24 грудня 2025 року Справа № 160/27712/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
25.09.2025 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 0406048367 від 19.09.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке полягає у відмові ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 (пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року з 29.08.2024 року (з урахуванням положень ст. 50 ч.3 Закону №2262-12), виходячи з вислуги років - 23 роки 07 місяців 20 днів.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що рішенням № 0406048367 від 19.09.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило в призначенні пенсії за вислугу років, у зв'язку з відсутністю необхідної вислуги років. Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивач має необхідну вислугу.
03.10.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
24.12.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду справи.
Копія ухвали від 03.10.2025 року та позовні матеріали були направлені відповідачу через систему «Електронний суд» та доставлені до його електронного кабінету - 25.09.2025 року та 07.10.2025 року, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Станом на дату винесення рішення по справі відповідачем відзив на позовну заяву до суду не надано про причини такого неподання суд не повідомлено.
Відповідно до ч. 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 11.10.2000 року на різних посадах та був звільнений з неї 31.07.2017 року з посади заступника начальника установи з соціально-виховної та психологічної роботи Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)» наказом начальника Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)» № 100/ОС-17 від 31.07.2017 року відповідно до ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України».
Згідно зазначеного наказу, вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 18 років 00 місяці 27 днів, у пільговому - 23 роки 07 місяців 20 днів (разом з календарною вислугою).
ОСОБА_1 29.08.2025 року звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року з 29.08.2024 року (з урахуванням положень ст. 50 ч.3 Закону №2262-12).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 0406048367 від 19.09.2025 року відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, у зв'язку з відсутністю необхідної вислуги років.
Позивач вважає вказане рішення, яке полягає у відмові ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно зст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 року №2713-IV (далі - Закон №2713-IV) держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.
Згідно з частиною 3 статті 23 Закону № 2713-IV пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України (частина 4 статті 23 Закону № 2713-IV).
Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону, серед інших, мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України.
Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.
Позивач був звільнений 31 липня 2017 року.
Досліджуючи природу пільгового зарахування вислуги років, Верховний Суд у складі судової палати у постанові від 14.04.2021 року у справі №480/4241/18 зробив висновок, що таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.
Питання пільгового обчислення календарної вислуги років особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби вже досліджувалось Верховним Судом.
Так, у постанові від 14.04.2021 року у справі №480/4241/18 Верховний Суд у складі судової палати дійшов також таких висновків:
«…право на пільговий залік вислуги років для осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби передбачене також і Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України».
Відповідно до частин 3, 4 статті 23 цього Закону пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів.».
Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України і на момент його звільнення календарна вислуга в пільговому обчисленні становила більше 23 років.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ.
Аналогічний висновок за подібних обставин справи, викладений у постановах Верховного Суду від 18.02.2025 року у справі №520/14878/23, від 26.02.2025 року у справі №560/14729/23 та від 07.03.2025 року у справі №620/14330/23, який враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
З урахуванням наведених законодавчих норм, правових висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд вважає, що відмовляючи позивачу у призначенні пенсії та винесенні спірного рішення відповідач діяв протиправно, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню та з метою належного захисту та відновлення порушеного права позивача вважає за необхідне зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року з 29.08.2024 року (з урахуванням положень ст. 50 ч.3 Закону №2262-12), виходячи з вислуги років - 23 роки 07 місяців 20 днів.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 968,96 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією №263648614 від 26.09.2025 року.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягають стягненню в сумі 968,96 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 0406048367 від 19.09.2025 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 (пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року з 29.08.2024 року (з урахуванням положень ст. 50 ч.3 Закону №2262-12), виходячи з вислуги років - 23 роки 07 місяців 20 днів.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв