19 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 128/4409/23
провадження № 61-524ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 23 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Немирівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди,
25 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Немирівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції
у Вінницькій області, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової
та моральної шкоди.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 27 жовтня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу разом з доданими документами. Роз'яснено позивачу, що повернення позовної заяви
не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції про повернення позовної заяви, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області
від 27 жовтня 2023 року у справі № 128/4409/23 повернуто особі, яка її подала.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 23 травня 2024 року визнано,
що звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 27 жовтня 2023 року та заявлений ним відвід суддям Вінницького апеляційного суду є діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами. Вказані апеляційну скаргу та заяву про відвід повернуто скаржнику. Застосовано
до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 3 028,00 грн
та стягнуто з нього вказану суму в дохід Державного бюджету України.
19 червня 2024 року ОСОБА_1 вперше подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 23 травня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 23 травня 2024 року залишено без руху та запропоновано заявнику звернутися до Верховного Суду із уточненою редакцією касаційної скарги у якій зазначити дані про Головне управління Національної поліції у Вінницькій області та Державну казначейську службу України, які за змістом оскарженої ухвали є відповідачами у справі, та додати копії касаційних скарги відповідно до кількості учасників справи.
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2024 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 23 травня 2024 року визнано неподаною та повернуто заявнику на підставі частини другої статті 393 ЦПК України.
07 січня 2025 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку, вдруге звернувся
до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 23 травня 2024 року у цій справі, яка зареєстрована за вхідним
№ 1152/0/220-25 від 13 січня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка зареєстрована за вхідним № 1152/0/220-25 від 13 січня 2025 року, залишено без руху та запропоновано заявнику направити на адресу Верховного Суду уточнену касаційну скаргу разом з її копіями відповідно до кількості учасників справи, в якій зазначити всіх учасників справи № 128/4409/23
та їх місцезнаходження, уточнити результат розгляду його касаційної скарги,
з урахуванням вимог статті 409 ЦПК України, та надати належні докази
в оригіналах чи належним чином завірені їх копії, з приводу недотримання апеляційним судом вимог, встановлених статтею 272 ЦПК України, щодо порядку видачі або направлення копій судових рішень.
Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2025 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 23 травня 2024 року, яка зареєстрована за вхідним № 1152/0/220-25 від 13 січня 2025 року визнано неподаною та повернуто заявнику, у зв'язку з невиконанням ним вимог ухвали
про залишення касаційної скарги без руху.
12 квітня 2025 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку, втретє звернувся
до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 23 травня 2024 року у цій справі, яка зареєстрована за вхідним
№ 12065/0/220-25 від 16 квітня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та запропоновано ОСОБА_1 направити на адресу Верховного Суду уточнену касаційну скаргу разом з її копіями відповідно до кількості учасників справи, в якій зазначити всіх учасників справи № 128/4409/23
та їх місцезнаходження, а також подати до суду касаційної інстанції докази
на підтвердження причин пропуску строку.
На виконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху, ОСОБА_1 направив до суду матеріали на усунення недоліків, у яких просив продовжити йому термін виконання вимог ухвали Верховного Суду від 30 квітня 2025 року, оскільки ним подано до районного суду запит про надання інформації, відповіді на який він не отримав.
Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2025 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі Верховного Суду від 30 квітня
2025 року.
На виконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху ОСОБА_1 надіслав на адресу суду матеріали на усунення недоліків, до яких додав заяву про поновлення строку.
Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2025 року визнано наведені
ОСОБА_1 підстави пропуску строку на касаційне оскарження ухвали Вінницького апеляційного суду від 23 травня 2024 року неповажними. Продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали, та запропоновано направити на адресу Верховного Суду заяву (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Вінницького апеляційного суду від 23 травня 2024 року, в якій вказати інші причини пропуску строку на касаційне оскарження.
01 грудня 2025 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків, вказаних в ухвалу Верховного Суду від 10 жовтня 2025 року, до яких заявником додано заяву щодо виконання вимог ухвали суду від 10 жовтня
2025 року та заяву про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Вінницького апеляційного суду від 23 травня 2024 року.
Розглядаючи матеріали на усунення недоліків, Верховний Суд приходить
до висновку, зазначені ОСОБА_1 причини пропуску строку на касаційне оскарження є неповажними, виходячи з такого.
У заяві про поновлення строку на касаційне оскарження ОСОБА_1 посилається на те, що 23 травня 2024 року Вінницький апеляційний суд своєю ухвалою, яку він отримав 15 червня 2024 року, визнав, що його звернення
з апеляційною скаргою на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 27 жовтня 2023 року та заявлений ним відвід суддям Вінницького апеляційного суду є діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами. При цьому апеляційну скаргу та заяву про відвід повернуто ОСОБА_1 . Застосовано до нього заходи процесуального примусу
у вигляді штрафу в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 3 028,00 грн та стягнуто з нього вказану суму в дохід Державного бюджету України. 17 червня 2024 року він направив касаційну скаргу
до Верховного Суду, яка судом отримана 19 червня 2024 року, що підтверджується поштовим повідомлення, яке повернулося на його адресу. Навіть якщо припустити що ухвала апеляційного суду була постановлена 23 травня 2024 року, то строк
на касаційне оскарження такої ухвали спливав 23 червня 2024 року, однак касаційна скарга вперше була подана 15 червня 2024 року, що є свідчення того,
що строк на касаційне оскарження не був ним пропущений. Тобто натепер відсутні підстави вважати, що касаційна скарга подана з пропуском на касаційне оскарження. Вважає, що права сторони у ЦПК України щодо обізнаності про стан судової справи можуть бути належним чином реалізовані лише у випадку вчинення працівниками Вінницького апеляційного суду дій, спрямованих на вчасне надсилання документів у порядку, встановленому ЦПК України.
Зазначає, що згідно з ЦПК України копії постанов, ухвал, рішень та інші документи судової справи завчасно доводяться керівництвом суду до відома сторін та інших учасників судової справи, надсилаються адресатам рекомендованим поштовим відправленням. Сторона вважається повідомленою про початок виконання рішень суду, якщо йому надіслано копії таких документів. Водночас, відсутність доказів направлення судом постанов, ухвал та рішень з метою виконання судового рішення стороні у справі свідчить про порушення його права бути обізнаним
про хід судового провадження та на здійснення своєчасних процесуальних заходів для запобігання порушенню його прав та охоронюваних законом інтересів.
Отже, першочерговим у цьому випадку є встановлення Верховним Судом
із матеріалів справи факту вчинення керівництвом Вінницького районного суду
та Вінницького апеляційного суду належних дій щодо повідомлення сторін у справі про ухвалення рішень судом відповідно до ЦПК України, з яким ці положення спеціального законодавства пов'язують момент обізнаності сторони у справі
про його наявність.
Разом із тим, оцінка його доводам щодо наявності поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження повинна здійснюватися у сукупності
і взаємозв'язку із перевіркою судом належного повідомлення сторони у справі про надсилання відповідних рішень та вчинення ним дій щодо примусового виконання судового рішення, в тому числі шляхом завчасного прийняття відповідних ухвал
та їх завчасного надсилання сторонам у справі.
Враховуючи вище викладене, вважає, що з його сторони не було порушено строк на касаційне оскарження ухвали Вінницького апеляційного суду від 23 травня
2024 року, оскільки керівництво Вінницького апеляційного суду та сам суд зобов'язані вчасно ухвалювати свої рішення та вчасно їх надсилати на адресу сторони у справі, а не ухвалювати свої рішення задніми числами. Тому, враховуючи відсутність з його сторони порушення строку на касаційне оскарження, враховуючи безвідповідальність та неналежне виконання своїх обов'язків Вінницьким апеляційним судом, що призвело до втрати часу, вимагає відновити його право на касаційне оскарження судового рішення, а також право
на звернення до суду шляхом його поновлення.
Оцінюючи доводи заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд висновує, що наведеним у ній підставам та доводам заявника щодо повторного звернення з касаційною скаргою в межах розумного строку
та добросовісного ставлення до реалізації ним прав і вчинення заходів з метою усунення недоліків касаційної скарги надано оцінку в ухвалі Верховного Суду
від 10 жовтня 2025 року та визнано їх неповажними. Тому повторної оцінки такі доводи не потребують.
Щодо доводів заявника про те, що подаючи касаційні скарги він намагався реалізувати своє право на касаційне оскарження ухвали Вінницького апеляційного суду від 23 травня 2024 року, обмежене діями Вінницького апеляційного суду,
то вони не є визначальними для вирішення питання про поновлення строку
на касаційне оскарження.
Визначальною під час вирішення питання про поновлення строку на касаційне оскарження є та обставина, що вперше та вдруге подану касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто йому з підстав невиконання ним вимог щодо форми
і змісту касаційної скарги, які передбачені статтею 392 ЦПК України.
Отже, заява про поновлення строку на касаційне оскарження, подана на виконання ухвали Верховного Суду від 10 жовтня 2025 року, не містить доказів наявності об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду касаційної інстанції, й не могли бути усунуті заявником.
Наведені заявником причини пропуску процесуального строку на касаційне оскарження судового рішення не дають достатніх підстав для визнання
їх поважними, оскільки ним не надано доказів, з яких вбачається підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, касаційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально
в кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об'єктивних і таких, що не залежали від волі та поведінки особи, причин. Якщо строк поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У випадку, якщо суди обмежуються вказівкою на наявність «поважних причин» для поновлення пропущеного строку, вони не вказують чітких підстав такого поновлення.
Відповідно до частини другої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини
та основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини зазначив (далі - ЄСПЛ), що праву особи
на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь
на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року в справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).
ЄСПЛ зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі Перетяка
і Шереметьєв проти України, № 17160/06 та № 35548/06, § 34).
Під час вирішення питання про долю касаційної скарги, яка подана з порушенням строку на касаційне оскарження, необхідно враховувати, що абзац 2 частини третьої статті 393 ЦПК України в контексті пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України передбачає необхідність відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки виключає можливість відкриття касаційного провадження за відсутності підстав для поновлення строку подання касаційної скарги.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє
в відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.
За таких обставин касаційний суд зобов'язаний відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 23 травня
2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Немирівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції
у Вінницькій області, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової
та моральної шкоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська