154/3277/25
1-кп/154/511/25
24 грудня 2025 року Володимирський міський суд Волинської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025030510000502 від 17.06.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Володимир-Волинський, Володимир-Волинського району, Волинської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, тракторист ФГ «Карпо-Агро», одруженого, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України,
Органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що навесні 2025 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 здійснював господарську діяльність наземельній ділянці з кадастровим номером 0720585600:00:001:1521, розташованій на території колишньої Стенжаричівської сільської ради (на даний час Устилузька ОТГ) за межами села Стенжаричі, яка перебуває в оренді ФГ «Карпо-Агро», згідно договору оренди від 12.05.2020.
Разом з тим, з вищевказаною земельною ділянкою загальною площею 27,8245 га межує річка Золотуха, що за межами с. Стенжаричі, Володимирського району.
Усвідомлюючи відсутність будь-яких законних підстав, умисно, в порушення вимог ст. 14 Конституції України, згідно з якою земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на яку гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, за відсутності будь-яких підстав набуття права на землю, передбачених ст. 116 Земельного кодексу України, відповідно до якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону, нехтуючи вимогами ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України, згідно з якою громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю), ст. 125 Земельного кодексу, згідно з якою право власності на земельну ділянку, або її оренди, право державної реєстрації цих прав виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності, право постійного користування, або оренди земельною ділянкою, та його державної реєстрації, ст.ст. 60, 61 Земельного кодексу України, ст. ст. 88, 89 Водного кодексу України, згідно з якими, навколо водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги, які встановлюються навколо водойм уздовж урізу води шириною:для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів, на яких заборонено розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво, ОСОБА_4 самовільно зайняв прибережну захисну смугу річки Золотуха площею 0,1615 га, що розташована за межами с. Стенжаричі, Володимирського району, Волинської області.
Так, ОСОБА_4 , здійснюючи господарську діяльність на земельній ділянці з кадастровим номером 0720585600:00:001:1521 загальною площею 27,8245 га, вийшов за межі вказаної земельної ділянки, самовільно зайняв прибережну захисну смугу річки Золотуха, розорав та засіяв її кукурудзою площею 0,1615 га, внаслідок чого спричинив шкоду в розмірі 1566 гривень 49 копійок.
Такі дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.2 ст.197-1 КК України, як самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні.
Обвинувачений ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст.48 КК України, у зв'язку зі зміною обстановки, та закриття кримінального провадження. Клопотання обґрунтував тим, що на теперішній час він усунув заподіяну шкоду та привів земельну ділянку у попередній стан.
Захисник ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні підтримав клопотання обвинуваченого та просив його задовольнити.
Прокурор проти задоволення вказаного клопотання не заперечила. Зазначила, що обвинувачений дійсно привів земельну ділянку у попередній стан, що підтверджено Актом обстеження земельної ділянки, а також добровільно відшкодував заподіяну кримінальним правопорушенням шкоду, визнав свою винуватість у скоєному.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши подане клопотання та обвинувальний акт, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до п.2 ч.3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8,10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
Частина 4 ст. 286 КПК України передбачає, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Згідно із ст. 44 КК України, ч.1 ст.285, ч.1 ст.286 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності виключно судом у випадках, передбачених законом про кримінальну відповідальність.
Інститут звільнення від кримінальної відповідальності дозволяє не застосовувати жодну із форм реалізації кримінальної відповідальності до особи (осуд, покарання чи судимість).
Відповідно до ст.48 КК України особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Звільнення від кримінальної відповідальності згідно зі ст.48 КК України - це право, а не обов'язок суду. Застосування ст.48 КК України є виправданим лише тоді, коли суд дійде висновку, що виправлення особи яка вчинила кримінальне правопорушення, є можливим без фактичного застосування до неї заходів кримінально-правової репресії.
Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», судам слід мати на увазі, що в зазначеній статті передбачено дві самостійні підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності - втрата суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки на час розслідування чи розгляду справи в суді або діянням, або особою, яка його вчинила. При цьому треба розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, - тобто об'єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення кримінального правопорушення та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності. Для застосування ст.48 КК України, необхідно встановити, що після вчинення певного кримінального правопорушення обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним. Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового кримінального правопорушення.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 15.04.2021 року у справі № 161/1390/19 (провадження № 51-5089км19) особу може бути визнано такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнали таких змін, що унеможливлюють вчинення цією особою нового злочину. Такі зміни умов життєдіяльності особи повинні носити позитивний характер, дієво впливати на її поведінку і з великою долею ймовірності свідчити про те, що ця особа не вчинятиме у майбутньому кримінально караних діянь.
У результаті таких змін у житті істотно змінюється морально-юридична оцінка особи, у зв'язку з чим втрачається доцільність застосування до неї заходів кримінально-правового впливу.
Збереження суспільної небезпечності вчиненого злочину на момент розгляду справи у суді не перешкоджає застосуванню ст.48 КК України у разі, коли у зв'язку із зміною обстановки особа, яка вчинила злочин, перестала бути суспільно небезпечною.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26.03.2019 року у справі № 569/20/14-к, провадження № 51-2661км18 та від 04.02.2021 року у справі № 953/21593/19, провадження № 51-5619км20.
Судом із наданих документів встановлено, що вчинене обвинуваченим діяння втратило суспільну небезпечність, так як обвинувачений ОСОБА_4 привів земельну ділянку у попередній стан та добровільно сплатив завдані збитки.
Враховуючи, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно ст. 12 КК України є нетяжким злочином, до кримінальної відповідальності раніше не притягався, під час проведення досудового розслідування активно сприяв встановленню всіх обставин вчинення кримінального правопорушення, у скоєному щиро розкаявся, добровільно усунув заподіяну шкоду, що свідчить про зміну обстановки, через що обвинувачений перестав бути суспільно небезпечним, а тому суд дійшов висновку, що вчинене обвинуваченим діяння втратило суспільну небезпечність.
У результаті таких змін, на думку суду, втрачається доцільність застосування до обвинуваченого заходів кримінально-правового впливу.
Згідно п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з ч.3 ст.288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Виходячи з наведеного, суд вважає обґрунтованим клопотання обвинуваченого, оскільки наявні усі необхідні підстави для звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, згідно ст.48 КК України. Відтак, кримінальне провадження підлягає закриттю.
Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_4 не застосовувався.
Керуючись ст.44, 48 КК України, ст.ст.284-288,314 КПК України, суд
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення його від кримінальної відповідальності - задовольнити.
ОСОБА_4 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, на підставі ст.48 КК України, у зв'язку зі зміною обстановки.
Кримінальне провадження № 12025030510000502 від 17.06.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України - закрити, у зв'язку зі звільненням його від кримінальної відповідальності.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуючий ОСОБА_1