Єдиний унікальний номер справи 183/7648/24
Провадження № 2/183/1116/25
23 грудня 2025 року м. Самар Дніпропетровської області
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Майної Г. Є.,
з участю секретаря судового засідання - Федорової Є. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Самарівської міської ради Дніпропетровської області, третя особа - Перша самарівська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про встановлення факту проживання однією сім'єю,-
Позивач ОСОБА_1 у липні 2024 року звернувся до суду з позовом до Самарівської міської ради Дніпропетровської області, третя особа - Перша самарівська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, у якому просив встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , понад п'ять років до часу відкриття спадщини, а саме у період з листопада 2014 року до дня смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проживав з ОСОБА_2 однією сім?єю за адресою: АДРЕСА_1 , з 1977 року. Від цих відносин, ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син - ОСОБА_3 . У кінці 1990 року вони з ОСОБА_2 розійшлися, але залишилися у дружніх стосунках, разом виховували сина, разом тримали худобу, кожного року, влітку разом їздили на відпочинок до моря.
Син ОСОБА_3 почав приймати наркотичні засоби, та фактично від наркотичних засобів помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після смерті сина ОСОБА_2 стала сильно хворіти, вона перенесла інсульт, потім інфаркт. Фактично з 29 жовтня 2014 року він та ОСОБА_2 почали знову проживати разом однією сім?єю. Він постійно підтримував ОСОБА_2 як морально, так і матеріально, вели спільно господарство, готували їжу. Оскільки ОСОБА_2 після смерті сина була у пригніченому стані, почала хворіти та потребувала лікування, реабілітації, догляду, всі домашні справи він робив самостійно, а саме: купував продукти, готував їжу, купував ліки, сплачував комунальні послуги, разом з ОСОБА_2 відвідував лікарів та сплачував обстеження лікарів, дослідження, лікування. Після того, як ОСОБА_2 потрапила до лікарні він був постійно поряд та здійснював догляд до дня смерті ОСОБА_2 , а після її смерті поховав її.
Позивач у позовній заяві зазначає, що після смерті ОСОБА_2 він звернувся до нотаріальної контори, однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про спадщину після смерті ОСОБА_2 , оскільки ним не надано документів, які підтверджують родинний зв'язок між ним та померлою ОСОБА_2 та не підтверджують факт родинних відносин.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, а факт його спільного проживання з останньою понад п'ять років до часу відкриття спадщини необхідне йому для оформлення своїх спадкових прав та інших соціально-економічних пільг та гарантій, передбачених чинним законодавством України.
У зв'язку із неможливістю установлення такого факту в позасудовому порядку та на підставі вищезазначених обставин, заявник звернувся до суду із цією заявою та просить встановити факт його проживання однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини зі спадкодавцем ОСОБА_2 в період часу з листопада 2014 року і по день смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відзиву на позовну заяву від відповідача на адресу суд не надходило.
Ухвалою судді від 30 липня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі з її розглядом у порядку загального позовного провадження. Цією ж ухвалою витребувано письмові докази.
Ухвалою суду від 14 березня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали посилаючись на обставини, викладені у позові, та просили їх задовольнити.
Представник відповідача - Самарівської міської ради у судове засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, рішення просив ухвалити відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 44).
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, у поданій суду заяві просив розглянути справу у його відсутність (а.с. 128).
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що з ОСОБА_1 познайомилась у 1992 році, з ОСОБА_2 - у 2000 році. Зазначила, що їй відомо про те, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був спільний син ОСОБА_3 , який помер, після його смерті з 2014 року ОСОБА_2 періодично проживала разом з нею та ОСОБА_1 , а з 2017 року вони проживали разом на постійні основі.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що з 2014 року ОСОБА_2 проживала разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . З ними вона почала проживати після смерті сина, оскільки почала хворіти. Всі вони проживала за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільний побут, разом харчувались, ОСОБА_2 була забезпечена усім необхідним.
Суд, заслухавши вступне слово та пояснення учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, встановивши дійсні обставини та відповідні їм правовідносини, дійшов такого.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Частинами 1 та 2 статті 1220 ЦК України установлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України установлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу . Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Статтями 1261-1265 ЦК України визначено осіб, які мають право на спадкування за законом у порядку черговості, залежно від ступеня споріднення із спадкодавцем, або наявності юридично значимих фактів, пов'язаних із відкриттям спадщини.
Так, статтею 1264 ЦК України визначено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто (ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України). Статтею 1270 ЦК України установлено загальний строк для прийняття спадщини, який становить шість місяців з часу відкриття спадщини.
Судом установлено, що згідно зі свідоцтвом про встановлення батьківства серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 визнаний батьком дитини ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у громадянки ОСОБА_2 (а.с. 20).
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданим повторно Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Новомосковську реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області 24 квітня 2024 року і наданий позивачем у засвідченій копії (а.с. 13).
Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 17 березня 1993 року квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві приватної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 16).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Шевченком О. М., ОСОБА_2 успадкувала після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , 1/2 частку житлової квартири АДРЕСА_3 (а.с. 17).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 24 січня 2024 року Новомосковським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), наданим суду у засвідченій позивачем копії (а.с. 25).
24 липня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , посилаючись на те, що він є спадкоємцем померлого, як особа, яка проживала із спадкоємцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини (а.с. 34).
Відповідно до довідки № 155/0/2-24 від 25 січня 2024 року на момент смерті ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з нею на момент смерті зареєстровані особи не значилися (а.с. 37).
Також судом установлено, що згідно з актом від 22 листопада 2024 року, складеному головою квартального комітету № 12 ОСОБА_4 , в присутності жителів кварталу № 12, ОСОБА_1 1954 року народження, з 2014 року забрав колишню цивільну дружину ОСОБА_2 , 1950 року народження, проживати до себе за адресою: АДРЕСА_1 , та піклувався про неї до дня її смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , та поховав її (а.с. 143).
Матеріали спадкової справи № 22/20244, відкритої після смерті ОСОБА_2 та наданої на запит суду, не місять доказів наявності спадкоємців першої-третьої черги спадкування за законом після її смерті, як і не містять доказів наявності спадкоємців за заповітом (а.с. 34-38).
Постановою державного нотаріуса Першої новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області від 24 липня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_3 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , спадкоємцем якого він є, згідно зі ст. 1264 ЦК України, оскільки проживала зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини. Постанова вмотивована тим, що згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу; зазначено про те, що спадкоємцем не надано документи, які підтверджують наявність підстав для закликання до спадкування за законом ОСОБА_1 після померлої ОСОБА_2 (а.с. 38).
Таким чином, подані суду докази, а також показання свідків у своїй сукупності свідчать про проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , із заявником не менше ніж п'ять років до часу відкриття спадщини, однією сім'єю, ведення спільного господарства, пов'язаності заявника із ОСОБА_2 спільним побутом, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню. Встановлення факту проживання необхідне позивачеві для реалізації його спадкових прав за законом, як спадкоємця четвертої черги спадкування, іншого порядку встановлення зазначеного факту немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Самарівської міської ради Дніпропетровської області, третя особа - Перша самарівська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про встановлення факту проживання однією сім'єю - задовольнити.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі спадкодавцем ОСОБА_2 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, а саме з листопада 2014 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Судові витрати віднести на рахунок позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
- позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: Самарівська міська рада Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 34359199, місцезнаходження юридичної особи за адресою: Дніпропетровська область, Самарівський район, м. Самар, вул. Гетьманська, буд. 14;
- третя особа: Перша самарівська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 02891109, місцезнаходження юридичної особи за адресою: Дніпропетровська область, Самарівський район, м. Самар, вул. Гетьманська, буд. 22.
Рішення складено і підписано 23 грудня 2025 року.
Суддя Г.Є. Майна