Справа № 183/7389/24
№ 2/183/1093/25
22 квітня 2025 року м. Самар
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Фролової В.О.,
за участю секретаря судового засідання Сторожик А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження у приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування, -
У липні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з останнього суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 109 503,71 грн. та судового збору.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 06 листопада 2022 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Toyota Cruiser Prado, д.н. НОМЕР_1 та транспортного засобу Daewoo Lanos, д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 (далі відповідач). Відповідно до постанови Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2022 року у справі №183/202/22 відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. До ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» із заявою про настання страхового випадку звернулась потерпіла сторона, згідно із страховим актом № 23200/1 позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 109503,71 грн. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Daewoo Lanos, д.н. НОМЕР_2 не була застрахована жодним договором обов'язкового страхування. Таким чином, невідшкодована частина збитків складає 109503,71 грн. Тому просить, стягнути з відповідача зазначену суму.
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2024 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, у позовній заяві просив розглядати дану справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав та не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив. Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою позивача, вважає за можливе, проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Судом встановлено, що 06 листопада 2022 року приблизно о 16 годині 30 хвилин на перехресті проспекту Слобожанського та вул. Байкальська, ОСОБА_1 , керуючи транспортним Daewoo Lanos, д.н. НОМЕР_2 , не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, чим скоїв зіткнення з транспортним засобом Toyota Cruiser Prado, д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , в результаті чого було завдано механічні пошкодження автомобілям з матеріальними збитками.
Зазначені обставини встановлено постановою Індустріального районного суду
м. Дніпропетровська від 16 грудня 2022 року у справі № 202/9566/22, якою
ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Позивач є страховиком забезпеченого транспортного засобу Toyota Cruiser Prado, д.н. НОМЕР_1 згідно з Договором добровільного страхування наземного транспорту
№ АМ 994235699.20253 від 22 липня 2022 року.
До ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернулась потерпіла сторона та надала всі необхідні документи.
Згідно із Страховим актом № 23200/1, розпорядженням № 23201/1 від 10 листопада 2022 року про виплату страхового відшкодування, розмір страхового відшкодування власнику транспортного засобу Toyota Cruiser Prado, д.н. НОМЕР_1 склав 109503,71 грн.; 15 грудня 2022 року зазначена сума страхового відшкодування була виплачена на користь власника транспортного засобу Toyota Cruiser Prado, д.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , що підтверджується платіжним дорученням № 00086856.
Встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Daewoo Lanos, д.н. НОМЕР_2 не забезпечена.
Відповідно до положень ст. 41 п. 41.1, п. а) Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ здійснює регламентні виплати за рахунок коштів фонду захисту потерпілих та відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, серед іншого, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
В той же час, відповідно до п. 41.3. ст. 41 вказаного вище Закону, МТСБУ не відшкодовує шкоду потерпілим, якщо вони можуть задовольнити вимоги на підставі договорів інших видів страхування. В таких випадках МТСБУ відшкодовується частина шкоди, яка не компенсована за договорами інших видів страхування.
З огляду на викладене, враховуючи забезпечення страхування транспортного засобу Toyota Cruiser Prado, д.н. НОМЕР_1 , від ризиків, які можуть виникнути під час його експлуатації на підставі добровільного договору страхування від 22 липня 2022 року за №АМ 994235699.20253 та виплату позивачем потерпілій стороні за наслідками дорожньо-транспортної пригоди від 06 листопада 2022 року страхового відшкодування ремонту вказаного транспортного засобу, позивач обґрунтовано звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача.
ПрАТ «ПЗУ Україна», у зв'язку з виплатою потерпілій стороні виплати страхового відшкодування, 23.10.2023 року за вих.. № 23200/ІНС, відповідачу направлено претензію про відшкодування шкоди, яка залишена без відповіді та виконання.
Відповідно до преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. №1961-IV (надалі - Закон України № 1961-IV) вказаний нормативно-правовий акт регулював відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Так, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу).
Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про страхування», який регулював спірні правовідносини на час їх виникнення, здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ч. 3 ст. 103 Закону України «Про страхування» від 01 січня 2025 року, здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта).
Аналогічні положення містяться в частині першій статті 990 ЦК України.
Згідно зі статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» (який втратив чинність), ст. 108 Закону України «Про страхування» (діє на час ухвалення рішення суду), відповідно до яких до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги ( суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України та стаття 108 Закону України «Про страхування».
Враховуючи викладене, правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, є суброгацією.
На підставі ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Оскільки позивач відшкодував потерпілій стороні матеріальну шкоду, яка завдана з вини ОСОБА_1 , до нього перейшло право вимоги до відповідача, як особи відповідальної за збитки, щодо стягнення фактично сплаченої суми страхового відшкодування.
Враховуючи, що матеріальні збитки відповідач у добровільному порядку не відшкодовує, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ із метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За частиною 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи бо витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Так, у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п'ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 01 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31), від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (пункт 11.12)).
Так, позивач в резолютивній частині позову просив стягнути на його користь з ОСОБА_1 завдані збитки в порядку регресу в розмірі 109 503,71 грн. Проте, як убачається з обґрунтування позовних вимог позивача, ПрАТ «ПЗУ Україна» фактично набуло право на звернення до суду із вказаним позовом в порядку суброгації, що обумовлено положеннями ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» (чинний на час виникнення спірних правовідносин).
Таким чином, з огляду на викладене, дотримуючись правових норм процесуального законодавства України, не виходячи за межі позовних вимог, суд дійшов висновку, що метою, з якою звернувся позивач із позовом є стягнення фактично сплаченої суми страхового відшкодування в порядку суброгації.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 грн.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» кошти у розмірі 109 503,71 (сто дев'ять тисяч п'ятсот три) гривні 71 копійку.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ЄДРПОУ 20782312, місцезнаходження: 04023, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40;
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП не відомий, зареєстроване місце проживання як ВПО: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено і підписано 22 квітня 2025 року.
Суддя В.О. Фролова