04 грудня 2025 року Справа № 915/935/25
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Шевченко Т.В.,
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Салоха-П»,
про: стягнення 2928824,19 грн, -
Квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаїв звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №05-06 від 13.06.2025 (вх.№8923/25 від 13.06.2025) в електронному вигляді, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Салоха-П» заборгованість за прострочення виконання зобов'язань за Договором №13 про спільний обробіток землі від 16.08.2016 за період листопад 2023 року - вересень 2024 року у загальному розмірі 2928824,19 грн, з якої: 1292247,46 грн збитки від інфляції, 292039,18 грн - 3% річних та 1344537,55 грн пеня.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором №13 про спільний обробіток землі від 16.08.2016 з урахуванням Додаткових угод до нього та вимог законодавства щодо виконання господарського зобов'язання, ТОВ “Салоха-П» не виконує своїх зобов'язань щодо розподілу прибутку в добровільному порядку, починаючи з березня 2022 року, підтвердженням чого є низка судових проваджень №915/1812/23, №915/130/23, предметом яких була заборгованість зі сплати дострокового розподілу прибутку за період січень-грудень 2022 року в розмірі 4800000,0 грн та відповідно січень-жовтень 2023 року в розмірі 7833333,36 грн, та справа №915/794/24, предметом якої є заборгованість за листопад 2023-травень 2024 року в розмірі 4426666,68 грн, №915/585/24 щодо заборгованості з компенсації земельного податку за жовтень - грудень 2023 року, січень-березень 2024 року в сумі 876892,89 грн, №915/1251/24, предметом є заборгованість за червень-вересень 2024 року, №915/58/25, де крім заборгованості за жовтень 2024 року - березень 2025 року також заявлено до стягнення штрафні санкції за прострочення зобов'язань за жовтень 2024 - березень 2025 року. Відповідачем частково сплачено заборгованість за періоди, що були предметом судового розгляду лише після набрання законної сили судовими рішеннями, про що свідчать відповідні виписки по рахункам КЕВ м.Миколаїв. Зокрема, заборгованість за період листопад 2023-травень 2024 року, що була предметом судового провадження №915/794/24 була сплачена ТОВ “Салоха-П» лише 26.03.2025 та 27.03.2025, заборгованість за період червень 2024 - вересень 2025 року взагалі не сплачена станом на момент подання позову. У зв'язку з чим позивачем нараховано до стягнення з відповідача збитки від інфляції, 3% річних та пеню.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2025, - справу №915/935/25 призначено головуючому судді Мавродієвій М.В.
Ухвалою суду від 18.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 21.07.2025.
Ухвалою суду від 21.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.08.2025.
18.08.2025 від позивача до суду надійшло клопотання №15-08 від 15.08.2025 (вх.№11853/25), в якому він повідомив суд, що у зв'язку з перебуванням представника позивача у плановій відпустці (Витяг з наказу додається), просить розгляд справи відкласти на іншу дату та час.
25.08.2025 суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 13.10.2025.
Ухвалою суду від 13.10.2025 відкладено підготовче засідання на 28.10.2025.
28.10.2025 суд ухвалив відкласти розгляд справи на 25.11.2025.
24.11.2025 від позивача до суду надійшли додаткові пояснення у справі №21-11 від 24.11.2025 (вх.№16423/25), в яких він надав додаткові пояснення по справі щодо розрахунків та просить суд долучити систематизовані розрахунки пені, 3% річних та інфляційного збільшення боргу у вигляді таблиць, що додаються.
25.11.2025 суд ухвалив відкласти розгляд справи на 04.12.2025.
Згідно ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Ухвали суду у даній справі направлялась відповідачу до його електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі та отримані останнім.
За таких обставин враховуючі приписи п.2) ч.6 ст.242 ГПК України суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідач не скористалися наданим йому ч.ч.1, 2, 4 ст.161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву, вимоги та доводи позивача не спростував.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п.1) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причини неявки.
Відповідач у судове засідання 04.12.2025 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.
У судовому засіданні 04.12.2025 суд перейшов до стадії ухвалення рішення. Вступна та резолютивна частини рішення підписані судом 04.12.2025 без його проголошення.
Щодо тривалості судового провадження, суд, з урахуванням критеріїв розумності, які вироблені Європейським судом з прав людини вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. У частині 1 статті 6 Конвенції закріплено елементи права на судовий захист, серед яких є розумний строк розгляду справи, який вважається окремим елементом доступності правосуддя.
Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ), правовою основою функціонування та діяльності якого є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, опрацював критерії, які дозволяють зробити висновки про розумність розгляду конкретної справи. Зокрема, у п.47 рішення у справі “Бараона проти Португалії» 1987 року Суд відзначив: “Розумність тривалості розгляду повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформульованих у практиці Суду, зокрема, комплексності справи, поведінки заявника і відповідних державних органів». Критерій комплексності справи означає оцінювання складності справи з урахуванням обставин і фактів, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Вона може бути пов'язана як із питаннями факту, так і з правовими аспектами: характером фактів, які необхідно встановити; кількістю питань, які розглядаються в межах справи; віддаленістю, з точки зору простору та часу, між подіями та фактами, що розглядаються, та процесом судочинства; кількістю свідків та інших проблем, пов'язаних зі збором доказів; міжнародними факторами; приєднанням справи до інших, а також вступом у процес нових осіб. Крім того, складність справи, а відтак й строк її розгляду, залежать, від складності предмету доказування у справі, без чого неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми матеріального права; від обсягу фактів предмета доказування, який може змінюватися у зв'язку зі зміною підстав позову, збільшенням чи зменшенням позовних вимог; від кількості доказів, наданих сторонами».
Також ЄСПЛ зазначає, що тривалість строку розгляду справи може бути пов'язана з перевантаженням судової системи, що, в свою чергу, може бути викликано певними надзвичайними ситуаціями. Приймаючи до уваги, що з початку військової агресії Російської Федерації проти України бойові дії ведуться, у тому числі, на території Миколаївської області, Господарський суд Миколаївської області, через оголошення повітряних тривог, перебої з постачанням електричної енергії тощо, працював з певними обмеженнями у здійсненні правосуддя та не мав об'єктивної можливості для повноцінного розгляду справи №915/935/25 в межах строку, передбаченого ГПК України.
Відповідно, розгляд даної справи відбувся у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, та продовженого відповідними указами Президента України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
16.08.2016 між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Миколаїв (надалі - сторона-1, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Салоха-П» (надалі - сторона-2, відповідач у справі) укладено Договір №13 про спільний обробіток землі (надалі - Договір), відповідно до умов якого з метою відпрацювання співпраці з підприємствами і залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності та життєздатності КЕВ м.Миколаїв, сторони за цим Договором домовилися про спільну діяльність і співробітництво без утворення юридичної особи з використанням земель, які надані стороні-1 в безстрокове користування та можливостей сторони-2 спільно діяти для досягнення загальних цілей, а саме: вирощування зернових, технічних та решти культур, не віднесених до інших класів рослинництва, збирання, зберігання та їх подальша реалізація (п.1.1 Договору).
Додатковими угодами №1 від 07.04.2017, №2 від 10.09.2018 та №3 від 13.02.2019 та №4 від 30.11.2020 були уточнені умови виконання Договору.
Відповідно до п.3.1 (в редакції Додаткової угоди №4 від 30.11.2020), сторона-1 за цим договором зобов'язується залучити до спільної обробки, що буде проводитися разом зі стороною-2 земельної ділянки, що надані стороні-1 в безстрокове користування, площею 5000 (п'ять тисяч) га, терміном на 9 сільськогосподарських років, тобто до 31.12.2025 року.
Відповідно до п.4.1 (в редакції Додаткової угоди №4 від 30.11.2020), сторона-2 зобов'язана щомісячно, до 20 числа наступного за звітнім місяця, починаючи з серпня місяця 2020 року, компенсувати стороні-1 вартість сплаченого стороною-1 земельного податку в розмірі 100% (сто відсотків). Сума земельного податку, що підлягає компенсації, кожного наступного календарного року може змінюватись, залежно від встановленої рішенням органів місцевого самоврядування ставки земельного податку для відповідної категорії земель на кожен наступний календарний рік.
Згідно п.5.5 Договору (в редакції Додаткової угоди №4 від 30.11.2020) сплата всіх видів податків та зборів, що належить при здійсненні такого виду діяльності здійснюється стороною-2 в порядку та у межах, передбаченому чинним законодавством та сутністю підприємства, окрім тих податків та зборів, які, згідно законодавства, покладаються виключно на сторону-1, та які підлягають компенсації стороною-2 в порядку та у розмірах, передбачених пунктом 4.1 розділу 4 Договору.
Відповідно до п.6.1 Договору (в редакції Додаткових угод №1 від 07.04.2017 та №4 від 30.11.2020) внесок сторони-1 - вартість права обробки земельних ділянок загальною площею 5000 га, згідно до Акту обміру земельної ділянки, який є невід'ємною частиною Договору, а також ділова репутація та ділові зв'язки та складає 11450000,0 грн.
Згідно п.8.1 Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 07.04.2017) прибуток, що отримується сторонами від спільної обробки землі, підлягає розподілу пропорційно понесеним фактичним затратам на вирощування сільськогосподарської продукції, при цьому сторона-1 в будь-якому випадку (окрім випадків, передбачених Договором) повинна отримати прибуток у розмірі не менше частки та внеску, визначеному у статті 6 цього Договору.
Пунктом 8.3 Договору (в редакції Додаткової угоди №4 від 30.11.2020) визначено, що фактичний розподіл прибутку здійснюється шляхом перерахування відповідної частки прибутку стороні-1 та утримання відповідної частки прибутку стороною-2.
Відповідно до п.8.4 Договору (в редакції Додаткової угоди №2 від 10.09.2018) сторони погодились, що сторона-2 перераховує стороні-1 щомісячно, до 20 числа кожного поточного місяця, починаючи з січня поточного календарного року до червня цього ж року грошові кошти в сумі 200000,0 грн та з липня по грудень поточного календарного року - грошові кошти в сумі 1708333,34 грн, що в загальному дорівнює розміру внеску сторони-1, як дострокове розподілення очікуваного прибутку від спільної діяльності у поточному календарному році.
Договір та Додаткові угоди підписані сторонами та скріплені печатками сторін.
Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.
Проте, в порушення умов Договору та вимог законодавства щодо виконання господарського зобов'язання, відповідач не виконує своїх зобов'язань щодо розподілу прибутку в добровільному порядку, починаючи з березня 2022 року, підтвердженням чого є низка судових проваджень №915/1812/23, №915/130/23, предметом яких була заборгованість зі сплати дострокового розподілу прибутку за період січень-грудень 2022 року в розмірі 4800000,0 грн та відповідно січень-жовтень 2023 року в розмірі 7833333,36 грн, та справа №915/794/24, предметом якої є заборгованість за листопад 2023 - травень 2024 року в розмірі 4426666,68 грн, №915/585/24 щодо заборгованості з компенсації земельного податку за жовтень - грудень 2023 року, січень-березень 2024 року в сумі 876892,89 грн, №915/1251/24, предметом є заборгованість за червень-вересень 2024 року, №915/58/25, де крім заборгованості за жовтень 2024 року - березень 2025 року також заявлено до стягнення штрафні санкції за прострочення зобов'язань за жовтень 2024 року - березень 2025 року. Контрагентом частково сплачено заборгованість за періоди, що були предметом судового розгляду лише після набрання законної сили судовими рішеннями, про що свідчать відповідні виписки по рахункам КЕВ м. Миколаїв.
Зокрема, заборгованість за період листопад 2023 року - травень 2024 року, що була предметом судового провадження №915/794/24 була сплачена ТОВ “Салоха-П» лише 26.03.2025 та 27.03.2025, заборгованість за період червень 2024 року - вересень 2025 року взагалі не сплачена станом на момент подання позову.
В зв'язку з чим позивач у відповідності до умов Договору з урахуванням Додаткових угод до казаного договору та законодавства просить суд стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання зобов'язань, а також збитки від інфляції та 3% річних. Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених дослідженими судом доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.
Враховуючи положення ст.ст.11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Додатковою угодою №4 від 30.11.2020 сторони внесли ряд змін в умови Договору, зокрема п.4.1 Розд.4 Договору доповнили абзацом 13, яким погодили, що сторона-2 зобов'язана щомісячно, до 20 числа наступного за звітним місяця, починаючи з серпня місяця 2020 року, компенсувати стороні-1 вартість сплаченого стороною-1 земельного податку в розмірі 100% (сто відсотків). Сума земельного податку, що підлягає компенсації, кожного наступного календарного року може змінюватись, залежно від встановленої рішенням органів місцевого самоврядування ставки земельного податку для відповідної категорії земель на кожен наступний календарний рік.
Абзацем 3 пункту 3.1 розділу 3 Договору (в редакції Додаткової угоди №4 від 30.11.2020) визначено обов'язок КЕВ м.Миколаєва письмово повідомляти ТОВ “Салоха-П» про розмір належного до компенсації земельного податку, протягом п'яти робочих днів після подання стороною-1 податкової декларації щодо нарахування узгодженого податкового зобов'язання зі сплати земельного податку до відповідного фіскального органу.
Відповідно до п.6.1 Договору (в редакції Додаткових угод №1 від 07.04.2017 та №4 від 30.11.2020) внесок сторони-1 - вартість права обробки земельних ділянок загальною площею 5000 га, згідно до Акту обміру земельної ділянки, який є невід'ємною частиною Договору, а також ділова репутація та ділові зв'язки та складає 11450000,0 грн.
Відповідно до п.8.4 Договору (в редакції Додаткової угоди №2 від 10.09.2018) сторони погодились, що сторона-2 перераховує стороні-1 щомісячно, до 20 числа кожного поточного місяця, починаючи з січня поточного календарного року до червня цього ж року грошові кошти в сумі 200000,0 грн та з липня по грудень поточного календарного року - грошові кошти в сумі 1708333,34 грн, що в загальному дорівнює розміру внеску сторони-1, як дострокове розподілення очікуваного прибутку від спільної діяльності у поточному календарному році.
Додатковою угодою №4 від 30.11.2020 сторони внесли ряд змін в умови Договору, зокрема п.4.1 Розд.4 Договору доповнили абзацом 13, яким погодили, що ТОВ “Салоха-П» зобов'язана щомісячно, до 20 числа наступного за звітним місяця, починаючи з серпня місяця 2020 року, компенсувати КЕВ м.Миколаїв вартість сплаченого КЕВ м.Миколаїв земельного податку в розмірі 100% (сто відсотків). Сума земельного податку, що підлягає компенсації, кожного наступного календарного року може змінюватись, залежно від встановленої рішенням органів місцевого самоврядування ставки земельного податку для відповідної категорії земель на кожен наступний календарний рік.
Абзацем 3 пункту 3.1 розділу 3 Договору (в редакції Додаткової угоди №4 від 30.11.2020) визначено обов'язок КЕВ м.Миколаїв письмово повідомляти ТОВ “Салоха-П» про розмір належного до компенсації земельного податку, протягом п'яти робочих днів після подання стороною-1 податкової декларації щодо нарахування узгодженого податкового зобов'язання зі сплати земельного податку до відповідного фіскального органу.
Позивачем у позові зазначено, що в порушенням умов Договору та вимог законодавства щодо виконання господарського зобов'язання, ТОВ “Салоха-П» не виконує своїх зобов'язань щодо розподілу прибутку в добровільному порядку, починаючи з березня 2022 року, підтвердженням чого є низка судових проваджень №915/1812/23, №915/130/23, предметом яких була заборгованість зі сплати дострокового розподілу прибутку за період січень-грудень 2022 року в розмірі 4800000,0 грн та відповідно січень - жовтень 2023 року в розмірі 7833333,36 грн, та справа №915/794/24, предметом якої є заборгованість за листопад 2023 року - травень 2024 року в розмірі 4426666,68 грн, №915/585/24 щодо заборгованості з компенсації земельного податку за жовтень-грудень 2023 року, січень-березень 2024 року в сумі 876892,89 грн, №915/1251/24, предметом є заборгованість за червень-вересень 2024 року, №915/58/25, де крім заборгованості за жовтень 2024 року - березень 2025 року також заявлено до стягнення штрафні санкції за прострочення зобов'язань за жовтень 2024 року - березень 2025 року.
Відповідачем частково сплачено заборгованість за періоди, що були предметом судового розгляду лише після набрання законної сили судовими рішеннями, про що свідчать відповідні виписки по рахункам КЕВ м. Миколаїв.
Зокрема заборгованість за період листопад 2023 року - травень 2024 року, що була предметом судового провадження №915/794/24 була сплачена ТОВ “Салоха-П» лише 26.03.2025 та 27.03.2025, заборгованість за період червень 2024 року - вересень 2025 року взагалі не сплачена станом на момент подання позову.
Позивач зазначає, що відповідачем частково сплачено заборгованість за періоди, що були предметом судового розгляду лише після набрання законної сили судовими рішеннями, про що свідчать відповідні виписки по рахункам КЕВ м.Миколаїв.
Нормами ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ця міра відповідальності нараховуються незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобов'язання боржника до моменту його припинення згідно норм матеріального права України.
Передбачене законом (ст.625 ЦК України) право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на вищевикладене, суд, перевіривши виконаний позивачем розрахунки збитків від інфляції та 3% річних, які не заперечені відповідачем, зазначає, що останнім обґрунтовано нараховано відповідачу 1292247,46 грн збитки від інфляції та 292039,18 грн - 3% річних, а тому позов в цій частині також підлягає задоволенню.
Відповідно до приписів ст.ст.610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ст.549 ЦК України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.11.4 Договору в редакції Додаткових угод №3 від 13.02.2019 та №4 від 30.11.2020, в разі порушення стороною-2 умов договору, в частині порядку чи строків дострокового розподілу прибутку, остання зобов'язана сплатити на користь сторони-1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, визначеного пунктом 8.4 Договору. У разі прострочення, несвоєчасної або не в повному обсязі сплатити стороною-2 на рахунок сторони-1 грошових коштів, визначених як компенсація земельного податку, сплата всіх нарахованих та належних до сплати штрафних санкцій та/чи недоїмки, покладаються на сторону-2.
Перевіривши виконаний позивачем розрахунок пені, не заперечений відповідачем, суд зазначає, що позивачем у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за Договором правомірно нараховано пеню у загальній сумі 1344537,55 грн, у зв'язку з чим вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Салоха-П» (57116, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с.Михайлівка, Степівська ТГ, вул.Польова, буд.4А, код ЄДРПОУ 39483940) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв (54056, м.Миколаїв, пр-т.Миру, буд.62-А, код ЄДРПОУ 08029523) 1292247,46 грн збитки від інфляції, 292039,18 грн - 3% річних, 1344537,55 грн пеню та 35145,89 грн судового збору.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 24.12.2025.
Суддя М.В. Мавродієва