24 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 953/7997/24
провадження № 61-15803ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя - доповідач), Сакари Н. Ю., Ступак О. В.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 26 вересня 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з відповідача грошову заборгованість у розмірі 22 800, 00 Євро.
Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 04 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі № 953/7997/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 26 вересня 2025 року підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 закрито. Призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні
о 14:00 годині 21 жовтня 2025 року, у приміщенні Київського районного суду м. Харкова.
У жовтні 2025 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на ухвалу Київського районного суду міста Харкова
від 26 вересня 2025 року.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова
від 26 вересня 2025 року повернуто скаржнику з підстав передбачених
пунктом 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України.
15 грудня 2025 року через підсистему Електронний суд ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 26 вересня 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року у справі № 953/7997/24.
У відповідності до частини першої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України питання про відкриття касаційного провадження (відмову у відкритті касаційного провадження) вирішується колегією у складі трьох суддів.
Проаналізувавши оскаржувані судові рішення, вивчивши доводи касаційної скарги та ознайомившись з доданими до неї матеріалами, Верховний Суд дійшов до наступного висновку.
Щодо оскарження ухвали Київського районного суду міста Харкова
від 26 вересня 2025 року
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За змістом положень пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Аналіз вказаних норм процесуального законодавства дає підстави дійти висновку, що касаційному оскарженню підлягає ухвала суду першої інстанції, вказана у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої
статті 353 ЦПК України, після її перегляду в апеляційному порядку.
Отже, у визначених законом випадках касаційна скарга на ухвали суду першої інстанції може бути подана лише після їх перегляду апеляційним судом.
Натомість із доданих до касаційної скарги документів та відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвала Київського районного суду міста Харкова від 26 вересня 2025 рокуу справі № 953/7997/24 не була предметом апеляційного перегляду, оскільки ухвалою Харківського апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто заявнику.
Таким чином, ухвала Київського районного суду міста Харкова від 26 вересня 2025 року не може бути предметом касаційного оскарження.
За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Тож, відсутні підстави для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду міста Харкова
від 26 вересня 2025 року.
Щодо оскарження ухвали Харківського апеляційного суду від 28 жовтня
2025 року
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.
Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
У частині першій статті 353 ЦПК України передбачений перелік ухвал суду першої інстанції, які можна оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Ухвали суду першої інстанції про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду у цьому переліку відсутні.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року
у справі № 757/47946/19-ц (провадження № 14-37цс23) зазначено, що для правильної оцінки ухвали місцевого суду як такої, що підлягає або не підлягає самостійному апеляційному оскарженню, потрібно встановити, чи перешкоджає така ухвала подальшому провадженню у справі та/або чи має особа, яка подає апеляційну скаргу, можливість відновити свої права в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду.
Відповідно до частини другої статті 353 ЦПК України, законодавцем передбачено право особи викласти заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, які включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 219/10010/17 викладено правовий висновок про те, що обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо ухвал, не вказаних
у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України.
Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.
З огляду на наведене, обґрунтованим є висновок апеляційного суду про те, що ухвала про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду,
а належним способом забезпечення права особи на апеляційне оскарження зазначеної ухвали є включення заперечень щодо цієї ухвали до апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції по суті пред'явленого позову.
Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, який встановивши, що ухвала суду першої інстанції про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду відсутня у переліку, визначеному частиною першою статті 353 ЦПК України, тому оскарженню окремо від рішення суду не підлягає, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але
й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ,
від 21 жовтня 2010 року).
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Харківського апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року про повернення апеляційної скарги на ухвалу Київського районного суду міста Харкова
від 26 вересня 2025 року про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду є необґрунтованою, а правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права при вирішенні питання про повернення апеляційної скарги є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, у відкритті касаційного провадження в цій частині необхідно відмовити.
Керуючись пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 26 вересня 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду
від 28 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
О. В. Ступак