ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.12.2025Справа № 910/12735/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
За позовом Комунального некомерційного підприємства Заболотівської селищної ради «Заболотівська багатопрофільна лікарня» (78315, Івано-Франківська обл, Коломийський р-н, селище Заболотів, вул. Богдана Хмельницького, буд. 10; ідентифікаційний код: 01993629)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Протек Солюшнз Україна» (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, буд. 18, офіс 32; ідентифікаційний код: 36519759)
про стягнення 307.476,64 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
13.10.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального некомерційного підприємства Заболотівської селищної ради «Заболотівська багатопрофільна лікарня» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Протек Солюшнз Україна» про стягнення 307.476,64 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до ціни Договору №78 від 06.06.2024 було протиправно включено суму ПДВ - 307.476,64 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 позовну заяву Комунального некомерційного підприємства Заболотівської селищної ради «Заболотівська багатопрофільна лікарня» залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 20.10.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2025 відкрито провадження у справі №910/12735/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
10.11.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зауважив, що ні оголошення про проведення процедури закупівлі, ні тендерна документація замовника за процедурою закупівлі UA-2024-05-17-000968-a, ні проект договору не містили і не містять жодної інформації про спеціальне цільове призначення товару, який закуповувався, а саме для надання медичної допомоги особам, визначеним в абзаці 3 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
17.11.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
06.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Протек Солюшнз Україна» (постачальник) та Комунальним некомерційним підприємством Заболотівської селищної ради «Заболотівська багатопрофільна лікарня» (покупець/замовник) укладено Договір №78, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити наступне обладнання - система ультразвукова діагностична за кодом ДК 021:2015 33110000-4: Візуалізаційне обладнання для потреб медицини, стоматології та ветеринарної медицини.
Відповідно до п. 1.2 Договору №78 від 06.06.2024 перелік товару, що підлягає поставці згідно умов цього договору, визначається в Додатку № 1 до даного договору (Специфікація на поставку товару).
У п. 3.1 Договору №78 від 06.06.2024 визначено, що ціна договору становить: 4700000,00 гривень (чотири мільйони сімсот тисяч гривень 00 копійок), ПДВ (7%) - 307476,64 (триста сім тисяч чотириста сімдесят шість гривень 64 копійки).
Відповідно до п. 4.1 Договору №78 від 06.06.2024 оплата товару здійснюється наступним чином: 50% вартості товару на умовах відстрочки платежу - протягом 10 календарних днів з дати поставки товару на адресу замовника на підставі наданого оригіналу видаткової накладної товару; решта 50% вартості товару на умовах відстрочки платежу щомісячними рівними частинами до 31 грудня 2024 року.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2024 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами договору (п. 9.1 Договору №78 від 06.06.2024).
Відповідач виконав свої зобов'язання за Договором №78 від 06.06.2024, поставивши позивачу обладнання на суму 4.700.000,00 грн, з яких 307.476,64 грн ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №ЛО001326 від 20.06.2024 та актом прийому-передачі обладнання від 20.06.2024.
Позивач також виконав свої зобов'язання за Договором №78 від 06.06.2024, сплативши відповідачу ціну договору у розмірі 4.700.000,00 грн, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями, копії яких долучені до позовної заяви.
11.07.2025 Управлінням Служби безпеки України в Івано-Франківській області Служби безпеки України за наслідками проведених Управлянням на постійній основі комплексних заходів, спрямованих на контррозвідувальний захист об'єктів критичної інфраструктури, сфери охорони здоров'я від протиправних посягань, усунення передумов до порушення їх сталого функціонування, виникнення надзвичайних ситуацій та недопущення виснаження їх фінансових ресурсів в умовах воєнного стану, було встановлено, що при укладанні Договору №78 від 06.06.2024 не дотримано вимоги Постанови КМУ «Про затвердження переліків лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану» №1447 від 27.12.2022 в частині підпунктів 2 і 3 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 - VI, статті 180 Господарського кодексу України від 16.01.2023 №436- IV та статті 632 Цивільного кодексу України від 16.01.2003року №435-ІУ та як наслідок проведено оплату за отримане обладнання з ПДВ. Як наслідок за отримане обладнання позивачем зайво сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Протек Солюшнз Україна» кошти ПДВ у загальному розмірі 307.476,64 грн.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач посилається на норми ст. 1212 Цивільного кодексу України та просить суд стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти у сумі ПДВ - 307.476,64 грн.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зауважив, що ні оголошення про проведення процедури закупівлі, ні тендерна документація замовника за процедурою закупівлі UA-2024-05-17-000968-a, ні проект договору не містили і не містять жодної інформації про спеціальне цільове призначення товару, який закуповувався, а саме для надання медичної допомоги особам, визначеним в абзаці 3 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Податкового кодексу України.
За змістом підпунктів а) і б) пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем товару (замовником послуг).
Пунктами 30.1-30.2, 30.9 статті 30 Податкового кодексу України визначено, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Податкова пільга надається шляхом:
а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;
б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору;
в) встановлення зниженої ставки податку та збору;
г) звільнення від сплати податку та збору.
Відповідно до підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України лікарських засобів та медичних виробів відповідно до підпункту "в" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, що призначені для використання закладами охорони здоров'я, учасниками антитерористичної операції, особами, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України.
Аналіз вказаної норми свідчить, що операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів підлягають звільненню від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України за наявності одночасно таких трьох умов:
1) медичні вироби постачаються для використання закладами охорони здоров'я, учасниками антитерористичної операції, особами, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації;
2) медичні вироби призначені для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я;
3) медичні вироби входять до переліку, встановленого Кабінетом Міністрів України, а саме - Переліку лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 р. №1447 (далі - Перелік).
У разі відсутності однієї із зазначених умов вказані операції підлягатимуть оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку.
Верховний Суд у постанові від 18.11.2025 у справі №910/4313/25 дійшов висновку, що визначальним для звільнення від оподаткування ПДВ за вказаною нормою є не лише категорія товарів та суб'єкт отримувача таких товарів, а й призначення товарів - надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я.
Суд зазначає, що обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Суд зазначає, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами тієї обставини, що обладнання, яке купувалось позивачем відповідно до Договору №78 від 06.06.2024, призначене для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я.
Так, ні оголошення про проведення процедури закупівлі, ні тендерна документація замовника за процедурою закупівлі UA-2024-05-17-000968-a, ні проект договору - не містили і не містять жодної інформації про спеціальне цільове призначення товару, який закуповувався, а саме для надання медичної допомоги особам, визначеним в абзаці 3 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Тобто , замовник під час оголошення процедури закупівлі та укладення Договору №78 від 06.06.2024 не визначав , що закупівля обладнання проводиться для цілей, які визначені вищевказаною статтею.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму ПДВ у розмірі 307.476,64 грн. на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов'язання.
Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Суд зазначає, що сплата позивачем на користь відповідача ПДВ у сумі 307.476,64 грн було здійснено відповідно до п. 3.1 Договору №78 від 06.06.2024, який не є нікчемним та не визнано недійсним у судовому порядку, а тому позивачем обрано неналежний спосіб захисту.
Зокрема, у спірних правовідносинах належним способом захисту (у випадку їх доведення) є визнання недійсним пункту договору в частині ПДВ та стягнення вказаної суми грошових коштів.
За таких обставин, враховуючи, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту та не доведено належними та допустимими доказами обставин звільнення від оподаткування обладнання, що купувалось за Договором №78 від 06.06.2024, суд дійшов висновку відмовити у позові Комунального некомерційного підприємства Заболотівської селищної ради «Заболотівська багатопрофільна лікарня» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Протек Солюшнз Україна» про стягнення 307.476,64 грн.
Судовий збір покладається на позивача у зв'язку з відмовою у позові (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Відмовити у позові.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Спичак