24 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 756/4676/23
провадження № 61-15315ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідачка), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 01 квітня 2025 року, додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 квітня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
1. У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позову зазначає, що з 06 жовтня 2016 року вона працювала на посаді головного юрисконсульта управління стягнення заборгованості департаменту реструктуризації заборгованості та стягнення Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Державний ощадний банк України»).
Наказом №484-к від 13 березня 2023 року її звільнено із займаної посади
з 15 березня 2023 року на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників. Уважає наказ про звільнення незаконним, винесеним з порушенням вимог статей 40, 42,
49-2 Кодексу законів про працю України.
Зазначає, що наказ про звільнення позивачки видано 13 березня 2023 року, що фактично позбавило позивачку права на переведення на іншу посаду до дати звільнення 15 березня 2023 року.
Зазначає, що одна із працівниць управління, яка також працювала на посаді головного юрисконсульта управління стягнення заборгованості департаменту реструктуризації заборгованості звільнилась із посади 14 березня 2023 року. Отже, відповідач мав можливість скоротити саме цю посаду, або перевести позивачку на посаду, яка стала вакантною.
У порушення положень статті 42 Кодексу законів про працю України відповідач не визначив працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці.
Крім цього, стверджує, що відповідач не вжив заходів з недопущення вивільнення позивачки та не запропонував будь-які вакантні посади, які б відповідали фаху позивачки та спеціалізації станом на день звільнення.
2. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 01 квітня 2025 року задоволено позов ОСОБА_1 до АТ «Державний ощадний банк України» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного юрисконсульта управління стягнення заборгованості департаменту реструктуризації та стягнення заборгованості
АТ «Державний ощадний банк України». Стягнуто з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 березня 2023 року по дату винесення рішення у сумі 1 139 481,24 грн.
3. Додатковим рішенням Подільського районного суду міста Києва від 11 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу - залишено без задоволення. Стягнуто з АТ «Державний ощадний банк України» на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн та у розмірі 15 140,00 грн.
4. Не погодившись з рішенням та додатковим рішенням Подільського районного суду міста Києва, АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 подали апеляційні скарги до Київського апеляційного суду.
5. Постановою від 12 листопада 2025 року Київський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 01 квітня 2025 року та на додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 квітня 2025 року та апеляційну скаргу АТ «Державний ощадний банк України», подану адвокатом Солдатенком А. М., на рішення Подільського районного суду міста Києва від 01 квітня 2025 року - залишив без задоволення, а рішення Подільського районного суду міста Києва від 01 квітня 2025 року - без змін.
Апеляційну скаргу АТ «Державний ощадний банк України», подану адвокатом Солдатенком А. М., на додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 квітня 2025 року задовольнив частково. Розмір судового збору, що підлягає стягненню з АТ «Державний ощадний банк України» на користь держави зменшив з 1 211,20 гривень до 1 073,60 грн та з 15 140,00 гривень до 11 394,81 грн. У іншій частині додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 квітня 2025 року залишив без змін.
6. 11 грудня 2025 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Подільського районного суду міста Києва від 01 квітня 2025 року, додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 квітня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року, просила скасувати їх у частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу та постановити у цій частині нове рішення, яким стягнути витрати на професійну правничу допомогу.
7. ОСОБА_1 , як підставу касаційного оскарження, зазначила, що судами застосовано норми права без урахування висновків:
- щодо застосування частини другої статті 134 ЦПК України, викладеного у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2021 року у справі № 161/20630/18;
- щодо можливості зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, викладеного у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19;
- щодо застосування критерію співмірності витрат на професійну правничу допомогу, викладеного у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
8. Наведене свідчить, що касаційна скарга подана у передбачений законом строк та з дотриманням вимог закону щодо форми та змісту.
9. За змістом частини сьомої статті 394 ЦПК України та відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі, в якій вирішує питання про витребування матеріалів справи.
10. Тож наявні підстави для відкриття касаційного провадження та витребування матеріалів указаної справи.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 01 квітня 2025 року, додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 квітня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, в 10-денний строк з дня отримання ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак О. М. Осіян Н. Ю. Сакара