24 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 2603/16774/12
провадження № 61-15410ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року в справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, та
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Указував, що заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва
від 03 червня 2013 року в справі № 2603/16774/12 (провадження № 2-1061/13) було задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором від 06 червня 2008 року
№ 2203981639 в сумі 536 392,14 грн, а також стягнення судових витрат у вигляді державного мита в розмірі 1 700,00 грн і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120,00 грн.
14 травня 2014 року на підставі зазначеного рішення судом було видано виконавчий лист № 2-1061/13.
04 липня 2014 року державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві (далі - Деснянський ВДВС) відкрито виконавче провадження № 43851029 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа.
У межах виконання вказаного виконавчого провадження державним виконавцем вчинялися виконавчі дії, зокрема, винесено постанови про арешт майна, стягнення виконавчого збору та витрат, а також у 2016 році про звільнення з-під арешту майна боржника.
28 серпня 2015 року постановою Деснянського ВДВС виконавчий документ
№ 2-1061/13 повернуто стягувачу. З цього моменту жодних виконавчих проваджень щодо нього за цим виконавчим документом не перебувало на виконанні у Деснянському ВДВС.
18 листопада 2015 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» уклав договір відступлення права вимоги № 114-0-0-00/7-2271, за яким передав право вимоги за вказаним кредитним договором Публічному акціонерному товариству «Комерційний Індустріальний Банк», що перейменоване в подальшому на акціонерне товариство «Комінбак» (далі - АТ «Комінбак»). Того ж дня це право вимоги було передано від АТ «Комінбак» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандард Фінанс Групп» (далі - ТОВ «Стандард Фінанс Групп»).
16 березня 2016 року ТОВ «Стандард Фінанс Групп» передало право вимоги ОСОБА_2 , який 01 вересня 2016 року відступив право вимоги за цим самим кредитним договором ОСОБА_3 .
Отже, з 01 вересня 2016 року кредитором за кредитним договором
№ 2203981639 від 06 червня 2008 року стала ОСОБА_3 .
Зважаючи на наявність між ОСОБА_3 (кредитором) та ним (боржником) зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, 29 серпня 2021 року між ними було укладено угоду про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічного, відповідно до умов якої у заявника припинились зобов'язання за кредитним договором перед кредитором ОСОБА_3 .
Станом на 29 серпня 2021 року його зобов'язання за вказаним кредитним договором від 06 червня 2008 року № 2203981639 припинилися у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, що відповідає положенням статті 601 Цивільного кодексу України.
Уважав, що виконавчий лист від 14 травня 2014 року № 2-1061/13, виданий Деснянським районним судом м. Києва, підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, оскільки на момент розгляду цієї заяви його зобов'язання перед первісним стягувачем та його правонаступниками відсутнє, виконавчий лист було повернуто стягувачу ще у 2015 році, кредиторські вимоги припинені шляхом зарахування та відсутні будь-які невиконані фінансові зобов'язання заявника за кредитним договором.
10 липня 2025 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.
28 жовтня 2025 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року залишено без змін.
05 грудня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його заяви.
Необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження, з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційнийперегляд справи та у визначених законом
випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Частиною першою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України), яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень, встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку:
1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті;
2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку;
3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Пунктом 25 статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо виправлення помилки у виконавчому документі або визнання його таким, що не підлягає виконанню.
За змістом пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України та
пункту 25 частини 1 статті 353 ЦПК України судові рішення першої та апеляційної інстанції щодо відмови у виправлення помилки у виконавчому документі або визнання його таким, що не підлягає виконанню, не підлягають оскарженню в касаційному порядку.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Гарсія Манібардо проти Іспанії» від 15 лютого 2000 року зазначено, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. ЄСПЛ зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом першим статтею 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12 липня 2001 року в справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини»).
Системне тлумачення статей 353, 389 ЦПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 27 жовтня 2020 року в справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
В ухвалах від 07 січня 2025 року в справі № 757/7235/14-ц (провадження
№ 61-17599ск24), від 04 листопада 2025 року в справі № 212/2993/24 (провадження № 61-13495ск25), від 14 листопада 2025 року в справі
№ 135/414/25 (провадження № 61-13840ск25) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду також виснував про відсутність правових підстав для відкриття провадження в справі з огляду на те, що судові рішення щодо відмови у виправленні помилки у виконавчому документі або визнання його таким, що не підлягає виконанню (пункт 25 частини першої статті 353 ЦПК України), не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України.
Заявник подав касаційну скаргу на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження в справі необхідно відмовити.
Згідно з положенням частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною першою статті 389,
пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду
м. Києва від 10 липня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду
від 28 жовтня 2025 року в справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська