Постанова від 17.12.2025 по справі 466/2731/22

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2025 року

м. Київ

справа № 466/2731/22

провадження № 61-8867св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - Львівська міська рада,

відповідач - ОСОБА_1 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 20 травня 2024 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2022 року Львівська міська рада подала до суду заяву про забезпечення позову до його пред'явлення та просила вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення сторонам, а також іншим органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб'єктам як суб'єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України), вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо: нежитлової будівлі площею 84,0 кв. м, яка належить ОСОБА_1 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

2. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 09 травня 2022 року заяву Львівської міської ради задоволено.

3. У порядку забезпечення позову до його пред'явлення Львівською міською радою заборонено вчинення сторонам, а також іншим органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб'єктам як суб'єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України), будь-яких реєстраційних дій щодо нежитлової будівлі, площею 84,0 кв. м, яка належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 35899820).

4. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, місцевий суд виходив із того, що така є обґрунтованою та існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

5. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 20 травня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 09 травня 2022 року повернуто скаржнику.

6. Повертаючи апеляційну скаргу на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 357 ЦПК України, суд апеляційної інстанції виходив із того, що в апелянта ОСОБА_2 відсутні правові підстави для оскарження ухвали місцевого суду, оскільки остання не є учасником справи, з клопотанням про залучення її як правонаступника ОСОБА_1 не зверталась, тому суд дійшов висновку, що апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

7. У червні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .

8. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 09 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

9. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та скасувати заходи забезпечення позову.

11. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував, що ухвала місцевого суду унеможливлює реалізацію ОСОБА_2 права на прийняття спадщини після смерті чоловіка, який є власником майна, щодо якого суд першої інстанції вжив заходи забезпечення позову, а отже ухвала апеляційного суду є такою, що перешкоджає набуття нею статусу учасника справи.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

12. У травні 2022 року Львівська міська рада подала до суду заяву про забезпечення позову до його пред'явлення.

13. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 09 травня 2022 року заяву Львівської міської ради задоволено.

14. У порядку забезпечення позову до його пред'явлення Львівською міською радою заборонено вчинення сторонам, а також іншим органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб'єктам як суб'єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України), будь-яких реєстраційних дій щодо нежитлової будівлі, площею 84,0 кв. м, яка належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 35899820).

15. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 20 травня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 09 травня 2022 року повернуто скаржнику.

Позиція Верховного Суду

16. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

17. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

18. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

19. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

20. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

21. Повертаючи апеляційну скаргу на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 357 ЦПК України, суд апеляційної інстанції виходив із того, що в апелянта ОСОБА_2 відсутні правові підстави для оскарження ухвали місцевого суду, оскільки остання не є учасником справи, з клопотанням про залучення її як правонаступника ОСОБА_1 не зверталась, тому суд дійшов висновку, що апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності.

22. Колегія суддів не може погодитись із вказаними висновками апеляційного суду з огляду на наступне.

23. Звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу місцевого суду від 09 травня 2022 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 зазначала, що ОСОБА_2 є спадкоємицею за законом після смерті ОСОБА_4 . Вказувала, що застосування заходів забезпечення позову унеможливлює здійснення державної реєстрації права власності на спадкове майно, а саме: будівлю кафе-піцерії по АДРЕСА_1 площею 84 кв. м.

24. Статтею 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

25. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

26. За приписами частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

27. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

28. Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

29. У відповідності до частин першої, третьої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи.

30. Отже, законодавець визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

31. Тобто особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють їх права та/або обов'язки, або породжують для них правові наслідки.

32. Необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права на апеляційне оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків.

33. Питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватися з урахуванням конкретних обставин справи та змісту судового рішення.

34. Аналогічних за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2025 року у справі № 2-о-29/11(провадження № 61-11138св24).

35. Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

36. Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (частина друга статті 362 ЦПК України).

37. Системний аналіз наведених процесуальних норм права дає підстави для висновку, що суд апеляційної інстанції в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. Водночас якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не були підтверджені, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

38. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).

39. Разом з тим, звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу місцевого суду, якою задоволено заяву про забезпечення позову, заявниця посилалась на те, що її права є порушеними, оскільки оскаржувана ухвала унеможливлює реалізацію її права на спадкування.

40. Разом із тим, частина п'ята статті 357 ЦПК України визначає самостійні підстави неприйняття апеляційної скарги до розгляду і повернення її судом апеляційної інстанції.

41. Зокрема, пунктом 1 частини п'ятої статті 357 ЦПК України встановлено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

42. Відповідно до частини першої статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

43. Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

44. Відповідно до статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.

45. Процесуальне правонаступництво - це заміна під час провадження у цивільній справі сторін або третіх осіб іншими особами, до яких переходять права та обов'язки у спірних правовідносинах.

46. Суд будь-якої інстанції зобов'язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов'язків відповідної особи, а правонаступник існує.

47. Питання процесуальної правосуб'єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з'ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами.

48. Процесуальне правонаступництво можливе лише тоді, коли у майнових відносинах відбулось правонаступництво. Таким чином, при вирішенні питання про залучення правонаступників учасників справи, суду необхідно встановити наявність чи відсутність правонаступництва на підставі норм матеріального права у спірних правовідносинах.

49. Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 299/2690/20 (провадження № 61- 5024св22), від 24 лютого 2021 року у справі № 758/10554/16-ц (провадження № 61-17489св20).

50. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції мав вирішити питання щодо наявності підстав для заміни правонаступника ОСОБА_4 у спірних матеріальних правовідносинах, оскільки право апеляційного оскарження судових рішень належить і правонаступнику особи, яку він замінив. Однак подання апеляційної скарги правонаступником учасника справи не змінює порядку обчислення процесуальних строків.

51. Всупереч вищенаведеному, ухвалою від 20 травня 2024 року суд апеляційної інстанції на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 357 ЦПК України повернув апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу місцевого суду від 09 травня 2022 року, не вирішив питання щодо залучення її в якості правонаступника ОСОБА_1 , що призвело до порушення правил процесуального правонаступництва, тому вказана ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою.

52. З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 24 жовтня 2024 року у справі № 466/2754/22 залучено ОСОБА_2 як правонаступника відповідача ОСОБА_1 у справі № 466/2754/22 за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1 , ТОВ «Салон Же-О-Зе», ПП ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ПНЛМО Ющук І. Л. , про скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов'язання вчинити певні дії.

53. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції та направлення справи до апеляційного суду для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття апеляційного провадження).

54. Частиною третьою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

55. Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 400, 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

2. Ухвалу Львівського апеляційного суду від 20 травня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: І. Ю. Гулейков

Н. Ю. Сакара

О. В. Ступак

В. В. Шипович

Попередній документ
132893394
Наступний документ
132893396
Інформація про рішення:
№ рішення: 132893395
№ справи: 466/2731/22
Дата рішення: 17.12.2025
Дата публікації: 26.12.2025
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: (30.12.2025)
Результат розгляду: Передано для відправки до Львівського апеляційного суду
Дата надходження: 30.08.2024
Предмет позову: про скасування державної реєстрації права приватної власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов’язання звільнити земельну ділянку