24 грудня 2025 року м. Житомир справа № 240/9107/25
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Романченка Є.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ТОВ «АРМАДА ЦЕНТР» до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними рішення та картки відмови, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ТОВ «АРМАДА ЦЕНТР» звернулось до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України №UА101000/2024/000454/2 від 27.11.2024 та №UА101000/2024/000470/2 від 05.12.2024 про коригування митної вартості товарів;
- визнати протиправними та скасувати картки відмови Житомирської митниці Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА101020/2024/007774 та UА101020/2024/007815.
В обґрунтування позову вказано, що митному органу з метою ввезення на територію України транспортних засобів подавались митні декларації від 27.11.2024 №24UА101020041419U5 та від 05.12.2024 №UА101020042515U0. Митна вартість вказаних товарів визначена за основним методом - за цінами договорів.
Згідно повідомлень суб'єкта владних повноважень: відсутня можливість розрахувати транспортні витрати, відсутні документи, які підтверджують оплату, занижено митну вартість, оскільки заявлена вартість суттєво нижча за аналогічні транспортні засоби у базі митниці.
Незважаючи на пояснення суб'єкта декларування, митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товару.
Зі змістом оскаржуваних рішень позивач не погоджується, вважає їх незаконними та необґрунтованими, прийнятими відповідачем без достатніх правових підстав та без урахування поданих документів на підтвердження митної вартості товару.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 дану справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав. Вказав, що під час проведення відповідно до положень статті 54 МК України митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митними деклараціями, встановлено розбіжності у поданих документах та запропоновано декларанту надати додаткові документи. На вимогу митного органу були надані додаткові документи, проте вони також не підтвердили заявлену митну вартість товару, а тому митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст.64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару. З наведених підстав відповідач вважає, що його рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені митним законодавством, тому у задоволенні позову просив відмовити.
У зв'язку з необхідністю розгляду справи в судовому засіданні, ухвалою від 19.08.2025 призначено розгляд на 09 вересня 2025 року 14:00.
Судове засідання 09.09.2025 не відбулось, у зв'язку з неявкою сторони відповідача.
В судовому засіданні 18.09.2025 заслухано думки сторін та оголошено перерву.
В судовому засіданні 02.10.2025 завершено стадію з'ясування обставин та дослідження письмових доказів, за згодою сторін відбувся перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.
У відповідності до частини 4статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частиною 5статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено судом, між TOMI-TRANS TOMASZ BRZOZOWSKI, в особі TOMASZ BRZOZOWSKI (продавець) та ТОВ «АРМАДА ЦЕНТР», в особі директора Михалюк Людмили (покупець) укладено договір купівлі-продажу №153/2024 від 16.10.2024 щодо придбання сідельного тягача IVECO Stralis AS440S45, VIN: НОМЕР_1 , р/в 2011 за умовами поставки FCA - Radom. Загальна сума договору становить 1900 EUR (а.с.37-39).
З метою митного оформлення ввезеного на територію України товару, представником позивача подано митну декларацію від 27.11.2024 №24UА101020041419U5 на сідельний тягач IVECO Stralis AS440S45, VIN: НОМЕР_1 , р/в 2011 за ціною 1900 EUR (а.с.50)
До вказаної митної декларації, на підтвердження заявленої митної вартості товару та вибору основного методу визначення позивачем було надано: рахунок та договір із зазначенням ціни, платіжну інструкцію, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, довідку про транспортні витрати, транспортну накладну, експортну декларацію тощо.
У відповідь на подані до митного оформлення документи, митний орган надіслав декларанту електронне повідомлення з роз'ясненням необхідності подання: договір із третіми особами, пов'язаний із договором про поставку товару, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
За результатами вивчення поданих декларантом документів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UА101000/2024/000454/2 від 27.11.2024 року (а.с. 11, 55).
У зв'язку з коригуванням митної вартості Житомирською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації UА101020/2024/007774 від 27.11.2024 та роз'яснено право щодо випуску товару у вільний обіг за умови надання гарантій (а.с.41-42).
Також, як встановлено судом, між P&K Group Sp.z.o.o, в особі директора Pochynca Jaroslawa (продавець) та ТОВ «АРМАДА ЦЕНТР», в особі директора Михалюк Людмили (покупець) укладено договір купівлі-продажу №02-12/2024 від 02.12.2024 щодо придбання сідельного тягача IVECO MAGIRUS, VIN: НОМЕР_2 , р/в 2009 за умовами поставки FCA - Radom. Загальна сума договору становить 1500 EUR (а.с.19-21).
З метою митного оформлення ввезеного на територію України товару, представником позивача подано митну декларацію від 05.12.2024 №UА101020042515U0 на сідельний тягач IVECO Stralis 420, VIN: НОМЕР_2 , р/в 2009 за ціною 1500 EUR (а.с.29-31).
До вказаної митної декларації, на підтвердження заявленої митної вартості товару та вибору основного методу визначення позивачем було надано: рахунок та договір із зазначенням ціни, платіжну інструкцію, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, довідку про транспортні витрати, транспортну накладну, експортну декларацію тощо.
У відповідь на подані до митного оформлення документи, митний орган надіслав декларанту електронне повідомлення з роз'ясненням необхідності подання: договір із третіми особами, пов'язаний із договором про поставку товару, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
За результатами вивчення поданих декларантом документів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UА101000/2024/000470/2 від 05.12.2024 (а.с. 10, 56).
У зв'язку з коригуванням митної вартості Житомирською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації UА101020/2024/007815 від 11.12.2024 та роз'яснено право щодо випуску товару у вільний обіг за умови надання гарантій (а.с.22-23).
Не погоджуючись із вказаними рішеннями про коригування митної вартості товарів, вважаючи їх необґрунтованими та протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Приписами статей 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
За змістом частини першої статті 51, частини першою статті 52 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною другою статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
За приписами статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Зі змісту розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України вбачається, що в аспекті реалізації процедур з визначення митної вартості товарів, ключову роль відіграє принцип обґрунтованості.
Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
При цьому, рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Так, під час здійснення контролю митної вартості за митною декларацією від 27.11.2024 №24UА101020041419U5 відповідач дійшов висновку, що надані до митного оформлення документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, що обраний позивачем.
Зі змісту розділу 33 спірного рішення судом встановлено, що відповідно до ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України відомості про визначення митної вартості, що надаються декларантом, повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частиною п'ятою ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.
На виконання вимог Методичних рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 № 476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів. Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Рахунок-фактура № 153/2024 від 16.10.2024 не підписана та не скріплена печаткою покупця, що може свідчити про відсутність схвалення даного документа за вказаними умовами продажу, у тому числі, щодо ціни товару.
Згідно із автотранспортною накладною (СМR) № 0033193 від 08.11.2024 транспортування товару здійснювало ТОВ "АРМАДА ЦЕНТР", що означає, що перевезення товару здійснювала саме дана особа, тобто здійснювалось імпортером самостійно.
Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу митному органу подається калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Такий документ митниці не поданий. Довідка про транспортні витрати, видана ТОВ «АРМАДА ЦЕНТР» від 27.11.2024 не може бути використана як належний та допустимий доказ фактично понесених покупцем витрат на транспортування товару до митного кордону України, у зв'язку із тим, що не відображає відомостей, передбачених вищевказаними наказом Міністерства фінансів України.
Таким чином, відомості про витрати на транспортування оцінюваного транспортного засобу не базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган можливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч, 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.
Платіжний документ від 05.11.2024 не може бути взятий до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінювані товари, оскільки не містить обов'язкових реквізитів платіжного документу визначених Постановою №216.
Копія митної декларації країни № 24РІ445010000Е4\/В0 від 08.11.2024 не може бути використана як документ, що підтверджує заявлену митну вартість, оскільки містить інші про умови поставки ніж у митній декларації № 24иА101020041419и5 від 27.11.2024, що може впливати на вартісні характеристики товару.
Відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України не подані такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України).
З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваного товару проведено консультацію, в ході якої декларанту пропонуємо інформацію щодо вартості схожого товару.
Методи 2а і 26 не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожих товарів за МД № 24UА204080010721U5 від 29.10.2024 - Сідельний тягач б/в, марка; ІVECO, модель; STRALIS 440, календарний рік виготовлення: 2011, модельний рік виготовлення; 2011, тип кузова: сідельний тягач, тип двигуна: дизельний, робочий об'єм: 10308 смЗ, потужність; 332 кВт., колісна формула; 6x2, - загальна кількість місць.включаючи водія; 2, вантажопідйомність: 18700 кг, - маса в разі повного навантаження: 27000 кг,- категорія ТЗ за документами виробника: NЗ.Виробник: "ІVECO", DЕ.Торговельна марка: ''ІVECO"-8500,00 євро за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Щодо твердження відповідача про те, що документи, подані для митного оформлення містять розбіжності, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, умовами договору купівлі-продажу №153/2024 від 16.10.2024 між TOMI-TRANS TOMASZ BRZOZOWSKI (продавець) та ТОВ «АРМАДА ЦЕНТР» (покупець) визначено обов'язок покупця придбати сідельний тягач IVECO Stralis AS440S45, VIN: НОМЕР_1 , р/в 2011.
Сторони також обумовили, що ціна контракту становить 1900 EUR, умови поставки - FCA - Radom (а.с.37-39).
Договір підписаний сторонами з відтисками відповідних печаток, його достовірність не ставилась під сумнів митним органом.
Водночас, всі в подальшому складені документи підтверджують виконання сторонами наведених у договорі домовленостей.
Жодних невідповідностей та протиріч судом не встановлено, а відповідачем не наведено.
Твердження митного органу, що рахунок-фактура № 153/2024 від 16.10.2024 не підписана та не скріплена печаткою покупця, що може свідчити про відсутність схвалення даного документа за вказаними умовами продажу, у тому числі, щодо ціни товару не приймаються до уваги судом з огляду на наступне.
Відповідно до приписів частини другої статті 53 МК України рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу) є документами, які підтверджують митну вартість товарів.
При цьому, суб'єктом митного контролю ні в спірних рішеннях, ні у відзиві на позов не вказано якою нормою чинного національного законодавства передбачено обов'язковість наявності підписів сторін на інвойсі.
Натомість вказано, що Додатком до Рекомендації Європейської економічної комісії ООН №6, встановлено Формуляр-зразок уніфікованого рахунку для міжнародної торгівлі з метою інтеграції електронного фактурування від 10.12.2010.
В Додатку основними реквізитами інвойсу є:
- номер інвойсу: Унікальний ідентифікатор для відстеження;
- дата виписки: Коли інвойс був створений;
- реквізити постачальника/Дані покупця: Зазначаються банківські реквізити;
- опис товару/послуги: Детальна інформація про характеристики товару, властивості, його бренд, ціну, призначення;
- термін оплати: Час, протягом якого потрібно здійснити платіж;
- умови доставки: Інформація про те, як і коли буде доставлено товар (правила Інкотермс);
- інформація про ПДВ: Зазначається інформація про звільнення від сплати ПДВ (у випадку інвойсу, звільненого від ПДВ);
- підпис виконавця: Особистий підпис або дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у проведенні господарської операції.
Суд вважає за необхідне звернути увагу, що формуляр-зразок, що рекомендований Європейською економічною комісією ООН №6 не покладає на сторони прямих обов'язків дотримуватись визначених у ньому вимог.
Окремо звертаємо увагу, що рахунок-фактура №153/2024 від 16.10.2024 містить таку саму ціну позову, як у договорі, що йому передував, так і у платіжному документі від 05.11.2024, що підтверджує сам факт оплати.
Водночас, суб'єкт контролю не взяв до уваги платіжний документ від 05.11.2024 як документ, що підтверджує факт оплати за оцінювані товари, оскільки такий не містить обов'язкових реквізитів платіжного документу визначених Постановою №216.
Однак, у рішенні суб'єкта владних повноважень відсутні уточнення які саме обов'язкові реквізити відсутні у наявному платіжному документі.
Згідно із автотранспортною накладною (СМR) № 0033193 від 08.11.2024 транспортування товару здійснювало ТОВ "АРМАДА ЦЕНТР", що означає, що перевезення товару здійснювала саме дана особа, тобто здійснювалось імпортером самостійно.
Суд зауважує, що вказана обставина не суперечить умовам договору та підтверджується наданою митному органу довідкою про транспортні витрати від 27.11.2024 за підписом директора ТОВ «АРМАДА ЦЕНТР», що підтверджує витрати самостійної доставки товару за маршрутом Радом, Польща до кордону України в сумі 200 EUR.
З огляду на наявність вказаних доказів, суд визнає аргументи митного органу щодо відсутності підтвердження транспортних витрат - необґрунтованими.
Слід зауважити, відсутність висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією не спростовує відомостей, що містяться у документах про поставку товару.
Звертаємо увагу, що звіт експертного авто-товарознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу не входить до переліку документів, передбачених ч. 2 ст. 53 МК України, а тому його відсутність не може бути підставою прийняття рішення про коригування митної вартості.
Відтак, вимога надати відповідний висновок у рішенні митного органу, жодним чином не може впливати на прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Також вказано, що копія митної декларації країни № 24PL445010000EJVB0 від 08.11.2024 року не прийнята до уваги митним органом, оскільки містить інші умови поставки, що може впливати на вартісні характеристики товару.
З урахуванням встановлених вище обставин, митним органом на підставі статті 64 МК України було проведено коригування митної вартості товару на рівні 8500 євро за резервним методом визначення митної вартості.
Під час здійснення контролю митної вартості за митною декларацією від 05.12.2024 №UА101020042515U0 відповідач дійшов висновку, що надані до митного оформлення документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, що обраний позивачем.
Зі змісту розділу 33 спірного рішення судом встановлено, що відповідно до ч. 2 от. 52 Митного кодексу України відомості про визначення митної вартості, що надаються декларантом, повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частиною п'ятою ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.
На виконання вимог Методичних рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 № 476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів. Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Відповідно до п.1.1 контракту від 02.12.2024 №02-12/2024 продавець продає, а покупець купляє сідельний тягач ІVЕСО, magirus. Разом з тим, до митного оформлення пред'явлено товар який відрізняється від того який є предметом купівлі/продажу.
Відповідно до п 3.4 контракту від 02.12.2024 №02-12/2024 поставка товару здійснюється протягом 30 календарних днів після оплати товару.
Товар фактично переданий у розпорядження покупця та знаходиться на митній території України. Таким, чином є підстави вважати, що на момент митного оформлення сторони виконали один перед одним свої зобов'язання: продавець передав товар покупцю, а покупець оплатив товар.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, серед іншого є: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Разом з тим, всупереч вищезазначених вимог декларантом до митного оформлення не подано документ про оплату оцінюваного товару, як це передбачено ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Згідно із автотранспортною накладною (СМR) від 03.12.2024 транспортування товару здійснювало ТОВ "АРМАДА ЦЕНТР", що означає, що перевезення товару здійснювала саме дана особа, тобто здійснювалось імпортером самостійно.
Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу митному органу подається калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Такий документ митниці не поданий. Довідка про транспортні витрати, видана ТОВ «АРМАДА ЦЕНТР» від 04.12.2024 №1 не може бути використана як належний та допустимий доказ фактично понесених покупцем витрат на транспортування товару до митного кордону України, у зв'язку із тим, що не відображає відомостей, передбачених вищевказаними наказом Міністерства фінансів України.
Таким чином, відомості про витрати на транспортування оцінюваного транспортного засобу не базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган можливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч.10 ст.58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.
Додатково надана копія митної декларації країни № 24РL30101000018QB7 не може бути використана як документ, що підтверджує заявлену митну вартість, оскільки містить інші відомості про умови поставки зазначені у графі 22 митної декларації №24UА101020042515110, що може впливати на вартісні характеристики товару.
Відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України не подані такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (ч. 2 ст, 58 Митного кодексу України).
З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваного товару проведено консультацію, в ході якої декларанту пропонуємо інформацію щодо вартості схожого товару.
Методи 2а і 26 не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. З ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожих товарів за МД № 23UА305160041988U1 від 18.12.2023 - 1-Тягач сідельний, для перевезення напівпричепів.марки:IVECO, модель: STRALIS - 1шт. Колісна формула: 4x2 ідент.№(шасі): НОМЕР_3 тип двигуна: дизельний, робочий об'єм циліндрів двигуна: 12882 см.куб, потужність: 368кВт,календарний рік виготовлення: 2008 модельний рік виготовлення: 2008 Загальна кількість місць для сидіння, включаючи місце водія: 2, такий, що був у використанні, призначення: для використання по дорогах загального користування,категорія: N3.Відповідає стандартам: ЄВРО5.Торговельна марка:IVECOКраїна походження: ЄС - 6600,00 євро за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Згідно із автотранспортною накладною (СМR) від 03.12.2024 транспортування товару здійснювало ТОВ "АРМАДА ЦЕНТР", що означає, що перевезення товару здійснювала саме дана особа, тобто здійснювалось імпортером самостійно.
Суд зауважує, що вказана обставина не суперечить умовам договору та підтверджується наданою митному органу довідкою про транспортні витрати від 04.12.2024 за підписом директора ТОВ «АРМАДА ЦЕНТР», що підтверджує витрати самостійної доставки товару за маршрутом Радом, Польща до кордону України в сумі 200 EUR.
З огляду на наявність вказаних доказів, суд визнає аргументи митного органу щодо відсутності підтвердження транспортних витрат - необґрунтованими.
Як попередньо зазначалось судом, відсутність висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією не спростовує відомостей, що містяться у документах про поставку товару.
Звертаємо увагу, що звіт експертного авто-товарознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу не входить до переліку документів, передбачених ч. 2 ст. 53 МК України, а тому його відсутність не може бути підставою прийняття рішення про коригування митної вартості.
Відтак, вимога надати відповідний висновок у рішенні митного органу, жодним чином не може впливати на прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Також вказано, що копія митної декларації країни № 24PL30101000018QB7 не прийнята до уваги митним органом, оскільки містить інші умови поставки, що може впливати на вартісні характеристики товару.
З урахуванням встановлених вище обставин, митним органом на підставі статті 64 МК України було проведено коригування митної вартості товару на рівні 6600 євро за одиницю за резервним методом визначення митної вартості.
При цьому, матеріали справи не містять, та відповідачем не наведено належних та достатніх аргументів з приводу того, що подані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товарів, чи є недостатніми для визначення митної вартості товарів за основним методом (ціною договору).
У правовій позиції, висловленій у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року (справа 21-591а15) вказано, що митному органу необхідно витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Так, під час здійснення контролю митної вартості за митними деклараціями від 27.11.2024 №24UА101020041419U5 та від 05.12.2024 №UА101020042515U0 відповідач поставив під сумнів достовірність відомостей про заявлені митні вартості.
Водночас досліджені судом докази, що попередньо надавались до митного оформлення не містять жодних розбіжностей щодо цін товарів, та підтверджують інформацію наведену у попередніх документах.
Аналізуючи застосування митним органом резервного методу для визначення митної вартості товарів, суд зазначає наступне.
Згідно з Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
У Постанові Верховного Суду від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18 міститься висновок про те, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених ч. 2 ст. 55 МК України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Прийняте рішення про коригування митної вартості товарів відповідач обґрунтовує тим, що метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосований відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України у зв'язку із тим, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до ст. 53 МК України, містять розбіжності, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Для розрахунку митної вартості імпортованих товарів застосовано резервний метод, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 МК України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару:
- за МД № 24UА204080010721U5 від 29.10.2024 - Сідельний тягач б/в, марка; ІVECO, модель; STRALIS 440, календарний рік виготовлення: 2011, модельний рік виготовлення; 2011, тип кузова: сідельний тягач, тип двигуна: дизельний, робочий об'єм: 10308 смЗ, потужність; 332 кВт., колісна формула; 6x2, - загальна кількість місць.включаючи водія; 2, вантажопідйомність: 18700 кг, - маса в разі повного навантаження: 27000 кг,- категорія ТЗ за документами виробника: NЗ.Виробник: "ІVECO", DЕ.Торговельна марка: ''ІVECO"-8500,00 євро за одиницю;
- за МД № 23UА305160041988U1 від 18.12.2023 - 1-Тягач сідельний, для перевезення напівпричепів.марки:IVECO, модель: STRALIS - 1шт. Колісна формула: 4x2 ідент.№(шасі): НОМЕР_3 тип двигуна: дизельний, робочий об'єм циліндрів двигуна: 12882 см.куб, потужність: 368кВт,календарний рік виготовлення: 2008 модельний рік виготовлення: 2008 Загальна кількість місць для сидіння, включаючи місце водія: 2, такий, що був у використанні, призначення: для використання по дорогах загального користування,категорія: N3.Відповідає стандартам: ЄВРО5.Торговельна марка:IVECOКраїна походження: ЄС - 6600,00 євро за одиницю.
Як визначено у рішеннях про коригування митної вартості товарів №UА101000/2024/000454/2 від 27.11.2024 та №UА101000/2024/000470/2 від 05.12.2024 джерело вищевказаної інформації щодо товарів, митне оформлення яких уже здійснено, міститься в ціновій базі ЄАІС ДМСУ.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 встановлено, що посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 МК України з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Відповідач надав опис схожих товарів за МД № 24UА204080010721U5 від 29.10.2024 та за МД № 23UА305160041988U1 від 18.12.2023, однак не відомо за яким методом здійснено митне оформлення подібного товару, які документи подавались під час розмитнення, митним органом не враховано різницю технічного стану транспортних засобів.
У Постанові Верховного Суду від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18 також міститься висновок про те, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Наявність у відповідача інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
При здійсненні митного оформлення для підтвердження митної вартості та її визначення за основним методом контролюючому органу надано всі необхідні та достатні документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Відтак, декларації МД №24UА204080010721U5 від 29.10.2024 та МД №23UА305160041988U1 від 18.12.2023 не можуть вважатися об'єктивним джерелом інформації в цілях коригування митної вартості товарів, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. До того ж, вищезазначені декларації не розкривають умов поставки товарів, що безпосередньо впливає на його митну вартість під час митного оформлення.
Звертаємо увагу, що у наявних правовідносинах, матеріалами справи підтверджено надання позивачем до митного оформлення товару документів, що містять у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Натомість відповідачем не доведені неповнота, неточність чи недостатність наданих позивачем з митними деклараціями документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом, а, отже, і підстави для застосування другорядного методу визначення митної вартості товарів при недоведеності неможливості її визначення за основним - відсутні.
Сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно.
Водночас, митний орган належно не обґрунтував своє рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару.
З огляду на наведене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що рішення митного органу №UА101000/2024/000454/2 від 27.11.2024 №UА101000/2024/000470/2 від 05.12.2024 про коригування митної вартості товарів слід визнати протиправними і скасувати.
Враховуючи, що картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА101020/2024/007774 та UА101020/2024/007815 складені на підставі рішень про коригування митної вартості №UА101000/2024/000454/2 від 27.11.2024 №UА101000/2024/000470/2 від 05.12.2024, протиправність яких встановлена судом, тому такі картки також підлягають скасуванню як протиправні.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «АРМАДА ЦЕНТР» слід задовольнити.
З урахуванням вимог статті 139 КАС України, сплачений при зверненні до суду судовий збір належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1 та 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На обґрунтування заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу позивач надав копії договору про надання правової допомоги № 17.03/25-1 від 17.03.2025 року, акта надання послуг від 17.03.2025 року, платіжного доручення №1046 від 19.03.2025 року.
Покладення обов'язку довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не можуть нівелювати положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обставин, які враховує суд при вирішенні питання про розподіл судових, зокрема обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості, як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 вересня 2022 року у справі № 640/16093/21 зазначив, що суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.».
З огляду на викладене, суд уважає розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу у суді, які підлягають компенсації відповідачу у розмірі 10 000,00 грн.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246,256 КАС України, суд
вирішив:
Позов ТОВ «АРМАДА ЦЕНТР» (вул. Соборна, 55,м. Баранівка,Звягельський р-н, Житомирська обл.,12701. РНОКПП/ЄДРПОУ: 42811035) до Житомирської митниці Державної митної служби України (вул. Перемоги, 25,м. Житомир,Житомирська обл., Житомирський р-н,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 44005610), про визнання протиправними рішення та картки відмови, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України №UА101000/2024/000454/2 від 27.11.2024 №UА101000/2024/000470/2 від 05.12.2024 про коригування митної вартості товарів.
Визнати протиправними та скасувати картки відмови Житомирської митниці Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА101020/2024/007774 та UА101020/2024/007815.
Стягнути на користь ТОВ «АРМАДА ЦЕНТР» за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України судовий збір у розмірі 10 769,42 грн та 10 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Ю. Романченко
24.12.25