ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.12.2025Справа № 910/16129/25
Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В. В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви
до відповідача 1: Міністерства енергетики України
до відповідача 2: Акціонерного товариства «Українські розподільчі мережі»
про визнання незаконними та скасування рішень, -
16.12.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви шляхом:
- зупинення рішення, що викладено у формі наказу №505 від 09.12.2025 єдиного акціонера Акціонерного товариства «Українські розподільні мережи» - Міністерства енергетики України «Про припинення повноважень членів Наглядової ради Акціонерного товариства «Українські розподільні мережі» в частині припинення повноважень члена наглядової ради Акціонерного товариства «Українські розподільні мережі» - ОСОБА_1 як незалежного члена наглядової ради Акціонерного товариства «Українські розподільні мережі»;
- заборони комісії з відбору членів наглядових рад, утвореній відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1596 від 03.12.2025, здійснювати будь-які дії, пов'язані з проведенням конкурсного відбору кандидатів на посаду члена наглядової ради Акціонерного товариства «Українські розподільні мережі» (в т.ч. прийом документів, оцінювання, затвердження або подання рекомендацій), до остаточного вирішення спору по суті;
- заборони Акціонерному товариству «Українські розподільні мережі» вчиняти дії щодо укладення цивільно-правових договорів із новими членами наглядової ради, реєстрації змін до персонального складу наглядової ради в ЄДР або інших реєстрах, проведення перших засідань нового складу наглядової ради до моменту вирішення спору по суті.
У заяві вказано про те, що ОСОБА_1 має намір звернутись до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства енергетики України та Акціонерного товариства «Українські розподільні мережі» з вимогами про визнання рішення, що викладено у формі наказу № 505 від 09.12.2025р. єдиного акціонера Aкціонерного товариства «Українські розподільні мережі» - Міністерства енергетики України «Про припинення повноважень членів Наглядової ради AT «Українські розподільні мережі» в частині припинення повноважень члена наглядової ради Акціонерного товариства «Українські розподільчі мережі» - ОСОБА_1 як незалежного члена Наглядової ради Акціонерного товариства «Українські розподільчі мережі» - незаконним та скасувати його, визнання рішення Міністерства енергетики України, що викладено у формі наказу № 526 від 15.12.2025р. «Про внесення змін до наказу Міністерства енергетики України від 11 грудня 2025 року № 517 «Про оголошення відбору кандидатів на посади членів Наглядової ради Акціонерного товариства «Українські розподільні мережі» незаконним та скасувати його, поновлення повноважень члена незалежного члена Наглядової ради Акціонерного товариства «Українські розподільні мережі» - ОСОБА_1 та поновлення дії цивільно-правового договору від 18.12.2023р., укладеного між Акціонерним товариствм «Українські розподільні мережі» та ОСОБА_1 . Позов буде подано до суду з метою захисту порушеного права незалежного члена наглядової ради на належне корпоративне управління AT «Українські розподільні мережі», забезпечення прийняття рішень акціонером, в особі Міністерства енергетики, у повній відповідності до вимог законодавства, та відновлення порушених прав в частині припинення повноважень членів наглядової ради та неправомірного формування складу наглядової ради Акціонерного товариства «Українські розподільні мережі».
Означені обставини, на думку заявника, є достатніми підставами для вжиття вказаних вище заходів забезпечення позову.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову суд дійшов висновку щодо її часткового задоволення виходячи з такого.
За приписами ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; виключено; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч.11 ст.137 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1, 3 ст.138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
За змістом ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред'являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 14.08.2023 у справі № 904/1329/23, від 11.07.2023 у справі № 917/322/23, від 28.07.2023 у справі № 911/2797/22.
Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (пункт 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21.
За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.
Обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод »Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.
Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Тим часом, обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
У разі звернення особи до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення, при задоволення якої, не вимагатиме примусового виконання, то має застосуватися та досліджуватися не така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Наразі, зі змісту розглядуваної заяви вбачається, що предметом спору між сторонами є обставини припинення повноваження члена наглядової ради товариства, а позовні вимоги, які має намір заявити ОСОБА_1 є вимогами немайнового характеру.
З огляду на наведене, суд зауважує, що у таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, позаяк позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Подібна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №910/8225/20, від 13.01.2021 у справі від 07.10.2021 у справі №910/2287/21, від 20.01.2025 по справі № 910/8275/24.
Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
При цьому, зокрема, заборона відповідачеві, іншим особам вчиняти певні дії повинна узгоджуватись з предметом позову, тобто, така заборона має стосуватися виключно предмета спору.
Оцінюючи наведене вище, враховуючи правову мету інституту забезпечення позову, численну практику Верховного Суду, позицію Європейського суду з прав людини щодо обов'язку суду забезпечувати ефективний захист прав та законних інтересів осіб, суд дійшов висновку, що достатнім заходом забезпечення позову, намір до подачі якого має заявник є саме заборони Акціонерному товариству «Українські розподільні мережі» вчиняти дії щодо укладення цивільно-правових договорів із новими членами наглядової ради, реєстрації змін до персонального складу наглядової ради в ЄДР або інших реєстрах, проведення перших засідань нового складу наглядової ради до моменту набрання рішення у справі законної сили.
При цьому, означений висновок суду ґрунтується на таких фактичних обставинах.
Змісту заяви та доданих документів вбачається, що наказом №321 від 25.10.2023 Міністерства енергетики України «Про обрання членів наглядової ради Акціонерного товариства «Українські розподільчі мережі» було обрано на строк, що не перевищує строку дії воєнного стану та трьох років після його припинення або скасування персональний склад наглядової ради товариства, до якого включено, в тому числі, ОСОБА_1 як незалежного члена.
18.12.2023 між членом наглядової ради ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Українські розподільчі мережі» було укладено цивільно-правовий договір, предметом якого є надання професійних послуг члена наглядової ради.
09.12.2025 Міністерством енергетики України видано наказ №505 «Про припинення повноважень членів наглядової ради Акціонерного товариства «Українські розподільні мережі», в тому числі і ОСОБА_1 - незалежного члена.
15.12.2025 Міністерством енергетики України, розміщено на сайті «Урядовий портал» оголошення про проведення відбору кандидатів на посаду членів наглядової ради суб'єкта господарювання, а саме: Акціонерне товариство «Українські розподільні мережі», м. Київ у період з 15.12.2025р. до 21.12.2025р.).
17.12.2025 оголошення було також розміщено на сайті Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства.
Кінцевий строк подання документів: до 23 грудня 2025 року до 18:00 (за київським часом). Дата проведення відбору: з 24 грудня по зі грудня 2025 року.
Тобто, виходячи із вказаних обставин полягає, що у разі укладення договорів з новими членами наглядової ради, фактично буде нівельовано можливість поновлення ОСОБА_1 у складі наглядової ради Акціонерного товариства «Українські розподільні мережі», як незалежного члена. Слід детальніше зауважити, що у такому випадку наявність судового рішення ніяким чином не призведе до досягнення мети звернення до суду, оскільки не призведе до ефективного захисту прав та законних інтересів позивача, чим фактично поставить під сумнів реалізацію правозахисної функції держави.
Більш того, у даному випадку вжиті судом заходи забезпечення позову за своєю юридичною природою є тимчасовими на період вирішення спору, з метою запобігання розширенню кола осіб, прав і інтересів яких може стосуватись вирішення спору та зупинення вчинення під час розгляду спору дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а у разі встановлення, за результатами розгляду позову, що підстави для задоволення заявлених вимог відсутні, запроваджена судом заборона не призведе до невиправданих, вкрай негативних наслідків для інших осіб, адже встановивши зазначені обставини, суд може скасувати вжиті ним заходи, в тому числі з власної ініціативи, як то передбачено приписами статті 145 Господарьсокго процесуального кодексу України.
Одночасно, заява в частині вжиття заходів забезпечення позову як зупинення дії рішення про припинення повноважень та зоборони комісії з відбору членів наглядових рад, утвореній відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1596 від 03.12.2025, здійснювати будь-які дії, пов'язані з проведенням конкурсного відбору кандидатів на посаду члена наглядової ради Акціонерного товариства «Українські розподільні мережі» (в т.ч. прийом документів, оцінювання, затвердження або подання рекомендацій), до остаточного вирішення спору по суті, є юридично неспроможною та такою, що не узгоджується із вище викладеними критеріями забезпечення позову.
Зокрема, заявником не враховано, що фактично рішення про припинення повноважень члена наглядової ради є таким, що вичерпало свою дію в момент прийняття та фактично не передбачає виконання у певному часовому проміжку, а отже, зупинення його виконання взагалі ніяким чином не вплине на можливість відновлення прав заявника у разі задоволення позову.
Щодо заборони здійснювати будь-які дії, пов'язані з проведенням конкурсного відбору кандидатів на посаду члена наглядової ради Акціонерного товариства «Українські розподільні мережі» суд вважає за доцільне звернути увагу на приписи ч.12 ст.137 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
Виходячи із системного аналізу наведеної правової норми полягає, що застосування відповідного заходу є прямо забороненим чинним господарським процесуальним законодавством.
В розрізі оцінки доводів розглядуваної заяви, судом враховано, що гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення ("Olujic v. Croatia", № 22330/05 п. 82, рішення від 05.02.2009). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником ("Mala v. Ukraine", № 4436/07, п. 48, рішення від 03.07.2014; "Bogatova v. Ukraine", № 5231/04, п. 13, рішення від 07.10.2010 ).
Правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість ("De Cubber v. Belgium", № 9186/80, п. 24, рішення від 26.10.1984; "Castillo Algar v. Spain", п. 45, рішення від 28.10.1998).
Щодо зустрічного забезпечення слід зауважити, що за частинами 1 та 4 ст. 141 Господарського процесуального кодексу Українисуд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
Слід звернути увагу на те, що ст. 141 Господарського процесуального кодексу України передбачає право господарського суду застосувати зустрічне забезпечення до особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову. Метою зустрічного забезпечення є співмірне вжиття судом заходів, спрямованих на забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову відповідно до ст. 146 ГПК.
Інститут зустрічного забезпечення спрямований на реалізацію таких основних засад господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та пропорційність, адже забезпечення позову певною мірою обтяжує відповідача і у випадку незадоволення вимог позивача зустрічне забезпечення гарантує можливість відшкодувати збитки.
На відміну від забезпечення позову, яке застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача та виконання судового рішення та вживається судом виключно за заявою учасника справи, зустрічне забезпечення має на меті зберегти певний баланс сторін та мінімізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів, і може застосовуватися судом за власною ініціативою. Окрім того, зустрічне забезпечення позову застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Такі висновки сформовані Верховним Судом у постанові від 28.07.2023 у справі № 911/2797/22.
З урахуванням відсутності у суду інформації з приводу можливих збитків відповідачів, зокрема, відповідача 2 та їх розміру зв'язку із вжиттям заходів забезпечення позову, правові підстави для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Водночас суд зауважує, що у випадку існування обґрунтованих ризиків настання для відповідача негативних наслідків від застосування судом забезпечувальних заходів, останній не позбавлений права ініціювати перед судом питання щодо застосування зустрічного забезпечення шляхом подачі до суду відповідного клопотання, яке підлягає розгляду в порядку та протягом строків, встановлених статтею 141 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст.2, 136, 137, 140, 235 Господарського процесуального кодексу України, -
1. Заяву №24/12 від 24.12.2025 ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову - задовольнити частково.
2. Вжити заходи забезпечення позову у справі №910/16129/25 шляхом заборони Акціонерному товариству «Українські розподільні мережі» вчиняти дії щодо укладення цивільно-правових договорів із новими членами наглядової ради, реєстрації змін до персонального складу наглядової ради в ЄДР або інших реєстрах, проведення перших засідань нового складу наглядової ради до вирішення по суті справи та набрання рішенням у справі законної сили.
3. В задоволенні решти заяви відмовити.
Стягувач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Боржник: Акціонерне товариство «Українські розподільні мережі» (04080, м.Київ, вул.Кирилівська, буд.85, ЄДРПОУ 44992605).
Ухвала відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом, набирає законної сили 25.12.20225 та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її підписання.
Суддя Валерій Володимирович Князьков