8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" грудня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/489/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Хотенця П.В.
при секретарі судового засідання Гаврильєві О.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Керівника Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області, м. Харків
до 1. Харківської міської ради, м. Харків , 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, м. Харків , 3. Товариства азербайджанських жінок м. Харкова "АЙНУР ХАТУН", м. Харків
про визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов'язання повернути нежитлові приміщення
за участю представників сторін:
прокурора - Ногіна О.М., посвідчення № 072833 від 01.03.2025
відповідачів - 1. Замніус М.М., самопредставництво, 2. Замніус М.М., самопредставництво, 3. не з'явився
Керівник Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області, м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів 1. Харківської міської ради, м. Харків, 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, м. Харків, 3. Товариства азербайджанських жінок м. Харкова "АЙНУР ХАТУН", м. Харків, в якому просить суд визнати незаконним та скасувати пункт 3 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06 липня 2016 року № 283/16; визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 19 квітня 2017 року № 5472-В-С, укладений між територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діяло Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради. та Товариством азербайджанських жінок м. Харкова "АЙНУР ХАТУН", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Тихоновою І.В. (реєстровий № 160); скасувати державну реєстрацію права власності Товариства азербайджанських жінок м. Харкова "АЙНУР ХАТУН" на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 361875663101, зареєстрованого на підставі договору купівлі-продажу від 19 квітня 2017 року (номер запису про право власності: 20711597), припинивши вказане право та зобов'язано Товариство азербайджанських жінок м. Харкова "АЙНУР ХАТУН" (РНОКПП: 23145988) повернути (шляхом складання та підписання акта прийому-передачі) Харківській міській об'єднаній територіальній громаді в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 04059243) нежитлові приміщення другого поверху № 4-7, 4-8 площею 24,8 кв.м, в житловій будівлі літ. "А-2" розташовані за адресою: м. Харків, вул. Конєва, 3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 361875663101).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 лютого 2022 року позовну заяву Керівника Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області, м. Харків до 1. Харківської міської ради, м. Харків, 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків, 3. Товариства азербайджанських жінок м. Харкова "АЙНУР ХАТУН", м. Харків про визнання незаконним та скасування пункту додатку до рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації та зобов'язання повернути нежитлові приміщення залишено без руху; надано позивачу (прокурору) строк 10 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі (в сумі 9924,00 грн).
17 лютого 2022 року Керівником Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області усунено недоліки шляхом надання до суду доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі (в сумі 9924,00 грн).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 лютого 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено підготовче засіданні на 16 березня 2022 року на 11:30 годин.
Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX затверджено Указ Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, дію воєнного стану на даний час продовжено.
Підготовче засідання у справі, призначене на 16 березня 2022 року, не відбулося у зв'язку із введенням Указом Президента України від 24 лютого 2022 року за № 64/2022 воєнного стану в Україні.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 серпня 2022 року призначено підготовче засідання по справі № 922/489/22 на 15 вересня 2022 року на 11 годин.
31 серпня 2022 року через канцелярію суду, Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради подано відзив (вхідний № 8943) на позовну заяву, який суд приймає та долучає до матеріалів справи.
31 серпня 2022 року через канцелярію суду, Харківською міською радою подано відзив (вхідний № 8940) на позовну заяву, який суд приймає та долучає до матеріалів справи.
31 серпня 2022 року через канцелярію суду, Харківською міською радою подано заяву (вхідний № 8939) про застосування строку позовної давності, яку суд приймає та долучає до матеріалів справи.
31 серпня 2022 року через канцелярію суду, Харківською міською радою подано заяву (вхідний № 8941) про залишення позову без розгляду.
09 вересня 2022 року через канцелярію суду, Новобаварською окружною прокуратурою м. Харкова подано відповідь (вхідний № 9586) на відзив, яку суд приймає та долучає до матеріалів справи.
09 вересня 2022 року через канцелярію суду, Новобаварською окружною прокуратурою м. Харкова подано відповідь (вхідний № 9588) на відзив, яку суд приймає та долучає до матеріалів справи.
09 вересня 2022 року через канцелярію суду, Новобаварською окружною прокуратурою м. Харкова подано заперечення (вхідний № 9587) на заяву Харківської міської ради про застосування строків позовної давності, які суд приймає та долучає до матеріалів справи.
15 вересня 2022 року Харківською міською радою подано заперечення на відповідь, які суд приймає та долучає до матеріалів справи.
15 вересня 2022 року Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради подано заперечення на відповідь, які суд приймає та долучає до матеріалів справи.
15 вересня 2022 року Харківською міською радою та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради подано заяву про зупинення провадження у справі № 922/489/22 до розгляду судової справи № 483/448/20 Великою Палатою Верховного Суду. Перший та другий відповідачі просять зупинити провадження у справі № 922/489/22 з метою дотримання єдності судової практики, враховуючи практику Верховного Суду та розгляд Великою Палатою Верховного Суду справи № 483/448/20 з питання права прокурора звертатися до суду із самостійним позовом, що за характером спору та сферою правового регулювання є подібними.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 вересня 2023 року заяву Харківською міською радою та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради подано про зупинення провадження у справі № 922/489/22 до розгляду судової справи № 483/448/20 Великою Палатою Верховного Суду задоволено та провадження по справі зупинено до розгляду судової справи № 483/448/20 Великою Палатою Верховного Суду.
06 грудня 2023 року через канцелярію суду, Керівником Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області подано клопотання (вхідний № 33618) про поновлення провадження у справі, на підставі того, що Велика Палата Верховного Суду постановою від 28 вересня 2022 року по справі № 483/448/20 прийняла остаточне рішення, яке набрало законної сили.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 грудня 2023 року провадження у справі № 922/489/22 поновлено та призначено у справі підготовче засідання на 11 січня 2024 року о 12:20.
Протокольною ухвалою суду від 11 січня 2024 року, на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 15 січня 2024 року о 11:40 годин.
12 січня 2024 року через систему "Електронний суд", Харківською міською радою подано клопотання (вхідний № 952) про зупинення провадження у справі № 922/489/22 до закінчення розгляду Великою палатою Верховного суду справи № 925/1133/18 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 січня 2024 року клопотання (вхідний № 952 від 12 січня 2024 року) Харківської міської рад про зупинення провадження у справі № 922/489/22 до закінчення розгляду Великою палатою Верховного суду справи № 925/1133/18 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду задоволено; провадження по справі зупинено до закінчення розгляду Великою палатою Верховного суду справи № 925/1133/18 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
24 вересня 2025 року через систему "Електронний суд" Керівником Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області подано заяву (вхідний № 22132) про поновлення провадження у справі, оскільки на даний час Великою Палатою Верховного Суду справу № 925/1133/18 розглянуто та прийнято постанову від 11 червня 2024 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 вересня 2025 року заяву (вхідний № 22132 від 24 вересня 2025 року) Керівника Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області про поновлення провадження по справі № 922/489/22 задоволено; провадження у справі № 922/489/22 поновлено; призначено підготовче засідання на 02 жовтня 2025 року о 16 годин.
26 вересня 2025 року через систему "Електронний суд", Новобаварською окружною прокуратурою м. Харкова Харківської області подано заяву (вхідний № 22427) про зміну предмету позову, в якій прокурор просить визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 19 квітня 2017 року № 5472-В-С, укладений між територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діяло Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради. та Товариством азербайджанських жінок м. Харкова "АЙНУР ХАТУН", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Тихоновою І.В. (реєстровий № 160); зобов'язати Товариство азербайджанських жінок м. Харкова "АЙНУР ХАТУН" (РНОКПП: 23145988) повернути (шляхом складання та підписання акта прийому-передачі) Харківській міській об'єднаній територіальній громаді в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 04059243) нежитлові приміщення другого поверху № 4-7, 4-8 площею 24,8 кв.м, в житловій будівлі літ. "А-2" розташовані за адресою: м. Харків, вул. Конєва, 3 (на теперішній час - бульвар Гончарівський, 3) (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 361875663101). Також у наданій заяві просить повернути судовий збір в розмірі переплаченої суми.
02 жовтня 2025 року через систему "Електронний суд", Харківською міською радою подано заяву (вхідний № 22862) про застосування строку позовної давності, яку суд приймає та долучає до матеріалів справи.
02 жовтня 2025 року через систему "Електронний суд", Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради подано заяву (вхідний № 22863) про застосування строку позовної давності, яку суд приймає та долучає до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 жовтня 2025 року прийнято до розгляду заяву (вхідний № 22427 від 26 вересня 2025 року) Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області про зміну підстав позову; продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 03 листопада 2025 року; підготовче засідання відкладено на 23 жовтня 2025 року о 15:40 годин.
09 жовтня 2025 року через систему "Електронний суд", Новобаварською окружною прокуратурою м. Харкова Харківської області подано заперечення (вхідний № 23519) на заяви Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради про застосування строків позовної давності, які суд приймає та долучає до матеріалів справи.
22 жовтня 2025 року через систему "Електронний суд", Харківською обласною прокуратурою подано заперечення (вхідний № 24568) на заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради про застосування строків позовної давності, які суд приймає та долучає до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою суду від 23 жовтня 2025 року, на підставі пункту 3 частини 2 статті 185, статті 232 Господарського процесуального кодексу України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20 листопада 2025 року о 15 годин.
Протокольною ухвалою суду від 20 листопада 2025 року на підставі частини 2 статті 216, статті 232 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву у судовому засіданні до 11 грудня 2025 року о 14:50 годин.
Протокольною ухвалою суду від 11 грудня 2025 року на підставі частини 2 статті 216, статті 232 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву у судовому засіданні до 18 грудня 2025 року о 13:10 годин.
Протокольною ухвалою суду від 18 грудня 2025 року на підставі частини 2 статті 216, статті 232 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву у судовому засіданні до 22 грудня 2025 року о 15:40 годин.
Прокурор у судовому засіданні та у відповідях на відзиви підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.
Представник першого відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову. У наданій заяві просить застосувати строки позовної давності.
Представник другого відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову. У наданій заяві просить застосувати строки позовної давності.
Представник третього відповідача у судове засідання не з'явився, на адресу суду повернулись ухвали з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".
Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за місцезнаходженням.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що третій відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участю. При цьому, неотримання адресатом кореспонденції від судового органу є суб'єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала відповідачу подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.
В той же час, третій відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалою Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.
Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07 липня 1989 року).
Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника третього відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, вислухавши пояснення прокурора, повноважних представників першого та другого відповідачів, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
07 лютого 2013 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством азербайджанських жінок м. Харкова "АЙНУР ХАТУН" було укладено договір оренди № 5050, відповідно до умов пункту 1.1. якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення другого поверху № 4-7, 4-8 площею 24,8 кв.м, в житловій будівлі (технічний паспорт КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" № 32795 від 12 квітня 2011 року), далі "майно", яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Конєва, 3, літ. "А-2" та знаходиться на балансі КП "Жилкомсервіс". Право на оренду цих приміщень отримано орендарем на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 06 лютого 2013 року № 44 "Про передачу в оренду нежитлових приміщень"
Згідно пункту 1.2 договору оренди майно передається в оренду з метою використання: для розміщення громадської організації.
Відповідно до пункту 3.1. договору оренди, вартість об'єкту оренди складала 33480 грн.
Згідно пункту 5.2 договору оренди, орендар має здійснювати капітальний ремонт, реконструкцію, улаштування окремих входів у встановленому порядку, при наявності письмової згоди орендодавця, за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт, при наявності дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством.
Відповідно до пункту 5.3. договору оренди, орендар має право за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід'ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід'ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об'єкта у власність.
Згідно пункту 5.6. договору оренди орендар, який належно виконує свої обов'язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.
Відповідно до пункту 10.1. договору оренди строк дії договору з 07 лютого 2013 року по 07 січня 2016 року.
Додатковою угодою № 1 від 28 січня 2016 року до договору оренди № 5050 від 07 лютого 2013 року даний договір викладено в новій редакції, відповідно до якої строк дії договору з 07 січня 2016 року по 07 грудня 2018 року.
У відповідності до акту приймання - передачі від 07 лютого 2013 року Товариство азербайджанських жінок м. Харкова "АЙНУР ХАТУН" прийняло в орендне користування нежитлові приміщення загальною площею 24,8 кв.м. м. Харків, вул. Конєва, 3, літ. "А-2".
Товариство азербайджанських жінок м. Харкова "АЙНУР ХАТУН" звернулося до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради з заявою про розгляд питання щодо приватизації вказаних приміщень шляхом викупу.
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області № 283/16 від 06 липня 2016 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" було включено спірні нежитлові приміщення до переліку об'єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу.
Згідно до звіту про оцінку нежитлових приміщень 2-го поверху № 4-7, 4-8 площею 24,8 кв.м. в житловій будівлі літ. "А-2", розташованих за адресою: м. Харків, вул. Конєва, 3, складеного суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем Бєлих Б.М. та затвердженого 05 вересня 2016 року начальником Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, ринкова вартість згаданих приміщень станом на 31 липня 2016 року склала 79530 грн (без ПДВ).
19 квітня 2017 року між Товариством азербайджанських жінок м. Харкова "АЙНУР ХАТУН" (покупцем) та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (продавцем) було укладено договір купівлі - продажу № 5472-В-С, відповідно до умов якого Товариство азербайджанських жінок м. Харкова "АЙНУР ХАТУН" приватизувало вказані нежитлові приміщення за 79530 грн без ПДВ (95436 грн з ПДВ).
Між Товариством азербайджанських жінок м. Харкова "АЙНУР ХАТУН" та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради складено Акт прийому-передачі № 5472-В-С, згідно якого продавець (Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради) передав, а покупець (Товариство азербайджанських жінок м. Харкова "АЙНУР ХАТУН") прийняло продані 19 квітня 2017 року шляхом викупу нежитлові приміщення 2-го поверху № 4-7, 4-8 площею 24,8 кв.м. в житловому будинку літ. "А-2", розташованого за адресою: м. Харків, вул. Конєва, 3. У вказаному акті зазначено, що станом на 19 травня 2017 року загальна сума за об'єкт приватизації у розмірі 95436,00 грн (у тому числі ПДВ) сплачена у повному обсязі.
На підставі викладеного, рішенням приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Тихоновою І.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 35481627 від 01 червня 2017 року зареєстровано право власності за Товариством азербайджанських жінок м. Харкова "АЙНУР ХАТУН" нежитлові приміщення 2-го поверху № 4-7, 4-8 площею 24,8 кв.м. в житловому будинку літ. "А-2", розташованого за адресою:м. Харків, вул. Конєва, 3 (номер запису про право власності 20711597).
Звертаючись із даним позовом до суду, прокурор зазначає, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем. Прокурор наполягає на тому, що рішення міської ради від 06 липня 2016 № 283/16 є незаконним, у зв'язку з тим, що прийнято з порушенням вимог статті 345 Цивільного кодексу України, статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтей 1, 2, 4, 29, Закону України "Про приватизацію державного майна", статтей 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)2. При цьому, прокурором наголошено про те, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна, має укласти відповідний договір купівлі-продажу, як правило, за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об'єктів, які вже перебувають у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна. Зокрема у звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заявці орендаря з проханням надати дозвіл на приватизацію будь-які відомості про такі поліпшення відсутні. А отже, орендарем до органу приватизації не подавались документи, що містять невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації. Прокурор вважає, що обраний спосіб приватизації не тільки є незаконним, а й суперечить інтересам держави та територіальної громади.
Вважаючи, що під час прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради, в процесі здійснення процедури відчуження об'єктів нерухомості та укладання спірних договорів купівлі-продажу відповідачами були порушені вимоги Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012 - 2016 роки, що безпосередньо порушує права та інтереси територіальної громади м. Харкова, прокурор звернувся з відповідною позовною заявою до господарського суду Харківської області, в якій просить: визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 19 квітня 2017 року № 5472-В-С, укладений між територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діяло Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради. та Товариством азербайджанських жінок м. Харкова "АЙНУР ХАТУН", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Тихоновою І.В. (реєстровий № 160) та зобов'язати Товариство азербайджанських жінок м. Харкова "АЙНУР ХАТУН" (РНОКПП: 23145988) повернути (шляхом складання та підписання акта прийому-передачі) Харківській міській об'єднаній територіальній громаді в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 04059243) нежитлові приміщення другого поверху № 4-7, 4-8 площею 24,8 кв.м, в житловій будівлі літ. "А-2" розташовані за адресою: м. Харків, вул. Конєва, (на теперішній час - бульвар Гончарівський), 3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 361875663101).
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Отже, обов'язковою передумовою реалізації права на судовий захист в порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом. Відтак, вирішуючи спір, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, і лише встановивши наявність такого - суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або про відмову у захисті. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу. Згідно з частиною 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у господарські правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює господарські права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, у пункті 26 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).
У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (частина 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України). У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою (частина 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України). У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 та 2 частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру»). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті цього Закону). Крім того, прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 червня 2024 року у справі № 925/1133/18 зазначила, що у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.
Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб'єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.
У пункті 140 наведеної постанови від 11 червня 2024 року у справі № 925/1133/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала на те, що прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
В межах цієї справи, прокурор звернувся з позовом, в якому просив визнати недійсним договір та витребувати (повернути) спірне нерухоме майно у комунальну власність, наголошуючи на порушенні інтересів держави з огляду на те, що Харківська міська рада як орган, уповноважений діяти виключно в інтересах територіальної громади міста, та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської радою внаслідок допущених порушень відчужили спірне нерухоме майно на порушення вимог законодавства, діяли всупереч інтересам територіальної громади міста та, відповідно, і держави.
Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами прокурора про необхідність у даній справі здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.
Означене підтверджується висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 липня 2025 року у справі № 922/4043/19.
Судом встановлено, що 07 лютого 2013 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством азербайджанських жінок м. Харкова "АЙНУР ХАТУН" було укладено договір оренди № 5050, відповідно до умов пункту 1.1. якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення другого поверху № 4-7, 4-8 площею 24,8 кв.м, в житловій будівлі (технічний паспорт КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" № 32795 від 12 квітня 2011 року), далі "майно", яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Конєва, 3, літ. "А-2" та знаходиться на балансі КП "Жилкомсервіс".
Згідно пункту 1.2 договору оренди майно передається в оренду з метою використання: для розміщення громадської організації.
Відповідно до пункту 3.1. договору оренди, вартість об'єкту оренди складала 33480 грн.
Згідно пункту 4.8 цього договору орендар зобов'язаний: здійснювати поточний ремонт за письмовою згодою орендодавця. За свій рахунок здійснювати капітальний ремонт за письмовою згодою орендодавця при наявності узгодженої проектно-кошторисної документації та дозволу, отриманого відповідно з рішенням Харківської міської ради чи її комітету.
Пунктом 5.6 цього договору встановлено, що орендар, який належно виконує свої обов'язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.
Товариство азербайджанських жінок м. Харкова "АЙНУР ХАТУН" звернулося до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради з заявою про розгляд питання щодо приватизації вказаних приміщень шляхом викупу.
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області № 283/16 від 06 липня 2016 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" було включено спірні нежитлові приміщення до переліку об'єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу.
Додатковою угодою № 1 від 28 січня 2016 року до договору оренди № 5050 від 07 лютого 2013 року даний договір викладено в новій редакції, відповідно до якої строк дії договору з 07 січня 2016 року по 07 грудня 2018 року.
Відповідно звіту про оцінку нежитлових приміщень 2-го поверху № 4-7, 4-8 площею 24,8 кв.м. в житловій будівлі літ. "А-2", розташованих за адресою: м. Харків, вул. Конєва, 3, складеного суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем Бєлих Б.М. та затвердженого 05 вересня 2016 року начальником Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, ринкова вартість згаданих приміщень станом на 31 липня 2016 року склала 79530 грн (без ПДВ).
19 квітня 2017 року між Товариством азербайджанських жінок м. Харкова "АЙНУР ХАТУН" (покупцем) та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (продавцем) було укладено договір купівлі - продажу № 5472-В-С, відповідно до умов якого Товариство азербайджанських жінок м. Харкова "АЙНУР ХАТУН" приватизувало вказані нежитлові приміщення за 79530 грн без ПДВ (95436 грн з ПДВ).
19 квітня 2017 року між Територіальною громадою міста Харкова, від імені якого діє Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, як виконавчий орган Харківської міської ради (продавцем) та Товариством азербайджанських жінок м. Харкова "АЙНУР ХАТУН" (покупцем), на підставі рішення 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23 грудня 2011 року № 565/11 "Про Програму приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова на 2012-2016 рр." та рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06 липня 2016 № 283/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" укладений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих Товариством азербайджанських жінок м. Харкова "АЙНУР ХАТУН", №5472-В-С, пунктом 1 якого встановлено, що продавець зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти нежитлові приміщення 2-го поверху № 4-7, 4-8 в житловому будинку літ. "А-2", загальною площею 24,8 кв.м, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Конєва, 3, орендовані Товариством азербайджанських жінок м. Харкова "АЙНУР ХАТУН" згідно з договором оренди № 5050 від 07 лютого 2013 року.
Згідно пункту 2 цього договору оціночна вартість нежитлових приміщень, що відчужуються, визначена у відповідності до Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року №1891 ( в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 року № 1033), зафіксована у висновках оцінювача про вартість об'єкта оцінки, затверджених Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради 17 серпня 2016 року, і складає 79530,00 грн. Згідно з Податковим кодексом України сума податку на додану вартість становить 20 відсотків від вартості нежитлових приміщень та складає 15906,00 грн. Разом ціна продажу нежитлових приміщень, вказаних у розділі 1, становить 95436 грн.
Відповідно до пункту 3.2. договору покупець сплачує продавцю вартість нежитлових приміщень в сумі 95436,00 грн протягом 30-ти календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору.
Згідно з актом прийому-передачі №5472-В-С Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради передало, а Товариство азербайджанських жінок м. Харкова "АЙНУР ХАТУН" прийняла продані 19 квітня 2017 року нежитлові приміщення 2-го поверху № 4-7, 4-8 в житловому будинку літ. "А-2", загальною площею 24,8 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Конєва, 3.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування України" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування України" право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування. Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Відповідно до статті 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.
У частині першій статті 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Згідно із частинами п'ятою, шостою статті 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування й оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.
23 грудня 2011 року Харківською міською радою на 12 сесії 6 скликання прийнято рішення №565/11 "Про Програму приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 рр.".
Згідно пункту 1.1 додатку до рішення 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про Програму приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 рр." (Програма приватизації на 2012-2016 рр.) програма розроблена відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.
Відповідно до пункту 1.6 Програми на 2012-2016 рр. об'єктами приватизації групи А, зокрема, є: цілісні майнові комплекси комунальних підприємств, їх структурні підрозділи, які виділені в самостійні підприємства, у тому числі ті, що знаходяться в оренді, а також виділені в результаті реструктуризації комунальних підприємств із середньо-обліковою чисельністю працюючих до 100 осіб включно або понад 100 осіб, вартість основних фондів яких недостатня для формування статутних капіталів відкритих акціонерних товариств; індивідуально визначене рухоме майно, що знаходиться в комунальній власності, нежитлові будівлі, споруди та приміщення - незалежно від їх вартості (в тому числі такі, що не увійшли до статутного капіталу ВАТ); майно підприємств, ліквідованих за рішенням господарського суду і майно підприємств, що ліквідуються за рішенням Харківської міської ради; майно підприємств, що не були продані як цілісні майнові комплекси.
Основними принципами індивідуальної приватизації та відчуження є: досягнення максимального економічного ефекту від продажу об'єкта комунальної власності; вибір способу приватизації чи їх комбінації, що максимально сприятимуть ефективному функціонуванню підприємства у післяприватизаційний період тощо (пункт 2.2 Програми приватизації на 2012-2016 рр).
Згідно пункту 5.1 Програми на 2012-2016 рр. продаж об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою для кожної групи об'єктів.
Відповідно до пунктам 5.2, 5.3 Програми на 2012-2016 рр. умови відчуження об'єктів комунальної власності визначено цією Програмою та чинним законодавством України. Одним із способів, що застосовується при індивідуальній приватизації, є конкурсний продаж як інструмент збалансування досвіду і переваг, наявних у покупців, які можуть посилити конкурентні переваги підприємства, та збільшення розміру ціни об'єкта.
Пунктом 5.4 цієї Програми встановлено, що продаж об'єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та цієї Програми шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом.
У пункті 5.7 Програми на 2012-2016 рр. встановлено, що орендар має переважне право на викуп орендованого майна, якщо ним за згодою орендодавця здійснені за рахунок власних коштів поліпшення, які неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше 25 відсотків залишкової вартості майна (будинку, споруди, приміщення).
Таким чином, порядок та процедура приватизації комунального майна на момент прийняття рішення Харківською міською радою від 06 липня 2016 року №283/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади" визначались Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (який на час звернення прокуратури з позовом втратив чинність на підставі пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна», який набрав чинності 07 березня 2018 року) та Програмою приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 рр., затвердженою рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23 грудня 2011 року №565/11.
Згідно частини 4 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизація державного майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об'єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.
З метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об'єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А - єдині майнові комплекси державних підприємств, їх структурних підрозділів, які можуть бути виділені в самостійні суб'єкти господарювання - юридичні особи (у тому числі ті, що передані в оренду, перебувають у процесі реструктуризації), на яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 100 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за такий період не перевищує 70 мільйонів гривень та/або вартості майна яких недостатньо для формування статутного капіталу господарського товариства, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані; окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано ( частина 1 статті 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна").
Статтею 15 Закону України "Про приватизацію державного майна" визначені способи приватизації, зокрема, шляхом: продажу об'єктів приватизації на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу об'єктів приватизації за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс); продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців; продажу на конкурсній основі єдиного майнового комплексу державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій акціонерного товариства при поданні покупцем документів, передбачених частиною першою статті 12 цього Закону; викуп об'єктів приватизації; продажу акцій на міжнародних фондових ринках, у тому числі у вигляді депозитарних розписок; іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об'єктів окремих галузей, викупу.
Відповідно до частини 2 статті 16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна" викуп об'єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Статтею 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено способи приватизації об'єктів малої приватизації. Приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс). Шляхом продажу за конкурсом може здійснюватися приватизація окремих єдиних майнових комплексів групи А та окремих об'єктів групи Ж.
06 липня 2016 Харківською міською радою прийнято рішення №283/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова", згідно з яким з метою найбільш ефективного використання нежитлового фонду м. Харкова та поповнення бюджету міста Харкова, на підставі Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23 грудня 2011 року №565/11, керуючись статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", вирішено провести відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу згідно з додатком. У пункту 3 додатку до вказаного рішення визначено спірне майно.
З моменту прийняття рішення про приватизацію об'єктів, які перебувають у комунальній власності, органами приватизації здійснюється підготовка до їх приватизації відповідно до статті 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що полягає, зокрема, у встановлені ціни продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об'єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об'єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України; публікації інформації про об'єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації; а також вчиненні інших дій, необхідних для підготовки об'єктів малої приватизації до продажу.
Згідно частин 1,3 статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об'єкта встановлюється Фондом державного майна України. Статтею 13 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продаж об'єктів малої приватизації на аукціоні полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну.
Відповідно до статті 14 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продаж об'єктів малої приватизації за конкурсом полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував найвищу ціну та взяв зобов'язання виконати умови конкурсу.
З наведених норм права вбачається, що основною метою приватизації, у тому числі комунального майна є досягнення максимального економічного ефекту від продажу об'єкта комунальної власності, тобто отримання найвищої ціни за об'єкти, що підлягають приватизації та залучення коштів для здійснення структурної перебудови економіки територіальної громади.
Згідно частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" приватизація об'єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: 1) у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна; 2) продаж нежитлових приміщень, будівель та споруд, які згідно із законодавством можуть бути об'єктами приватизації, незалежно від підпорядкування здійснюється державними органами приватизації відповідно до законодавства з питань приватизації; 3) майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів державного підприємства, визнаного банкрутом за рішенням господарського суду (якщо господарський суд прийняв постанову про його ліквідацію), передається ліквідаційною комісією відповідному державному органу приватизації для подальшої приватизації за актом приймання-передачі в порядку, встановленому Фондом державного майна України. Продаж зазначеного майна здійснюється виключно на аукціонах; 4) державний орган приватизації з власної ініціативи приймає рішення про приватизацію об'єктів групи А, які утворюються на базі державного майна підприємств, що реструктуризуються, нежитлових приміщень, об'єктів, щодо яких скасовано заборону на приватизацію в установленому законом порядку, та інших неприватизованих об'єктів групи А. Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об'єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02 квітня 2012 року № 439 (Порядок № 439).
Відповідно до пункту 8.1 Порядку № 439 викуп об'єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об'єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено чинним законодавством України.
Таким чином, викуп орендарем орендованого ним приміщення у спірних правовідносинах, в силу приписів статті 18-2 з урахуванням статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 рр., затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання №565/11, може бути лише за умови, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за якою воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що орендарем - Товариством азербайджанських жінок м. Харкова "АЙНУР ХАТУН" здійснювались будь-які поліпшення орендованого нею приміщення за договором оренди № 5050 від 07 лютого 2013 року.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що пункт додатку до рішення Харківської міської ради від 06 липня 2016 №283/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" прийнято з порушенням вимог Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України "Про приватизацію державного майна», Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 рр., затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання 23 грудня 2011 року, оскільки спрямований не на досягнення мети, визначеної у цих Законах і Програмі, і тим самим порушує права територіальної громади на отримання максимального економічного ефекту від продажу об'єкта комунальної власності.
Пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.
Згідно частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави недійсності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що продовжує змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду.
Беручи до уваги, що договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих Товариством азербайджанських жінок м. Харкова "АЙНУР ХАТУН", від 19 квітня 2017 року №5472-В-С укладений на підставі, зокрема, рішення Харківської міської ради від 06 липня 2016 року №283/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади", пункт 3 додатку якого є неправомірним та незаконним, а також спірний договір укладений з порушенням вимог статті 18-1 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України “Про місцеве самоврядування» та Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 рр., затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання 23 грудня 2011 року№565/11, то суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 19 квітня 2017 року № 5472-В-С, укладений між територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діяло Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради. та Товариством азербайджанських жінок м. Харкова "АЙНУР ХАТУН", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Тихоновою І.В. (реєстровий № 160).
Аналізуючи наведені вище положення Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22 січня 2021 у справі № 922/623/20 дійшла аналогічних висновків. Крім того, аналогічні правові висновки сформовані усталеною судовою практикою, відображеною, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №922/3272/18, від 17 червня 2020 року у справі № 922/2593/19, від 17 червня 2020 року у справі № 922/1958/19, від 23 червня 2020 року у справі № 922/1970/19, від 07 липня 2020 року у справі №922/2932/19, від 08 липня 2020 року у справі № 922/1969/19, від 23 липня 2020 року у справі №922/2762/19, від 03 листопада 2020 року у справі № 922/3814/19, від 16 березня 2021 року у справі №922/1009/20, від 22 січня 2021 року у справі № 922/623/20, від 18 березня 2021 року у справі №922/4169/19, від 24 березня 2021 року у справі № 922/2244/19, від 24 березня 2021 року у справі №922/3276/19, від 31 березня 2021 року у справі № 922/3272/18, від 01 квітня 2021 року у справі №922/250/20, від 06 квітня 2021 року у справі № 922/1668/20, від 13 квітня 2021 року у справі №922/2934/19, від 13 квітня 2021 року у справі № 922/3852/19, від 20 квітня 2021 року у справі №922/2811/19 зі спорів, що виникли із подібних правовідносин приватизації способом викупу комунального майна територіальної громади м. Харкова за участю Харківської міськради та Управління комунального майна Харківської міської ради.
Крім того, суд зазначає, що при вирішенні питання про визнання недійсним договору купівлі-продажу 19 квітня 2017 року №5472-В-С, укладеного на підставі пункту 3 додатку до рішення Харківської міської ради від 06 липня 2016 року №283/16, має надаватись юридична оцінка необхідності позбавлення покупця права мирного володіння приватизованим майном, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини про неможливість витребування у добросовісного набувача майна, яке вибуло з володіння держави внаслідок порушень, допущених уповноваженими посадовими особами, які здійснюють функцію управління державним майном (спори щодо порушення частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до положень статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) друге речення того ж абзацу охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) другий абзац визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти 166-168).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, а останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, наслідки його застосування мають бути передбачуваними. Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, то Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів. Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), пункт 68, "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07), пункт 45).
Європейський суд з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
Втручання держави у право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Європейський суд з прав людини у рішенні "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року зазначив, що позбавлення власності можливе тільки при виконанні певних вимог. Суд вказує у своєму рішенні, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.
Суд зазначає, що продаж майна на неконкурентних засадах порушує такі основоположні принципи приватизації, як рівність прав участі громадян України у процесі приватизації, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, забезпечення конкурентності продажу, передбачених статтею 2 Закону України "Про приватизацію державного майна".
Аналогічна правова позиція викладена у пункті 48 постанови Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №922/3272/18.
Порушення Харківською міською радою умов та порядку приватизації призвели не тільки до можливих економічних збитків (недотримання територіальною громадою коштів від відкритого продажу майна конкурентним способом), а позбавили інших зацікавлених фізичних та юридичних осіб можливості придбати комунальне майно на відкритому конкурсі, створили для них і орендаря несправедливі умови конкуренції на ринку продажу комунального майна. При цьому орендар, відповідно, отримав непередбачені законом привілеї викупити майно неконкурентним способом.
Харківська міська рада, розпорядившись таким чином майном, діяла всупереч суспільним інтересам, поставивши в нерівні умови орендаря, який не здійснив його невід'ємних поліпшень, і інших потенційних покупців комунального майна, фактично протиправно позбавивши останніх права на участь у приватизації.
Суд зазначає, що першим та другим відповідачами не дотримано процедури розпорядження комунальною власністю вимогам законодавства. Товариство азербайджанських жінок м. Харкова "АЙНУР ХАТУН" мало усі можливості ознайомитися з порядком та умовами викупу орендованого майна, та могло усвідомлювати невідповідність обраної нею процедури чинному законодавству при зверненні з заявою про приватизацію шляхом викупу.
Так, передача права власності на майно, у тому числі в результаті приватизації, передбачає наявність волевиявлення як у продавця, так і у покупця такого майна. Отже, покупець, звертаючись до органів місцевого самоврядування про приватизацію орендованого нежитлового приміщення, та достовірно знаючи, що поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, ним здійснені не були та жодні дії, які б свідчили про намір здійснити такі поліпшення, ним не вчинялись, усвідомлював що його звернення з заявою про приватизацію шляхом викупу є протиправним, оскільки суперечить пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За таких обставин, зважаючи на наявність допущених порушень органами місцевого самоврядування умов та порядку приватизації, а також протиправної поведінки самого покупця, який за відсутності у нього законодавчо встановлених підстав для приватизації майна шляхом викупу у зв'язку з нездійсненням ним поліпшень майна, звернувся до органів місцевого самоврядування з заявою про приватизацію спірного майна шляхом викупу, суд дійшов висновку про те, що позбавлення набувача його майна, шляхом визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна у комунальну власність є пропорційним втручанням з боку держави, а отже є законним в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому суд враховує і те, що покупець не буде нести "індивідуальний і надмірний тягар", оскільки визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна у комунальну власність є єдиним законним та справедливим способом усунення виявленого судом порушення, а правовим наслідком задоволення позову є повернення сторонами усього, що вони одержали на виконання спірного правочину, тобто фактично повернення набувачу коштів, сплачених на виконання правочину.
Враховуючи, що суд прийшов до висновку про задоволення позову в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу, а також, що визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним у комунальну власність є пропорційним втручанням з боку держави, а отже є законним в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, суд прийшов до висновку про задоволення позову в частині зобов'язання Товариства азербайджанських жінок м. Харкова "АЙНУР ХАТУН" повернути (шляхом складання та підписання акта прийому-передачі) Харківській міській об'єднаній територіальній громаді в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 04059243) нежитлові приміщення другого поверху № 4-7, 4-8 площею 24,8 кв.м, в житловій будівлі літ. "А-2" розташовані за адресою: м. Харків, вул. Конєва, 3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 361875663101), а Харківську міську раду Харківської області - прийняти вказані приміщення.
При цьому, належним способом захисту права власності територіальної громади міста у цьому разі є застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину (реституції).
Наведені висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29 травня 2025 року у справі № 922/3727/19.
Щодо заяв першого та другого відповідачів про застосування позовної давності, суд зазначає наступне.
Главою 19 Цивільного кодексу України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Згідно статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 цієї Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20 грудня 2007 року за заявою № 23890/02 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").
З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов'язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.
Відповідно до статті 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановлених статтями 253-255 цього Кодексу.
Встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування судом матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.
Отже, норми, установлені частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу позовної давності, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
Згідно статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Як зазначалося вище, спірні правовідносини виникли у зв'язку з приватизацією комунального майна шляхом його викупу орендарем.
У частині 1 статті 258 Цивільного кодексу визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Закон України "Про приватизацію державного майна" (які були чинними на момент прийняття Харківською міською радою рішення "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06 липня 2016 року № 283/16) втратили чинність на підставі Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" від 18 січня 2018 року № 2269, який набув чинності 07 березня 2018 року.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" передбачені особливості розгляду спорів щодо приватизації державного або комунального майна, відповідно до положень якої, строк позовної давності для звернення з позовом про відмову в затвердженні протоколу аукціону, визнання недійсними результатів приватизації об'єкта малої приватизації або договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації становить три місяці (абзац 2 частини 2).
Пунктом 2 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" встановлено, що приватизація (продаж) об'єктів, щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону.
Таким чином, з моменту набрання чинності Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" (з 07 березня 2018 року) строк позовної давності для звернення з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації становить три місяці.
Закінчення процедури приватизації шляхом укладення договору купівлі-продажу відповідно до абзацу 3 пункту 2 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" можливо лише в тому випадку, коли органом приватизації здійснено всі дії, спрямовані на проведення підготовки об'єкту до приватизації, в тому числі і визначено ціну продажу. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06 червня 2023 року у справі № 922/4169/19, від 02 квітня 2019 року у справі № 910/11054/18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 914/111/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 914/411/19.
Отже, завершення приватизації об'єкта комунального майна відбувається з моменту продажу об'єкта нерухомого майна та реєстрації права власності за покупцем. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 922/243/22.
Як встановлено судом, 19 квітня 2017 року між Товариством азербайджанських жінок м. Харкова "АЙНУР ХАТУН" (покупцем) та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (продавцем) було укладено договір купівлі - продажу № 5472-В-С, відповідно до умов якого Товариство азербайджанських жінок м. Харкова "АЙНУР ХАТУН" приватизувало вказані нежитлові приміщення. Рішенням приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Тихоновою І.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 35481627 від 01 червня 2017 року зареєстровано право власності за Товариством азербайджанських жінок м. Харкова "АЙНУР ХАТУН" нежитлові приміщення другого поверху № 4-7, 4-8 площею 24,8 кв.м, в житловій будівлі літ. "А-2" розташовані за адресою: м. Харків, вул. Конєва, 3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 361875663101).
В свою чергу, Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна" набрав чинності з 07 березня 2018 року, тобто коли процедура приватизації спірних приміщень вже була завершена.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин були чинні та діяли положення Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", які не визначали спеціального строку позовної давності, а тому посилання відповідачів на норми Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" суд вважає помилковими.
Означене вище узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 серпня 2025 року у справі № 922/33/22 та з висновками палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними в постанові від 29 травня 2025 року у справі № 922/3727/19.
З наведеного суд вбачає, що строк позовної давності прокурором не пропущений, у зв'язку з чим заяви першого та другого відповідачів про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню.
Згідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідачів покладається судовий збір у розмірі 4962,00 грн.
Разом з тим, пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
В даному випадку, прокурор реалізуючи можливості, які закладені в основі господарського процесуального законодавства України, виявив бажання на повернення з Державного бюджету України, сплаченого судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Оскільки прокурором сплачено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, беручи до уваги норми статті 123 та пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", суд дійшов висновку про повернення прокурору з Державного бюджету 4962,00 грн судового збору, про що буде постановлена окрема ухвала.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 19 квітня 2017 року № 5472-В-С, укладений між територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діяло Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради. та Товариством азербайджанських жінок м. Харкова "АЙНУР ХАТУН", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Тихоновою І.В. (реєстровий № 160).
Зобов'язати Товариство азербайджанських жінок м. Харкова "АЙНУР ХАТУН" (РНОКПП: 23145988) повернути (шляхом складання та підписання акта прийому-передачі) Харківській міській об'єднаній територіальній громаді в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 04059243) нежитлові приміщення другого поверху № 4-7, 4-8 площею 24,8 кв.м, в житловій будівлі літ. "А-2" розташовані за адресою: м. Харків, вул. Конєва, (на теперішній час - бульвар Гончарівський), 3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 361875663101).
Стягнути з Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції,7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4; код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) 1654,00 грн судового збору.
Стягнути з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4; код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) 1654,00 грн судового збору.
Стягнути з Товариства азербайджанських жінок м. Харкова "АЙНУР ХАТУН" (61052, м. Харків, вул. Конторська, 46, кв. 17, код ЄДРПОУ 23145988) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4; код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) 1654,00 грн судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повернути Харківській обласній прокуратурі з Державного бюджету 4962,00 грн судового збору, про що постановити окрему ухвалу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "25" грудня 2025 р.
СуддяП.В. Хотенець