23 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 456/254/22
провадження № 61-972св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 ,
відповідач - Приватне підприємство «Приватна агрофірма «Батько і Син»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Приватного підприємства «Приватна агрофірма «Батько і Син» на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 квітня 2023 року, додаткове рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02 червня 2023 року у складі судді Микитина В.Я. та постанову Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р.В.,
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Приватного підприємства «Приватна агрофірма «Батько і Син» (далі - ПП «Приватна агрофірма «Батько і Син») з позовом, у якому просила:
визнати недійсними договори оренди землі б/н, укладені 01 лютого 2019 року між нею та відповідачем, предметом яких є земельні ділянки площею: 0,6931 га, 0,6225 га та 0,4134 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області, кадастрові номери: 4625380800:05:000:0583, 4625380800:06:000:0603 та 4625380800:07:000:0871;
усунути ПП «Приватна агрофірма «Батько і Син» їй (позивачу) перешкоди у здійсненні права користування зазначеними земельними ділянками шляхом зобов'язання їх повернути.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що є власником вказаних земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
На початку 2021 року їй стало відомо наявність між нею та відповідачем ПП «Приватна агрофірма «Батько і Син» договорів оренди належних їй земельних ділянок від 01 лютого 2019 року б/н.
Стверджувала, що 01 лютого 2019 року не підписувала жодних договорів оренди землі та актів приймання-передачі об'єктів оренди (земельних ділянок), у зв'язку з чим ці договори оренди землі є недійсними.
Посилаючись на наведене, просила позов задовольнити.
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 квітня 2023 року позов задоволено частково.
Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права користування належними їй на праві власності земельними ділянками площею 0,6931 га кадастровий номер: 4625380800:05:000:0583, площею 0,6225 кадастровий номер: 4625380800:06:000:0603 та площею 0,4134 га кадастровий номер: 4625380800:07:000:0871, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованими на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області, шляхом зобов'язання ПП «Приватна агрофірма «Батько і Син» їх повернути.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що договори оренди землі від 01 лютого 2019 року б/н ОСОБА_1 не підписувала та, відповідно, волевиявлення щодо названих правочинів не було, істотних умов цих правочинів вона не погоджувала, що, у свою чергу, суперечить основним засадам укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності, визначених Законом України «Про оренду землі», згідно з яким укладення таких договорів здійснюється виключно за згодою орендодавця.
Додатковим рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02 червня 2023 року стягнуто з відповідача на користь позивача 21 809, 40 грн на відшкодування судових витрат, пов'язаних із розглядом справи (витрат на професійну правничу допомогу та витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи), пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Стягуючи в порядку ухвалення додаткового рішення судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що заявниця належними та допустимими доказами довела наявність підстав для відшкодування їй таких витрат, заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною та розумною, виходячи з обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
Постановою Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ПП «Приватна агрофірма «Батько і Син» рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 квітня 2023 року та додаткове рішення цього суду від 02 червня 2023 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з судовими рішеннями суду першої інстанції як такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав їх законними та обґрунтованими і не вбачав підстав для їх скасування.
21 січня 2025 року представник ПП «Приватна агрофірма «Батько і Син» - Галушко О. І. звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами обох інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22, у постановах Верховного Суду від 07 серпня 2018 року справі № 910/7981/17, від 18 листопада 2019 року у справі № 910/16750/18, від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14, від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22, від 20 листопада 2024 року у справі № 368/477/22, від 20 листопада 2024 року у справі № 385/600/22, від 20 серпня 2024 року у справі № 683/396/23, від 12 червня 2024 року у справі № 601/1948/21, від 17 квітня 2024 року у справі № 741/1183/21, від 04 вересня 2024 року у справі № 910/8871/23, від 28 лютого 2024 року у справі № 136/2517/18, від 06 березня 2024 року у справі № 193/148/21, від 17 квітня 2024 року у справі № 741/1183/21, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 910/1310/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Стрийського міськрайонного суду Львівської області цивільну справу № 456/254/22 за позовом ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , до Приватного підприємства «Приватна агрофірма «Батько і Син» про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки, усунення перешкод у здійсненні права користування земельними ділянками.
Зупинено дію рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 квітня 2023 року до закінчення касаційного провадження.
Зупинено виконання додаткового рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02 червня 2023 року до закінчення касаційного провадження.
Матеріали справи № 456/254/22 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2025 року справу № 456/254/22 призначено до судового розгляду.
25 червня 2025 року колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду постановила ухвалу, якою передала справу № 456/252/22 за касаційною скаргою Приватного підприємства «Приватна агрофірма «Батько і Син» на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 403 ЦПК України для відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого у постанові від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22), відступу від висновку Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23) та у постанові від 02 червня 2025 року у справі № 144/1440/22 (провадження № 61-12561сво24), від висновку Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 15 жовтня 2024 року у справі № 910/14543/23, в частині того, що єдиним належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду 29 жовтня 2025 року вказану справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду (провадження № 14-75цс25).
Судові рішення у справі, яка переглядається, та судові рішення у справі, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, ухвалені у подібних правовідносинах.
У пункті 10 частини першої статті 252 ЦПК встановлено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Оскільки справа у подібних правовідносинах передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі, що переглядається, до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду № 456/252/22 (провадження № 14-75цс25).
Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтями 260, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Зупинити касаційне провадження у справі № 456/254/22 за позовом ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , до Приватного підприємства «Приватна агрофірма «Батько і Син» про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки, усунення перешкод у здійсненні права користування земельними ділянками до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 456/252/22 (провадження № 14-75цс25).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов