номер провадження справи 19/183/25
25.12.2025 Справа № 908/3225/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Давиденко І.В. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/3225/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Конотопський авіаремонтний завод “Авіакон» (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Петлюри Симона, 25, ідентифікаційний код 12602750)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “БІ2СІ Електронікс» (69059, м. Запоріжжя, вул. Олександра Говорухи, 20, ідентифікаційний код 43509985)
про стягнення 6 565,80 грн
До Господарського суду Запорізької області через підсистему “Електронний суд» надійшла позовна заява (вх. № 3543/08-07/25 від 21.10.2025) ТОВ “Конотопський авіаремонтний завод “Авікон» до ТОВ “БІ2СІ Електронікс» про стягнення 6 565,80 грн збитків, завданих внаслідок порушення зобов'язання щодо реєстрації податкової накладної за поставкою в межах договору № 453-21 від 22.04.2021.
Позов обґрунтований приписами ст.ст. 22, 509, 526, ЦК України, п. 187.1 ст. 187, п.п. 201.1, 201.7, 201.10, 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України та мотивований невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 453-21 від 22.04.2021 щодо складання та реєстрації податкової накладної по операції з поставки товару, яка здійснювалася на виконання вказаного договору. Позивач просить стягнути з відповідача збитки в розмірі суми невизнаного ПДВ - 6 565,80 грн., у зв'язку з порушенням порядку виписки (реєстрації) податкової накладної.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2025, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/3225/25 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми в розмірі 6 565,80 грн і справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, дана справа підлягає розгляду у спрощеному позовному провадженні.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.11.2025, після усунення позивачем недоліків, які стали підставою для залишення позову без руху, позовну заяву ТОВ “Конотопський авіаремонтний завод “Авікон» до ТОВ “БІ2СІ Електронікс» про стягнення 6 565,80 грн прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3225/25, присвоєно справі номер провадження 19/183/25, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; запропоновано відповідачу подати до суду не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України, одночасно надіслати позивачу - копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку розгляду справи (з описом вкладення). Суд також зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Ухвала про відкриття провадження у цій справі, у зв'язку з відсутністю у відповідача електронного кабінету у системі “Електронний суд», була надіслана відповідачу на адресу, зазначену позивачем, що співпадає з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданою на запит суду: 69059, м. Запоріжжя, вул. Олександра Говорухи, 20.
Поштове відправлення з ухвалою суду було повернуто до суду без вручення з позначкою відділення зв'язку на конверті “за закінченням терміну зберігання».
Згідно п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Іншої адреси, аніж та, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, відповідач суду не повідомляв.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Як звернув увагу Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 910/16409/15: “свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду».
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто є його власною волею.
Крім того, відповідач порушив приписи ст. 6 ГПК України та не виконав обов'язок щодо реєстрації електронного кабінету у системі “Електронний суд», що забезпечує обмін документами.
Судом встановлено, що в установлений ухвалою суду строк, відзив до суду не надійшов.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Згідно положень ч. 2 ст. 178 ГПК України встановлено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи №908/3225/25 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 25.12.2025.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Конотопськии? авіаремонтний завод “Авіакон» створене шляхом перетворення Державного підприємства “Конотопськии? авіаремонтнии? завод “АВІАКОН», про що внесений запис в Єдинии? державнии? реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 08.07.2022 №1010501450000000031.
22.04.2021 між Державним підприємством “Конотопськии? авіаремонтнии? завод “Авіакон», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю “Конотопськии? авіаремонтнии? завод “Авіакон» (Покупець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “БІ2СІ Електронікс» (Постачальник, відповідач у справі) був укладений договір № 543-21 (надалі - Договір).
За умовами п. 1.1 договору, постачальник (відповідач) зобов'язався передати, а покупець (позивач) - прийняти й оплатити продукцію згідно ДК 021:2015 30230000-0 “Комп'ютерне обладнання (Комп'ютерне обладнання)», вказану у Додатку № 1 до цього договору, надалі - “Продукція», на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до п. 2.1 Договору, кількість, номенклатура Продукції вказується в Додатку 1 до даного Договору, що є невід'ємною частиною Договору.
Строки поставки Продукції складають 15 календарних днів з моменту набрання чинності договору. Постачальник має право здійснити поставку Продукції в інші строки винятково на підставі попередньої згоди Покупця в письмовій формі (п. 3.3 Договору).
Пунктом 4.1. Договору сторони обумовили, що поставка Продукції здійснюється за цінами, які визначені у Додатку № 1 і включають всі податки, збори й інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки Постачальника, пов'язані з поставкою Продукції. Загальна вартість договору визначається загальною вартістю продукції, яка зазначена в Додатку № l та складає 39 394,80 грн, в т. ч. ПДВ - 6 565,80 грн.
Згідно п. 5.2 Договору оплата здійснюється наступним чином:
- 80% ціни договору, яка зазначена у п.4.1 даного договору, сплачується впродовж 30 робочих днів, наступних за днем проходження всього, обумовленого договором, обсягу Продукції вхідного контролю на складі Покупця (підпункт 5.2.1 Договору);
- решта 20% ціни договору, якам зазначена у п. 4.1 даного договору, сплачується впродовж 10 робочих днів, наступних за днем надсилання Постачальником у спосіб, визначений даним договором Покупцю квитанцій про реєстрацію податкових накладних, виписаних за всіма операціями з постачання Продукції за даним договором, але не раніше сплину строку оплати, який зазначений у підпункті 5.2.1 пункту 5.2 даного договору (підпункт 5.2.2 Договору).
За умовами п. 6.9 Договору, передача продукції здійснюється з оформленням видаткової накладної та товарно-транспортної накладної за наявності документу, який засвідчує якість Продукції (паспорту).
Відповідно до п. 11.1 Договору, всі податкові накладні складаються Постачальником і направляються Покупцю виключно в електронному вигляді. Податкові накладні повинні бути зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, незалежно від суми ПДВ в одній податковій накладній.
Згідно із п. 11.2 Договору, всі податкові накладні або розрахунки коригувань до них мають бути зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно чинного законодавства України. Постачальник повинен зазначити у податковій накладній (розрахунку коригування) код товару згідно УКТ ЗЕД (не менше 10 цифр) або код ДКПП при постачанні послуг. У разі постачання товару, ввезеного на митну територію України, Постачальник повинен у податковій накладній (розрахунку коригуванні) одночасно з кодом товару УКТ ЗЕД проставляти позначки про ознаку імпортованого товару. За відсутність факту реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкових накладних, що не дає право Покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту - з Постачальника стягується штраф на користь Покупця, у порядку та розмірах, які передбачені п. 7.5 даного договору, та додатково стягуються збитки у порядку, передбаченому законодавством. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов'язань (у тому числі гарантійних) за даним договором.
Відповідно до п. 11.6 Договору, даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2021 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов'язань (у тому числі гарантійних) за даним договором.
Додатком №1 до Договору сторонами узгоджено, що відповідач зобов'язувався поставити Продукцію позивачу на загальну суму 39 394,80 грн., в т.ч. ПДВ: 6 565,80 грн., а саме:
1) Монітор Dell SE2416H (210-AFZC) - у кількості 1шт;
2) Монітор 27 Philips 275E2FAE/00 - у кількості 1 шт;
3) Комп'ютер COMEL Характеристики: Intel Core i7-9700*3.0-4.7 Ггц*ОЗУ:16 гб*DDR4-2400*HDD: 1000Г,*SSD:240 Гб Графічний адаптер: Intel HD Graphics 630 - у кількості 1 шт;
4) Клавіатура Logitech K120 Ukr (920-002643) - у кількості 3 шт;
5) Мишка Logitech В100 optical USB Mouse (910-003357) - у кількості 3 шт;
6) БФП Canon i-SENSYS MF237w (1418С122) - у кількості 1 шт.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на підставі видаткової накладної №009481 від 22.04.2021 поставив позивачу обумовлену Додатком № 1 Продукцію на суму 32 829,00 грн, крім того ПДВ - 6 565,80 грн, що разом складає 39 394,80 грн.
Позивач, на виконання умов Договору, перерахував відповідачу 39 394,80 грн вартості Продукції, що підтверджується платіжною інструкцією № 3034 від 02.06.2021.
Доказів реєстрації в ЄРПН податкової накладної щодо поставки товару на суму 39 394,80 грн. матеріали справи не містять.
Позивачем на адресу відповідача 14.09.2023 надіслано претензію № 49 від 13.09.2023 з вимогою відшкодувати збитки у розмірі 6 565,80 грн, що виникли внаслідок відсутності реєстрації останнім податкової накладної по поставці товару на суму 39 394,80 грн.
Докази надання відповідь на претензію у матеріалах справи відсутні.
Невиконання відповідачем зобов'язання щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної з операції по поставці Продукції на суму 39 394,80 грн у визначений законом строк і, як наслідок, несплата передбаченого договором штрафу за допущене порушення, стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України).
Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу (поставки).
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (тут і надалі - в редакції до 28.08.2025, чинній на момент спірних правовідносин), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 4 ст. 265 ГК України, сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).
Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Посилаючись на несвоєчасну реєстрацію відповідачем податкової накладної на поставлений 06.05.2021 товар, позивач нарахував та заявив до стягнення 6 565,80 грн штрафу, передбаченого п. 11.2 Договору.
Відповідно п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
За приписами п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).
Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Відповідно до частини 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом частини 2 статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Частиною 1 статті 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом статті 224 ГК України учасник господарських відносин який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Зважаючи на зазначені норми права, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суд повинен встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.
Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21.
У постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, предметом позову у якій було стягнення з Державного бюджету України збитків, завданих протиправною поведінкою ГУ ДПС, яке заблокувало реєстрацію оформленої продавцем податкової накладної, що спричинило необхідність сплати ним на користь покупця штрафних санкцій, Велика Палата Верховного Суду виснувала таке:
« 10.1. Застосовуючи в контексті спірних правовідносин норми статей 22, 1166, 1173 ЦК України, підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17, підпункту 114.3.2. пункту 114.2 статті 114 та пункту 201.10 статті 201 ПК України, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів/послуг, який з 1 січня 2015 року за загальним правилом реалізовується після виконання продавцем у публічно-правових відносинах з державою обов'язку скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну.
10.2. Водночас покупець не є стороною публічно-правових відносин між продавцем і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних. До моменту виникнення права на включення суми ПДВ за операцію з придбання товарів/послуг до складу податкового кредиту взаємодія держави і покупця зводиться лише до можливості покупця подати на продавця скаргу, що в силу пункту 201.10 статті 201 ПК України зумовлює лише обов'язок контролюючого органу провести документальну перевірку продавця, спонукати виконати який покупець не може.
10.3. Оскільки саме від продавця, який має законом визначений обов'язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов'язок), залежить реалізація покупцем означеного вище майнового інтересу, пов'язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.».
Отже, за висновком, наведеним у пункті 10.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, права покупця у випадку порушення продавцем свого обов'язку щодо належної реєстрації податкових накладних зводяться лише до можливості подання скарги, проте ініціювати проведення податкової перевірки контролюючим органом покупець не може.
Як зазначено у постанові Верховного суду від 01.12.2023 у справі № 926/3347/22: “у контексті доказування такої складової цивільного правопорушення як протиправна поведінка заподіювача збитків, відсутність матеріалів податкової перевірки (акта або рішення) відповідного контролюючого органу, не може звільняти продавця від відповідальності за завдані покупцю майнові збитки, а господарський суд у такому випадку має як самостійно оцінити надані докази, зокрема ті, що стосуються реєстрації податкових накладних, так і самостійно здійснити оцінку дій чи бездіяльності продавця, у тому числі щодо порушення ним податкового законодавства».
Згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. У ч. 1 ст. 614 ЦК зазначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 753/7281/15-ц, від 21.02.2021 у справі № 904/982/19, від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, від 21.09.2021 у справі № 910/1895/20, від 18.10.2022 у справі №922/3174/21.
Отже, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем.
Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 07.06.2023 у справі № 916/334/22, згідно якої факт відсутності реєстрації податкових накладних в ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов'язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.
Отже, відсутність реєстрації податкової накладної в ЄРПН, внаслідок чого один контрагент був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов'язання, власне і є протиправною поведінкою іншого контрагента.
Як встановлено Податковим кодексом України (п. 198.6 ст. 198), не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних.
Тобто, у законі міститься пряма вказівка на те, що саме податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Як свідчать матеріали справи, на даний час податкова накладна на суму 39 394,80 грн за здійсненою за видатковою накладною №009481 від 06.05.2021 поставкою в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстрована.
Відповідачем суду не доведено належними і допустимими доказами, в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, вчинення ним відповідних дій щодо реєстрації податкової накладної/розблокуванню, зокрема, подання до контролюючого органу документів та письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, оскарження в адміністративному або судовому порядку зупинення реєстрації податкової накладної, тощо.
Таким чином, відповідач, в порушення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, не зареєстрував податкову накладну за видатковою накладною №009481 від 06.05.2021 за договором № 453-1 від 22.04.2021, у зв'язку з чим позивач був позбавлений права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 6 565,80 грн.
З огляду на викладене, в даному випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
Враховуючи викладене, внаслідок нездійснення відповідачем реєстрації податкової накладної та відповідно порушення податкових і господарських зобов'язань, позивачу завдано збитки на суму 6 565,80 грн.
При цьому судом враховується правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18 та у постанові Верховного Суду України у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17 про те, що належним способом захисту для позивача може бути звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Частинами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивачем доведено обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог частково.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України, визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов'язання щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної з операції по поставці Продукції на суму 39 394,80 грн у визначений законом строк, або звільнення його від такого обов'язку, суду не надав.
На підставі викладеного, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Враховуючи, що позов подано через підсистему “Електронний суд» та приписи ст. 4 Закону України “Про судовий збір», з урахуванням коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача в розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись ст. ст. 11-15, 73-80, 86, 91, 129, 195, 210, 236-238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “БІ2СІ Електронікс» (69059, м. Запоріжжя, вул. Олександра Говорухи, 20, ідентифікаційний код 43509985) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Конотопський авіаремонтний завод “Авіакон» (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Петлюри Симона, 25, ідентифікаційний код 12602750) - 6 565 (шість тисяч п'ятсот шістдесят п'ять) грн 80 коп. збитків, завданих внаслідок порушення зобов'язання щодо реєстрації податкової накладної та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 25.12.2025.
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.