Рішення від 25.12.2025 по справі 910/3262/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.12.2025Справа № 910/3262/16

За позовом ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 )

до Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш»

(ідентифікаційний код: 13504334)

про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 21 037,21 грн, компенсації за втрату частини заробітної плати у розмірі 9 075,89 грн та моральної шкоди у розмірі 1 000,00 грн

у межах справи № 910/3262/16

За заявою Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь»

(ідентифікаційний код: 25605170)

Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська Сталепаливна Компанія»

(ідентифікаційний код: 39758946)

до Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш»

(ідентифікаційний код: 13504334)

про банкрутство

Суддя Омельченко Л.В.

Без виклику (повідомлення) учасників

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/3262/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (ідентифікаційний код: 13504334).

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (ідентифікаційний код: 13504334) про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 21 037,21 грн, компенсації за втрату частини заробітної плати у розмірі 9 075,89 грн та моральної шкоди у розмірі 1 000,00 грн.

Ухвалою судді Яковенко А.В. від 17.03.2017 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) до Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (ідентифікаційний код: 13504334) про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 21 037,21 грн, компенсації за втрату частини заробітної плати у розмірі 9 075,89 грн та моральної шкоди у розмірі 1 000,00 грн у межах справи № 910/3262/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (ідентифікаційний код: 13504334).

04.04.2017 через відділ діловодства суду від відповідача ПрАТ «Азовзагальмаш» надійшов відзив, в якому останній зазначає, що погоджується з вимогами про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 21 037,21 грн, при цьому в іншій частині позовних вимог просить відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач знаходилась у трудових відносинах з ПрАТ «Азовзагальмаш» з 05.09.2007, що підтверджується копією трудової книжки.

Крім того, вбачається, що з вересня 2014 по червень 2015 була нарахована заробітна плата ОСОБА_1 у розмірі 21 037,21 грн, але не виплачена.

У зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість, яка з урахуванням компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати становить 31 113,10 грн.

Також, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 1 000,00 грн.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивач надала:

- копію трудової книжки ОСОБА_1 , засвідчену належним чином;

- копію розрахункового листа за червень 2015 року із зазначенням невиплаченої заробітної плати за вказані періоди;

- розрахунок компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати.

Так, згідно статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами у сфері державного і договірного регулювання оплати праці, визначено Законом України «Про оплату праці».

Відповідно до ст. 94 КЗпП України, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник, або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. До структури заробітної плати в силу ст. 2 Закону України «Про оплату праці» включаються виплати за виконану роботу, а також гарантії та компенсації за невідпрацьований час.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Як вбачається з розрахункового листа ОСОБА_1 за червень 2015 року заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі становить 21 037,21 грн.

Крім того, судом перевірено розрахунок компенсації ОСОБА_1 за несвоєчасну виплату ПрАТ «Азовзагальмаш» заробітної плати позивачу та визнано його арифметично вірним.

Відповідачем ПрАТ «Азовзагальмаш» доказів виплати ОСОБА_1 заробітної плати за вказані позивачем періоди суду не надано.

Отже, суд вважає, що відповідач не виконав свій обов'язок щодо вчасної та належної виплати заробітної плати позивачу, тому вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 21 037,21 грн та компенсації за втрату частини заробітної плати у розмірі 9 075,89 грн є цілком обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення моральної шкоди необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Також, ст. 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з роз'ясненнями, даними в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст. 237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Так, ОСОБА_1 у своєму позові зазначила, що їй була нанесена моральна шкода, оскільки вона вимушена звернутись до суду з даним позовом.

Однак, звернення до суду з позовом не може підтверджувати те, що позивач зазнала моральних страждань, внаслідок невиплати їй заробітної плати, при цьому інших доказів на підтвердження понесення моральної шкоди позивачем суду не надано.

Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 21 037,21 грн, компенсації за втрату частини заробітної плати у розмірі 9 075,89 грн та моральної шкоди у розмірі 1 000,00 грн підлягає задоволенню лише в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за втрату частини заробітної плати, при цьому в частині стягнення моральної шкоди позов не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження своїх вимог.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Позивач звільнена від сплати судового збору, тому відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у сумі 1 544,00 грн, слід віднести на боржника (відповідача), стягнувши його в дохід державного бюджету України.

Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 115 - 117 Кодексу Законів про працю України та статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (87535, Донецька область, місто Маріуполь, площа Машинобудівельників, 1, ідентифікаційний код: 13504334) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) 21 037,21 грн (двадцять одна тисяча тридцять сім гривень двадцять одна копійка) заборгованості по заробітній платі.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (87535, Донецька область, місто Маріуполь, площа Машинобудівельників, 1, ідентифікаційний код: 13504334) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 9 075,89 грн (дев'ять тисяч сімдесят п'ять гривень вісімдесят дев'ять копійок).

4. В решті вимог позов задоволенню не підлягає.

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (87535, Донецька область, місто Маріуполь, площа Машинобудівельників, 1, ідентифікаційний код: 13504334) в дохід Державного бюджету України 1 544,00 грн (одна тисяча п'ятсот сорок чотири гривні 00 копійок) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом двадцяти днів з дня його проголошення до або через відповідні суди. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 25.12.2025.

Суддя Л.В. Омельченко