58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua
м. Чернівці
23 грудня 2025 року Справа № 926/3934/25
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Швеця Миколи Васильовича, за участі секретаря судового засідання Галак Анастасії Василівни, розглянувши матеріали справи
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"
до Фізичної особи-підприємця Стратійчука Олександра Дмитровича
про стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію, індексу інфляції та 15% річних у сумі 6256,51 грн
Представники:
від позивача - Валентинова О.М.
від відповідача - не з'явився
І. Стислий виклад позовних вимог.
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулося до Господарського суду Чернівецької області із позовом до Фізичної особи-підприємця Стратійчука Олександра Дмитровича про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у лютому 2019 року в сумі 6256,61 грн, з яких: 2194,12 грн основної заборгованості, 1885,70 грн інфляційних втрат за період та 2176,69 грн - 15% річних.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем свого обов'язку щодо своєчасної оплати за спожиту електричну енергію згідно з договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" у лютому 2019 року в розмірі 2194,12 грн. Окрім того, за неналежне виконання договірних зобов'язань позивачем нараховано інфляційні втрати в сумі 1885,70 грн та 15% річних в сумі 2176,69 грн за період з 19.03.2019 року по 28.10.2025 року.
ІІ. Стислий виклад заперечень проти позовних вимог
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що вважає договір неукладеним, заборгованість неіснуючою, а надані послуги з електропостачання повністю сплаченими. Крім того, відповідач зазначає, що позивач безпідставно включив до суми заборгованості вартість послуг з розподілу електричної енергії, наданих АТ "Чернівціобленерго". У зв'язку з наведеним, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, а також врахувати, що на його утриманні перебувають батьки з інвалідністю, за якими він здійснює догляд.
У свою чергу, представник позивача у відповіді на відзив вказує на те, що договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» та споживачем автоматично вважається укладеним з моменту фактичного постачання електроенергії, і тому не потребує додаткового повідомлення про укладення або підписання заяви-приєднання.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2025 року позовну заяву передано на розгляд судді Швецю М.В.
Ухвалою суду від 20.11.2025 року постановлено відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання з розгляду по суті призначено на 09.12.2025 року о 12:00 год.
03.12.2025 року через систему "Електронний суд" від представника позивача Валентинової О.М. надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції вх. № 4125 в якому просить провести судове засідання по справі № 926/3934/25, що призначено на 09.12.2025 року о 12:00 год., та всі наступні судові засіданні по даній справі в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 03.12.2025 року постановлено заяву представника позивача Валентинової О.М. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції вх. № 4125 задовольнити, проводити судові засідання по справі № 926/3934/25 у режимі відеоконференції з представником позивача Валентиновою О.М.
09.12.2025 року на електрону пошту суду від відповідача надійшов відзив на позов вх. № 5131 з відміткою відділу документального та інформаційного забезпечення ЕЦП відсутній.
Ухвалою суду від 09.12.2025 року відкладено розгляд справи по суті на 23.12.2025 року.
10.12.2025 року повторно надійшов до суду відзив на позовну заяву вх. №5168 із дотриманням вимог ГПК України, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
19.12.2025 року через систему "Електронний суд" представник позивача подав до суду відповідь на відзив вх. № 5311, у якій просить прийняти цю відповідь на відзив на позовну заяву, долучити її до матеріалів справи та врахувати при прийнятті рішення у справі.
В судовому засіданні 23.12.2025 року представниця позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовільнити.
Відповідач явку свого уповноваженого представника в судове засідання 23.12.2025 року не забезпечив, про причини неявки не повідомив, хоча і був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення R068034912487 із приміткою: вручено особисто.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З метою розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
IV. Фактичні обставини справи встановлені судом.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2018 року №1023-р Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" на період з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2025 року.
Положеннями статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному Правилами, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором (НКРЕКП), та є публічним договором приєднання. Договір регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" споживачу, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник не спроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення у передбачених чинним законодавством чи Договором випадках та є укладеним сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України з початку фактичного постачання електричної енергії споживачу (пунктом 3.4.4 Правил).
Частиною 1 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" та п. 3.4.2 Правил вказано, що постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) відсутності сторони, відповідальної за баланс, за певною точкою комерційного обліку на дату укладення за такою точкою договору споживача про розподіл/передачу електричної енергії з оператором системи.
Постановою № 312 від 14.03.2018 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила) затверджено типовий договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до Правил).
Пунктом 1.2.9 Правил передбачено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", зміст якого визначається постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Постачальники універсальних послуг та постачальники "останньої надії" повинні оприлюднити на своїх вебсайтах типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" відповідно (п. 3.2.1 Правил).
У пункті 3.4.4 Правил зазначено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
У цьому випадку покази засобу вимірювання визначаються постачальником послуг комерційного обліку на дату початку фактичного постачання електричної енергії в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.
Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, який не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.
У разі постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або "останньої надії" споживач за взаємною згодою сторін (електропостачальника електричної енергії та споживача) може здійснювати оплату спожитої електричної енергії у формі попередньої оплати (п. 4.10 Правил).
Положеннями пункту 6.2.4 Правил, встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" вважається день припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" постачальнику (постачальникам) послуг комерційного обліку.
Відповідно до пункту 4.7-4.8 Правил оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі: 1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку. За наявності відповідного устаткування проведення оплати може бути реалізоване із застосуванням картки попередньої оплати. Форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).
Енергопостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів. Споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (ч. 1 ст. 57, ч. 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії", п. 5.5.5 Правил).
27.12.2018 року, на виконання положень частини одинадцятої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", ДПЗД "Укрінтеренерго", як постачальником "останньої надії", на своєму офіційному вебсайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua розміщено публічну оферту: порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; комерційна пропозиція №2 від 27.12.2018 року для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії"; порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії".
За даними АТ "Чернівціобленерго", на якого покладено функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень пункту 10 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії ФОП Стратійчука О.Д. віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник "останньої надії" з 01 січня 2019 року, що підтверджується листом АТ "Чернівціобленерго" від 29.01.2019 року № 33/412.
27.12.2018 року між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" та Фізичною особою-підприємцем Стратійчуком Олександром Дмитровичем укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" на умовах Публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" (далі - Договір) та додатку №1 до договору "Комерційна пропозиція № 2 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" (далі - Комерційна пропозиція №2).
Відтак, договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (далі - Договір) протягом терміну його дії є підставою для виникнення у сторін господарського зобов'язання відповідно до ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, яке згідно вимог ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно пункту 2.1. Договору, за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).
Факт споживання електричної енергії споживачем підтверджується даними комерційного обліку (обсяги), що надає постачальнику "останньої надії" оператор системи розподілу/передачі, відповідно до положень пункту 10 постанови НКРЕКП від 28.12.2019 року № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" та згідно з Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затвердженим постановою НКРЕКП від 28.12.2018 року № 2118 (далі - Тимчасовий порядок), а саме шляхом надання постачальнику "останньої надії" Звіту за фактичне споживання електричної енергії споживачами постачальника за розрахунковий період.
Положеннями п. 2.1. глави 2 Договору встановлено, що Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).
Пунктом 5.8. глави 5 Договору встановлено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Відповідно до положень п. 5.10 глави 5 Договору про постачання електричної енергії з постачальником "останньої надії" оплата виставленого Постачальником рахунка за цим Договором має бути здійснена Споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менш 5 робочих днів з дати отримання Споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.
Предметом Комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 року є постачання електричної енергії, як товарної продукції.
Ціна на електричну енергію формується згідно Порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 року №1179. Ціни Постачальника наведені у додатку до цієї комерційної пропозиції.
Додатком до Комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 року встановлено розмір цін, за якими здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" та визначено ціни за послуги із розподілу електричної енергії 1 та 2 класу операторами системи розподілу, зокрема АТ "Чернівціобленерго".
Умовами Комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 року встановлено обов'язок сплати Споживачем 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання Споживачем рахунку.
Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії Постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих Постачальником від Оператора системи розподілу (передачі).
Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.
Умовами Комерційної пропозиції №2, у розділі "Спосіб оплати за послугу з розподілу електричної енергії" передбачено, що споживач здійснює плату за послугу з розподілу електричної енергії через Постачальника.
Отже, заборгованість за спожиту електричну енергію формується з вартості електричної енергії, за якою здійснювалось її постачання, а також вартості послуг з розподілу електричної енергії оператором системи розподілу.
Положеннями п.п. 6 п. 7.1. глави 7 Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" встановлено, що Постачальник має право отримувати відшкодування збитків від Споживача, що понесені Постачальником у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням Споживачем своїх зобов'язань перед Постачальником, відповідно до умов Договору та чинного законодавства.
Відповідно до положень Комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 року, серед додаткових зобов'язань споживача встановлено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Відповідно до Комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 року для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", яка є Додатком 1 до Договору, а саме положеннями розділу "Додаткові зобов'язання Споживача", встановлено збільшення розміру процентів до 15% у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшена плата за користування позикою (кредиту), яке слід вважати іншим розміром процентів, встановленим договором відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.
На виконання умов Договору Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на підставі отриманих від Акціонерного товариства "Чернівціобленерго" (як оператора системи розподілу) та:
на підставі Звіту про фактичне споживання електричної енергії за січень 2019 року Відповідачу Позивачем складено Акт № 000131 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2019 року від 31 січня 2019 року та рахунок № 002558303153/23/О01/03070 від 09.02.2019 року на обсяг споживання електричної енергії - 3 565 кВт*год. на суму 11941,99 грн (з ПДВ) та направлено Відповідачу на його юридичну адресу; 18.02.2019 року відповідач особисто отримав надіслану йому поштову кореспонденцію, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення;
на підставі Звіту про фактичне споживання електричної енергії за лютий 2019 року Відповідачу Позивачем складено Акт № 001292 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2019 року від 28 лютого 2019 року та рахунок № 002558303153/23/О02/04926 від 06.03.2019 року на обсяг споживання електричної енергії - 655 кВт*год. на суму 2 194,12 грн (з ПДВ) та направлено Відповідачу поштою на його юридичну адресу 11.03.2019 року, що підтверджується Списком поштових відправлень №1 від 11.03.2019 року.
У порушення умов п. 2.1 глави 2 Договору Відповідач оплатив спожиту ним електричну енергію частково - у розмірі 11941,99 грн, що підтверджується випискою по рахунку від 01.03.2019 року. Отже, заборгованість Відповідача перед Позивачем за спожиту електричну енергію станом на дату подання цього позову становить - 2194,12 грн (з урахуванням ПДВ).
Матеріали справи не містять оформлених відповідачем в порядку п. 4.4 Комерційної пропозиції зауважень до актів купівлі-продажу електроенергії. З наведеного слідує, що рахунки на оплату та акти приймання передачі електроенергії за своїм змістом засвідчують факт отримання споживачем електроенергії та зобов'язують останнього сплатити грошові кошти за спожиту електричну енергію відповідно до укладеного договору.
21.05.2019 року позивачем на юридичну адресу відповідача направлено поштовою кореспондецією претензію-вимогу № 44/11-000554 від 21.05.2019 року про сплату заборгованості за спожиту електричну енергію у лютому 2019 року у сумі 2194,12 грн, що одержана останнім 14.06.2019 року.
Протоколом розрахунку за типом заборгованості 15% річних та інфляції за період з 19.03.2019 р. по 28.10.2025 р. (включно) встановлений розмір санкцій, що підлягає стягненню за порушення грошового зобов'язання, а саме - 4062,39 грн.
Відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором в частині оплати позивачу за отриману електричну енергію в лютому 2019 року, в результаті чого сума основного боргу становить 2194,12 грн. Також, позивачем за неналежне виконання договірних зобов'язань нараховано інфляційні втрати за період з 19.03.2019 по 30.09.2025 рр. в сумі 1885,70 грн та 15% річних у період з 19.03.2019 по 28.10.2025 рр. в сумі 2176,69 грн, що й стало предметом звернення Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до суду з даним позовом.
V. Мотиви, якими керується суд, та застосоване ним законодавство.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 633 Цивільного кодексу України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.
За приписами ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладений договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії", які розроблені з урахуванням вимог ст.ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018р. №312.
Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; правилами роздрібного ринку; іншими нормативно-правовими актами. Кодекс систем розподілу та правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором.
Згідно з ч.5 ст. 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов'язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником "останньої надії".
Відповідно до частини першої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач має право, зокрема: купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об'єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку.
За приписами ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" це - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.
За вимогами частин 6-10 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.
Електропостачальник, неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника "останньої надії", споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу.
Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.
Порядок заміни електропостачальника на постачальника "останньої надії" визначається правилами роздрібного ринку.
Відповідні Правила роздрібного ринку електричної енергії (надалі Правила), затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018р. за №312.
Відповідно до пункту 1.2.9 Правил № 312 постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", який розробляється постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Зокрема, відповідно до пункту 8 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", п. 3.4.4. Правил договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Отже, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що у разі настання обставин, визначених у частині першій статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії та відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 цього Закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання Споживача до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника "останньої надії" відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.
Таким чином факт укладення публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" відповідно до наведеного вище законодавства пов'язується з початком фактичного постачання електричної енергії споживачу постачальником "останньої надії", а не з датою повідомлення споживача про укладення такого договору.
Судом встановлено, що матеріалами справи підтверджується той факт, що позивач здійснював відповідачу поставку електричної енергії у період з січня по лютий 2019 року.
Відповідачем не доведені факти постачання йому електричної енергії іншим постачальником у вказаний період, споживання електричної енергії в іншому обсязі чи оплати вищевказаних послуг.
Враховуючи те, що позивач свої зобов'язання за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" виконав в повному обсязі, а відповідач за отриману електричну енергію не розрахувався у встановлений строк, суд приходить висновку, що вимога про стягнення основного боргу за поставлену електроенергію в лютому 2019 в сумі 2194,12 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо стягнення інфляційних втрат та 15 % річних за період з 19.03.2019 року по 28.10.2025 року.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
У Комерційній пропозиції № 2 від 27.12.2018 року встановлено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також 15% річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Отже, договором, що був укладений між сторонами, встановлено інший розмір відсотків річних (15%), аніж встановлено ч. 2 ст. 625 ЦК України (3% річних).
Позивачем нараховано за період з 19.03.2019 року по 28.10.2025 року на суму заборгованості 2194,12 грн інфляційні втрати в сумі 1885,70 грн та 15 % річних в сумі 2176,69 грн. Суд, перевіривши за допомогою системи "ЛІГА" наданий позивачем розрахунок 15% річних та інфляційних втрат, зазначає, що розрахунок є обґрунтованим, арифметично вірним, позивачем здійснено нарахування за термін більше як 6 років, що узгоджується із правовою позицією Великої Палата Верховного Суду викладеною у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, а відтак вимога про стягнення інфляційних втрат та 15% річних за вищезазначений період є правомірною.
Проте, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі №902/417/18 зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі №902/471/18 зауважила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи, які мають юридичне значення, та наведеним критеріям, є обмежити розмір санкцій які присуджені до стягнення.
Однак, виходячи з цієї постанови, зменшення судом заявлених до стягнення відсотків річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду й може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому у питаннях підстав для зменшення судом відсотків річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 року у справі №910/14524/22.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 року у справі №903/602/24 викладена така правова позиція: "суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою ч. 2 ст. 625 ЦК, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору 3% річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми. Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір 3% річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом".
Розглядаючи обставини даної справи, суд не може залишити поза увагою той факт, що оплату за спожиту у лютому 2019 року електроенергію відповідач мав здійснити ще у березні 2019 року.
Проте, ФОП Стратійчуком О.Д. не було вчинено жодних дій на погашення існуючої заборгованості, претензія позивача була проігнорована. Відтак, відповідач, не здійснюючи оплату спожитої ним електроенергії, більше шести років (станом на 2025 рік) використовував грошові кошти, належні позивачу, у своїй господарській діяльності.
Жодних доказів на підтвердження тяжкого фінансового стану відповідача у 2019 році відповідачем суду надано не було.
Поряд із цим, відповідно до сталої судової практики Верховного Суду, штрафні санкції не можуть мати карального характеру, а повинні виконувати лише компенсаційну функцію для захисту інтересів кредитора від невиконання зобов'язань боржником.
Так, у пунктах 105-107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
В даному випадку позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1885,70 грн та 15% річних у розмірі 2176,69 грн, що разом складає 4062,39 грн, та майже вдвічі перевищує суму основного боргу (2194,12 грн.). Нараховані відсотки річних у розмірі 2176,69 грн складають 99,21% від суми основного боргу у розмірі 2194,12 грн.
На думку суду, стягнення заявленої суми відсотків річних за таких умов є нерозумним з огляду на непропорційність наслідкам правопорушення, адже матиме наслідком не компенсацію майнових втрат позивача, а його збагачення за рахунок відповідача, що несправедливо відносно нього.
З огляду на неспівмірність заявленої до стягнення суми відсотків річних, враховуючи факт утримання відповідачем батьків з інвалідністю, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідає обставинам цієї справи, зменшити розмір відсотків річних до 3% річних за період з 19.03.2019 року по 28.10.2025 року та стягнути з відповідача 435,33 грн відсотків річних.
Таким чином, проаналізувавши встановлені у справі обставини та оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у загальному розмірі 4515,15 грн, з яких: основна заборгованість в сумі 2194,12 грн, відсотки річних в сумі 435,33 грн та інфляційні втрати в сумі 1885,70 грн.
VІ. Розподіл судових витрат.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Слід зазначити, що у випадку зменшення розміру штрафних санкцій, витрати позивача пов'язані зі сплатою судового збору відшкодовуються з відповідача у повному обсязі, аналогічне твердження викладено у Постанові Пленуму ВГСУ від 21.03.2013 №7 (п. 4.3).
Відтак, відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача в сумі 2422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Стратійчука Олександра Дмитровича (59206, с. Чорногузи, Вижницький район, Чернівецька область; код НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85; код 19480600) заборгованість в сумі 4515,15 грн (з яких: 2194,12 грн - заборгованість за спожиту електричну енергію у лютому 2019 року на рахунок IBAN НОМЕР_2 в АТ «Ощадбанк»; 435,33 грн - відсотків річних, 1885,70 грн - інфляційні втрати на рахунок IBAN UA458201720355340299019480600 в ГУ ДКСУ у Київській області) та судовий збір в сумі 2422,40 грн (на рахунок IBAN UA458201720355340299019480600 в ГУ ДКСУ у Київській області).
3. В решті позову відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 25.12.2025
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/
Суддя Микола ШВЕЦЬ