевірки ТОВ «ДІСАВІ» договір субпідряду на виконання робіт № 17 від 14.09.2017 з додатками містить реквізити розрахункового рахунку ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» № НОМЕР_1 в ПАТ «СБЕРБАНК» (МФО 320627). Згідно інформаційних систем на рівні ДФС України зазначений рахунок відкрито 17.11.2017. Зазначене свідчить про дефектність договір субпідряду з додатками, дата складання якого значиться 14.09.2017. Наведені розбіжності між датою підписання договору та датою відкриття розрахункового рахунку, на думку податкового органу, свідчать, що первинна документація оформлена виключно для здійснення вигляду.
Крім того, в період взаємовідносин директор ОСОБА_4 значиться як підписант від імені ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» в договорі №17 субпідряду на виконання робіт від 14.09.2017 та додатків до нього, а також ОСОБА_2 значиться як підписант ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» в довідці про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2017 року, акті №1 від 16.11.2017 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2017 року, підсумковій відомості ресурсів, податковій накладній. В порушення пункту 51.1 статті 51 ПК України ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» не подало звіти, що свідчить про відсутність трудових ресурсів. В ЄРПН відсутні зареєстровані податкові накладні в адресу ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» з номенклатурою послуг (будівельно-монтажні роботи за адресою м.Буча, вул. Леха Качинського (Чкалова), 3).
Також ГУ ДФС вказує, що з урахуванням встановлених норм тривалості робочого часу, кількості працівників, необхідних для виконання зазначеного в первинних документах обсягу будівельних робіт становить 11 працівників, що свідчить про неможливість виконання ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» робіт (теплопостачання допоміжних та побутових приміщень цеху виготовлення трубопроводів на території виробничої бази ПТЕМ).
Більш того, зазначає, що від СУФР ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві надійшла інформація, де зазначено, що в ході досудового розслідування по кримінальному провадженню №32017100050000037 від 11.07.2017 встановлено, що в період 2017 року на території міста Києва невстановлені особи зареєстрували (перереєстрували) підприємство ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН», використовуючи особисті дані гр. ОСОБА_2 , який повідомив, що не має відношення до ведення фінансово-господарської діяльності вказаних підприємств.
З урахуванням наведеної вище інформації перевіркою не підтверджено факт продажу ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» будівельно-монтажних робіт, зазначених в податковій накладній, зареєстрованій ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» на адресу ТОВ «ДІСАВІ», а зазначені господарські операції фактично не відбувались.
Досліджуючи викладені в акті перевірки висновки податкового органу, суд не може погодитися із доводами відповідача щодо дефектності договору субпідряду, оскільки дата підписання договору визначає момент досягнення сторонами згоди щодо умов договору, водночас дата відкриття розрахункового рахунку є моментом створення облікового запису для клієнта для здійснення банківських операцій, які фактично можуть розпочатися пізніше. Отже, вказані розбіжності між датами підписання договору та відкриття розрахункового рахунку не свідчить автоматично про нереальність господарської операції.
Суд відхиляє посилання відповідача на неподання звітності контрагентом позивача, адже з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.
Аргументи відповідача щодо відсутності чи недостатньої кількості трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності не виключають можливість реального виконання контрагентом господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником, при цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
Разом з цим, відповідач не обґрунтував, який обсяг трудових та матеріальних ресурсів необхідно мати підприємству для здійснення такої господарської діяльності та чим це підтверджується.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права наведені у постановах Верховного Суду у справах №640/11220/20 від 03.02.2022, №826/7704/16 від 19.06.2018, №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018.
Суд акцентує увагу й на тому, що відсутність власних ресурсів не завжди може бути беззаперечним свідченням неможливості здійснити відповідні послуги та у кожному конкретному випадку така обставина підлягає оцінці з огляду на характер здійснюваної операції. На момент здійснення своїх договірних зобов'язань позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.
Контролюючий орган вказує про те, що при з'ясуванні відомостей щодо реальності господарських операцій з контрагентами, використано податкову інформацію, яка наявна в базах даних податкового органу. Однак, суд звертає увагу на те, що податковим органом не було проведено ні зустрічних звірок, ні планових або позапланових перевірок ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» за відповідний звітний період, а висновки перевірки позивача ґрунтуються виключно на податковій інформації, яка не була перевірена в ході проведених в установленому порядку перевірок або звірок його контрагента, під час яких було б реально досліджено первинну документацію контрагента та відповідність інформації, вказаної таким платником податків у його податковій звітності.
Відтак, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на зібрану податкову інформацію щодо контрагента позивача, відображену в інформаційній базі даних державної фіскальної служби, оскільки такі відомості не є загальнодоступними. Достовірність інформації, яка в них зберігається, не може бути перевірена ані платником податків, ані судом. Електронні докази не захищені від втручання з боку сторонніх осіб, а тому достатність і достовірність такої інформації не може вважатися такою, що «поза розумним сумнівом» доводить факти податкових правопорушень.
Разом з тим, суд враховує надані позивачем до суду документи по договору підряду з ПАТ «Південтеплоенергомонтаж», до якого був залучений ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» у якості субпідрядника за договором №17 від 14.09.2017, а саме договір №508-14 від 17.04.2017, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2017 за формою КБ-3, акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 за формою КБ-2в, підсумкова відомість ресурсів, акт про завершення виконання робіт від 08.02.2018, виписки банку за 16.02.2017, 11.05.2017, 01.02.2018, 01.03.2018, 09.02.2021, податкові накладні №8 від 16.02.2017, №3 від 11.05.2017, №10 від 14.12.2017, картка бухгалтерського рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» за період 01.01.2017 - 31.12.2021.
Відповідно до умов договору №508-14 від 14.04.2017 підрядник (ТОВ «ДІСАВІ») зобов'язується на свій ризик за завданням замовника виконати роботи по об'єкту відповідно до положень Цивільного та Господарського кодексів України, з дотримання будівельних норм та правил, що діють в Україні, а замовник прийняти і оплатити такі роботи.
Згідно з актом від 08.02.2018 про завершення виконання робіт по Договору №508-14 від 14.04.2017 сторони погодили виконання підрядником робіт за грудень 2017 року на загальну суму 291933,62 грн, в тому числі ПДВ 48655,60 грн.
Крім того, за відповідними господарськими операціями щодо виконання робіт за договором №508-14 від 14.04.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІСАВІ» направлено на реєстрацію податкові накладні №8 від 16.02.2017 (з урахуванням розрахунку коригування кількісних і вартісних показників), №3 від 11.05.2017, №10 від 14.12.2017, які були зареєстровані згідно з відмітками про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Суд зазначає, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постанові від 27.03.2018 у справі №826/1588/13-а про те, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема відшкодування сплаченого ПДВ у складі ціни придбаного товару.
Крім зазначеного, на переконання суду, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Поряд з цим у якості доказів протиправності формування податкового кредиту по операціям з ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» відповідач посилається на відібрані 03 січня 2018 року в межах кримінального провадження № 32017100050000037 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України, показання свідка ОСОБА_2 як директора цього товариства, з якого слідує, що йому не знайоме ані ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН», ані його службові особи, представники та інші працівники, службовою особою цього товариства він не був і хто вів діяльність від його імені в якості службової особи ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» йому не відомо.
Суд зазначає, що само по собі порушення кримінального провадження за статтями 205, 212 Кримінального кодексу України не є беззаперечним фактом підтвердження відсутності реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених між позивачем та його контрагентом, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка наведена в постановах від 05.02.2019 в справі № 810/1967/16 та від 07.02.2019 в справі № 826/14416/17.
Так, у межах кримінального провадження № 32017100050000037 не досліджувався зміст господарських операцій позивача з його контрагентом у площині податкового законодавства, а також не встановлено фіктивність первинних документів, що надані позивачем до перевірки та/або недостовірність відомостей, що у них зазначені. Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в межах кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.
Більш того, з наданої позивачем копії протоколу допиту директора ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» встановлено, що останній пояснив, що ним було придбано частки установчого капіталу товариства у засновників 18.10.2017 для здійснення господарської діяльності, а відповідачем надано протокол допиту свідка від 03.01.2018 р. у якому свідок зазначає, що він не є службовою особою ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» та ряду інших підприємств.
За приписами частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до частини першої статті 205 КК України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. Разом з тим, слід зазначити, що Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес» від 18.09.2019 № 101-IX стаття 205 декриміналізована.
Отже, оскільки відповідачем такого документального доказу як вироку, ухваленого відносно посадових осіб контрагента позивача або самого позивача, не надано, неприйняття судом першої інстанції до уваги доводів про наявність порушеного кримінального провадження є доречним, позаяк факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується необхідними первинними документами
Наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень КАС України.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».
З наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що позивачем надано належним чином оформлені первинні документи, якими, у сукупності із іншими наданими позивачем та дослідженими судом доказами за переконанням суду, підтверджується реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН», у зв'язку з чим суд дійшов висновку про необґрунтованість тверджень відповідача щодо протиправного заниження суми податку на додану вартість за період листопад 2017 року на суму 11972 грн, а відтак і щодо застосування суми штрафних санкцій у розмірі 2993,00 грн.
Отже, виходячи із меж заявлених позовних вимог, зважаючи на вище викладені норми та з'ясовані обставини, суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення у цій частині відповідачем прийнято протиправно.
2. Щодо взаємовідносин між ТОВ «ДІСАВІ» та ТОВ «СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ» (код 40703298) до перевірки надано агентський договір від 21.02.2017 №8, акт приймання-передачі наданих послуг від 14.06.2017 №1, звіт №1 про надані послуги до агентського договору №8 від 21.02.2017, банківські виписки, податкова накладна, картка бухгалтерського рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за період з 01.06.2017 по 31.07.2017.
Так, 21 лютого 2017 року між позивачем (довіритель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ» (комерційний агент) в особі директора Дзюбчук Ніни Василівни укладено агентський договір №8, за умовами якого комерційний агент в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України, за агентську винагороду зобов'язується надавати Довірителю агентські послуги (далі - Послуги). Під Послугами Сторони розуміють послуги по сприянню у вчиненні від імені та за рахунок Довірителя договір поставки (купівлі/продажу) котельного обладнання та супутнього до нього обладнання, перелік якого наведений у Додатках, що є невід'ємними частинами цього Договору (Продукція) та у подальшому супроводженні виконання таких договорів.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4 Додатку №1 від 21.02.2017 до Агентського договору №8 від 21.02.2017 Комерційний агент в порядку та на умовах, визначених цим Додатком, за агентську винагороду, зобов'язується надавати Довірителю агентські послуги по сприянню у вчиненні від імені та за рахунок Довірителя договорів поставки (купівлі/продажу) котельного обладнання та супутнього до нього обладнання, із подальшим супроводженням виконання договору: Орієнтовна кількість та асортимент обладнання, що якого необхідно укласти Договір поставки, міститься у специфікації №1 до цього Додатку та Агентського договору.
Загальна вартість продукції повинна становити не менше 2400000,00 грн з ПДВ.
Сторони домовились, що Агентська винагорода Комерційного агента у разі укладення договору на умовах, визначених цим Додатком, становить: 310711,12 грн.
Згідно з актом №1 приймання-передачі наданих послуг від 14.06.2017 до агентського договору №8 від 21.02.2017 Комерційний агент надав, а Довіритель прийняв послуги по сприянню у вчиненні від імені та за рахунок Довірителя договору поставки Обладнання згідно Договору покупцю ПАТ «ХК «Київміськбуд» (договір поставки №17/04-01 від 11.04.2017) із подальшим супроводженням виконання договору. Агентська винагорода Комерційного агента становить 310711,12 грн, в тому числі ПДВ 51785,19 грн.
Відповідно до звіту №1 про надані послуги до агентського договору від 21.02.2017 (дата затвердження звіту відсутня) Агент, на умовах, визначених Договором та Додатками до нього, надав ТОВ «Д1САВІ» наступні агентські послуги :
1. Проведений пошук потенційних покупців продукції: водогрійних котлів типу Vitocrossal 200 СМ2 620 кВт та супутнього до них обладнання.
2. Проведено аналіз відповідності котлів Viessmann типу Vitocrossal 200 СМ2 620 кВт, з автоматикою Vitotronic 100 GC4B та Vitotronic 300-К загальним та технічним вимогам тендерної документації.
3. Розроблено специфікацію комплектації котлів Vitocrossal 200 СМ2 620 кВт, для її подальшого використання для участі в тендері.
4. Проведені попередні переговори з потенційним покупцем продукції: ПАТ «ХК «Київміськбуд».
5. Проведені переговори із юристом ПАТ «ХК «Київміськбуд», щодо можливого укладення договору поставки продукції газових водогрійних котлів Viessmann Vitocrossal 200 СМ2 620 кВт та супутнього обладнання до них. При переговорах надана інформація щодо ймовірних умов та термінів поставки, способів оплати продукції. Розроблено та узгоджено проект договору поставки з визначеною ціною та умовами поставки.
6. Проект договору поставки надано представникам ТОВ «ДІСАВІ» та юристу ПАТ «ХК «Київміськбуд».
7. Проведена зустріч щодо погодження умов договору поставки із представниками ТОВ «ДІСАВІ».
8. Проведене погодження умов проекту договору за результатами проведеної зустрічі.
9. Погоджений проект договору поставки наданий Повіреному для остаточного погодження із покупцем (погоджений проект додається).
10. ТОВ «ДІСАВІ» укладений договір поставки № 17/04-01 від 11 квітня 2017 р. з ПАТ «ХК «Київміськбуд».
11. ПАТ «ХК «Київміськбуд» здійснено перший платіж 21.04.2017р. згідно з Договором № 17/04-01 від 11 квітня 2017р. з ТОВ «ДІСАВІ».
12. ПАТ «ХК «Київміськбуд» здійснено другий платіж 16.05.2017 р. згідно з Договором №17/04-01 з ТОВ «ДІСАВІ».
13. 02.06.2017р.. здійснена поставка продукції згідно Договору поставки №17/04-01 від 11 квітня 2017 р. з ПАТ «ХК «Київміськбуд».
На підтвердження проведення розрахунків за надані агентські послуги до перевірки було надано банківські виписки за 21.06.2017 та 18.07.2017.
Акт перевірки містить інформацію, відповідно до якої податковим органом встановлено, що наданий до перевірки ТОВ «ДІСАВІ» агентський договір № 8 від 21.02.2017 містить реквізити розрахункового рахунку ТОВ «СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ» № 26009013058546 в ПАТ «СБЕРБАНК» (МФО 320627), підписантом значиться Н.В. Дзюбчук. Згідно інформаційних систем на рівні ДФС України зазначений рахунок відкрито 31.05.2017, Дзюбчук Н.В. значиться керівником з 25.05.2017. Зазначене свідчить про дефектність агентського договору з додатками № 8, дата складання яких значиться 21.02.2017.
Також в результаті опрацювання податкової інформації по контрагенту ТОВ «СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ» податковою встановлено, що останній звіт з ПДВ ТОВ «СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ» подано до Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області (Приморське відділення) за серпень 2017 року, в графі керівник (уповноважена особа)/фізична особа (законний представник) зазначено ОСОБА_1 . Реєстрацію в якості платника ПДВ анульовано 12.10.2018 у зв'язку з ненаданням декларацій протягом року. В порушення пункту 51.1 статті 51 ПК України ТОВ «СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ» не подало звіти, що свідчить про відсутність трудових ресурсів. Фінансові звіти суб'єкта малого підприємництва до ДПІ за місцем обліку не подано.
Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних, не встановлено реєстрацію податкових накладних контрагентами - постачальниками на адресу ТОВ «СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ» з номенклатурою послуг «Послуги консультаційні щодо господарської діяльності» з дати реєстрації ТОВ «СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ» в якості платника ПДВ, а саме з 01.09.2016 по 30.06.2017. Контрагенти - постачальники зареєстрували податкові накладні на адресу ТОВ «СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ» з номенклатурою відмінною від вищезазначеної, а саме: частини курки, вживаний одяг, безалкогольні напої, чіпси тощо.
Крім того, ГУ ДФС посилається на наявний в Єдиному державному реєстрі судових рішень вирок Дарницького районного суду міста Києва від 31.01.2018 у справі № 753/23956/17 пр. № 1-пр/753/856/18, за обвинуваченням особи у скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч. 1 ст. 205 КК України. Згідно з інформацією, розміщеною на загальнодоступному ресурсі «Судова влада України», стороною спору по справі № 753/23956/17 є засуджена ОСОБА_1 .
З урахуванням інформації, яка наведена вище, перевіркою не підтверджено факт продажу ТОВ «СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ» консультаційної послуги щодо господарської діяльності, зазначеної в податковій накладній зареєстрованій ТОВ «СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ» на адресу ТОВ «ДІСАВІ», а зазначені господарські операції, на думку податкового органу, фактично не відбувались.
Досліджуючи викладені в акті перевірки висновки податкового органу, суд не приймає до уваги посилання на анульоване свідоцтво платника ПДВ ТОВ «СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ», оскільки господарські правовідносини позивача і вказаних підприємств-контрагентів датовані періодом до анулювання свідоцтв. Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача на неподання звітності контрагентом позивача, адже з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.
Стосовно розбіжностей між датою відкриття розрахункового рахунку ТОВ «СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ» № 26009013058546 в ПАТ «СБЕРБАНК» (31.05.2017) та датою підписання агентського договору (21.02.2017) судом надана оцінка аналогічним обставинам раніше, відповідно до яких такі розбіжності не можуть однозначно свідчити про нереальність господарської операції.
Щодо зазначеного в акті перевірки факту порушення кримінальних проваджень щодо ОСОБА_1 слід зазначити наступне.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду по справі №160/3364/19 від 07.07.2022, яка відступила від попередньої правової позиції по зазначеній категорії справ щодо того, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю та господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.
Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію, відповідно до якої вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв'язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв'язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.
Таким чином, сама по собі наявність вироку суду щодо посадової особи контрагента платника податків не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас за наявності вироку щодо посадової особи контрагента платника податків слід з'ясувати, які саме особи та у який період підписували документи від указаного контрагента та чи охоплені господарські операції позивача із вказаним контрагентом періодом, який досліджувався судом у межах кримінального провадження щодо керівника контрагента позивача.
Суд враховує наявність вироку Дарницького районного суду міста Києва від 31.01.2018 у справі № 753/23956/17, яким ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців). У межах вказаної справи встановлено відсутність у ОСОБА_1 здійснювати від імені ТОВ «СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ» підприємницьку діяльність, а також встановлені обставини щодо того, що вона як керівник вказаної юридичної особи реєстраційних документів товариства не складала, лише підписувала та передавала невстановленим до судовим розслідування особам, жодних документів податкової та бухгалтерської звітності товариства не складала та не підписувала, до органів Державної фіскальної служби податкову звітність не подавала та нікого на це не уповноважувала, жодних дій з поточними рахунками товариства в банківських установах не вчиняла. При цьому підпис вказаної особи міститься в укладеному з ТОВ «ДІСАВІ» агентському договорі №8 від 21.02.2017, Додатку №1 від 21.02.2017, Специфікації №1 до Додатку №1 до агентського договору, складеному на виконання зазначеного договору акті №1 приймання-передачі наданих послуг від 14.06.2017, звіті №1 про надані послуги до агентського договору, а також нею оформлена та виписана податкова накладна №40 від 14.06.2017.
За таких обставин суд не погоджується з твердженням позивача про те, що наявність вироку стосовно його контрагента не дають підстав для висновку про нереальність господарських операцій виходячи з того, що статус фіктивного, нелегального підприємства на переконання суду несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Свідчення осіб, які підписали первинні документи за результатами спірних у цій справі господарських операцій, про відсутність наміру виконувати обов'язки директорів, здійснювати господарську діяльність, дає підстави для сумніву у належності первинних документів, достовірності здійснених підписів посадових осіб, та, як наслідок, правомірності формування Товариством податкового кредиту за такими господарськими операціями.
Суд зазначає, що наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції. Так, суд дійшов висновку, що досліджені судом та податковим органом під час перевірки первинні документи не можуть свідчити про безумовне підтвердження реального здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами з огляду на наступне.
Первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентами, які не мали можливості фактично здійснювати господарські операції, у зв'язку з відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу або надання послуг, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.
Щодо надання позивачем податкових накладних на підтвердження реальності здійснення господарських операцій щодо придбання товару у ТОВ «ВІССМАНН» та щодо подальшого продажу товару ПАТ «ХК «Київміськбуд» суд зазначає, що наявність у платника податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.
Формальна наявність податкових накладних не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Первинні документи, зокрема, податкові накладні, не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з придбання товарів (послуг) за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої операції суб'єктами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.06.2020 у справі №826/14035/17.
Суд звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Отже, якщо певна господарська операція не відбулася, формування показників податкової звітності є безпідставним, незважаючи на наявність у позивача податкових накладних, а також доказів сплати постачальнику вартості товару.
Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.
Вирішуючи даний спір, суд зважає також і на правовий висновок постанови Верховного Суду від 12.03.2019 по справі №826/14489/16, у якій зазначено, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.
Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.
Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети) то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності а відтак їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку.
Верховний Суд у постанові від 24.10.2024 у справі № 160/4504/23 зазначив, що відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, недоліки в їх заповненні, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, та інші обставини, які в можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави (податковий кредит).
Кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.
У контексті обставин справи, враховуючи те, що предметом договору з контрагентом позивача є надання агентських послуг, тому визначальним є встановлення необхідності отримання таких послуг, тобто здійснення спірних операцій з розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект або інших відомостей.
Предметом агентського договору №8, укладеного 21.02.2017 між позивачем (довіритель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ» (комерційний агент), є надання комерційним агентом послуг по сприянню у вчиненні від імені та за рахунок довірителя договір поставки (купівлі/продажу) котельного обладнання та супутнього до нього обладнання. За наслідками надання агентських послуг, як стверджує позивач, 12.04.2017 між Публічним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» та ТОВ «ДІСАВІ» був укладений договір поставки №17/04-01, предметом якого є поставка котельного обладнання для комплектації котельні на об'єкті будівництва Лумумби Патріса, вул. 11 (житловий будинок), в Печерському районі м. Києва. Разом з тим, одними з видів економічної діяльності ТОВ «ДІСАВІ» є 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього. Відтак, не є економічно обґрунтованою мета надання послуг (відповідно до звіту №1 про надані послуги до агентського договору №8 від 21.02.2017) з пошуку потенційних покупців продукції (водогрійних котлів та супутнього до них обладнання), адже ТОВ «ДІСАВІ», яка є зареєстрованою юридичною особою з 02.03.2002, здійснює продаж і монтаж систем опалення (тобто, котельного обладнання), тому поза розумним сумнівом є обізнаним з ринком відповідної сфери.
При цьому суд враховує, що у податковій накладній №40 від 14.06.2017, оформленій позивачем за наслідками надання агентських послуг, зазначено щодо надання консультаційних послуг щодо господарської діяльності, що відповідає коду ДКП 70.22.30, проте вказаний вид діяльності відсутній в переліку видів економічної діяльності ТОВ «СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ», визначеному в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
За таких обставин суд погоджується з доводами контролюючого органу та висновує про відсутність факту реального вчинення господарської операції по взаємовідносинам ТОВ «ДІВАСІ» з ТОВ «СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ». Досліджені операції спрямовані на документальне оформлення надання агентських послуг та не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, з метою мінімізації податкових зобов'язань ТОВ «ДІВАСІ». Судом встановлено документальне оформлення операцій, які в подальшому відображені в податковому обліку, проте, підтвердження фактичного існування зазначеного в таких документах товару як об'єктів цивільного обігу, які мають індивідуально визначені ознаки (виконання послуг), не надані.
У даному випадку за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.
Відтак статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, оскільки подані суб'єктом господарювання первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими податковим органом фактами щодо фіктивної діяльності контрагента позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.
Таким чином, оскільки позивачем не спростовано належними та допустимими доказами факт реальної зміни матеріального та грошового стану контрагента, а первинні документи, які надані до суду, свідчать лише про факт оформлення господарської операції для заниження бази оподаткування позивача, суд дійшов висновку про правомірність висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині протиправного заниження суми податку на додану вартість за період червень 2017 року на суму 51785 грн, а відтак і щодо застосування суми штрафних санкцій у розмірі 12946,25 грн.
У розрізі встановлених обставин справи суд враховує правову позицію висловлену Верховним Судом щодо питання скасування податкового повідомлення-рішення лише в частині суми необґрунтовано (неправомірно) застосованого (визначеного) податкового зобов'язання чи штрафу. Так, Верховний Суд неодноразово наголошував, зокрема у постановах від 10.08.2023 у справі №160/1998/19, від 29.07.2021 у справі №1340/5541/18, від 03.09.2019 у справі №806/2049/18, що суми грошових зобов'язань, штрафних (фінансових) санкцій (штрафу), боргу (недоїмки), яких стосуються позовні вимоги, визначені позивачу за конкретними окремими підставами, які відображені в акті перевірки, а при вирішенні відповідного спору суд не позбавлений можливості скасувати рішення суб'єкта владних повноважень у частині та, за встановлення у судовому процесі об'єкту оподаткування та його вартісного вираження, не позбавлений можливості виділити із загального обсягу грошових зобов'язань суму, яка збільшена правомірно чи суму штрафних (фінансових) санкцій, що застосовані правомірно. Такі дії суду не є підміною повноважень контролюючого органу, а є способом відновлення порушених прав, інтересів та справедливості в цілому, що відповідає повноваженням адміністративного суду.
Такий висновок також підтримано у постанові Верховного Суду від 15.04.2025 у справі № 500/159/24, від 14.08.2025 у справі №580/406/24, від 19.09.2025 у справі № 320/27096/23, що свідчить про усталеність правової позиції з даного питання.
Враховуючи встановлені обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для часткового скасування податкового повідомлення-рішення від 12.11.2018 № 0057581404 на суму 79696,25 грн, а саме в частині нарахованої суми нарахованого податкового зобов'язання у загальному розмірі 14965,00 грн (79696,25 грн - 51785 грн - 12946,25 грн), в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення є правомірним з огляду на висновки, викладені судом раніше.
Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення в частині, тому позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню.
VII. Розподіл судових витрат.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 139 КАС України).
Квитанцією від 15.02.2019 № 657 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 1921,00 грн. За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 360,72 грн (18,78% від суми судового збору 1921,00 грн) підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІСАВІ» задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 12.11.2018 № 0057581404 на суму 14965,00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІСАВІ» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 360,72 грн (триста шістдесят гривень 72 копійки).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІСАВІ», місцезнаходження: вул.Залізничне шосе, буд. 47, м. Київ, 01103; код ЄДРПОУ 31868063.
Відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві, місцезнаходження: вул. Шолуденка, буд. 33/19, м.Київ, 04116; код ЄДРПОУ 44116011.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 24.12.2025.
Суддя К.В.Мінаєва