Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 грудня 2025 року Справа №200/8967/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стойки В.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про прийняття звіту по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.03.2025 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження її розміру максимальним розміром з 20.03.2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум. Рішення набуло законної сили 09.07.2025 року відповідно до постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2025 року.
Ухвалою від 30.09.2025 року заяву ОСОБА_2 , який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Донецького адміністративного суду від 17.03.2025 року по справі № 200/8967/24, шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надати звіт про виконання вказаного рішення. Встановлено судовий контроль за виконанням судового рішення в даній адміністративній справі. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати звіт про виконання рішення Донецького адміністративного суду від 17.03.2025 року по справі № 200/8967/24 протягом одного місяця з дня набрання даною ухвалою законної сили.
Головне управління Пенсійного фонду в Донецькій області на виконання ухвали суду від 30.09.2025 року надало суду звіт про виконання рішення суду, в якому зазначило, що на виконання рішення суду проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження її розміру максимальним розміром з 20 березня 2024 року. Розмір пенсійної виплати з 20 березня 2024 року складає 69919 гривень 84 копійки. Заборгованість, нарахована на виконання рішення суду за період з 20 березня 2024 року по 31 жовтня 2025 року складала 417500 гривень 99 копійок.
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 відповідно до Порядку № 821 проведено виплату коштів на погашення заборгованості в розмірі 187 гривень 35 копійок. Залишок заборгованості, нарахований на виконання рішення суду ОСОБА_1 станом на 30 жовтня 2025 року складає 417313 гривень 64 копійки.
Подальша виплата коштів на виконання означеного рішення суду буде проводитись в межах бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат відповідно до Порядку №821.
Отже заявник вважає, що ним вжито всі передбачені законодавством та функціональними повноваженнями державного органу територіального рівня дії з метою виконання зобов'язань, зазначених в рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року по справі №200/8967/24.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
У відповідності до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
У Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного. Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Суд звертає увагу, що вищезазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення.
У відповідності до частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.
Аналіз цих рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15 жовтня 2009 року у справі Юрій Миколайович Іванов проти України (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
За приписами статті 6 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Відтак, рішення суду по справі № №200/8967/24 в частині виплати заборгованості, відповідачем не виконано.
Як визначено ч. 1-2 ст. 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання. Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
Відповідно ч. 3 ст. 382-3 КАС України, у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Згідно ч. 5 ст. 382-3 КАС України, якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Оскільки до теперішнього часу судове рішення не виконано, суд вважає за необхідне встановити контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати до суду звіт про його повне виконання у двомісячний строк.
При цьому суд враховує, що підставою для невиконання рішення є відсутність бюджетних асигнувань, а відтак підстави для накладання штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, - відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтею 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В прийнятті звіту, наданого на виконання ухвали від 30.09.2025 року, - відмовити.
Повторно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати у двохмісячний строк звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.03.2025 року по справі №200/8967/24.
Надати довідку про розмір заборгованості яка нарахована (повинна бути нарахована) на виконання рішення суду від 17.03.2025 року по справі №200/8967/24.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Стойка