справа № 225/2423/23
провадження № 1-кп/208/624/24
24 грудня 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського у складі колегії суддів: головуючого, судді ОСОБА_1 , судді ОСОБА_2 , судді ОСОБА_3 , при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 ,
під час судового засідання по справі кримінального провадження № 22023050000003306, відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дзержинська Донецької області, громадянки України, реєстрація: АДРЕСА_1 ,
яка обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, розглянувши клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, -
В провадженні Заводського районного суду міста Кам'янського перебуває зазначене кримінальне провадження.
У справі триває судовий розгляд, досліджуються письмові матеріали, речові докази, матеріальні носії протоколів НСРД.
Прокурором заявлено клопотання про продовження відносно обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке обґрунтовано наступним.
Бочарова обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, і враховуючи суворість покарання може переховуватись від суду, зокрема на тимчасово окупованій території або території РФ. Знаходячись на свободі обвинувачена може незаконно впливати на експерта. Враховуючи лояльне налаштування Бочарової до так званої «ДНР» та окупаційних військ РФ, стійкий контакт з представником іноземної організації, обвинувачена може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Адвокат ОСОБА_7 зазначила, що ОСОБА_9 тривалий час перебуває під вартою, і на її погляд єдиним ризиком застосування запобіжного заходу є тяжкість обвинувачення. Інші ризики нічим не підтверджені, є повністю необ'єктивними та надуманими. Під час допиту в суді експерта, сторона захисту задавала питання щодо незаконного впливу на нього обвинуваченою. Експерт зазначав, що ніякого впливу на нього не має. Не заперечуючи проти продовження запобіжного заходу, просить знизити розмір альтернативного запобіжного заходу у виді застави, так як застосована його величина є явно непомірною для родини підзахисної.
Обвинувачена підтримала думку захисника. За тривалий час перебування в слідчому ізоляторі, в неї значно погіршився стан здоров'я, зору. Просила застосувати до неї запобіжний захід у виді застави.
Суд розглянувши клопотання, вислухав учасників судового засідання, встановив наступне.
Згідно з п.9 ч.1 ст. 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду.
Згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, в тому числі враховує зменшення раніше заявлених ризиків, наявність нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
ЄСПЛ у справах «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії», «Летельє проти Франції» неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
У рішенні по справі «W. проти Швейцарії» ЄСПЛ зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_9 обґрунтовано, в достатній мірі для розгляду клопотання прокурора, обвинувачується у державній зраді - тобто умисно вчиненого громадянином України діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, інформаційній безпеці України, наданні представникам іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, в умовах воєнного стану.
Зазначене кримінальне правопорушення віднесено законодавством до особливо тяжких злочинів, за який передбачено безальтернативне покарання у виді 15 років позбавлення волі, або довічне ув'язнення.
Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи. Тобто, у випадку вирішення питання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження причетність особи до вчинення кримінального правопорушення не повинна мати категоричного висновку, а свідчити лише про її можливість.
В рішенні «Бекчиєв проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що ризик втечі має оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Обґрунтоване обвинувачення ОСОБА_9 у наданні інформації представникам ФСБ РФ щодо місць розташування військовослужбовців та військової техніки ЗСУ в районі м. Торецьк, надає суду підстави негативно оцінити моральні якості обвинуваченої як громадянки України.
Враховуючи висунуте ОСОБА_9 обвинувачення, тобто за наявності ділових та інших зв'язків з представниками ФСБ РФ, остання може мати доступ до відповідної інформації, і існує ймовірність, що вона скористається нагодою та вчинить інше кримінальне правопорушення, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Суд вважає про доведеність існування ризику переховування Бочарової від суду, з огляду на міру покарання, яка їй загрожує у разі визнання винною, ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
Також, суд погоджується з доводами прокурора щодо наявного ризику незаконного впливу обвинуваченої на експерта.
При встановленні наявності ризику впливу на зазначену особу, суд враховує встановлену КПК України процедуру отримання від них показань у кримінальному провадженні, згідно якої після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду, вони допитуються в судовому засіданні. При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.
Суд не може погодитись з думкою сторони захисту про відсутність ризику впливу обвинуваченої на експерта виходячи з того, що тиск на експерта можливо вчинити різними способами, зокрема, шляхом погроз, шантажу, підкупу, а також використовуючи свій соціальний статус або зв'язки, використовувати свій вплив через знайомих. Також, обвинувачена може намагатися вплинути на експерта через його оточення, наприклад, шантажуючи членів родини. Відсутність на даний час спроб впливу на експерта, на думку суду підтверджує дієвість обраного запобіжного заходу.
На переконання колегії суддів, наведені прокурором у клопотанні ризики у сукупності із даними про особу ОСОБА_9 , та особливою тяжкістю інкримінованого їй кримінального правопорушення є обґрунтованими та такими, що виправдовують подальше утримання обвинуваченої під вартою.
Вказані ризики на сьогодні об'єктивно продовжують існувати та можуть бути реалізовані обвинуваченою у разі перебування не в місцях попереднього ув'язнення, без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу поза всяким сумнівом порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак потребує встановлення реальної можливості допустити це в майбутньому.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Розглядаючи клопотання обвинуваченої про зменшення розміру альтернативного запобіжного заходу у виді застави, суд зазначає, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, і визначаючи їй розмір суд відповідно до ст. 183 ККПК України користується своїм правом а не обов'язком.
ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії» зазначає, що гарантія, передбачена п. 3 ст. 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування збитків, а, зокрема, явку обвинуваченого на слухання. Тому його суму (застави) необхідно оцінювати головним чином «з огляду на [обвинуваченого], його активи та його стосунки з особами, які мають надати забезпечення, іншими словами, залежно від можливого ступеня впевненості в тому, що перспектива втрати забезпечення у разі його неявки на судовий розгляд буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб розвіяти будь-яке бажання з його боку сховатися»
Колегія суддів погоджується з тим, що тривале не внесення застави за обвинувачену може свідчити про її непомірність, тому враховуючи вимоги розумності зменшує розмір застави до 350 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 181-184 КПК України, суд -
Клопотання прокурора задовольнити частково.
Строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраний відносно обвинуваченої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 21.02.2026 року.
У разі внесення на рахунок Заводського районного суду міста Кам'янського 350 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 059 800 гривень, вважати, що до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави та в цьому випадку покласти на обвинувачену наступні обов'язки передбачені ст. 194 КПК України: прибувати до суду за першим викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з експертом по справі поза межами судового засідання, здати на зберігання до уповноважених органів свої документи, які дають право на в'їзд/виїзд з України.
У клопотанні обвинуваченої ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, відмовити.
Копію ухвали вручити обвинуваченій, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, протягом 5-ти днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3