8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" грудня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3814/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Кухар Н.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" (вул. Січових Стрільців, буд. 37/41, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ: 39508708)
до Фізичної особи-підприємця Пантелея Віталія Вікторовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )
про стягнення 53 408,35 грн
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" 27.10.2025 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Пантелей Віталія Вікторовича про стягнення з відповідача на підставі Договору про відступлення прав вимоги №114/2-57-F від 20.12.2022, на свою користь заборгованості за Кредитним договором №011/0592/00745847 від 06.12.2019, укладеним між відповідачем та Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", розмір якої станом на 25.01.2023 становить 53 408,35 грн (з яких: 45 827,58 грн - сума заборгованості за кредитом; 7 580,77 грн - сума заборгованості за відсотками). Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов Кредитного договору та приписів чинного законодавства, після відступлення позивачу права грошової вимоги не здійснив жодного платежу на погашення заборгованості за Кредитним договором.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.10.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі № 922/3814/25; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 13.11.2025, відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" не повідомило його про заміну кредитора та укладення між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" Договору про відступлення прав вимоги. При цьому, в додатках до позовної заяви відсутня належним чином завірена копія цього Договору. Крім того, відповідач вказує, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не відповідає вимогам закону та не є таким, що підтверджує наявність заборгованості по кредитному договору, а підтверджує тільки рух грошових коштів по банківським рахунках. Надані позивачем банківські виписки не відповідають первинним бухгалтерським документам, оскільки не містять всіх обов'язкових реквізитів, передбачених для первинних документів у паперовій/електронній формі, Постановою Правління Національного банку України від 26.09.2022 за №209 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України". Отже, на думку відповідача, позивач не надав жодних допустимих доказів для підтвердження своїх позовних вимог.
09.12.2025 до суду надійшли додаткові пояснення позивача, в яких позивач не погодився з твердженнями відповідача про непідтвердженість відступлення права вимоги та зазначив, що надані позивачем докази повністю, однозначно та беззаперечно підтверджують факт відступлення права вимоги на підставі Договору про відступлення № 114/2-57-F від 20.12.2022 та відповідного Реєстру боржників, який є його невід'ємною складовою частиною. Посилаючись на нормативні документи та судову практику, позивач також вказав, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
23.12.2025 позивач подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи № 922/3814/25 документу, який був відсутній при первинному надходженні позовної заяви, а саме копії Договору відступлення права вимоги № 114/2-57-F від 20.12.2022. У своєму клопотанні позивач просить визнати подання зазначеного документа таким, що здійснене без порушення процесуальних строків, з урахуванням дати фактичного отримання Позивачем Акта від 27.10.2025.
Розглянувши клопотання позивача про долучення до матеріалів справи вищевказаного доказу, суд дійшов висновку про його обґрунтованість та визнав за можливе задовольнити з огляду на те, що Акт від 27.10.2025 про відсутність документу, вказаного у п. 9 додатку до позовної заяви, а саме копії Договору про відступлення № 114/2-57-F від 20.12.2022, було долучено до матеріалів електронної справи № 922/3814/25 у підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС лише 18.12.2025, у зв'язку з чим до вказаної дати позивач не мав можливості дізнатися про неотримання судом даного документу разом з позовною заявою, про який було зазначено в описі поштового відправлення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
06.12.2019 року між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" (банк, кредитор) та Фізичною особою - підприємцем Пантелеєм Віталієм Вікторовичем (позичальник, відповідач у справі) було укладено Кредитний договір №011/0592/00745847 (далі - Кредитний договір).
Відповідно до пункту 1.1 Кредитного договору, кредитор зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти (надалі - кредит) в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 130000,00грн. (надалі - ліміт), а позичальник зобов'язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти та комісії, а також виконати інші зобов'язання, визначені договором.
Згідно з пунктом 1.2 Кредитного договору, кінцевий термін надання кредиту - 06.02.2020 - становить останній день, коли позичальник може звернутися до кредитора з метою отримання кредиту.
За умовами пункту 1.3 Кредитного договору, кінцевий термін погашення кредиту - 06.12.2022 або інша дата, визначена відповідно до пункту 5.4 або статті 8 Договору (останній день строку користування кредитом, до закінчення якого позичальник зобов'язаний здійснити погашення заборгованості за Договором в повному обсязі).
Кредит надається позичальнику на розвиток бізнесу, а саме фінансування витрат, пов'язаних з веденням господарської діяльності позичальника, за винятком надання або повернення фінансової допомоги. До відносин сторін не застосовується Закон України "Про споживче кредитування" (пункт 1.4 Кредитного договору).
Пунктом 2.1 Кредитного договору визначено, що протягом строку фактичного користування кредитом до кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного пунктом 1.3. Договору, включно позичальник зобов'язаний щомісяця сплачувати кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 23 % річних. Розмір процентної ставки може змінюватися в порядку та випадках, передбачених цим Договором.
Відповідно до п. 2.2 Кредитного договору, у випадку неповернення кредиту в кінцевий термін погашення кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору проценти, що розраховуються на основі процентної ставки в розмірі 23 % річних та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом (в т.ч. простроченої) з дня, наступного за кінцевим терміном погашення кредиту до дня фактичного погашення кредиту.
Згідно з пунктами 2.3-2.4 Кредитного договору, нарахування процентів здійснюється виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються щоденно на залишок фактичної заборгованості за кредитом/ простроченої заборгованості за Договором протягом всього строку користування кредитом/наявності простроченої заборгованості. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту (траншу) та не враховується день погашення кредиту/простроченої заборгованості в повному обсязі.
Розмір процентної ставки, за якою позичальник сплачує кредитору проценти за фактичне користування Кредитом до настання кінцевого терміну погашення кредиту, визначена пунктом 2.1 Договору збільшується на 200 базисних пунктів при кожному невиконанні або неналежному виконану позичальником будь-якої з умов, передбачених пунктом 3.5 та/або пунктом 6.1, та/або пунктом 6.4, та/або пунктом 7.1.1, та/або відмови від виконання вимоги кредитора, передбаченої пунктом 8.1.4. Договору. Процентна ставка збільшується на 200 базисних пунктів за невиконання/ неналежно виконання кожної із зазначених в цьому пункті Договору умов.
Відповідно до пункту 5.2 Кредитного договору, позичальник здійснює повернення кредиту та сплату процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірах згідно з Графіком. Ануїтетний платіж включає в себе повернення частини основної суми кредиту та сплату процентів за його використання. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою:
сума щомісячного ануїтетного платежу = сума кредиту за Договором * ((1+процентна ставка зо місяць) строк кредитування (місяців) * процентна ставка за місяць) / ((1+процента ставка за місяць) строк кредитування (місяців) -1);
сума щомісячного платежу за % = (залишок заборгованості за Кредитом * річна процентна ставка / кількість днів поточного року) * кількість днів в місяці, який передує даті сплати ануїтетного платежу;
сума щомісячного платежу за основним боргом = сума щомісячного повернення Кредиту - сума щомісячного платежу за %.
Позичальник зобов'язується здійснювати погашення кредиту та процентів ануїтетними платежами у валюті кредиту кожного місяця, 06 числа (надалі - дата платежу), та при погашенні заборгованості за кредитом в повному обсязі. При простроченні погашення ануїтетного платежу проценти, нараховані на суму простроченої заборгованості за кредитом за період прострочення, в тому числі, визначені п.2.2 Договору, підлягають сплаті додатково до сум, передбачених Графіком. При цьому у разі нездійснення погашення кредиту в кінцевий термін погашення кредиту проценти, передбачені п. 2.2 Договору, нараховуються та сплачуються позичальником за період з дати кінцевого терміну погашення кредиту (включно) по календарний день, що передує дню фактичного погашення заборгованості за Договором в повному обсязі (пункт 5.3 Кредитного договору).
Сторони погодили в пункті 5.6 Кредитного договору, що підписанням Договору позичальник надає право кредитору здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунків Позичальника (в т.ч. його структурних підрозділів), зокрема, з поточного рахунку, з рахунків, що будуть відкриті позичальнику (в т.ч. його відокремленим структурним підрозділам) у кредитора протягом строку дії Договору та реквізити яких кредитор визначить самостійно, в розмірі сум, належних до сплати позичальником за Договором та/або Договорами забезпечення, в т ч. з метою погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів, комісій, пені, штрафу, відшкодування витрат та інших платежів, передбачених Договором/ Договорами забезпечення. Таке договірне списання може здійснюватися кредитором протягом строку дії Договору будь-яку кількість разів, починаючи з дати настання строку виконання відповідного грошового зобов'язання (включно) до повного погашення заборгованості,
Як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором виконував неналежним чином, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед банком.
Факт надання банком позичальнику кредитних грошових коштів у загальній сумі 53408,35 грн відповідно умов Кредитного договору № 011/0592/00745847 від 06.12.2019 позивач підтверджує копією виписки по рахунку, що свідчить про початок користування кредитом.
З наявного у справі розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 011/0592/00745847 від 06.12.2019 вбачається, що сума заборгованості відповідача станом на 25.01.2023 становить 53408,35 грн, з яких: 45827,58 грн заборгованості за кредитом, 7580,77 грн заборгованості за відсотками.
20.12.2022 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" (новий кредитор, позивач у справі) укладено Договір № 114/2-57-F про відступлення прав вимоги, відповідно до якого банк передає (відступає) за плату, а ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до п. 2.4. Договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор замінює первісного кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості і відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває прав грошових та інших зобов'язань за кредитними договорами. Сторони погодили, що кожен наступний реєстр боржників доповнює, а не замінює попередній.
Відповідно до реєстру боржників до Договору відступлення права вимоги №114/2-57-F від 20.12.2022, ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" набуло право грошової вимоги за рядом кредитних договорів, у т.ч і за Кредитним договором №011/0592/0074584 від 06.12.2019, укладеним між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ФОП Пантелеєм В.В., сума заборгованості за яким становить: 53408,35 грн, з яких: 45827,58 грн - заборгованість за кредитом, 7580,77 грн - заборгованість за відсотками.
10.01.2024 позивачем на адресу відповідача було направлено досудову вимогу про виконання грошового зобов'язання за кредитним договором.
Вказану досудову вимогу відповідач залишив без реагування, заборгованість на користь позивача не оплатив.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 53408,35 грн, з яких:45827,58 грн заборгованості за кредитом, 7580,77 грн заборгованості за відсотками.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що він став новим кредитором по Кредитному договору № 011/0592/00745847 від 06.12.2019, укладеному між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та ФОП Пантелей Віталієм Вікторовичем, та не повідомлено відповідача про заміну кредитора.
Суд не погоджується з такими доводами відповідача з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно з Правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15 "...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору.... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі".
При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України .
Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки первісного кредитора, ні на рахунки попереднього кредитора.
Як свідчать матеріали справи, позивач (Новий кредитор) додатково направляв відповідачу Досудову вимогу про виконання грошових зобов'язань за кредитним договором..
Водночас, позивачем надано достатньо доказів для підтвердження правонаступництва. Зокрема, позивачем до позову додано:
1) копію Договору відступлення права вимоги №114/2-57-F від 20.12.2022;
2) копію письмового повідомлення про загальну вартість сформованого Портфеля заборгованості;
3) копію платіжної інструкції про сплату загальної вартості сформованого Портфеля заборгованості;
4) копію Реєстру боржників до Договору відступлення права Вимоги № 114/2-57-F від 20.12.2022;
5) копію Досудової вимоги;
6) копії доказів, що підтверджують направлення Досудової вимоги відповідачу (список згрупованих поштових відправлень, опис вкладення, фіскальний чек).
Отже, надані позивачем докази повністю, однозначно та беззаперечно підтверджують факт відступлення права вимоги на підставі Договору про відступлення права вимоги № 114/2-57-F від 20.12.2022 та відповідного Реєстру боржників, який є його невід'ємною складовою частиною.
Вказані документи, у своїй сукупності, свідчать про перехід права вимоги від первісного кредитора. А отже такий перехід права вимоги є доведеним, законним та таким, що не викликає жодних правових сумнівів.
Щодо тверджень відповідача про невідповідність оформлення наданих позивачем виписок по рахунку Постанові НБУ № 209, суд зазначає наступне.
25.05.2021 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц наголосив, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Розглядаючи справу, Верховний Суд зазначив, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, надані банком виписки за рахунками позичальника, яким суди дали оцінку у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача.
Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, постанові КЦС ВС від 31.05.2022 № 194/329/15-ц (провадження № 61-3753св22).
У відзиві на позовну заяву відповідач ставить під сумнів належність та допустимість виписки як доказу. Проте, суд вважає такі доводи безпідставними, оскільки надана позивачем банківська виписка оформлена у встановленому порядку. Надана виписка підписана електронним підписом банківського працівника. Згідно із Законом "Про електронні довірчі послуги", документ з КЕП має таку ж юридичну силу, як паперовий документ із власноручним підписом. Виписка відображає всі операції за кредитним рахунком відповідача, включаючи надання кредиту, нарахування відсотків та часткові погашення. Це безпосередньо стосується предмета доказування у справі.
Тотожність відомостей, що містяться у виписці по рахунку, з даними розрахунку заборгованості, засвідченого підписом уповноваженої особи, повністю виключає будь-які сумніви у достовірності та належності поданих доказів. Іншими словами, обидва документи відображають одні й ті ж самі показники та були сформовані на підставі єдиної інформаційної бази банку. Саме ця обставина доводить, що надані матеріали є взаємопов'язаними, взаємоперевіряючими один одного та такими, що підтверджують реальність господарської операції.
В свою чергу, виписка виконує процесуальну функцію - підтверджує надання та користування коштами.
Також слід зазначити, що виписка формується в електронній системі банку, це офіційний електронний документ, який фіксує кожну операцію по рахунку, достовірність якого забезпечується самим механізмом банківського обліку. Надана позивачем Виписка також містить електронний підпис із цифровою комбінацією та часовими позначками. Факт користування рахунком і здійснення погашень є прямим підтвердженням отримання кредиту.
Отже, саме сукупність договору та виписки утворює належну доказову базу, що виключає будь-які сумніви у руху коштів по банківському рахунку відповідача.
При цьому, слід зазначити, що заборгованість за кредитним договором жодними належними та допустимими доказами відповідачем не спростована.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 (провадження № 12-161 гс19) зазначено, що: "визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду".
Також відповідно до Постанови КЦС ВС від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21 (провадження № 61-9710св22) зазначається, "що стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, завлений стороною позивача. Враховуючи, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування "більшої вірогідності", тому висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність вимог у частині розміру заборгованості є необґрунтованим, у зв'язку із чим рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню як таке, що ухвалено при неправильному застосуванні норм матеріального права в частині визначення належності доказів, якими може бути підтверджена заборгованість перед банком, а також норм процесуального права в частині доказування."
Тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
З огляду на викладене, твердження відповідача, що позивач не надав жодних допустимих доказів для підтвердження своїх позовних вимог є безпідставним, оскільки всі надані позивачем документи становлять єдину взаємопов'язану систему доказів. Відповідач, в свою чергу, не заперечує факту отримання кредиту чи користування рахунком.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Статтею. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписами ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Нормами статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Факт отримання позивачем кредиту та його розмір підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Строк повернення кредитних коштів та сплати відсотків, відповідно до умов Кредитного договору № 011/0592/007458470 від 06.12.2019 та ч. 1 ст. 530 ЦК України, є таким, що настав.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати існуючої заборгованості, суд приходить до висновку про задоволення позову, та стягнення з відповідача на користь позивача 53 408,35 грн заборгованості (з яких: 45 827,58 грн - сума заборгованості за кредитом; 7 580,77 грн - сума заборгованості за відсотками).
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору суд покладає на відповідача.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1400,00 грн.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 129 ГПК України).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані до суду наступні документи:
- договір про надання правничої допомоги від 14.06.2023 № 14/06/2023, укладений між ТОВ "ФК "Сіті Фінанс" (клієнт) та адвокатом Титаренком В.В., за умовами якого адвокат за дорученням клієнта зобов'язується в порядку та у спосіб передбаченому законом, надавати клієнту правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором про надання правничої допомоги відповідно до замовлень, які оформлюються у формі додатка 3 та мають власну нумерацію, що є невід'ємними частинами до нього, якщо інше не визначено додатковою угодою;
- додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги від 14.06.2023 №14/06/2023, в якому сторони, зокрема, домовилися про вартість правничої допомоги та гонорар адвокату за цим Договором, а саме: підготовка та подача до суду пакету документів щодо стягнення боргу з боржника (аналіз судової практики та законодавства - 400 грн/год.; аналіз матеріалів, отриманих від клієнта - 400 грн/год.; підготовка позовної заяви до суду з додатками до неї, відправлення пакету документів до суду - 600 грн/год);
- замовлення від 30.09.2024 № 753 за яким клієнт передав у роботу матеріали щодо боржника Пантелея В.В за кредитним договором № 011/0592/00745847 від 06.12.2019.;
- акт виконаних робіт (наданих послуг) від 30.09.2024 № б/н до замовлення №753 на суму 1400,00 грн;
- платіжну інструкцію від 02.09.2024 № 2123 на суму 1400,00 грн;
- ордер на надання правничої допомоги від 03.06.2025 серії АІ № 1912985, виданий адвокатом Титаренком В.В.;
- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 22.02.2022 серії ЗР № 21/2971.
За приписами частини п'ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок
його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової
допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (див. постанови Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, від 19.01.2022 у справі №910/1344/19, від 03.02.2022 у справі №910/17183/20).
В постанові Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 912/354/20 викладена позиція, що при визначенні суми відшкодування, суд також має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
Водночас, доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 ГПК України).
В даному випадку, відповідачем не було подано до суду клопотання про зменшення розміру витрат на послуги адвоката.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1400,00 грн підтверджуються наданими позивачем доказами, такі витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача разом з витратами зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 76, 77, 86, 123, 126, 129, 236-238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Пантелея Віталія Вікторовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт НОМЕР_2 , виданий Золочівським РС ГУ ДМС України в Харківській області 10.05.2013) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" (вул. Січових Стрільців, буд. 37/41, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ: 39508708) - заборгованість за кредитним договором № 011/0592/00745847 від 06.12.2019 в сумі 53408,35 грн (з яких: 45 827,58 грн - сума заборгованості за кредитом; 7 580,77 грн - сума заборгованості за відсотками); витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1400,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до ст. 256-257 ГПК України.
Повне рішення складено "25" грудня 2025 р.
СуддяН.М. Кухар