Справа № 22-6357 Суддя 1-ї ін.- .Мавроді Р.Ф.
Категорія - 21 Доповідач - Шабанова В.О.
12 липня 2006р. Апеляційний суд Донецької області у складі Головуючої- Краснощокової Н.С. Суддів -Шабанової В.О., Стратіло В.І. При секретарі- Маслаковій М.Г.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Добропілля Донецької області
На рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 квітня 2006 р.
За позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Добропілля Донецької області про відшкодування моральної шкоди,-
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 квітня 2006 року частково задоволений позов ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Добропілля Донецької області про відшкодування моральної шкоди. З відповідача на користь позивачки стягнуто 8000 грн.
На дане рішення виконавчою дирекцією Фонду соцстрахування в м. Добропілля подана апеляційна скарга.
В апеляційній скарзі Фонд ставить питання про скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду не грунтується на нормах матеріального законодавства та не відповідає обставинам по справі. Позивачем не доведений факт заподіяння йому моральної шкоди у зв"язку з ушкодженням здоров"я на виробництві. Крім того Законом «Про Державний бюджет України на 2006 р.» зупинена дія ст. 34 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які спричинили стійку втрату працездатності».
Заслухавши доповідача, представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягае відхиленню, а рішення суду підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.
Розглядаючи дану справу по суті, суд першої інстанції встановив, що позивачка ОСОБА_1 працювала на підприємствах «Укрторгтара» з 1972 по 2004 роки на посадах продавця, старшого продавця. У 2004 році звільнена за власним бажанням.
31.01.2003 р. при виконанні трудових обов»язків отримала травму руки, у зв»язку з чим був складений акт за ф. Н- 1.
Згідно з висновком МСЕК від 07.05.2003 р. їй вперше встановлена стійка втрата працездатності в розмірі 15%.
Звернувшись до суду позивачка посилалась на те, що у зв»язку з травмою руки вона втратила працездатність на 15% безстроково. Під час роботи вона відчуває постійний біль в руці. Не може виконувати певні види робіт. Проживає одна. З урахуванням фізичних можливостей вимушена пристосовуватися і докладати додаткові зусилля для організації свого життя та побуту. Вимушена систематично звертатися в медичні установи з приводу лікування. У зв»язку з пошкодженням здоров»я їй заподіяна моральна шкода, яку вона просила відшкодувати у вигляді грошової компенсації в сумі 15 000 грн.
Дані обставини підтверджуються , як поясненнями сторін по справі, так і письмовими документами: актом за ф. Н-1 про нещасний випадок на виробництві, медичними висновками, ( а.с. 17-20,98).
Розглядаючи справу по суті, суд правильно встановив правовідносини по ній і обгрунтовано виходив з того, що у позивачки виникло право на відшкодування моральної шкоди у зв"язку з ушкодженням здоров"я, на підставі ст.ст. 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, які потягли втрату працездатності"
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п.п. З, 9 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди",- під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, які, зокрема, полягають у моральних переживаннях у зв"язу з ушкодженням здоров"я, порушенні нормальних життєвих зв"язків.
Вирішуючи спір по суті, оцінивши вказані вище обставини по справі, суд обгрунтовано дійшов висновку про те, що позивачці заподіяна моральна шкода, у зв"язку з ушкодженням здоров"я на виробництві, яка полягає у фізичних та моральних стражданнях, порушенні життєвих зв"язків. Стан здоров»я потребує від неї додаткових зусиль для організації життя та побуту
Дані висновки суду грунтуються на обставинах справи та положеннях законодавства , яким регулюються правовідносини по справі і не спростовуються доводами апеляційної скарги відділення виконавчої дирекції Фонду про недоведеність наявності моральної шкоди.
Доводи Фонду про те, що Законом «Про Державний бюджет України на 2006 р.» зупинена дія ст.. 34 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань які спричинили стійку втрату працездатності»., у зв»язку з чим позов не може бути задоволений, не приймаються до уваги з наступних підстав.
Закон «Про Державний бюджет України на 2006 р.» введений в дію з 01.01. 2006 р.
Як норма матеріального законодавства, Закон не має зворотної сили і не поширюється на правовідносини, які виникли до введення його в дію.
З обставин по справі вбачається , що ОСОБА_1 згідно з висновком МСЕК, вперше встановлена стійка втрата працездатності у 2003 р., З цього часу в неї виникло право на відшкодування моральної шкоди. Тобто правовідносини по даній справі виникли до введення в дії Закону «Про Державний бюджет України на 2006 р.», а тому положення даного законодавчого акту на вказані правовідносини не розповсюджуються. Крім того ст. 34 Закону не скасована на теперішній час.
Згідно з роз»ясненнями в п. 9 постанови вказаного вище Пленуму Верховного Суду України,-розмір моральної шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, тривалості втрат, можливості їх поновлення, тяжкості вимушених змін у життєвих та виробничих стосунках.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції, враховуючи обставини справи визначив розмір моральної шкоди в сумі 8 000 гр.
Апеляційний суд вважає, що даний розмір є розумним, справедливим, таким що відповідає характеру, ступеню пошкоджень, та наслідкам, які настали в результаті травми на виробництві.
Рішення суду відповідає вказаним вище нормам матеріального законодавства, ст.ст. 5,10, 11, 212-215 ЦПК України і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,-У ХВ А ЛИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Добропілля Донецької області відхилити.
Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 квітня 2006 р. залишити без змін.
Рішення апеляційного суду може бути оскаржене до Верховного Суду України безпосередньо протягом двох місяців з дня його проголошення.