18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
16 грудня 2025 року м. Черкаси Справа № 925/674/21(925/422/24)
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників:
від стягувача (скаржника): Іщенко Р.П. - за довіреністю,
від боржника, третіх осіб, органу державної виконавчої служби - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси
скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 19.11.2025 на дії посадової особи органу державної виконавчої служби
у справі за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях
до Приватного акціонерного товариства «Черкасирибгосп»
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1) Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм,
2) Державне підприємство «АйФіш»
про зобов'язання вчинити дії,
в межах справи № 925/674/21
про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Черкасирибгосп»
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (Регіональне відділення) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Черкасирибгосп», у якому просить суд зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Черкасирибгосп» (ПрАТ «Черкасирибгосп») повернути балансоутримувачу - Державному підприємству «АйФіш» (ДП «АйФіш») шляхом підписання акта повернення майна з оренди, державне нерухоме майно - гідротехнічні споруди в межах Жашківського, Городищенського, Черкаського, Канівського, Кам'янського районів Черкаської області в кількості 479 інвентарних об'єктів, передане Приватному акціонерному товариству «Черкасирибгосп» по договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, від 15.02.2019 № 1933.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 25.06.2024 позов задоволено повністю; зобов'язано ПрАТ «Черкасирибгосп» повернути балансоутримувачу ДП «АйФіш» державне нерухоме майно відповідно до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, від 15.02.2019 № 1933 шляхом підписання акту приймання-передачі, а саме майно, визначене в резолютивній частині рішення; присуджено до стягнення з ПрАТ «Черкасирибгосп» на користь Регіонального відділення 3028,00 грн судового збору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2025 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.06.2024 у справі № 925/674/21(925/422/24) закрито. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Черкасирибгосп» на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.06.2024 у справі № 925/674/21(925/422/24) залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 25.06.2024 у справі № 925/674/21(925/422/24) залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 06.08.2025 рішення Господарського суду Черкаської області від 25.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2025 залишено без змін.
Господарським судом Черкаської області на виконання рішення було видано два накази у паперовій формі: від 19.05.2025 про стягнення судового збору, від 22.05.2025 про зобов'язання повернути майно, визначене в резолютивній частині рішення.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20.10.2025 визнано наказ Господарського суду Черкаської області від 22 травня 2025 року про зобов'язання повернути майно таким, що не підлягає виконанню. Видано окремі накази про примусове виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 25 червня 2024 року по справі № 925/674/21(925/422/24) у електронній формі.
При цьому стягувач повернув суду оригінал наказу від 22.05.2025 із записом державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 31.07.2025 про з повернення виконавчого документа згідно з п. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (Закон № 1404-VIII).
19 листопада 2025 року від Регіонального відділення надійшла скарга на дії посадової особи органу державної виконавчої служби, в якій скаржник просить суд:
1) визнати неправомірними дії начальника Канівського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гресь Наталії Володимирівни щодо повернення наказу Господарського суду Черкаської області від 03.11.2025 у справі № 925/674/21(925/422/24) стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII;
2) зобов'язати Канівський відділ державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повторно розглянути заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 03.11.2025 у справі № 925/674/21(925/422/24).
Відповідно до статті 3391 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Статтею 340 Господарського процесуального кодексу України встановлено порядок подання скарги та прийняття її до розгляду.
Скаржник (стягувач) скаргу обґрунтував тим, що 03.11.2025 до електронного кабінету Регіонального відділення, що зареєстрований в підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, надійшов наказ Господарського суду Черкаської області про зобов'язання боржника повернути Державному підприємству «АйФіш» нерухоме майно, а саме: гідротехнічні споруди, що передані в оренду за Договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 15.02.2019 № 1933 та знаходяться в адміністративних межах Бобрицької та Степанецької територіальних громад Черкаського району Черкаської області.
Прийняття державними виконавцями виконавчих документів до виконання здійснюється за територіальним принципом, суть якого полягає у тому, що державний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться на території, на яку поширюються його функції.
Відповідно до наказу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 21.06.2023 № 934/6 територіальна юрисдикція Канівського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України поширюється на Бобрицьку та Степанецьку територіальні громади Черкаського району Черкаської області.
05 листопада 2025 року виконавчий документ разом із заявою про відкриття виконавчого провадження в електронному вигляді скеровано до Канівського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
06 листопада 2025 року Регіональне відділення поінформоване про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.
Підставою для прийняття рішення про повернення виконавчого документа стало пред'явлення наказу Господарського суду Черкаської області не за місцем виконання.
11 листопада 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Регіональним відділенням повторно направлено наказ Господарського до Канівського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України для виконання.
13 листопада 2025 року Регіональним відділенням вдруге отримано повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання з підстав, аналогічних тим, що вказані у попередньому повідомленні про відмову у прийнятті наказу до виконання.
Вказане повідомлення про відмову в прийнятті виконавчого документа до виконання підписане начальником Канівського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гресь Наталією Володимирівною.
Крім того, начальником Канівського відділу у повідомленні також зазначено, що оскільки боржник зареєстрований за адресою: вул. Смілянська, 2, м. Черкаси, наказ Господарського суду Черкаської області має бути пред'явлений на виконання до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Отже, зі змісту повідомлень про відмову у прийнятті виконавчого документа до виконання скаржник вбачає те, що державні виконавці, ймовірно вважають, що оскільки рішення суду має зобов'язальний характер, то виконати його без участі боржника неможливо. У зв'язку з цим виконавчий документ має бути пред'явлено за місцем реєстрації боржника, тобто до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, якому підвідомча територія за адресою: вул. Смілянська, 2, м. Черкаси.
Регіональне відділення вважає дії державних виконавців Канівського відділу ДВС неправомірними, такими, що суперечать Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, порушують право стягувача на справедливий судовий захист, невід'ємною складовою якого є право на виконання судового рішення, та призводить до безпідставного невиконання судового рішення протягом тривалого часу.
У даному випадку рішенням Господарського суду Черкаської області від 25.06.2024 зобов'язано боржника вчинити дії, а саме повернути Державному підприємству «АйФіш» державне майно.
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначений статтею 63 Закону № 1404-VIII. Абзацом 2 частини третьої статті 63 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення зобов'язального характеру, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
Заходи примусового виконання рішень визначені статтею 10 Закону № 1404-VIII. До таких заходів, зокрема, належить вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні. Відповідно до частини третьої статті 24 Закону № 1404-VIII виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово вказував на те, що виконавець має докласти всіх зусиль задля виконання рішення про зобов'язання боржника вчинити певні дії. Так, у постанові від 16.11.2022 у справі № 910/7310/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що та обставина, що саме боржник відповідно до судового рішення зобов'язаний вчинити певні дії, не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення саме боржником, воно не може бути виконано без його участі відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки хоч і зобов'язує саме боржника вчинити ці дії, однак не є нерозривно пов'язаним з особою боржника та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, враховуючи встановлені судами обставини невиконання його у добровільному порядку та вчинення перешкод в його виконанні. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 25.09.2020 у справі № 924/315/17 та від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14.
Водночас Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що судове рішення про зобов'язання передати предмети може бути виконано також у порядку, передбаченому статтями 10 і 60 Закону № 1404-VIII, а також положеннями Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Мін'юсті 02.04.2012 за № 489/20802 (Інструкція).
Частиною першою статті 60 Закону № 1404-VIII передбачено, що під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.
Відповідно до пунктів 22, 23 та 24 розділу VIII Інструкції в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передача стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, здійснюється в установлений виконавцем строк за участю сторін виконавчого провадження. Виконавець у присутності понятих вилучає у боржника предмети, зазначені у виконавчому документі, і передає їх стягувачу або його представнику, про що складає акт передачі. Акт складається у трьох примірниках. Один примірник акта залишається у виконавчому провадженні, інші - вручаються стягувачу та боржникові або їх представникам під підпис. У разі відсутності боржника та якщо рішення може бути виконано без його участі, виконання рішення проводиться за участю стягувача або його представника та двох понятих.
Таким чином, враховуючи, що майно, яке підлягає передачі Державному підприємству «АйФіш», знаходиться на території, що підвідомча Канівському відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, стягувач доводить, що виконавчий документ не може бути пред'явлено до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25 листопада 2025 року розгляд скарги призначено в судовому засіданні на 16 грудня 2025 року, запропоновано органу державної виконавчої служби надати суду письмові пояснення на скаргу.
Стягувача, боржника, орган державної виконавчої служби належним чином повідомлено про прийняття скарги до розгляду, про дату, час і місце розгляду скарги.
Посадова особа/представник органу виконання в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, пояснень по суті поданої скарги не надав.
Відповідно до ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
У судовому засіданні представник скаржника скаргу підтримав та просив задовольнити. Суд дослідив докази, заслухав заявника та перейшов до стадії ухвалення рішення.
У судовому засіданні 16 грудня 2025 року підписано вступну та резолютивну частини ухвали.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення заявника у судовому засіданні, оцінивши фактичні обставини справи, суд зазначає таке.
Конституційний Суд України у рішенні від 15 травня 2019 року № 2-рп (ІІ)/2019) наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист: невиконання державою позитивного обов'язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.
Відповідно до частини 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу, як суд першої інстанції (абз. 1 частини 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і надалі в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин).
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 цього Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини 1 статті 14, частини 1 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» учасниками виконавчого провадження є, зокрема, виконавець, сторони (стягувач і боржник), представники сторін.
Так, права та обов'язки виконавців визначені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, частиною 1 та пунктом 1 частини 2 названої статті встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до статті 3391 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Правовими підставами скарги є порушення державними виконавцями вимог Закону № 1404-VIII, фактичні підстави: відмова у прийнятті до виконання виконавчого документа пред'явленого не за місцем виконання (знаходженням боржника).
За змістом ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Виходячи з наведеної норми права слідує, що прийняття державним чи приватним виконавцем виконавчих документів до виконання здійснюється за територіальним принципом, суть якого полягає у тому, що державний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться на території, на яку поширюються його функції, а приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру приватних виконавців України. При цьому місце виконання виконавчого документа визначається за критеріями, зазначеними у частині другій статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», до яких законодавець відносить: 1) місце проживання, перебування боржника фізичної особи; 2) місцезнаходження боржника юридичної особи; 3) місцезнаходження майна боржника.
Зі змісту частин першої та другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» і статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» вбачається, що виконавець (державний/приватний) приймає до виконання подані йому виконавчі документи та відкриває виконавче провадження з їх виконання у разі, якщо місце проживання, перебування боржника фізичної особи або місцезнаходження боржника юридичної особи чи місцезнаходження майна боржника розташоване: - для державного виконавця у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби; - для приватного виконавця у межах виконавчого округу, в якому приватний виконавець здійснює свою діяльність і на який поширюється його компетенція.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
За змістом норм чинного законодавства, що регулюють питання, пов'язані з виконанням судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, виконавчий документ прийнятий виконавцем до виконання є підставою для початку здійснення виконавцем примусового виконання рішення. Оригінал (дублікат) виконавчого документа подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця разом із заявою про примусове виконання рішення.
Вимоги до форми і змісту заяви про примусове виконання рішення визначені у частинах 2 - 4 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», а також у пункті 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженій Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012.
Зокрема, в пункті 3 розділу ІІІ Інструкції визначені вимоги до форми і змісту заяви про примусове виконання рішення, що подається до виконавця за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника.
Так, в пункті 3 розділу ІІІ Інструкції зокрема зазначено, що у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документ/копія документа, який підтверджує, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться (яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.
Передбачена цією нормою необхідність стягувача додати до заяви докази місцезнаходження майна боржника обумовлена необхідністю обґрунтування та доведення стягувачем виконавцю такого критерію як місцезнаходження майна боржника та лише в ракурсі того, що майно боржника знаходиться на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Зазначена норма передбачає надання стягувачем лише доказів місцезнаходження майна боржника на цій території, а не доказів фактичної наявності майна боржника у місцезнаходженні такого майна (висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 25.06.2021 у справі № 905/2214/14-908/5734/14).
У пред'явлених стягувачем до виконання наказах, які видані Господарським судом Черкаської області, в т.ч. не прийнятому до виконання, зазначено розташування майна, що зобов'язаний повернути боржник на підставі судового рішення.
Стягувач у заяві про примусове виконання рішення суду (копії містяться в матеріалах справи) просив орган виконання прийняти до примусового виконання наказ Господарського суду Черкаської області від 03.11.2025 у справі № 925/674/21(925/422/24) та відкрити виконавче провадження та вказав, що гідротехнічні споруди розташовані в адміністративних межах Бобрицької та Степанецької територіальних громад Черкаського району Черкаської області.
У п. 4 розділу ІІІ Інструкції вказано, що виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
За змістом п. 10 ч. 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
За наведених обставин вимоги заявника про визнання неправомірними дії начальника органу державної виконавчої служби щодо повернення виконавчого документа на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Усі інші доводи та міркування заявника, окрім зазначених у мотивувальній частині ухвали, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Керуючись ст. 234, 255, 339 - 343, Господарського процесуального кодексу України, суд
Скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 19.11.2025 на дії посадової особи органу державної виконавчої служби задовольнити.
Визнати неправомірними дії начальника Канівського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гресь Наталії Володимирівни щодо повернення наказу Господарського суду Черкаської області від 03.11.2025 у справі № 925/674/21(925/422/24) стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Зобов'язати Канівський відділ державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повторно розглянути заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 03.11.2025 у справі № 925/674/21(925/422/24).
Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст. 255-257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 25 грудня 2025 року.
Суддя О.В. Чевгуз