про залишення позовної заяви без руху
25 грудня 2025 року ЛуцькСправа № 140/10638/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши в порядку письмового провадження з власної ініціативи питання про залишення позовної заяви без руху в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Волинській області (далі - АРЗ СП ГУ ДСНС у Волинській області) про:
- визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в період з 30.11.2022 по день фактичного розрахунку - 17.06.2025, з одночасною виплатою компенсацією втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої в строк індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.01.2016 по день фактичної виплати - 17.06.2025;
- зобов'язання виплатити грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 30.11.2022 по 17.06.2025 відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100);
- зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення 17.06.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 в період з 23.09.1992 по 30.11.2022 проходила військову службу у АРЗ СП ГУ ДСНС у Волинській області.
На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.01.2025 у справі №140/13699/24, позивачу 17.06.2025 виплачено належний розмір грошового забезпечення в сумі 64341,25 грн.
Позивач вважає, що відповідач із затримкою провів розрахунок у зв'язку із звільненням, з огляду на що у позивача виникло право на отримання середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Оскільки остаточний розрахунок АРЗ СП ГУ ДСНС у Волинській області здійснено не у день звільнення/виключення зі списків особового складу частини, а з порушенням строків, встановлених статтею 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) - 17.06.2025, наявні правові підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, а саме з 30.11.2022 по 17.06.2025, враховуючи вимоги Порядку № 100.
Крім того, позивач вказує, що має право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 17.06.2025.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 25).
Копію вказаної ухвали від 19.09.2025 відповідач одержав через електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 23.09.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а. с. 27), проте відзиву на позовну заяву до суду не подав.
Ухвалою суду від 09.12.2025 витребувано з ініціативи суду у відповідача АРЗ СП ГУ ДСНС у Волинській області довідку із зазначенням у ній відомостей про: - розмір належних ОСОБА_1 виплат (із зазначенням видів та сум) при її звільненні 30.11.2022; розмір нарахованих та виплачених ОСОБА_1 коштів на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.01.2025 у справі № 140/13699/24 (із зазначенням дати виплати); розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за два останні календарні місяці перед звільненням із зазначенням середньоденного грошового забезпечення (а. с. 31-32).
19.12.2025 до суду від відповідача надійшла витребувана довідка за № 48 5 01-1966/48 5 від 17.12.2025 (а. с. 35).
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.
Суд, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позовну заяву було подано без додержання вимог, викладених у статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а тому її належить залишити без руху, з огляду на таке.
Спір у цій справі виник, зокрема, у зв'язку з невиплатою позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.11.2022 по 17.06.2025, що потребує з'ясування дотримання позивачем строку звернення до суду з заявленими вимогами.
Верховний Суд уже висловлював правову позицію щодо юридичної природи відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, та щодо застосування статей 233 КЗпП України, статті 122 КАС України до спорів про його стягнення, ініційованих колишніми публічними службовцями.
Відповідно до правової позиції, наведеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України і статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Отже, передбачене статтею 117 КЗпП України відшкодування не є заробітною платою.
Висновок щодо норми права, яка підлягає застосуванню до випадків обчислення строків звернення до суду колишніх публічних службовців з вимогами про стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні було викладено в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі № 240/532/20.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі № 240/532/20, установлений у частині першій статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, у межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору. Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п'ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.
Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, як і в розглядуваному випадку, охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах положень статті 233 КЗпП України.
Ухвалюючи таке рішення (постанова від 11.02.2021 у справі №240/532/20), Верховний Суд одночасно відступив від висновку щодо застосування частини першої статті 233 КЗпП України для обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладеному в його постановах, а також погодився з висновком щодо застосування частини п'ятої статті 122 КАС України у подібних правовідносинах, викладеному в інших його постановах, зокрема, від 04.12.2019 (справа № 815/2681/17) і від 22.01.2020 (справа № 620/1982/19).
Отже, виходячи із викладених правових позицій, з цим позовом до суду в частині вимог щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки при звільненні позивач мала звернутися в місячний строк з моменту, коли дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Щодо моменту, коли позивач мав дізнатися про порушення своїх прав, то Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.05.2020 у справі № 810/451/17 сформувала висновки, що застосовні до цієї справи. За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Частина перша статті 117 КЗпП України стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору умисно або з необережності не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником. Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем і колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір щодо розміру належних звільненому працівникові сум, то у тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). У цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок з колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, установленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
Таким чином, настання відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, пов'язане з наявністю таких юридично значимих обставин, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
З урахуванням викладеного, з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні особа - колишній публічний службовець - може звернутися в місячний строк з моменту фактичного розрахунку у повному обсязі.
Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 10.12.2025 у справі № 560/18255/24.
Судом встановлено, що остаточний розрахунок з позивачем (на виконання судового рішення у справі №140/13699/24) проведено відповідачем 17.06.2025. З цим позовом позивач звернулася до суду 17.09.2025 (а. с. 23).
Отже, позивач пропустила місячний строк звернення до суду в частині вимог щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки при звільненні.
Стосовно вимог про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів за період з 01.01.2016 по 17.06.2025 суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 21.08.2025 у справі № 600/3471/24-а щодо застосування у спірних правовідносинах тримісячного строку звернення до суду (перебіг якого пов'язується з датою виплати позивачу належного грошового забезпечення), та констатує, що у зазначеній частині позовних вимог позивач дотримала строк звернення до суду.
Згідно з частинами тринадцятою - п'ятнадцятою статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Згідно із частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
За приписами частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відтак, оскільки позивач звернулася до суду з цим позовом в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки при звільненні після закінчення строку, установленого частиною п'ятою статті 122 КАС України, та без подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, чим не дотримала приписів частини шостої статті 161 КАС України, тому на підставі частини тринадцятої статті 171 КАС України позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши позивачу п'ятиденний строк для усунення зазначених недоліків позовної заяви у спосіб подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду (у частині позовних вимог щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки при звільненні), у якій вказати підстави для поновлення строку, додати докази поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 248 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з дня вручення цієї ухвали.
Роз'яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовну заяву в частині позовних вимог буде залишено без розгляду на підставі частини п'ятнадцятої статті 171, пункту 7 частини першої статті 240 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя В.М. Валюх