29 вересня 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/1538/24
Господарський суд Миколаївської області у складі:
судді Л.М. Ільєвої
при секретарі судового засідання І.С. Степановій
за участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
від третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Піонер-Плюс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Миколаївська міська рада, про стягнення заборгованості в загальній сумі 128417,86 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Піонер-Плюс" до Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" про визнання недійсним індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2022 р. № 6261, -
Приватне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Піонер-Плюс" про стягнення заборгованості в загальній сумі 128417,86 грн., у т.ч. основного боргу за теплову енергію загальнобудинкових потреб (МЗК та допоміжних приміщень) та абонплати за період з листопада 2022 року по квітень 2024 року в сумі 115115,82 грн., інфляційних втрат в сумі 9315,95 грн., 3% річних в сумі 3192,89 грн., та пені в сумі 793,20 грн., обґрунтовуючи позовні вимоги наступним.
ПрАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" на підставі п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VІІІ (далі - Закон № 2189) (в редакції, яка набула чинності з 01.05.2019 р.) є виконавцем послуги з постачання теплової енергії.
Так, позивач з посиланням на ст. 12 Закону № 2189 зазначає, що надання послуги з постачання теплової енергії здійснюється виключно на договірних засадах.
Поряд з цим позивач зазначає, що п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2189 передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в пункті 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до частини сьомої статті 14 цього Закону.
Як вказує позивач, 01.10.2021 на офіційному сайті позивача (https://ntec.mk.ua) була опублікована інформація щодо затвердження Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022 типового публічного договору приєднання, текст типового індивідуального договору про послуги з постачання теплової енергії та форму заяви до нього. Однак, позивач зазначає, що відповідач протягом 30 днів з дня опублікування тексту вищенаведеного індивідуального договору на офіційному веб-сайті виконавця послуг (позивача) не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав відповідний договір з виконавцем комунальної послуги, отже, відповідачем було прийнято (акцептовано) оферту позивача укласти індивідуальний договір шляхом мовчазної згоди в порядку ч. 5 ст. 13 Закону № 2189.
При цьому позивач вказує, що відповідач ТОВ «Піонер-Плюс» є орендарем нежитлових приміщення кінотеатру загальною площею 1237.50 кв.м, що знаходяться за адресою вул. Декабристів (вул. Захисників Миколаєва), 21 на підставі договору оренди від 16.07.2003, укладеного між Комунальним підприємством «Дитячий спеціалізований кінотеатр «Піонер» (орендодавець) і ТОВ «Дитячо-юнацький розважальний кіно-відео-центр «Піонер-Плюс» (орендар). Як стверджує позивач, відповідно до рішення Миколаївської міської ради № 18/25 від 2004-02-12 КП «Дитячий спеціалізований кінотеатр «Піонер» - ліквідовано. На підставі цього в договорі оренди відбулися зміни, які оформлені угодою про зміни в договорі оренди нерухомого майна від 01.05.2004 про заміну сторони - Комунального підприємства «Дитячий спеціалізований кінотеатр «Піонер» на Управління культури міськвиконкому. В результаті змін сторонами по договору оренди є орендодавець - Управління культури міськвиконкому і орендар - ТОВ «Піонер Плюс». Разом з цим позивач зазначає, що відповідно до п. 10.1. договору оренди термін дії договору до 24.07.2022 включно.
Наразі позивач зазначає, що зазначений вище договір оренди є чинним, оскільки в силу положень постанови КМ України від 27.05.2022 № 634 договір вважається продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення або скасування воєнного стану.
Так, позивач з посиланням на відомості з інформаційної довідки № 384182404 з Державного реєстру речових прав зробленого за адресою: вул. Декабристів (вул. Захисників Миколаєва), 21, зазначає, що нежитлові приміщення кінотеатру знаходяться в загальній системі багатоквартирного будинку.
При цьому, за ствердженнями позивача, оскільки орендар - ТОВ «Піонер-Плюс» не звертався до позивача щодо укладення договору, на підставі п. 5 ст. 13 Закону № 2189, з 01.11.2022 між ПрАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" та ТОВ «Піонер-Плюс» укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 6261, який є публічним договором приєднання.
Відтак, позивач вказує, що відповідно до вказаного Закону № 2189, Методики та Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (далі - Правила № 830), відповідач є споживачем теплової енергії.
При цьому позивач вказує, що згідно з Правилами № 830 розподіл обсягів спожитої у будинку комунальної послуги здійснюється на підставі останньої редакції Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Міністерством регіонального розвиту, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (із змінами, внесеними наказом Міністерства від 28 грудня 2021 року № 358, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27 січня 2022 року за № 93/37429), яка набрала чинності 28.01.2022.
Так, згідно з п. 2 загальних положень Методики загальнобудинкові потреби на опалення визначені як витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення; місця загального користування - це загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири, приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (горища, підвали, тощо), крім допоміжних приміщень.
Так, позивач вказує, що відповідно до п. 5 індивідуального договору позивач зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а відповідач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з:
- обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;
- частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;
- обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
При цьому, як вказує позивач, з метою забезпечення теплом об'єктів на початку опалювального сезону 2022-2023,2023¬2024 після зниження середньодобової температури зовнішнього повітря до + 8°С і нижче, на виконання рішень виконавчого комітету ММР № 626 від 09.11.2022, №1189 від 08.11.2023 було розпочато опалювальний сезон 2022-2023, 2023-2024 та підписано наряд з балансоутримувачем будинку ОСББ «Декабристів, 21», що на думку позивача, свідчить про підключення багатоквартирного будинку, в тому числі нежитлових приміщень кінотеатру за адресою; м. Миколаїв, вул. Декабристів 21. В подальшому, відповідно до рішень ММР №176 від 24.03.2023 та №513 від 27.03.2024 опалювальні періоди закінчено.
Позивач зазначає, що з початку опалювального сезону 2022-2023, 2023-2024 відповідно до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 124 від 09.12.2022 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 13.10.2021 № 984 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 566 від 25.10.2022 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1029 від 25.10.2023 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 252 від 14.02.2024 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» законодавчо встановлено економічно обґрунтовані двоставкові тарифи на теплову енергію та послугу з постачання теплової енергії за умовно-зміною частиною та умовно- постійною частиною тарифу.
Відповідно до п. 33 Правил 830 плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.
Як вказує позивач, згідно з п. 30 договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:
- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил № 830, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному позивачем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті позивача.
Плата за абонентське обслуговування відповідно до вимог ч. 11 ст. 1 Закону України від 09.11.2017 №2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги" нараховується як і в опалювальний сезон, так і в міжсезоння. Щомісячна оплата за абонентське обслуговування, що нараховується протягом року на одного абонента на місяць складає: за наявності будинкового вузла комерційного обліку т/енергії у розмірі ? 32,57 грн. (з ПДВ); при відсутності будинкового вузла комерційного обліку т/енергії у розмірі ? 15,84 грн. (з ПДВ).
Відповідно до пунктів 32, 34 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідач здійснює оплату за договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. В п. 8 договору зазначено, що позивач забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості згідно з вимогами договору до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку. Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.
При цьому позивач зазначає, що листом від 20.11.2023 вих. № 1411-ю позивач направляв відповідачу повідомлення щодо нарахування за теплову енергію загальнобудинкових потреб відповідно методики розподілу між споживачами у багатоквартирному будинку, як стверджує позивач, разом з листом надавався рахунок № 6261 за період спожитої теплової енергії з 01.11.22-31.10.2023 на суму 67184,17 грн; також, позивач надав пояснення щодо дії індивідуального публічного договору відповідно до законодавства та роз'яснення щодо можливості підключення до мереж централізованого опалення.
Крім того, як зазначає позивач, 19.02.2024 вих. №148-ю на адресу відповідача була направлена претензія. Однак, як стверджує позивач, відповідь на претензію на адресу позивача не надходила.
В подальшому позивачем було направлено відповідачу листом з описом вкладення рахунки по договору № 6261 та акти надання послуг № 6261 з листопада 2022-квітень 2024 включно.
Щодо здійснення нарахувань за надані послуги позивачем зазначає, що наданий до позовної заяви розрахунок суми боргу за теплову енергію починається з вересня 2023 року, оскільки за цей місяць вбачається перерахунок (донарахування за листопад 2022 - серпень 2023). Як стверджує позивач, підставою здійснення перерахунку в бік збільшення, який проведено в вересні 2023 року, є початок роботи Державного реєстру речових прав, з якого позивачем було отримано інформацію, про власника нежитлових приміщень за адресою вул. Декабристів, 21, які належать на праві власності територіальній громаді, та з листування стало відомо, що вони передані в користування по договору оренди ТОВ «Піонер Плюс», та згідно договору оренди площа складає 1237,50 кв.м. Отже, позивачем здійснено нарахування відповідачу плати за період з вересня 2023 року - квітень 2024 року, з урахуванням проведеного перерахунку з листопада 2022 року.
Водночас, позивач зазначає, що всім своїм абонентам за витрати опалення місць загального користування Товариство почало нараховувати лише з 01.11.2022 року, що обумовлено набранням чинності змін до Методики, відповідно до якої проводиться розподіл обсягів спожитої теплової енергії, з 28.01.2022. Відтак, з усіма абонентами, які відключені від централізованого опалення, індивідуальні договори укладені з 01.11.2022, тому з цього моменту почались нарахування витрат за відшкодування обсягів теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування га допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.
Відтак, за ствердженням позивача, за період з листопада 2022 року по квітень 2024 року включно відповідачу нараховано за теплову енергію загальнобудинкових потреб (МЗК та допоміжних приміщень) та абонплату на загальну суму 115115,82 грн., яку не сплачено відповідачем, що обумовило звернення до суду із даним позовом.
До того ж за порушення виконання грошових зобов'язань з оплати за надані послуги позивачем нараховано відповідачу на підставі ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» та умов п. 45 договору пеню в розмірі 793,20 грн., а також відповідно до приписів ст. 625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати у розмірі 9315,95 грн. за період з грудня 2023 по жовтень 2024 включно та 3% річних у розмірі 3192,89 грн., які заявлено до стягнення.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2024 р. вказану позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (вх. № 15674/24) залишено без руху, оскільки заявником не вказано доказів, які підтверджують обставини, на які посилається позивач, також до позовної заяви не надано доказів направлення відповідачу листа з рахунком, про неможливість подання позивачем вищевказаних доказів у позові не зазначено, крім того позовна заява не містить детального обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми інфляційних втрат в порушення п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України.
18.12.2024 р. від Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 16011/24), в якій позивач вказує про відсутність у нього доказів поштового направлення відповідачу листа № 1411-ю від 20.11.2023 з рахунком, також в заяві позивачем наведено пояснення щодо розрахунку суми, на яку підлягає збільшення борг з урахуванням індексу інфляції.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2024 р. вказану позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №915/1538/24, розгляд справи призначено за правилами спрощеного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20.01.2025 р. о 15:50.
09.01.2025 р. від відповідача - ТОВ "Піонер-Плюс" через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до господарського суду надійшов відзив на позов (вх. № 275/25), в якому відповідач вказує, що, враховуючи умови договору оренди та угод про внесення змін до нього, індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії має бути укладений саме з орендодавцем - балансоутримувачем - Управлінням з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради.
10.01.2025 р. від відповідача - ТОВ "Піонер-Плюс" через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до господарського суду надійшла зустрічна позовна заява до Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (вх. № 319/25) про визнання недійсним індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2022 р. № 6261.
14.01.2025 р. від представника позивача - Вірченко І.П. через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до господарського суду надійшла відповідь на відзив (вх. №474/25), в якій позивач вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке. Так, позивач стверджує, що нарахування відповідачу проводилися за орендоване приміщення кінотеатру загальною площею 1237,50 кв.м. Відповідно до п. 5.5.2. договору оренди між Управлінням культури міськвиконкому (орендодавець) і ТОВ "Піонер-Плюс" (орендар) (зі змінами п. 5.6.) обов'язком орендаря є укладення договорів з відповідними комунальними підприємствами на користування комунальними послугами (вода, каналізація, тепло, газ, електроенергія). Відтак, одним із обов'язків відповідача як орендаря є укладення договорів на комунальні послуги, в тому числі теплопостачання. Позивач зазначає, що оскільки орендоване приміщення знаходиться в централізованій системі житлового будинку, відповідач фактично є споживачем тепла в опалювальних періодах 2022-2023 та 2023-2024 років та зобов'язаний сплачувати її вартість. Як стверджує позивач, орендодавець чітко розмежував у договорі оренди пункти щодо обов'язку укладення окремих договорів з комунальними підприємствами (п.5.5.2. зі змінами 5.6) та укладення з балансоутримувачем орендованого майна договору про відшкодування витрат на утримання майна (п. 5.5.3 зі змінами 5.7), в розрахунках до договору не передбачена компенсація за теплопостачання, що підтверджується відсутністю нарахувань у розрахунку про орендну плату.
Щодо початку нарахування абонентам витрат на опалення місць загального користування з 01.11.2022, позивачем зазначено, що методика, відповідно якої проводиться розподіл обсягів спожитої теплової енергії набрала чинності лише 28.01.2022, у зв'язку з чим, з усіма абонентами, які відключені від централізованого опалення, індивідуальні договори укладені з 01.11.2022 та почались нарахування витрат за відшкодування обсягів теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.
Позивач також зазначає, що обрання моделі договору належало всім співвласникам багатоквартирного будинку по вул. Захисників Миколаєва, 21 і враховуючи той факт, що власник приміщень, орендодавець закріпив договором оренди обов'язок укладення договору на послуги теплопостачання за орендарем, то він повинен був укладати договір за тією моделлю, що і всі співвласники.
Як стверджує позивач, твердження відповідача про необґрунтованість розрахунку заборгованості і відсутності документального підтвердження розміру Гкал. не відповідає дійсності, оскільки позивач надавав детальне обґрунтування у позовній заяві відповідно до методики як проводяться нарахування в багатоповерховому будинку, якому знаходяться нежитлові приміщення відповідача. Так, розмір спожитої теплової енергії визначається в кількості Гкал, спожитих за місяць. Позивач стверджує, що надавав відомості споживання за кожний місяць спірного періоду.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2025 р. зустрічну позовну заяву ТОВ "Піонер-Плюс" (вх. № 319/25) про визнання недійсним індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2022 р. № 6261 повернуто без розгляду на підставі п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України, оскільки зустрічна позовна заява подана та підписана особою, яка не має права її підписувати.
20.01.2025 р. від відповідача - ТОВ "Піонер-Плюс" через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до господарського суду надійшло клопотання про поновлення строку на подачу відзиву та відзив на позов (вх. № 744/25), в якому відповідач вказує, що, враховуючи умови договору оренди та угод про внесення змін до нього, індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії має бути укладений саме з орендодавцем - балансоутримувачем - Управлінням з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради. Також відповідачем у відзиві заявлено клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву, яке обґрунтоване тим, що відповідачем помилково зазначено в ордері адвоката дату його складення та дату договору про надання правової допомоги № 0801/2 - замість вірного "08 січня 2025 року" було зазначено помилкове "08 грудня 2025 року".
Крім того, відповідач вказує, що розрахунок заборгованості за період вересень 2023 року - квітень 2024 року, відповідно до якого сума основної заборгованості становить 115115,82 грн., не містить детального обґрунтування та документального підтвердження розміру та його розрахунку зазначених (нарахованих) гігакалорій. Відповідач стверджує, що розрахунки за Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018р., мають чималу кількість вихідних даних, показників, коефіцієнтів та формул, тому для перевірки таких розрахунків необхідні спеціальні знання в сфері економіки. Відтак, відповідач просить призначити економічну експертизу, проведення якої відповідач просить доручити Миколаївському НДЕКЦ МВС України, а на розгляд експертизи поставити питання щодо відповідності Методиці, підтвердження та вірності доданих до позову:
- розрахунку суми боргу за теплову енергію, витрачену на загальнобудинкові потреби опалення та абонентське обслуговування, ТОВ "Піонер-Плюс" перед ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" за період вересень 2023 - квітень 2024 згідно індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії №6261 від 01.11.2022;
- розшифровка перерахунку ТОВ "Піонер-Плюс" обсягу теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення та абонентського обслуговування приміщень кінотеатру "Піонер", розташованих за адресою: вул. Декабристів, 21 згідно індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії №6261 від 01.11.2022 (в вересні 2023 року).
Водночас у вказаному відзиві відповідачем заявлено клопотання щодо переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з огляду на заявлене клопотання про призначення експертизи.
Також 20.01.2025 р. від відповідача - ТОВ "Піонер-Плюс" через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до господарського суду надійшло клопотання про долучення доказу (вх. № 743/25), до якого відповідачем надано копію договору про надання правової допомоги № 0801/2 від 08.01.2025 р., укладеного між адвокатом Ферлієм А.А. та ТОВ "Піонер-Плюс", який помилково не був доданий до клопотання про поновлення строку на подачу відзиву (та самого відзиву) від 19.01.2025 р.
20.01.2025 р. від відповідача - ТОВ "Піонер-Плюс" через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до господарського суду надійшла зустрічна позовна заява до Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (вх. № 784/25) про визнання недійсним індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2022 р. № 6261. Так, заявник просить суд поновити строк на подачу зустрічної позовної заяви; прийняти зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Піонер-Плюс» до спільного розгляду з первісним позовом Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» по справі №915/1538/24 в провадженні Господарського суду Миколаївської області та об'єднати їх в одне провадження; перейти до розгляду справи №915/1538/24 за правилами загального позовного провадження; визнати недійсним індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 6261 від 01.11.2022р., укладений між Приватним акціонерним товариством «Миколаївська теплоелектроцентраль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Піонер-Плюс».
В обґрунтування підстав звернення до суду із зустрічним позовом позивач зазначає, що у ТОВ «Піонер-Плюс» відсутній оригінал індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії №6261 від 01.11.2022р., оскільки Товариство не підписувало його та не отримувало від ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль».
ТОВ «Піонер-Плюс» з посиланням на положення п. 14, 15 угоди від 01.06.2008 р. про зміни в договір оренди нерухомого майна від 16.07.2003 р. зазначає, що саме орендодавець балансоутримувач несе витрати по комунальних послуг, а орендар ТОВ «Піонер-Плюс» відшкодовує такі витрати орендарю - балансоутримувачу, а не укладає договори про надання комунальних послуг напряму з постачальниками таких послуг. Як стверджує заявник, на даний час між ТОВ «Піонер-Плюс» та орендодавцем - балансоутримувачем не укладений договір про відшкодування витрат по комунальних послугах з постачання теплоенергії, оскільки приміщення кінотеатру «Піонер» відключене від системи централізованого опалення, а питання щодо необхідності сплати за опалення місць загального користування виникло лише зараз. Відтак, на думку ТОВ «Піонер-Плюс», відсутність договору з орендодавцем про відшкодування витрат за постачання теплоенергії не означає, що сплачувати за такі послуги має не орендодавець, а орендар.
Заявник зазначає, що при укладенні індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії №6261 від 01.11.2022р. ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» мав врахувати, що саме Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради є орендодавцем балансоутримувачем приміщення кінотеатру «Піонер», яке діє від імені територіальної громади м. Миколаєва та Миколаївської міської ради, та відповідно умов угоди про зміни несе витрати та обов'язки по оплаті комунальних послуг, зокрема по постачанню опалення, а відповідно саме з орендодавцем балансоутримувачем мав бути укладений індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
Разом з цим, ТОВ «Піонер-Плюс» з посиланням на положення абз.6 п.13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 р. зазначає, що він не здійснював дії для приєднання до умов індивідуального договору (акцептування договору): не надав заяву-приєднання, не оплачував рахунки, не отримував послуги (оскільки приміщення кінотеатру «Піонер» відключене від системи центрального опалення), а отже не укладав такого договору.
Як стверджує позивач за зустрічним позовом, станом на 31.05.2002р. приміщення кінотеатру «Піонер» вже було відключено від системи центрального опалення тобто до моменту укладення договору оренди від 16.07.2003 р. між орендодавцем та ТОВ «Піонер-Плюс». У зв'язку з чим, як стверджує заявник, орендодавець має виконувати зобов'язання та нести відповідальність по правовідносинах щодо оплати за опалення з урахуванням відключення від системи централізованого опалення
Наразі ТОВ «Піонер-Плюс» вважає, що він є неналежною стороною спірного договору та не зобов'язано було укладати такий договір (не зобов'язано було проявляти волю на укладення договору та не проявляло волю на його укладення), а тягар по утриманню майна покладається на орендодавця балансоутримувача, у зв'язку з чим є підстави для визнання недійсним індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії №6261 від 01.11.2022р.
Крім того, 20.01.2025 р. від відповідача - ТОВ "Піонер-Плюс" через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до господарського суду надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 819/25).
До того ж 20.01.2025 р. від відповідача - ТОВ "Піонер-Плюс" через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до господарського суду надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника відповідача у зв'язку з зайнятістю представника в іншій справі в апеляційному суді в м. Одеса (вх. № 834/25), в якому, зокрема, відповідач просить розглянути процесуальні питання про поновлення строку на подання відзиву та його долучення, переходу на загальне позовне провадження; призначення економічної експертизи.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.01.2025 р. у справі №915/1538/24 розгляд справи відкладено на 03.02.2025 р. о 15:30 з огляду на клопотання представника позивача та неявку представника відповідача у судове засідання.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2025 р. у справі №915/1538/24 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Піонер-Плюс" строк на подачу зустрічної позовної заяви (вх. № 784/25 від 20.01.2025 р.) та залишено її без руху, оскільки заявником в порушення вимог ч. 1 ст. 164 ГПК України, не надано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
27.01.2025 р. від представника позивача - Вірченко І.П. через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до господарського суду надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 1217/25), в яких позивач зазначив, що у зв'язку з тим, що приміщення відповідача відключені від загальної системи опалення будинку, згідно абз. 4 п. 2 розділу 1 «Загальні положення» Методики № 315 нарахування здійснюються тільки за загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньо будинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення. Також позивачем надані детальні розрахунки сум заборгованості, заявлених до стягнення за кожен місяць спірного періоду.
28.01.2025 р. від представника позивача - Вірченко І.П. через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до господарського суду надійшло клопотання про залучення в якості співвідповідача - Миколаївську міську раду (вх. № 1220/25), в якому позивач просить стягнути в солідарному порядку з Миколаївської міської ради і Товариства з обмеженою відповідальністю «Піонер-Плюс» основний борг в сумі 115115,82 грн. а також інфляційні втрати в сумі 9315,95 грн., 3% річних в сумі 3192,89 грн. та пеню в сумі 793,20 грн.
30.01.2025 р. від представника ТОВ "Піонер-Плюс" - Ферлій А.А. до господарського суду надійшла заява про усунення недоліків зустрічної позовної заяви (вх. № 1447/25), до якої заявником додано платіжну інструкцію № 1943 від 30.01.2025 р. про сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн.
31.01.2025 р. від відповідача - ТОВ "Піонер-Плюс" через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до господарського суду надійшла заява (вх. № 1489/25), в якій відповідач навів додаткові пояснення по справі № 915/1538/24. Так, відповідач вказує, що у помісячному розрахунку показників Гкал, позивач зазначає, що вони подані за даними звіту, який було надано на адресу товариства, однак до позову такого звіту (звітів) не надано та відповідачем вони не узгоджувались. Інших належних доказів показників Гкал по будинку Декабристів, 21, переданих або узгоджених відповідачем, до позову не додано. Також відповідач зазначає, що надані позивачем розрахунки суми заборгованості не містять розшифрування таких рівнянь та не містять посилання на конкретні положення Методики з конкретними формулами, у зв'язку із чим не можна вважати такі розрахунки зрозумілими та обґрунтованими, що, на думку відповідача, підтверджує необхідність призначення експертизи розрахунку боргу.
Під час судового засідання 03.02.2025 р. судом розглянуто клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Миколаївської міської ради, за результатами чого судом вказане клопотання залишено без розгляду на підставі ч. 1 ст. 48, ч. 2 ст. 118 ГПК України, з огляду на закінчення процесуального строку для його подання та недоведення позивачем неможливості заявлення вказаного клопотання у встановлений законом строк з поважних причин.
Разом з тим, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.02.2025 р. до участі у справі № 915/1538/24 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Миколаївську міську раду, та відкладено розгляд справи на 24.02.2025 р. о 13:00.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.02.2025 р. у справі №915/1538/24 прийнято зустрічну позовну заяву ТОВ "Піонер-Плюс" до ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" про визнання недійсним індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2022 р. № 6261 до спільного розгляду та об'єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 915/1538/24; постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та повідомлено учасників справи про розгляд справи у підготовчому засіданні 24.02.2025 р. о 13:00.
06.02.2025 р. від представника позивача за первісним позовом - Вірченко І.П. через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про виконання ухвали Господарського суду Миколаївської області від 04.02.2025 р. в частині направлення третій особі - Миколаївській міській раді копії позовної заяви з відповідними додатками (вх. № 1837/25)
07.02.2025 р. від представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - Вірченко І.П. через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до господарського суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву (вх. № 1867/25). Так, відповідач за зустрічним позовом зазначає, що тягар утримання майна покладається на власника у тому разі, коли саме власник є кінцевим споживачем послуги, а в даному випадку з відповідачем за первісним позовом укладено договір оренди на приміщення кінотеатру, в якому передбачено, що саме орендар самостійно несе витрати за теплову енергію, що прописано в договорі оренди. Як вказує відповідач за зустрічним позовом, відповідно п. 5.5.2. (зі змінами п. 5.6.) договору оренди між Управлінням культури міськвиконкому (орендодавець) і ТОВ «Піонер-Плюс» (орендар) обов'язком орендаря є укладення договорів з відповідними комунальними підприємствами на користування комунальними послугами (вода, каналізація, тепло, газ, електроенергія). Так, відповідач за зустрічним позовом вважає, що оскільки орендоване приміщення знаходиться в централізованій системі житлового будинку, позивач за зустрічним позовом фактично є споживачем тепла в опалювальних періодах 2022-2023 та 2023-2024 років та зобов'язаний сплачувати її вартість. При цьому, на думку відповідача за зустрічним позовом, твердження позивача за зустрічним позовом про покладення обов'язку з відшкодування витрат на комунальні послуги на балансоутримувача є необґрунтованими, оскільки такий договір відсутній. Наразі позивач за первісним позовом вважає, що він перебуває у договірних відносинах із відповідачем по справі, який є кінцевим споживачем послуг теплової енергії, оскільки відповідачем було прийнято (акцептовано) оферту позивача укласти індивідуальний договір шляхом мовчазної згоди в порядку ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір вважається укладеним з моменту коли споживач акцептував пропозицію офертанта повністю та без застережень або у вигляді конклюдентних дій прийняв оферту, або за умови передбачення такого у договорі або законі не висловив заперечень проти договору у формі мовчання. Як стверджує позивач, всі вимоги щодо публікації тексту договору та розміщення їх на сайті з боку ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» - виконано. Відтак, відповідач за зустрічним позовом вважає, що вимоги зустрічного позову є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
12.02.2025 р. від позивача за зустрічним позовом ТОВ "Піонер-Плюс" через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до господарського суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 2193/25). Так, на думку позивача за зустрічним позовом, в п. 32 Угоди про зміни в договорі оренди нерухомого майна від 16.07.2003р., на який посилається відповідач за зустрічним позовом, йдеться мова про відповідальність за зобов'язанням, а не про саме зобов'язання. Щодо п.15 Угоди про зміни, згідно з яким п.5.5.3 змінюється на п.5.7 та визначає обов'язок орендаря укласти з балансоутримувачем договір на відшкодування витрат на надання комунальних послуг, то позивач за зустрічним позовом вважає, що це більш нова та спеціальна умова, а отже мають застосовуватись її положення. Щодо п. 11.3 рішення Миколаївської міської ради №23/31 від 2008-04-24 позивач за зустрічним позовом вважає, що в ньому зазначено, що комунальні платежі (водопостачання, опалення тощо) сплачуються орендарем відповідним постачальникам за окремими договорами або орендодавцю (балансоутримувачу) у порядку, визначеному договором оренди.
Так, у підготовчому засіданні 24 лютого 2025 року по справі №915/1538/24 за участю представників сторін та третьої особи судом було протокольно оголошено перерву до 17 березня 2025 року об 11 год. 30 хв. в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України.
17.03.2025 р. від відповідача за первісним позовом ТОВ "Піонер-Плюс" через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до господарського суду надійшло клопотання про зупинення розгляду справи (вх. № 3953/25), згідно з яким відповідач просив зупинити провадження у справі №915/1538/24 до вирішення справи №320/60248/24, яка перебуває в провадженні Київського окружного адміністративного суду та предметом оскарження в якій є Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджену Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018 р.
Також 17.03.2025 р. від представника відповідача за первісним позовом - адвоката Розніна В.А. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання (вх. № 3956/25), в якому представник вказує про неможливість з'явлення в засідання суду через хворобу та погане самопочуття, а тому просить розглянути клопотання про зупинення провадження у справі без його участі.
Так, у підготовчому засіданні 17 березня 2025 року по справі №915/1538/24 за участю представника позивача судом було протокольно оголошено перерву до 07 квітня 2025 року о 13 год. 30 хв. в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України.
24.03.2025 р. від представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - Вірченко І.П. через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до господарського суду надійшли заперечення на клопотання про зупинення розгляду справи (вх. № 4507/25).
У підготовчому засіданні 07.04.2025 р. судом розглянуто клопотання відповідача за первісним позовом про зупинення провадження у справі № 915/1538/24 до вирішення справи №320/60248/24 в провадженні Київського окружного адміністративного суду (вх. 3953/25), за результатами чого судом постановлено протокольну ухвалу про відмову у його задоволенні, оскільки заявником не доведено неможливість розгляду справи № 915/1538/24 до завершення розгляду справи № 320/60248/24 адміністративним судом за ч. 5 ст. 227 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.04.2025 р. у справі №915/1538/24 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, та підготовче засідання відкладено на 24.04.2025 р. об 11:45.
22.04.2025 р. від представника третьої особи - Авраменко Т.М. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли додаткові пояснення у справі (вх. №№ 6039/25 та 6044/25). Так, третя особа зазначає, що на підставі розпорядження фонду комунальної власності Миколаївської міської ради від 10.07.2003 № 178-р та розпорядження від 16.03.2003 № 182-р нежитлове приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 21 площею 854,5 кв.м -1,2 поверх, 280,4 кв.м - підвал, 102,9 кв.м - підвал (захисна споруда) - для використання підкомплекс кінотеатру передано в оренду ТОВ "Дитячо-юнацький розважальний кіно-відео-центр "Піонер-плюс". Як вказує третя особа, відповідно до п. 10.1. р. 10 зазначеного договору, він укладений строком на 20 років, що діє з 16.07.2003 до 24.07.2022 включно, проте, згідно з п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" вважається продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану. Третя особа зазначає, що відповідно п.5.5.2 договору орендар зобов'язується укласти договори з відповідними комунальними підприємствами на користування комунальними послугами (вод, каналізація, тепло, газ, енергопостачання). Разом з цим, третя особа зазначає, що угодою про зміни до договору оренди від 16.07.2003 номер пункту 5.5.2 замінено на номер пункту 5.6 проте зміст пункту не змінився, зміни внесено виключно до нумерації пунктів договору оренди. Третя особа вважає, що користувачем та споживачем всіх комунальних послуг в зазначеному нежитловому приміщенні є ТОВ "Дитячо-юнацький розважальний кіно-відео-центр "Піонер-плюс". За ствердженням третьої особи обов'язок по сплаті коштів за спожиті комунальні послуги цілком покладається на орендаря. Відтак, третя особа просить розглянути справу за відсутності представника Миколаївської міської ради з урахуванням позиції, викладеної в поясненнях.
23.04.2025 р. від представника відповідача за первісним позовом - адвоката Розніна В.А. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання (вх. № 6100/25), згідно з яким відповідач за первісним позовом просить провести підготовче засідання, призначене на 24.04.2025 р. об 11:45, без участі ТОВ "Піонер-Плюс" та задовольнити клопотання про призначення економічної експертизи, викладене у відзиві від 19.01.2025р., при цьому гарантує оплату витрат на проведення вказаної експертизи.
У підготовчому засіданні 24.04.2025 р. судом розглянуто клопотання відповідача за первісним позовом про призначення по справі судової економічної експертизи, викладене у відзиві на позовну заяву(вх. 744/25), за результатами чого судом постановлено протокольну ухвалу про відмову у його задоволенні, оскільки заявник не надав до суду контррозрахунку спірної заборгованості та не позбавлений права замовити висновок експерта самостійно, якщо він не погоджується з проведеними нарахуваннями заборгованості або у нього є сумніви щодо правильності такого розрахунку.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.04.2025 р. по справі №915/1538/24 підготовче засідання відкладено на 26.05.2025 р. о 12:00, з огляду на позицію позивача та неявку в підготовче засідання представників відповідача за первісним позовом та третьої особи, при цьому постановлено підготовче провадження провести у розумний строк, понад встановлений ГПК України
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.05.2025 р. у справі №915/1538/24 закрито підготовче провадження, та справу призначено до розгляду по суті в засіданні суду на 03.07.2025 р. о 14:30.
30.06.2025 р. від представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - Вірченко І.П. через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до господарського суду надійшло клопотання (вх. № 9700/25), згідно з яким заявник просив розгляд справи перенести на іншу дату у зв'язку з відпусткою відповідального представника ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ".
23.04.2025 р. від представника відповідача за первісним позовом - адвоката Розніна В.А. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання (вх. № 9831/25), згідно з яким заявник зазначив, що підтримує клопотання представника ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" про відкладення розгляду справи, що призначений на 03.07.2025 р., в тому числі через те, що на даний час сторони розглядають можливість укладення мирової угоди, а тому також просив суд відкласти розгляд справи на строк не менше 1 місяця.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.05.2025 р. у справі №915/1538/24 розгляд справи відкладено на 28 липня 2025 року о 10:00.
28.07.2025 р. від представника відповідача за первісним позовом - адвоката Розніна В.А. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про розгляд справи № 915/1538/24 за первісним та зустрічним позовом без участі представника ТОВ "Піонер-Плюс" (вх. № 10992/25), в якій заявник проти задоволення первісного позову заперечує, натомість підтримує зустрічний позов.
У судовому засіданні господарського суду 28.07.2025 року по справі №915/1538/25 за участю представника позивача судом було протокольно оголошено перерву до 03 вересня 2025 року о 12 год. 00 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, про що ухвалою суду від 28.07.2025 в порядку ст. 120 ГПК України повідомлено відповідача та третю особу.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.09.2025 р. розгляд справи №915/1538/25 відкладено на 29 вересня 2025 року о 11:40.
19.09.2025 р. від представника позивача - Вірченко І.П. до господарського суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява (вх. № 13354/25), згідно з якою позивач просить розгляд справи провести за відсутності представника позивача у зв'язку з плановою щорічною відпусткою представника позивача. Разом з цим, представник позивача зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
29.09.2025 від представника відповідача - Розніна В,А. до господарського суду через «Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява (вх. № 13773/25), у якій заявник просить суд розглянути справу №915/1538/24 без участі представників ТОВ «Піонер-Плюс».
В судове засідання, призначене на 29.09.2025 р., представники сторін та третьої особи не з'явились.
Так, про дату, час та місце розгляду справи сторони і третя особа повідомлені належним чином шляхом надсилання ухвал суду до наявних електронних кабінетів, зареєстрованих в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС в порядку ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо належного повідомлення сторін та третьої особи про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розгляд справи здійснити без участі учасників справи, оскільки їх неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.
Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка №384182404) нежитлові приміщення кінотеатру «Піонер» загальною площею 1432,4 кв.м, що розташовані за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вулиця Декабристів, буд. 21, на праві комунальної власності належать територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради на підставі дубліката свідоцтва про право власності САА 749661 від 15.04.2003 та свідоцтва про право власності від 05.11.2002 р., про що в реєстрі вчинено запис 723083 від 15.04.2003.
Судом встановлено, що 16.07.2003 р. між Комунальним підприємством «Дитячий спеціалізований кінотеатр «Піонер» (орендодавець) та ТОВ «Дитячо-юнацький розважальний кіно-відео-центр «Піонер-плюс» (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності, відповідно до умов п. 1.1. якого орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально-визначене майно, керуючись розпорядженнями від 16.07.03 №182-р нежитлове приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 21, площею 854,2 кв.м - 1, 2 поверх, 280,4 кв.м - підвал, 102,9 кв.м - підвал (захисна споруда), для використання під комплекс кінотеатру.
Згідно п. 2.1. договору оренди орендар виступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.
Пунктом 2.3. договору оренди передбачено, що власником майна залишається міська громада, а орендар користується ним протягом строку оренди.
Відповідно до п. 5.5.2. та 5.5.3. договору оренди орендар зобов'язується, зокрема:
- укласти договори з відповідними комунальними підприємствами на користування комунальними послугами (вода, каналізація, тепло, газ, енергопостачання).
- укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна.
Згідно з п. 9.3. договору оренди орендодавець не несе відповідальності по зобов'язаннях орендаря, які виникли на підставі п.п. 5.5. , 5.5.3, 5.6.
Пунктом 10.1. договору оренди встановлено, що цей договір укладено строком на 20 рік (років), що діє з 16.07.2003 до 24.07.2022 включно.
Невід'ємною та складовою частиною договору оренди є наступні додатки: розрахунок орендної плати, акт оцінки вартості майна, що передається в оренду, акт приймання-передачі орендованого майна.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами договору оренди було складено та підписано три акти прийому-передачі нежитлового приміщення до договору оренди від 16.07.2003 р., відповідно до яких орендодавець здав, а орендар прийняв нежитлові приміщення, що розташовані за адресою м. Миколаїв, вул. Декабристів, 21, а саме: приміщення 1 та 2 поверху площею 854,2 кв.м, приміщення підвалу площею 280,4 кв.м та приміщення захисної споруди площею 102,9 кв.м.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Миколаївської міської ради №18/25 від 12.02.2004 «Про створення та ліквідацію комунальних підприємств та установ, затвердження їх статутів» було ліквідовано комунальне підприємство «Дитячий спеціалізований кінотеатр «Піонер» (п. 3 рішення).
В подальшому, 01.05.2004 між Управлінням культури міськвиконкому (орендодавець) та ТОВ «Піонер-Плюс» укладено угоду про зміни в договір оренди нерухомого майна від 16.07.2003 р., якою було замінено орендодавця - Комунальне підприємство кінотеатр «Піонер» на Управління культури міськвиконкому, у зв'язку з ліквідацією комунального підприємства кінотеатру «Піонер» на підставі рішення Миколаївської міської ради від 12.02.2004 р. «Про створення та ліквідацію комунальних підприємств та установ» і розпорядження Фонду комунальної власності Миколаївської міської ради від 06.05.04 р. №163-р «Про вилучення та закріплення комунального майна за підприємствами та установами комунальної власності міської ради» (п. 1 угоди) та викладено пункт договору юридична адреса орендодавця у новій редакції (п. 2 угоди).
01.07.2004 між Управлінням культури міськвиконкому (орендодавець) та ТОВ «Піонер-плюс» (орендар) укладено угоду про зміни в договір оренди нерухомого майна від 16.07.2003 р., згідно з якою орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення міської комунальної власності за адресою м. Миколаїв, вул. Декабристів,21 площею 1237,5 кв.м для використання під надання послуг з організації та проведення культурного дозвілля населення міста та 20,9 кв.м для використання під адміністративні потреби (п. 1 угоди). Крім того, в зазначеній угоді визначено, що договір оренди приміщення пролонговано по 23 липня 2022 р. строком на 19 (дев'ятнадцять) років (п. 3 угоди). Зазначені в угоді від 01.07.2004 р. нежитлові приміщення прийняті орендарем, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі нежитлового приміщення по договору оренди від 16.07.2003.
В подальшому 01 січня 2007 між Управлінням з питань культури та охорони культурної спадщини (орендодавець), яке є правонаступником управління культури міськвиконкому, та ТОВ «Піонер-Плюс» (орендар» укладено угоду про зміни в договорі оренди нерухомого майна від 16.07.2007, якою замінено в п. «Орендодавець» Управління культури на Управління з питань культури та охорону культурної спадщини та викладено юридичну адресу орендодавця в новій редакції (п. 1, 2 угоди).
01.06.2008 між Управлінням з питань культури та охорони культурної спадщини (орендодавець) та цілісний майновий комплекс кінотеатру «Піонер-Плюс» укладено угоду про зміни в договір оренди нерухомого майна від 16.07.2003 р., відповідно до умов якої:
- п. 5.5.2 договору замінено на п. 5.6. договору (п. 14 угоди);
- п. 5.5.3. договору замінено на п. 5.7., виклавши його у наступній редакції: «Здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг» (п. 15 угоди);
- п. 9.3. договору викладено в новій редакції: «Орендодавець не несе відповідальності по зобов'язаннях орендаря, які виникли на підставі п.п. 5.5., 5.6.».
Відповідно до інформації Управління комунального майна №575/10/01/08/23 від 07.09.2023, що надана у відповідь на запит позивача №1092-ю від 14.08.2023, нежитлові приміщення підвалу, першого та другого поверхів загальною площею 1237 кв.м по вул. Декабристів, 21, передані в орендне користування ТОВ «Піонер-плюс», строк дії договору з 16.07.2003 по 24.07.2022, наразі Управлінням вказано, що відповідно до п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 договір вважається продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення або скасування воєнного стану.
У наданих до суду поясненнях (вх. №6039/25 від 22.04.2025) Миколаївська міська рада зазначає, що п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» передбачено, що договори оренди комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються. Відтак, як зазначає третя особа, враховуючи той факт, що балансоутримувач, він же орендодавець майна - Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди не повідомляв орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону, строк дії договору оренди нежитлових приміщень по вул. Декабристів, 21, вважається продовженим.
Так, матеріали справи не містять доказів розірвання вищевказаного договору оренди та повернення відповідачем орендованого майна орендодавцю.
Відповідно до звіту про оцінку майна станом на 2002 рік, що наявний в матеріалах справи, приміщення вбудованих та підвальних приміщень Дитячого спеціалізованого кінотеатру «Піонер», що розташований за адресою м. Миколаїв, вул. Декабристів, 21, від'єднанні від системи центрального опалення.
Як вбачається з матеріалів справи, Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт на громадський будинок Дитячий спеціалізований кінотеатр «Піонер-Плюс» станом на 27.09.2004, реєстровий №1192, інвентаризаційна справа №14223.
Поряд з цим судом з'ясовано, що Приватне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" є суб'єктом господарської діяльності з постачання теплової енергії споживачам м. Миколаєва.
Так, в опалювальних сезонах 2022-2023 років (з 09.11.2019 по 24.03.2023), 2023-2024 (з 14.11.2023 по 28.03.2024) позивач здійснював централізоване постачання теплової енергії до будинку за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 21, що підтверджується нарядами на підключення системи опалення від 18.11.2022 та від 23.11.2023 та відомостями споживання теплової енергії абонентом в період з 27.11.2022 по 27.03.2023, з 29.11.2023 по 22.02.2024 рр.
При цьому початок і закінчення опалювального періоду 2022-2023 та 2023-2024 та початок опалювального періоду 2024-2025 у житловому фонді та на інших об'єктах м. Миколаєва визначалися рішеннями виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 626 від 09.11.2022, № 176 від 24.03.2023, № 1189 від 08.11.2023, № 513 від 27.03.2024 згідно із якими відповідні опалювальні періоди тривали з 09.11.2022 по 24.03.2023, з 14.11.2023 по 28.03.2024 рр.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово- комунальні послуги" (далі - Законом №2189-VIII).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2189-VIII предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами.
За наведеним у пунктах 2, 5 частини першої статті 1 Закону №2189-VIII визначенням: житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону №2189-VIIІ учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст. 1, п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону).
Отже, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 6 вказаного Закону України "Про житлово-комунальні послуги" Приватне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" є виконавцем послуги з постачання теплової енергії.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону №2189-VIII передбачено, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг. До повноважень Кабінету Міністрів України належать: затвердження правил надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком; затвердження типових договорів про надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 затверджено "Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про послуг з постачання теплової енергії" (далі також - Правила), які набули чинності з 04.09.2019, відповідно до яких, ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати. Надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статті 14 Закону (пункт 13 Правил).
Відповідно до частин першої, другої статті 14 Закону №2189-VIII за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону: 1) кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); 2) від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); 3) об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем. Співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою цієї статті, за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії).
Згідно із Законом №2189-VIII договори за новими правилами мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постанов Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022 та №1023.
Відповідно до Правил у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022:
- індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем;
- індивідуальний договір з власником індивідуальних (садибних) житлових будинків вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги (фактичне виконання робіт із відключення будинку);
- фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
- у разі зміни права власності або користування приміщенням у багатоквартирному будинку, з попереднім власником (користувачем) якого було укладено індивідуальний договір, договір з новим власником (користувачем) вважається укладеним із дня такої зміни.
- споживачі у багатоквартирному будинку, які отримують послугу за іншою моделлю договірних відносин, у разі прийняття рішення про припинення такого договору можуть приєднатися до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, вчинивши дії, що засвідчують їх бажання укласти такий договір, відповідно до абзацу шостого цього пункту.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону №2189-VIII (у редакції змін, внесених Законом №1060-IX) договори про надання комунальних послуг, укладені до введення його в дію, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.
За приписами ч. 1 та 2 ст. 12 Закону №2189-VIII надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).
Наведені вище положення спеціального законодавства у сфері надання комунальних послуг свідчать про те, що законодавець унормував обов'язок підприємства теплопостачання з 01.05.2019 (тобто з дати, коли набрав чинності Закон №2189-VIII у новій редакції) укладати договори на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за новими правилами, які в силу вимог Закону мали бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг та споживачами цих послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, з урахуванням волевиявлення споживача щодо обрання моделі договірних відносин. Водночас, за відсутності волевиявлення співвласників багатоквартирних будинків щодо прийняття рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг ініціатива щодо його укладення надається безпосередньо виконавцям таких послуг. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №908/3233/20, від 14.12.2023 у справі №908/2078/22 та від 09.04.2024 у справі №908/710/23.
04.10.2021 на офіційному сайті Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль https://ntec.mk.ua була опублікована інформація для співвласників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків, в які подається теплова енергія ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ", щодо затвердження Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022 типового публічного договору приєднання, текст типового індивідуального договору про послуги з постачання теплової енергії та форму заяви до нього.
Як було встановлено судом, відповідач є орендарем нежитлового приміщення кінотеатру площею 1237,5 кв.м, що розташоване за адресою м. Миколаїв, вул. Декабристів, 21, на підставі договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності від 16.07.2003 р. (зі змінами), який є діючим. При цьому за умовами вказаного договору оренди від 16.07.2003 р. саме на орендаря покладено обов'язок укласти договори з відповідними комунальними підприємствами на користування комунальними послугами (вода, каналізація, тепло, газ, енергопостачання), а також укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна (п. 5.6 та 5.7 договору оренди із змінами, внесеними угодою від 01.06.2008 р. щодо зміни нумерації пунктів 5.5.2 та 5.5.3 договору замінивши їх на п. 5.6 та 5.7 відповідно.) Водночас, умовами договору оренди з урахуванням змін, внесених вказаною угодою від 01.06.2008, визначено, що орендодавець не несе відповідальності по зобов'язаннях орендаря, які виникли на підставі п.п. 5.5., 5.6.
До того, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Піонер-Плюс» використовує згадане нежитлове приміщення кінотеатру з дозволу його балансоутримувача та було користувачем нежитлових приміщень кінотеатру, що знаходиться за адресою м. Миколаїв. вул. Декабристів, 21 у спірний період з листопада 2022 року по квітень 2024 року, що не спростовується відповідачем. Водночас, суд зазначає, що доказів використання зазначеного об'єкту не відповідачем, а будь-якими іншими особами, в матеріалах даної справи відсутні.
Як з'ясовано судом та не оспорюється відповідачем, останній не укладав з орендодавцем договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг за весь період дії договору оренди. За таких обставин, в силу положень п. 5.6. (раніше п. 5.5.2) договору оренди саме відповідач мав самостійно укласти договори з відповідними комунальними підприємствами на користування комунальними послугами (вода, каналізація, тепло, газ, енергопостачання), у т.ч. з позивачем на послуги з постачання теплової енергії, що не було здійснено відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що ТОВ «Піонер-Плюс» є фактичним споживачем теплової енергії відповідно до положень Закону №2189, Методики та Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач протягом 30 днів з дня опублікування тексту вищенаведеного індивідуального договору на офіційному веб-сайті виконавця послуг (позивача) не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав відповідний договір з виконавцем комунальної послуги, хоча згідно з умовами договору оренди саме до обов'язків відповідача як орендаря відноситься укладення договору з позивачем.
Наразі суд зауважує, що законодавцем була передбачена неактивність споживача щодо укладання договорів, тому непідписана заява-приєднання до договору не вбачає відсутність підстав для укладання договору, оскільки в даному випадку договір є не тільки договором приєднання, але й договором публічним, що не передбачає підписання заяви-приєднання.
Отже, відповідачем було прийнято (акцептовано) оферту позивача укласти індивідуальний договір шляхом мовчазної згоди в порядку частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Окрім цього, факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку, в якому знаходиться орендоване відповідачем приміщення, підтверджується рішеннями Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про початок та закінчення опалювального сезону та нарядом про підключення системи опалення до будинку, в якому знаходиться приміщення відповідача.
Таким чином, фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є факт отримання послуги.
Споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Саме такий правовий висновок є усталеним та викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, а також в постановах Верховного Суду від 09.06.2021 у справі №303/7554/16-ц, від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, 25.09.2019 у справі №522/401/15-ц, від 10.12.2018 у справі №638/11034/15-ц, від 26.04.2018 у справі №904/6293/17.
Незважаючи на укладення чи неукладення споживачем договору на теплопостачання місць загального користування за умови отримання ним відповідних послуг, він несе обов'язок щодо оплати отриманої теплової енергії (постанова ВС від 22.12.2020 у справі № 311/3489/18).
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 22.12.2020 року по справі № 311/3489/18, споживач, який відключений від системи централізованого опалення, зобов'язаний брати участь у загальних витратах на опалення, зокрема, місць загального користування. Так, спільним майном у багатоквартирному будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду. Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.
Проаналізувавши викладені правові норми, враховуючи фактичні обставини у справі, суд вважає безпідставними доводи відповідача про відсутність підстав для виникнення у нього будь-яких обов'язків за спірним договором, оскільки укладення індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2022 року як публічного договору приєднання вимагається положеннями Закону України «Про житлово- комунальні послуги», та є обов'язковою умовою для надання Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" відповідних послуг з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення.
Відтак, судом встановлено, що між сторонами по справі укладено індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії № 6261 від 01.11.2022, який є публічним договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 640, 641, та 642 Цивільного кодексу України, який встановлює порядок та умови надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення на невизначений строк.
Так, згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 173 Господарського кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (ч. 1 ст. 630 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається оскільки вказане призведе до порушення прав інших суб'єктів імперативно визначених відносин.
Частиною 6 ст. 633 Цивільного кодексу України передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Так, згідно п. 1 договору індивідуального договору про послуги з постачання теплової енергії, опублікованого позивачем на власному сайті, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 2 договору даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця https://ntec.mk.ua.
Згідно п. 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви приєднання, сплата рахунку за надану послугу, факт отримання послуги.
Пунктом 5 договору встановлено, що виконавець зобов'язується надавати споживачу послуги відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
У п. 8 договору визначено, що виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості згідно з вимогами пунктів 5 і 6 цього договору до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішнього будинкових систем багатоквартирного будинку (індивідуального (садибного) будинку).
Обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. №315. У разі коли будинок на дату укладення цього договору не обладнаний вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії, до встановлення такого вузла (вузлів) обліку обсяг споживання послуги у будинку визначається відповідно до Методики розподілу (п. 11 та п. 12 договору).
Відповідно до п. 30 договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з
- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 №830 (Офіційний вісник України, 2019р, №71, ст. 2507), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р, №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті виконавця https://ntec.mk.ua.
У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Згідно з п. 31 договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті виконавця https://ntec.mk.ua. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення вдію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.
Відповідно до п. 32 договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Пунктом 33 договору передбачено, що виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги не пізніше ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватись у електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 договору).
Відповідно до п. 44 договору сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до умов цього договору або закону.
Щодо наявності підстав для визнання недійсним індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2022 р. № 6261 за зустрічним позовом суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за ч. 1 ст. 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу, і такі способи мають бути доступними й ефективними.
Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.
В силу статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів.
Підстави недійсності правочину встановлені статтею 215 Цивільного кодексу України.
За умовами частин першої, третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Цивільний кодекс України імперативно не визнає оспорюваний правочин недійсним, а лише допускає можливість визнання його таким у судовому порядку, при цьому визнання такого правочину недійсним відбувається судом, по-перше, за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, а по-друге, якщо в результаті судового розгляду такого звернення буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину.
Відповідно до частин першої-п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі невідповідність волі та волевиявлення.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Саме така правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена в постанові від 27.11.2018 р. у справі №905/1227/17.
При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред'явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (правові висновки Верховного Суду у постановах від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наразі слід зазначити, що підставою для визнання недійсним спірного договору є твердження відповідачу у заявленому зустрічному позові про те, що він є неналежною стороною спірного договору та не зобов'язаний укладати такий договір, оскільки він не проявляв волю на його укладення, а тягар по утриманню майна покладається на орендодавця балансоутримувача, у зв'язку з чим індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії має бути укладений саме з орендодавцем - балансоутримувачем - Управлінням з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради.
Між тим вказані доводи відповідача судом оцінюються критично з вищенаведених висновків суду про наявність саме у відповідача обов'язку укласти з позивачем відповідний договір надання послуги з постачання теплової енергії, а не у орендодавця або власника спірних приміщень. Інших доводів в обґрунтування підстав для визнання недійсним договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2022 р. № 6261 відповідач у зустрічному позові не навів.
Водночас судом не встановлено невідповідності змісту договору вимогам частин 1, 3 ст. 203 ЦК, належних доказів на підтвердження доводів позивача за зустрічним позовом про недійсність правочину суду не надано.
Враховуючи те, що судом не встановлено невідповідності змісту індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2022 р. № 6261 вимогам Цивільного законодавства та інших актів законодавства, суд доходить до висновку про необґрунтованість і безпідставність зустрічних позовних вимог ТОВ «Піонер-Плюс» та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання недійсним вказаного договору.
Щодо вимог позивача за первісним позовом про стягнення заборгованості слід зазначити наступне.
Зважаючи на те, що індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії є укладеним та чинним з 01.11.2022 року, відповідно такий договір є обов'язковим для виконання його сторонами, в тому числі і щодо своєчасної та повної оплати відповідачем наданих позивачем послуг.
Згідно з рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №626 від 09.11.2022, яке знаходиться в загальному доступі, опалювальний сезон на всіх об'єктах житлового фонду, інших об'єктах, крім населення, яке користується природним газом або електричною енергією для потреб опалення, згідно з нормами та нормативами споживання з було розпочато 09.11.2022. Теплопостачальним підприємствам міста, починаючи з 09.11.2022 протягом 10 діб, доручено здійснити пуск котелень для подачі тепла до споживачів м. Миколаєва всіх форм власності, підключення систем теплопостачання проводити на підставі нарядів, що видаються виконавцями послуг.
Відповідно до наряду б/н від 18.11.2022 підключено систему опалення за адресою вул. Декабристів, 21.
Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №176 від 24.03.2023 опалювальний сезон закінчено з 24.03.2023 на всіх об'єктах, крім закладів дошкільної освіти, пологових будинків, амбулаторій.
Згідно з рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1189 від 08.11.2023 опалювальний сезон на всіх об'єктах житлового фонду, інших об'єктах, крім населення, яке користується природним газом або електричною енергією для потреб опалення, згідно з нормами та нормативами споживання розпочато з 14.11.2023. Теплопостачальним підприємствам міста, починаючи з 14.11.2023 протягом 10 діб, доручено здійснити пуск котелень для подачі тепла до споживачів м. Миколаєва всіх форм власності, підключення систем теплопостачання проводити на підставі нарядів, що видаються виконавцями послуг.
Відповідно до наряду б/н від 23.11.2023 підключено систему опалення за адресою вул. Декабристів, 21.
Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 513 від 27.03.2024 опалювальний сезон закінчено з 28.03.2024 на всіх об'єктах, крім закладів дошкільної освіти, пологових будинків, амбулаторій.
Наразі відомості споживання теплової енергії свідчать про кількість спожитої теплової енергії по приладу обліку за кожний місяць, починаючи з листопада 2022 р. по лютий 2024 р. Як з'ясовано судом, окрім нарахування плати за поставлену теплову енергію позивачем проводилося нарахування також за загальнобудинкові потреби та абонентське обслуговування (далі-МЗК). Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315.
Як визначено в п. 5 договору, обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з:
- обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;
- частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;
- обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об'єму) таких споживачів.
Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 № 315, встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.
Нормами Розділу І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.
Згідно з п. 2 загальних положень Методики (в редакції, чинній на початку спірного періоду - листопад 2022 року) загальнобудинкові потреби на опалення визначені як витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення; місця загального користування - це загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири, приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (горища, підвали, тощо), крім допоміжних приміщень.
Згідно з п.3 Методики розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різких споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано. Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.
Також відповідно до п.10 Методики у разі, якщо відомості про опалювану площу не буди надані споживачем, базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є загальна площа приміщення у метрах квадратних, визначена за даними, зазначеними у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а у разі відсутності у ньому інформації про окремі приміщення - за даними, зазначеними у документах, що посвідчують право власності на такі приміщення.
До допоміжних приміщень багатоквартирного будинку належать приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців: колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення. Зокрема, внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід'ємною частиною.
Згідно з п.2 Розділу ІІ Методики загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення (Qопбуд) у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень (Qпр), забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення (Qопз.п.б) будівлі/будинку та сумарного обсягу теплової енергії (Уi Qвідкл.і), що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення, у відповідності до відповідної формули, наведеної у вказаній Методиці. Відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від сплати від загально будинкових потреб на опалення (місця загального користування та допоміжних приміщень).
Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу III Методики.
Розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II цієї Методики, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.
Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики.
Пунктом 5 Розділу III Методики визначено, що розподіл теплової енергії у будівлі/будинку, у якій приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії для будівлі/будинку, незалежно від наявності або відсутності вузла комерційного обліку теплової енергії, у якій/якому відсутні приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, та усі приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення визначається разом з обсягом спожитої теплової енергії на опалення цих приміщень.
Розподілений обсяг для опалюваного приміщення, не оснащеного приладом розподільного обліку теплової енергії, розраховується з урахуванням вимог розділів VII, VIII цієї Методики за формулою 13,14.
При цьому нежитлові приміщення, орендовані відповідачем, знаходяться в загальній системі багатоквартирного будинку. Об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказані приміщення не підпадають під термін неопалювальне приміщення.
Щодо складової нарахувань за спожиту теплову енергію на загальнобудинкові потреби опалення слід зазначити наступне.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №124 від 09.02.2022 р. "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 13.10.2021 № 984 "Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послуги з постачання теплової енергії ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ", рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №566 від 25.10.2022 "Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послуги з постачання теплової енергії ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ", рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1029 від 25.10.2023 "Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послуги з постачання теплової енергії ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ", рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №252 від 14.02.2024 "Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" встановлено економічно обґрунтовані двоставкові тарифи та теплову енергію та послугу з постачання теплової енергії за умовно-змінною частиною та умовно-постійною частиною тарифу.
Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо, тобто двома ставками.
Перша ставка (умовно-змінні витрати) - плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.
Друга ставка (умовно-постійні витрати) - плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов'язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/годину).
Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.
Умовно-постійна частини тарифу для приміщень, вбудованих в житлові будинки/нежитлові будівлі розраховується згідно з даними теплового навантаження будівлі, пропорційно опалювальній площі приміщення споживача.
Як стверджує позивач, у житловому будинку, де знаходяться орендовані відповідачем приміщення, встановлено вузол обліку споживання теплової енергії, який фіксує загальне по будівлі фактичне теплоспоживання. У зв'язку з тим, що орендовані ТОВ "Піонер-Плюс" приміщення, розташовані у будинку вулиця Захисників Миколаєва (Декабристів) 21, відключені від загальної системи опалення будинку, згідно абзацу 4, пункту 2, розділу 1 «Загальні положення» Методики 315 нарахування здійснюються тільки за загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.
Наказом Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль № 473 від 22.09.2021 встановлено розмір плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії. Щомісячна оплата за абонентське обслуговування, що нараховується протягом року на одного абонента на місяць: за наявності будинкового вузла комерційного обліку т/енергії у розмірі - 32,57 грн. (з ПДВ); при відсутності будинкового вузла комерційного обліку т/енергії у розмірі - 15,84 грн. (з ПДВ)
Наказом Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль №434 від 13.12.2023 змінено розмір нарахувань за спожиту теплову енергію для категорії «інші споживачі» шляхом перерахування вартості теплової енергії з урахуванням коефіцієнту - К : за листопад К=0,8. Сума перерахунку (різниця в нарахуваннях) для споживачів (С) визначається за формулою: С=(К-1) х П, де К- коефіцієнт перерахунку; П- плата за теплову енергію для споживача, визначна у відповідному місяці з діючими тарифами на теплову енергію.
Наказом Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль №32 від 18.01.2024 змінено розмір нарахувань за спожиту теплову енергію для категорії «інші споживачі» шляхом перерахування вартості теплової енергії з урахуванням коефіцієнту - К : за грудень К=0,7. Сума перерахунку (різниця в нарахуваннях) для споживачів (С) визначається за формулою: С=(К-1) х П, де К- коефіцієнт перерахунку; П- плата за теплову енергію для споживача, визначна у відповідному місяці з діючими тарифами на теплову енергію.
Наказом Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль №65 від 15.02.2024 змінено розмір нарахувань за спожиту теплову енергію для категорії «інші споживачі» шляхом перерахування вартості теплової енергії з урахуванням коефіцієнту - К : за січень К=0,7. Сума перерахунку (різниця в нарахуваннях) для споживачів (С) визначається за формулою: С=(К-1) х П, де К- коефіцієнт перерахунку; П- плата за теплову енергію для споживача, визначна у відповідному місяці з діючими тарифами на теплову енергію.
Наказом Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль №104 від 21.03.2024 змінено розмір нарахувань за спожиту теплову енергію для категорії «інші споживачі» шляхом перерахування вартості теплової енергії з урахуванням коефіцієнту - К : за лютий з 01.02. по 13.02. К = 0,7; за лютий з 14.02. по 29.02 К = 1,0. Сума перерахунку (різниця в нарахуваннях) для споживачів (С) визначається за формулою: С=(К-1) х П, де К- коефіцієнт перерахунку; П- плата за теплову енергію для споживача, визначна у відповідному місяці з діючими тарифами на теплову енергію.
Плата за абонентське обслуговування відповідно до вимог ч. 11 ст. 1 Закону України від 09.11.2017 №2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги" нараховується як і в опалювальний сезон, так і в міжсезоння.
Так, позивачем на підтвердження надання відповідачу у належне йому приміщення послуг за укладеним індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 04.11.2022, в період з листопада 2022 року по квітень 2024 надано рахунки на загальну суму 115115,82 грн., а саме:
- рахунок № 6261 за послугу з постачання теплової енергії надану за період 01.11.2022 - вересень 2023 року на суму 67151,60 грн., у т.ч. теплова енергія - 55932,53 грн., абонентська плата - 27,14 грн., ПДВ 11191,93 грн.;
- рахунок № 6261 за послугу з постачання теплової енергії надану у жовтні 2023 року на суму 32,57 грн., у т.ч. теплова енергія - 0,00 грн., абонентська плата - 27,14 грн., ПДВ 5,43 грн.;
- рахунок № 6261 за послугу з постачання теплової енергії надану у листопаді 2023 року на суму 4549,97 грн., у т.ч. теплова енергія - 3601,06 грн., абонентська плата - 27,14 грн., ПДВ 758,33 грн.;
- рахунок № 6261 за послугу з постачання теплової енергії надану у грудні 2023 року на суму 16739,76 грн., у т.ч. теплова енергія - 13922,66 грн., абонентська плата - 27,14 грн., ПДВ 2789,96 грн.;
- рахунок № 6261 за послугу з постачання теплової енергії надану у січні 2024 року на суму 17682,31 грн., у т.ч. теплова енергія - 14708,12 грн., абонентська плата - 27,14 грн., ПДВ 2947,05 грн.;
- рахунок № 6261 за послугу з постачання теплової енергії надану у лютому 2024 року на суму 8163,43 грн., у т.ч. теплова енергія - 6775,72 грн., абонентська плата - 27,14 грн., ПДВ 1360,57 грн.;
- рахунок № 6261 за послугу з постачання теплової енергії надану у березні 2024 року на суму 763,61 грн., у т.ч. теплова енергія - 609,20 грн., абонентська плата - 27,14 грн., ПДВ 127,27 грн.;
- рахунок № 6261 за послугу з постачання теплової енергії надану у квітні 2024 року на суму 32,57 грн., у т.ч. теплова енергія - 0,00 грн., абонентська плата - 27,14 грн., ПДВ 5,43 грн.
Зазначені рахунки на оплату наданих послуг містять детальну інформацію здійсненого нарахування: за неопалювальний період здійснено нарахування абонентської плати та послуги з умовно-постійної частини тарифу, а за опалювальний здійснено нарахування послуги з постачання теплової енергії (умовно-змінна частина тарифу).
Наразі суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що належних доказів показників Гкал по будинку Декабристів, 21, переданих або узгоджених відповідачем, до позову не додано, хоча у помісячному розрахунку показників Гкал позивач зазначає, що вони подані за даними звіту, який було надано на адресу товариства, однак до позову такого звіту (звітів) не надано та відповідачем вони не узгоджувались, також надані позивачем розрахунки суми заборгованості не містять розшифрування таких рівнянь та не містять посилання на конкретні положення Методики з конкретними формулами, у зв'язку із чим не можна вважати такі розрахунки зрозумілими та обґрунтованими.
Так, вказані доводи відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи відомостями про споживання теплової енергії, які містять дані про кількість спожитої теплової енергії в будинку по вул. Декабристів, 21. Саме вказані відомості позивачем враховано у розрахунку із зазначенням їх в якості звіту.
При цьому з наданих позивачем пояснень до суду (вх. № 1217/25 від 27.01.2025) вбачається, що нарахування за листопад 2022 року здійснювались наступним чином: за даними звіту (відомості про споживання теплової енергії), який було надано на адресу Товариства, фактичне теплоспоживання за період 18.11.2022 - 30.11.2022р. (13 днів) складає 2,710 Гкал (показники на 18.11.2022р. становлять 318,66 Гкал, на 30.112022 р. - 321,37 Гкал, різниця 2,710Гкал (321,37-318,66)).
Нарахування за грудень 2022 року здійснювались наступним чином: за даними звіту, який було надано на адресу Товариства, фактичне теплоспоживання за період 01.12.2022 - 23.12.2022р. (23 дні) складає 13,61 Гкал (показники на 01.12.2022 р. становлять 321,37 Гкал, на 23.12.2022р. - 334,98 Гкал, різниця 13,61 Гкал (334,98-321,37)). Також з урахуванням алгоритму нарахування, а саме: здійснення розрахунку у поточному місяці за розрахунковий період з 24.12.2022 по 31.12.2022р. (8 днів), відповідно нарахування здійснено по середньодобовому споживанні за період 01.12.2022 - 23.12.2022р.: 13,61Гкал/23дні*8 днів=4,7336 Гкал. Таким чином, загальне теплоспоживання за грудень 2022 року становить 18,3436 Гкал (13,61+4,7336).
Нарахування за січень 2023 року здійснювались наступним чином: за даними звіту, який було надано на адресу Товариства, фактичне теплоспоживання за період 24.12.2022 - 31.01.2023р. (39 днів) складає 48,1347 Гкал (показники на 24.12.2022р. становлять 334,98 Гкал, на 31.01.2023 р. - 383,1147 Гкал, різниця 48,1347 Гкал (383,1147-334,98)). Також з урахуванням алгоритму нарахування, а саме: здійснення розрахунку у поточному місяці за розрахунковий період з 24.12.2022р. по 31.12.2022р. (8 днів) у грудні 2022 року за середньодобовими показниками 4,7336 Гкал, відповідно загальне теплоспоживання за січень 2023 року становить 43,4011 Гкал (48,1347-4,7336).
Нарахування за лютий 2023 року здійснювались наступним чином: за даними звіту, який було надано на адресу Товариства, фактичне теплоспоживання за період 01.02.2023 - 22.02.2023р. (22 днів) складає 31,0253 Гкал (показники на 01.02.2023р. становлять 383,1147 Гкал, на 22.02.2023р. - 414,14 Гкал, різниця 31,0253 Гкал (414,14-383,1147)). Також з урахуванням алгоритму нарахування, а саме: здійснення розрахунку у поточному місяці за розрахунковий період, з 23.02.2023 по 28.02.2023р. (6 днів), відповідно нарахування здійснено по середньодобовому споживанні за період 01.02.2023 - 22.02.2023р.: 31,0253Гкал/22дні*6 днів=8,4614 Гкал. Таким чином, загальне теплоспоживання за лютий 2023 року становить 39,4867 Гкал (31,0253+8,4614).
Нарахування за березень 2023 року здійснювались наступним чином: за даними звіту, який було надано на адресу Товариства, фактичне теплоспоживання за період 23.02.2023 - 24.03.2023р. (30 днів) складає 13,08 Гкал (показники на 23.02.2023р. становлять 414,14 Гкал, на 24.03.2023р. - 427,22 Гкал, різниця 13,08 Гкал (427,22-414,14)). Також з урахуванням алгоритму нарахування, а саме: здійснення розрахунку у поточному місяці за розрахунковий період, з 23.02.2023р. по 28.02.2023р. (6 днів) у лютому 2023 року за середньодобовими показниками 8,4614 Гкал, відповідно загальне теплоспоживання за березень 2023 року становить 4,6186 Гкал (13,08-8,4614).
Нарахування за листопад 2023 року здійснювались наступним чином: за даними звіту, який було надано на адресу Товариства, фактичне теплоспоживання за період 23.11.2023 - 29.11.2023р. (7 днів) складає 6,400 Гкал (показники на 23.11.2023р. становлять 427,22 Гкал, на 29.11.2023р. - 433,62 Гкал, різниця 6,400 Гкал (433,62-427,22)). Також з урахуванням алгоритму нарахування, а саме: здійснення розрахунку у поточному місяці за розрахунковий період за 30.11.2023р. (1 день) по середньодобовому споживанні, відповідно за період 23.11.2023 - 29.11.2023р. теплоспоживання складає 0,9143 Гкал (6,400Гкал/7днів*1 день). Таким чином, загальне теплоспоживання за листопад 2023 року становить 7,3143 Гкал (6,400+0,9143).
Нарахування за грудень 2023 року здійснювались наступним чином: за даними звіту, який було надано на адресу Товариства, фактичне теплоспоживання за період 30.11.2023 - 27.12.2023р. (28 днів) складає 25,75 Гкал (показники на 30.11.2023р. становлять 433,62 Гкал, на 27.12.2023р. - 459,37 Гкал, різниця 25,75Гкал (459,37-433,62)). Враховуючи алгоритм нарахування, а саме: здійснення розрахунку за розрахунковий період за 30.11.2023р. (1 день) у листопаді 2023 року за середньодобовими показниками 0,9143 Гкал, відповідно з 28.12.2023 по 31.12.2023р. (4 дні) нараховано по середньодобовому споживанні за період 30.11.2023 - 27.12.2023р.: 25,75Гкал/28днів*4 дні=3,6784 Гкал. Таким чином, загальне теплоспоживання за грудень 2023 року становить 28,5141 Гкал (25,75-0,9143+3,6784).
Нарахування за січень 2024 року здійснювались наступним чином: за даними звіту, який було надано на адресу Товариства, фактичне теплоспоживання за період 28.12.2023 - 26.01.2024р. (30 днів) складає 34,98 Гкал (показники на 28.12.2023р. становлять 459,37 Гкал, на 26.01.2024р. - 494,35 Гкал, різниця 34,98 Гкал (494,35-459,37)). Враховуючи алгоритм нарахування, а саме: здійснення розрахунку у поточному місяці за розрахунковий період з 28.12.2023 по 31.12.2023р. (4 днів) у грудні 2023 року середньодобовими показниками 3,6784 Гкал, відповідно з 27.01.2024 по 31.01.2024р. (5 днів) нараховується по середньодобовому споживанні за період 28.12.2023 - 26.01.2024р.: 34,98 Гкал/30днів*5 днів=5,83 Гкал. Таким чином, загальне теплоспоживання за січень 2024 року становить 37,1316 Гкал (34,98-3,6784+5,83).
Нарахування за лютий 2024 року здійснювались наступним чином: за даними звіту, який були надані на адресу Товариства, фактичне теплоспоживання за період 27.01.2024 - 14.02.2024р. (19 днів) складає 20,5323 Гкал (показники на 27.01.2024р. становлять 494,35 Гкал, на 14.02.2024р. - 514,8823 Гкал, різниця 20,5323 Гкал (514,8823-494,35)). Враховуючи алгоритм нарахування, а саме: здійснення розрахунку у поточному місяці за розрахунковий період з 27.01.2024р. по 31.01.2024р. (5 днів) у січні 2024 року за середньодобовими показниками 5,83 Гкал, відповідно з 15.02.2024 по 29.02.2024р. (15 днів) нараховується по середньодобовому споживанні за період 27.01.2024-14.02.2024р.: 20,5323Гкал/19днів*15 днів=16,209 Гкал. Таким чином, загальне теплоспоживання за лютий 2024 року становить 30,9113 Гкал (20,5323-5,83+16,209). У зв'язку із зміною тарифу з 14.02.2024 року загальне теплоспоживання за місяць розподілено наступним чином: за період 01.02-13.02.2024 - 13,856789 Гкал (30,9113/29*13), а за період з 14.02-29.02.2024 - 17,054511 Гкал (30,9113-13,856789).
Нарахування за березень 2024 року здійснювались наступним чином: у зв'язку із виходом з робочого стану приладу обліку нарахування здійснювались за середньодобовими показниками звіту за березень 2023 року з урахуванням наступних показників: 6,8748 Гкал - кількість теплової енергії згідно даних приладу обліку за березень 2023 року (період 01.03-24.03.2023); 155,7 - сума середньодобових температур зовнішнього повітря (період 01.03-24.03.2023); 153,9 - сума середньодобових температур зовнішнього повітря (період 01.03-28.03.2024); 24 - дні за період 01.03-24.03.2023; 28 - дні за період 01.03-28.03.2024. Відтак, розрахунок по будинку: 6,8748*28(18-153,9/28)/24/(18-155,7/24)= 8,718 Гкал.
Таким чином, судом з'ясовано, що під час здійснення нарахувань позивачем враховано:
- фактичний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії у розрахунковому періоді: листопад 2022 р. - 2,710 Гкал, грудень 2022р. - 18,3436 Гкал, січень 2023 р. - 43,4011 Гкал, лютий 2023 р. - 39,4867 Гкал, березень 2023 р. - 4,6186 Гкал, листопад 2023р. - 7,3143 Гкал, грудень 2023 р. - 28,5141 Гкал, січень 2024 р. - 37,1316 Гкал, лютий 2024 р. - 30,9113 Гкал:
- загальні параметри будинку для розрахунку: 1569,50 - загальна опалювальна площа будинку, кв.м; 1730,10 - загальна площа відключених приміщень у будинку, кв.м; 1237,50 - загальна площа відключених приміщень споживача, кв.м; 25% - для спрощеного визначення загальнобудинкових потреб, частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд).
Враховуючи наведене, суд вважає, що здійснений позивачем розрахунок по нарахуванням за спожитий обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення приміщень Товариства з обмеженою відповідальністю "Піонер-Плюс" у розрахунковому періоді листопад 2022 року - березень 2024 року та абонентської плати за період 01.11.2022 - 30.04.2024 року, який детально наведено у наданих позивачем пояснень до суду (вх. № 1217/25 від 27.01.2025), є обґрунтованим, а тому доводи відповідача з приводу неправомірності розрахунку судом до уваги не приймаються.
Крім того, позивачем до позовної заяви долучено акти наданих послуг № 6261 за розрахунковий період з листопада 2022 року по квітень 2024 року. Судом враховано, що зазначені акти підписані лише позивачем.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 19.02.2024 р. на адресу відповідача позивачем була направлена претензія №148-ю від 19.02.2024, проте відповідь на претензію на адресу позивача не надходила.
Поряд з цим судом з'ясовано, що рахунки та акти наданих послуг були направлені на адресу відповідача 14.05.2024 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи описом вкладення в поштове відправлення 05038632658020, списком згрупованих відправлень та фіскальним чеком. Однак, несплата відповідачем вказаних рахунків стала підставою для пред'явлення даного позову.
Виходячи зі змісту договору, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату, оскільки такий обов'язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку. Так, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 договору).
До того ж за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар/послугу (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №920/1343/21 від 29.04.2020).
Відтак, строк виконання зобов'язань з оплати послуг з постачання теплової енергії є таким, що настав, однак на день розгляду справи відповідачем не надано доказів оплати наданих послуг з постачання теплової енергії.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 20.09.2018 у справі №522/7683/13-ц саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов'язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.
Отже, наявність вказаної заборгованості відповідач за первісним позовом не спростував, докази, які б підтверджували факт повної оплати відповідачем за первісним позовом як споживачем за договором або неможливості виконання цього зобов'язання з поважних причин в матеріалах справи відсутні. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Так, матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов'язань за індивідуальним договором, натомість відповідачем не сплачено за надані у період з листопада 2022 року по квітень 2024 року послуги за вказаним договором, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 115115,82 грн. за послугу з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення та по абонентській платі.
Отже, несплатою позивачу вказаної суми за послугу з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення та абонентської плати відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання відповідно до умов договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" про стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості за теплову енергію загальнобудинкових потреб (МЗК та допоміжних приміщень) та абонплати за період з листопада 2022 року по квітень 2024 року в сумі 115115,82 грн. є доведеними та обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних втрат в сумі 9315,95 грн., 3% річних в сумі 3192,89 грн. та 793,20 грн. пені за прострочення оплати за теплову енергію та абонплату суд зазначає наступне.
За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на те, що відповідач за первісним позовом свої зобов'язання в частині оплати наданих послуг та абонентської плати не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач за первісним позовом вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.
При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості природного газу) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як зазначено п. 45 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 04.11.2021, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Отже нарахування пені здійснюється саме у разі несвоєчасного виконання відповідачем як споживачем обов'язку щодо здійснення платежів.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем за первісним позовом на підставі п. 45 договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію нараховано відповідачу за первісним позовом пеню за період 01.02.2024 по 18.11.2024 в розмірі 793,20 грн. на суму платежів за грудень 2023 року, квітень 2024 року.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, відповідальність на ч. 2 ст. 625 ЦК України настає саме за умови прострочення виконання боржником відповідного грошового зобов'язання у встановлений строк.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Наразі слід зазначити, що згідно положень Цивільного кодексу України проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань.
Індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Згідно роз'яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97 р. № 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України. Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.
Разом з тим, у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 зазначено, що при з'ясуванні підставності нарахування кредитором інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України судам належить визначити конкретну дату (подію), з настанням якої пов'язується строк виконання грошового зобов'язання; дослідити обставини виконання зобов'язання боржником (борг погашався частинами чи однією сумою у повному обсязі) та з'ясувати період у часі, упродовж якого мало місце прострочення боржника у виконанні зобов'язання перед кредитором. Положеннями частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридине значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. За змістом статті 252 ЦК України вбачається, що строк визначається, зокрема, днями, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Частиною п'ятою статті 254 ЦК України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Отже, при визначенні строку (терміну) виконання зобов'язання судам необхідно враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов'язання.
Як встановлено судом, відповідно до п. 32 договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Водночас за умовами п. 33 договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги не пізніше ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватись у електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 договору).
Як вже зазначалось вище, всі рахунки за спірний період були направлені відповідачу лише 14.05.2024 р. Доказів надання позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом рахунків не пізніше ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послуг за кожний звітний місяць у спірному періоді, як це передбачено умовами договору, матеріали справи не містять. Вказані обставини щодо недотримання позивачем порядку вручення рахунків за умовами договору позивачем за первісним позовом не спростовано.
Наразі суд враховує той факт, що наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату, оскільки такий обов'язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку. За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер.
Однак, виходячи зі змісту пп. 3 п. 43 договору, саме на позивача як виконавця покладено обов'язок надавати споживачу необхідну інформацію про ціну/тариф, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання послуги, її споживчі властивості, а також іншу необхідну інформацію.
В контексті наведеного суд вважає, що хоча за умовами договору з моментом надання рахунку не пов'язаний момент виникнення у відповідача обов'язку по оплаті послуги, проте передумовою для здійснення відповідачами оплати послуги є надання позивачем відповідної інформації щодо суми місячного платежу, який не є однаковим щомісячно, і відповідач позбавлений можливості самостійно його розрахувати з огляду на специфіку правовідносин за договором. Водночас суд зауважує, що якраз зазначені рахунки на оплату наданих послуг й містять детальну інформацію здійсненого нарахування: за неопалювальний період здійснено нарахування абонентської плати та послуги з умовно-постійної частини тарифу, а за опалювальний здійснено нарахування послуги з постачання теплової енергії (умовно-змінна частина тарифу). Отже, отримання відповідачем інформації стосовно здійсненого щомісячного нарахування в інший спосіб, окрім через рахунки, позивач не довів.
Посилання позивача на те, що 20.11.2023 він направляв відповідачу лист № 1411-ю щодо розрахунків за послугу з постачання теплової енергії разом з рахунком судом до уваги не приймаються, оскільки позивач не надав належних і допустимих доказів направлення ним у листопаді 2023 року відповідачу вказаного листа № 1411-ю, копія якого додана до позову та в якому наведені роз'яснення щодо нарахування за теплову енергію і рахунком № 6261 за період спожитої теплової енергії з 01.11.2022-31.10.2023 на суму 67184,17 грн.
Більш того, в позовній заяві позивачем за первісним позовом вказано, що здійснений у вересні 2023 р. перерахунок заборгованості ТОВ «Піонер-Плюс» відбувся після отримання позивачем інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права інформації про власника нерухомого майна, що розташований за адресою м. Миколаїв, вул. Декабристів, 21 - територіальну громаду, та з подальшого листування, зокрема листа інформації Управління комунального майна №575/10/01/08/23 від 07.09.2023, який наявний у матеріалах справи, про орендаря вказаного нерухомого майна.
При цьому з огляду на вказані обставини позивачем було здійснено нарахування платежів за договором лише у вересні 2023 року за період з листопада 2022 року по 31.10.2023 року.
Жодних інших доказів, окрім поданої претензії №148-ю від 19.02.2024, на підтвердження пред'явлення вимог відповідачу по нарахуванням позивачем не надано.
Відтак, наведене свідчить, що відповідач не міг виконувати зобов'язання з оплати нарахувань по спірному договору з моменту його укладення за відсутності відповідних рахунків з інформацією про всі розрахункові величини, яку повинен був надати позивач самостійно.
Як визначено в ч. 4 ст. 612 ЦК України, прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
За приписами ч. 4 ст. 613 ЦК України боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.
Враховуючи наведене, суд вважає, що в даному випадку мало місце саме прострочення кредитора з боку позивача, водночас позивачем не доведено можливість виконання відповідачем обов'язку щодо оплати послуг за договором за відсутності у останнього розрахункових величин і вартості щомісячного платежу у спірному періоді з листопада 2022 року по жовтень 2024 року. Оскільки судом було встановлено, що рахунки за вказаний період позивач направив відповідачу тільки в травні 2024 р., відтак, кінцевий термін для виконання відповідачем обов'язку по сплаті наданої послуги пов'язаний саме з моментом заявлення позивачем такої вимоги.
Виходячи із загальних засад цивільного законодавства, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає необґрунтованим здійснення нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат до моменту направлення рахунків відповідачу за первісним позовом.
Як було зазначено вище, 14.05.2024 позивачем за первісним позовом направлено відповідачу за первісним позовом рахунки №6261 за період з листопада 2022 по квітень 2024, що підтверджується наявним у матеріалах справи описом вкладення у поштове відправлення 0503863265802, згрупованим списком поштових відправлень та фіскальним чеком, що наявні у матеріалах справи.
За умовами п. 34 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. В свою чергу суд доходить висновку, що нараховану плату за вказаними рахункам відповідач мав здійснити до 31.05.2024 року (з урахуванням поштового перебігу), у зв'язку з чим суд вважає
Враховуючи вищевикладене та несплату відповідачем нарахованої плати за виставленими рахунками, суд вважає, що з 01.06.2024 відповідач за первісним позовом є таким, що прострочив зобов'язання з оплати нарахувань за договором по виставленим рахункам. Відтак, суд вважає обґрунтованим здійснення нарахувань пені, 3% річних та інфляційних втрат на існуючу заборгованість в сумі 115115,82 грн., починаючи саме з 01.06.2024, а не з 01.11.2023, як вказує позивач. Щодо кінцевої дати нарахувань судом враховано, що позивачем за первісним позовом нараховано відповідачу 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань за період з 01.11.2023 по 18.11.2024, а інфляційні втрати за період з листопада 2023 року по жовтень 2024 року. Таким чином, з урахуванням встановленого судом початку періоду прострочення та обраної позивачем кінцевого строку нарахування річних та інфляційних, судом здійснено за допомогою бази законодавство "Ліга.Закон" здійснено перерахунок вказаних нарахувань на існуючу суму заборгованості, а саме:
- сума 3% річних за період з 01.11.2023 по 18.11.2024 (171 дн.) складає 1613,51 (115115,82 x 3 x 171 : 366 : 100);
- сума інфляційних втрат за період з 01.11.2023 по 31.10.2024 складає 7176,08 грн. (115115,82 x 1.06233795 - 115115,82).
Отже, вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у встановленому судом розмірі.
Стосовно нарахованої пені слід зазначити, що позивачем за первісним позовом на підставі п. 45 договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію нараховано відповідачу за первісним позовом пеню на суму платежів за грудень 2023 року - квітень 2024 року за відповідні періоди прострочення на протязі з 01.02.2024 по 18.11.2024 в загальному розмірі 793,20 грн. Враховуючи вище встановлений судом початок прострочення, суд дійшов висновку про здійснення перерахунку розміру пені на відповідну суму зобов'язань, а саме:
- на суму зобов'язань за грудень 2023 року в розмірі 16739,76 грн. сума пені за період з 01.06.2024 по 31.07.2024 (кінцевий строк вказано позивачем) складає 102,11 грн. (16739,76 x 0.01 x 61 : 100);
- на суму зобов'язань за січень 2024 року в розмірі 17682,31 грн. сума пені за період з 01.06.2024 по 31.08.2024 (кінцевий строк вказано позивачем) складає 162,68 грн. (17682,31 x 0.01 x 92 : 100);
- на суму зобов'язань за лютий 2024 року в розмірі 8163,43 грн. сума пені за період з 01.06.2024 по 30.09.2024 (кінцевий строк вказано позивачем) складає 99,59 грн. (8163,43 x 0.01 x 122 : 100);
- на суму зобов'язань за березень 2024 року в розмірі 763,61 грн. сума пені за період з 01.06.2024 по 31.10.2024 (кінцевий строк вказано позивачем) складає 11,68 грн. (763,61 x 0.01 x 153 : 100);
- на суму зобов'язань за квітень 2024 року в розмірі 32,75 грн. сума пені за період з 01.06.2024 по 18.10.2024 (кінцевий строк вказано позивачем) складає 0,56 грн. (32,75 x 0.01 x 171 : 100).
Відтак, з відповідача підлягає стягненню сума пені в розмірі 376,62 грн.
В іншій частині нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені суд вважає необґрунтованими з огляду на встановлений судом початок прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.
За правилами пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Отже цивільні відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності, що знаходить своє вираження в добросовісному виконанні своїх зобов'язань сторонами та униканні будь-яких форм зловживання своїми правами та/або становищем, а також запобіганні вчиненню дій, які порушують права іншої сторони та можуть мати негативні наслідки для третіх осіб.
Згідно зі ст. 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов'язку в натурі.
Разом з тим у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/2842/20 Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абзацом 6 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов'язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов'язку відповідача щодо виконання договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019р. по справі № 910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов'язку в натурі застосовується у зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов'язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов'язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов'язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" обґрунтовані частково та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню з огляду на здійснення судом перерахунку нарахованих санкцій. При цьому стягнення з відповідача суми основної заборгованості, а також річних, інфляції та пені у відповідному розмірі за спірним договором цілком відповідає такому способу захисту цивільних прав та інтересів позивача як примусове виконання обов'язку в натурі. Натомість зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Піонер-Плюс" до Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" про визнання недійсним індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2022 р. № 6261 є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що згідно зі ст.129 ГПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що рішення щодо стягнення заборгованості в загальній сумі 128417,86 грн. в частині первісного позову відбулось частково на користь Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль", відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі первісного позову, покладаються на відповідача за первісним позовом пропорційно задоволеним вимогам, що складають 2930,48 грн. (124282,03 грн. х 3028 грн. /128417,86 грн.). Також з огляду на те, що рішення суду в частині зустрічного позову відбулось не на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Піонер-Плюс", згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн., понесені ТОВ "Піонер-Плюс" при подачі зустрічного позову, покладаються на позивача за зустрічним позовом.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Піонер-Плюс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Миколаївська міська рада, про стягнення заборгованості в загальній сумі 128417,86 грн. задовольнити частково.
2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю "Піонер-Плюс" (54017, м. Миколаїв, вул. Захисників Миколаєва, 21, код ЄДРПОУ 32092443) на користь Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 18, e-mail: kanc_nach@ntec.mk.ua, код ЄДРПОУ 30083966; на р/р НОМЕР_1 в ПАТ "АБ Укргазбанк", МФО 320478, ЄДРПОУ 30083966) основний борг в сумі 115115/сто п'ятнадцять тисяч сто п'ятнадцять/грн. 82 коп.
3. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю "Піонер-Плюс" (54017, м. Миколаїв, вул. Захисників Миколаєва, 21, код ЄДРПОУ 32092443) на користь Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 18, e-mail: kanc_nach@ntec.mk.ua, код ЄДРПОУ 30083966; на р/р НОМЕР_2 в ПАТ "АБ Укргазбанк", МФО 320478, ЄДРПОУ 30083966) 3% річних у сумі 1613/одна тисяча шістсот тринадцять/грн. 51 коп., інфляційні втрати в сумі 7176/сім тисяч сто сімдесят шість/грн. 08 коп., пеню у сумі 376/триста сімдесят шість/грн. 62 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2930/дві тисячі дев'ятсот тридцять/грн. 48 коп.
4. У задоволенні решти частини позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Піонер-Плюс" відмовити.
5. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Піонер-Плюс" до Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" про визнання недійсним індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2022 р. № 6261 відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 25.12.2025 року, з урахуванням умов воєнного стану та завантаженості.
Суддя Л.М. Ільєва