вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
19.12.2025м. ДніпроСправа № 904/4854/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В.
за участю секретаря судового засідання Давидової Є.О.
та представників:
від позивача: Монько Є.М. (в режимі відеоконференції)
від відповідача Дєлов В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Сталеварів, будинок 14; ідентифікаційний код 00130926)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Валеобуд" (51900, Дніпропетровська область, місто Кам'янське, проспект Перемоги, будинок 29, квартира 535; ідентифікаційний код 42591801)
про стягнення штрафних санкцій за договором підряду №430823 від 22.08.2023 у загальному розмірі 670 186,74 грн
І. СУТЬ СПОРУ
1. Стислий виклад позиції позивача
Позивач наполягає, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за договором підряду №430823 від 22.08.2023 шляхом несвоєчасного завершення робіт та несвоєчасного подання актів виконаних робіт. Роботи мали бути завершені до 15.12.2024, проте всі акти КБ-2в та КБ-3, що підписані обома сторонами, датовані 31.12.2024, що свідчить про наявність 16 днів прострочення з боку відповідача, а також окреме порушення строку надання документації на 6 днів. Позивач зазначає, що підписання актів без зауважень стосується лише якості виконаних робіт, але жодним чином не усуває факту прострочення строків, який встановлюється не шляхом огляду, а арифметичним порівнянням дат. У зв'язку із вказаним на підставі пунктів 7.2 та 7.6 договору підряду №430823 від 22.08.2023 позивач нарахував до стягнення з відповідача штрафних санкцій у загальному розмірі 670186,74 грн.
Позивач підкреслює, що він є оператором системи розподілу електроенергії та об'єктом критичної інфраструктури, а затримка робіт негативно вплинула на виконання інвестиційних програм модернізації мереж, посилила ризики аварійних відключень і створила репутаційні та операційні наслідки. Позивач вважає вимогу відповідача про зменшення неустойки безпідставною, оскільки розмір санкцій є договірно погодженим, пропорційним та відповідає компенсаційній природі неустойки, а тому просить суд стягнути заявлену суму в повному обсязі.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач заперечує проти позовних вимог і вважає стягнення неустойки у визначеному розмірі необґрунтованим та непропорційним. На його думку роботи були фактично виконані раніше встановленого строку, а дата 31.12.2024 у КБ-2в і КБ-3 відображає лише день фізичного підписання документації, а не момент завершення робіт. Відповідач вказує, що позивач прийняв роботи без будь-яких зауважень, що, на його переконання, свідчить про відсутність претензій щодо строків, а також звертає увагу, що Позивач не утримав суму штрафних санкцій під час здійснення розрахунків, хоча мав таке право за договором. Крім того, відповідач наголошує, що заявлена неустойка майже у сім разів перевищує його очікуваний прибуток за договором, що робить її економічно руйнівною, несправедливою та такою, що суперечить принципам добросовісності та розумності, а також не відповідає реальним наслідкам порушення, оскільки Позивач не довів наявність прямих збитків. Відповідач, посилаючись на статтю 551 Цивільного кодексу України та судову практику Верховного Суду, просить суд зменшити неустойку на 90%, врахувавши його статус критично важливого підприємства, скрутний фінансовий стан та загальну непропорційність заявлених санкцій.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
28.08.2025 до господарського суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валеобуд" про стягнення штрафних санкцій за договором підряду №430823 від 22.08.2023 у загальному розмірі 670 186, 74 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2025 справу №904/4854/25 передано на розгляд судді Івановій Т.В.
02.09.2025 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 24.09.2025 о 11:00 год.
24.09.2025 до господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання (вх. суду №41753/25 від 24.09.2025) про відкладення судового засідання.
24.09.2025 до господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" від іншого представника відповідача надійшло клопотання (вх. суду №41783/25 від 24.09.2025) про відкладення та поновлення й продовження строку на подачу відзиву до суду.
24.09.2025 у підготовче засідання в режимі відеоконференції з'явився повноважний представник позивача та представник відповідача.
У даному підготовчому судовому засіданні представник відповідача клопотав перед судом про задоволення поданого раніше клопотання (вх. суду №41783/25 від 24.09.2025) про відкладення судового засідання та поновлення строку на подачу відзиву до суду. Представник позивача заперечував проти задоволення даного клопотання, оскільки вважає, що це є затягуванням судового процесу з боку відповідача.
Суд, заслухавши думку представника позивача та позицію представника відповідача, протокольно задовольнив клопотання представника відповідача щодо відкладення підготовчого судового засідання, вирішення інших клопотання представника відповідача на інше судове засідання.
Окрім цього, протокольно зобов'язано сторін подати процесуальні заяви в строк до 29.09.2025 включно.
У вказаному підготовчому засіданні обговорені питання, що стосуються виконання завдань підготовчого засідання, передбачених статтею 182 Господарського процесуального кодексу України.
24.09.2025 ухвалою господарського суду відкласти підготовче засідання у справі на 01.10.2025 о 12:00 год. Призначено клопотання відповідача в частині (вх. суду №41783/25 від 24.09.2025) поновлення строку на подачу відзиву до суду - до розгляду у підготовчому засіданні на 01.10.2025 о 12:00 год. Зобов'язано представника відповідача до 29.09.2025 (включно) подати до господарського суду письмові пояснення щодо неможливості подання відзиву у строк, встановлений судом.
29.09.2025 до господарського суду від адвоката Цаплін Є.К. надійшла заява (вх. суду №42419/25 від 29.09.2025) про припинення участі адвоката у справі, відповідно до якої він повідомив суд між ним та відповідачем у справі був укладений договір про надання правових послуг адвоката. Згодом, на адресу адвоката надійшов письмовий лист від відповідача про відмову від послуг адвоката Цаплін Є.К., у зв'язку із чим договір про надання правових послуг адвоката вважається припиненим з 29.09.2025. З урахуванням викладеного адвокат Цаплін Є.К. просить суд прийняти до відома факт припинення його повноважень як адвоката (представника відповідача) у справі. Вважати його участь у справі припиненою з дати подання цієї заяви. У подальшому судові документи, виклики та повідомлення на адресу адвоката Цаплін Є.К. не направляти.
29.09.2025 до господарського суду від представника відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №42461/25 від 29.09.2025) про поновлення та продовження строків на подання відзиву на позовну заяву, відповідно до якої він просить суд поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "Валеобуд" процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валеобуд" про стягнення штрафних санкцій за договором підряду № 430823 від 22.08.2023 у загальному розмірі 670 186,74 грн, а також продовжити Товариству з обмеженою відповідальністю "Валеобуд" процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (на строк достатній для написання відзиву).
01.10.2025 у підготовче засідання з'явилися повноважні представник позивача (в режимі відеоконференції) та відповідача.
У вказаному підготовчому засіданні суд приступив до виконання завдань підготовчого засідання, передбачених статтею 182 Господарського процесуального кодексу України.
01.10.2025 у підготовчому засіданні господарським судом відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача у поновленні строку на подачу відзиву до суду з огляду на недотримання ним приписів частини 4 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Представником відповідача одночасно із заявою про поновлення строку на подачу відзиву не було подано до суду відзив на позовну заяву, хоча у тексті заяви представника така вимога закону процитована, а отже відмова суду обґрунтована імперативними вимогами процесуального закону.
Продовжуючи виконання завдань підготовчого засідання, передбачених статтею 182 Господарського процесуального кодексу України, судом поставлено питання представникам сторін щодо невирішених судом заяв та клопотань у підготовчому засіданні.
Представником відповідача заявлено усне клопотання про відкладення підготовчого засідання з метою надання додаткових письмових пояснень по справі.
01.10.2025 у підготовчому засіданні господарським судом відмовлено у задоволенні усного клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання з огляду на його необґрунтованість, судом роз'яснено, що відповідач (його представник) не обмежений правом надавати письмові пояснення по справі на будь-якій стадії судового процесу.
В подальшому представником відповідача було знову заявлено усне клопотання про відкладення підготовчого засідання з метою надання додаткових доказів по справі.
Суд за фактом даного клопотання протокольно виніс зауваження представнику відповідача з огляду на те, що вказане клопотання щодо відкладення судового засідання вже було розглянуто і вирішено судом, а повторне заявлення такого клопотання може бути розцінено судом як зловживання процесуальними правами.
У зв'язку із вказаним представником відповідача усно заявлено відвід судді Івановій Тетяні Вікторівні.
Вказану усну заяву про відвід судді представник відповідача обґрунтував упередженим, на його думку, ставленням суду до представника, з огляду на той факт, що судом не поновлено процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву.
З метою вирішення вказаної заяви судом оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні.
01.10.2025 ухвалою господарського суду у задоволенні усної заяви представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Валеобуд" - адвоката Дєлова В.В. - про відвід судді Іванової Т.В., оголошеного в судовому засіданні 01.10.2025, - відмовлено за необґрунтованістю.
За змістом частини 7 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, у разі відкладення підготовчого засідання або оголошення перерви підготовче засідання продовжується зі стадії, на якій засідання було відкладене або у ньому була оголошена перерва.
01.10.2025 ухвалою господарського суду постановлено продовжити підготовче судове засідання у справі 904/4854/25, яке відбудеться 08.10.2025 о 15:00 год.
08.10.2025 до господарського суду від представника відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду №44198/25 від 08.10.2025) з додатками.
Представник відповідача в даному відзиві просив суд:
- поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "Валеобуд" процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валеобуд" про стягнення штрафних санкцій за договором підряду №430823 від 22.08.2023 у загальному розмірі 670 186, 74 грн.
- відмовити в задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про стягнення стягнення штрафних санкцій (пені) в розмірі 670 186, 74 грн з Товариства з обмеженою відповідальністю "Валеобуд".
08.10.2025 у підготовче засідання в режимі відеоконференції з'явився повноважний представник позивача та представник відповідача.
У вказаному підготовчому судовому засіданні представник позивача проінформував суд, що не ознайомлений з відзивом на позовну заяву (вх.суду №44198/25 від 08.10.2025) з додатками.
Судом було встановлено, що представником відповідача було скеровано даний документ до Електронного кабінету позивача 08.10.2025 о 12:31 год.
З огляду на це судом було прийнято рішення щодо відкладення розгляду клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву, викладеному в прохальній частині відзиву на позовну заяву (вх.суду №44198/25 від 08.10.2025), відкладено розгляд питання щодо долучення до матеріалів справи відзиву на позовну заяву (вх.суду №44198/25 від 08.10.2025) з додатками.
Оскільки суд позбавлений можливості вирішити питання, передбачені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, а також з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності.
Суд, заслухавши думку сторін, визначив дату наступного підготовчого судового засідання: 11.11.2025 о 10:30 годині.
08.10.2025 ухвалою господарського суду продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено розгляд клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву, викладеному в прохальній частині відзиву на позовну заяву (вх.суду №44198/25 від 08.10.2025) та відкладено розгляд питання щодо долучення до матеріалів справи відзиву на позовну заяву (вх.суду №44198/25 від 08.10.2025) з додатками - до розгляду у підготовчому засіданні на 11.11.2025 о 10:30 год.
15.10.2025 до господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання (вх. суду №45359/25 від 15.10.2025) про зменшення неустойки.
10.11.2025 до господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" представника позивача надійшли заперечення (вх. суду №49253/25 від 10.11.2025) на клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки.
11.11.2025 у підготовче засідання в режимі відеоконференції з'явився повноважний представник позивача та в зал судового засідання - представник відповідача.
У вказаному підготовчому судовому засіданні представник відповідача просив суд задовольнити клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву, викладеному в прохальній частині відзиву на позовну заяву (вх.суду №44198/25 від 08.10.2025) та долучити до матеріалів справи відзив на позовну заяву (вх.суду №44198/25 від 08.10.2025) з додатками.
Представник позивача заперечував щодо задоволення вказаних клопотань відповідача, оскільки, на суб'єктивну думку представника позивача відпустка директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Валеобуд" не є поважною причиною для пропущення відповідачем строку на подання відзиву на позовну заяву до суду.
Суд, заслухавши думки сторін, прийшов до висновку про задоволення клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву, викладеному в прохальній частині відзиву на позовну заяву (вх.суду №44198/25 від 08.10.2025), та долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву (вх.суду №44198/25 від 08.10.2025) з додатками.
Представник позивача просив суд відкласти дане підготовче судове засідання у зв'язку із необхідністю подати до суду відповідь на відзив на позовну заяву. Представник відповідача не заперечував проти задоволення усного клопотання представника позивача.
Суд протокольно задовольнив клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання, з метою надання додаткового часу та можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності.
11.11.2025 ухвалою господарського суду відкладено підготовче засідання у справі на 20.11.2025 о 12:30 год. Відкладено розгляд питання щодо долучення до матеріалів справи клопотання представника відповідача (вх. суду №45359/25 від 15.10.2025) про зменшення неустойки та відкладено розгляд питання щодо долучення до матеріалів справи заперечення представника позивача (вх. суду №49253/25 від 10.11.2025) на клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки до розгляду у підготовчому засіданні на 20.11.2025 о 12:30 год.
12.11.2025 до господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду №49827/25 від 12.11.2025) з додатками.
20.11.2025 у підготовче засідання в режимі відеоконференції з'явився повноважний представник позивача. Повноважний представник відповідача у вказане підготовче засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлялися належним чином, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.
20.11.2025 ухвалою господарського суду закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 11.12.2025 о 12:00 год. Попереджено учасників справи про те, що відповідно до пункту 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
11.12.2025 у судове засідання з'явилися повноважні представники позивача (в режимі відеоконференції) та відповідача.
11.12.2025 ухвалою господарського суду постановлено завершити розгляд справи №904/4854/25 по суті та оголосити перехід до стадії ухвалення судового рішення. Повідомлено учасників справи про те, що ухвалення та проголошення судового рішення у справі №904/4854/25 призначено на 19.12.2025 о 12:30 год.
19.12.2025 у судове засідання з'явилися повноважні представники позивача (в режимі відеоконференції) та відповідача.
19.12.2025 у судовому засіданні за наслідками розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Спір у даній справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду №430823 від 22.08.2023, а саме щодо своєчасного завершення будівельно-монтажних робіт та своєчасного надання первинної виконавчої документації. Позивач, керуючись пунктами 7.2 та 7.6 договору, нарахував до стягнення з відповідача штрафних санкцій у загальному розмірі 670 186,74 грн, з яких: 623 429,53 грн - пеня за прострочення строку виконання робіт, 46 757,21 грн - пеня за несвоєчасне надання актів КБ-2в та КБ-3.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:
(1) Факт укладення договору підряду та його умови.
(2) Факт виконання позивачем своїх договірних зобов'язань.
(3) Факт несвоєчасного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.
(4) Правомірність нарахування позивачем штрафних санкцій за договором підряду.
1. Укладення договору підряду та його умови.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.08.2023 між Публічним акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" (організаційно-правову форму якого у подальшому було змінено на Акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго"), як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Валеобуд", як підрядником, укладено договір підряду №430823 (далі - договір підряду; а.с. 6-13), відповідно до умов якого підрядник зобов'язався на свій ризик виконати та здати замовнику в установлений договором строк закінчені роботи, зазначені в пункті 1.2 договору підряду, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи (далі - роботи).
Предметом цього договору є роботи з реконструкції ПЛ-0,4 кВ ТП-258 із заміною неізольованого проводу на СІП з реконструкцією ТП-258 за адресою: вулиця Ігоря Сікорського, 267 в місті Запоріжжя (надалі - об'єкт/роботи), (шифр проекту 0.258.2023.08.00). Власником результату виконаних робіт (об'єкта) є замовник. Код згідно з національним класифікатором України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" - 45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт (пункт 1.2 договору підряду).
Ціна цього договору без ПДВ становить 7 023 223,90 грн, крім того ПДВ в розмірі 1 404 644,78 грн. Загальна ціна договору з ПДВ 8 427 868,68 грн (пункт 3.1. договору підряду).
Загальна ціна цього договору є твердою і визначається згідно з проектно-кошторисною документацією у договірній ціні, яка є додатком №1 до цього договору. Ціна договору може бути зменшена за взаємною письмовою згодою сторін (пункт 3.2 договору підряду).
За умовами пункту 3.3. договору підряду джерелом фінансування робіт є кошти Замовника.
Якщо в процесі виконання робіт виникнуть обґрунтовані підстави для зміни технічних рішень, які можуть призвести до зміни обсягів та відповідно - загальної ціни договору, в такому випадку коригування загальної ціни цього договору допускається лише за умови двосторонньої згоди сторін шляхом укладення додаткової угоди до договору, що не суперечить Закону України "Про публічні закупівлі" (пункт 3.4 договору підряду).
Строк початку виконання робіт - дата укладення цього договору. Строк (термін) виконання робіт, узгоджується замовником та підрядником в графіку виконання робіт, який є додатком №2 до цього договору і його невід'ємною частиною. Строк (термін) закінчення робіт (завершення будівництва) - 20.12.2023 (пункт 5.1 договору підряду).
Підрядник зобов'язується постійно інформувати замовника про хід виконання робіт, результати здійснення контролю за якістю робіт (пункт 5.15 договору підряду).
Після закінчення виконання робіт (етапів) підрядник зобов'язаний не пізніше 2-х робочих днів письмово повідомити замовника про готовність до здачі робіт (етапів) (пункт 5.19 договору підряду).
За умовами пункту 5.20 договору підряду здавання-приймання виконаних робіт (етапів) здійснюється спільно уповноваженими представниками сторін після виконання робіт (етапів) за актами приймання виконаних будівельних робіт, складеними за формою КБ-2в та довідкою КБ-3. При готовності певного закінченого обсягу робіт, підрядник надає замовнику на цей обсяг акти приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3), не пізніше 25 числа поточного місяця. Якщо до наданих актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3) у замовника виникають зауваження та підрядник не встигає виконати коригування форм відповідно зауваженням до 25 числа поточного місяця, ці обсяги виконаних будівельних робіт підлягають перенесенню до актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3) наступного місяця. Прийняті без зауважень акти приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) і довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3) Сторони підписують до кінця звітного місяця.
При надані замовнику актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) підрядник вказує фактичні обсяги виконаних робіт, використаних матеріалів, машин та механізмів.
При оформленні актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) на демонтажні роботи, підрядник надає акт здачі-приймання на склад замовника матеріалів та устаткування від демонтажу, оформлений відповідно до пункту 5.7 цього договору.
За умовами підпункту 6.3.6 пункту 6 договору підряду, підрядник, зокрема, зобов'язаний складати та надавати замовнику підписані зі свого боку Акти здавання приймання виконаних будівельних робіт (форми №КБ-2в) та Довідки КБ-3 у строки, встановлені пунктом 5.20 договору підряду.
Відповідно до пункту 7.1 договору підряду за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством та цим договором.
За порушення строків (термінів) виконання робіт (етапів) з підрядника стягується пеня у розмірі 0,5% вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості (пункт 7.2 договору підряду).
У випадку порушення підрядником строку надання актів КБ-2в та довідок КБ-3, визначеного у пункті 5.20 цього договору, підрядник сплачує неустойку у розмірі 0,1% від вартості звітного етапу робіт, за яким допущено прострочення у наданні документів, за кожен день прострочення (пункт 7.6 договору підряду).
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками Сторін та діє до 19.01.2024 (пункт 10.1 договору підряду).
У разі розірвання договору у випадках, вказаних пп. 6.2.1, 6.2.7, 6.2.8 договір вважається розірваним з дати, вказаної в повідомленні про розірвання цього договору. При цьому факт розірвання цього договору не звільняє від відповідальності за порушення зобов'язання (пункт 10.1 договору у редакції додаткової угоди №1 від 20.12.2023).
До вказаного договору сторонами підписано також додатки: №1 договірна ціна (а.с. 12 на звороті); № 2 календарний графік виконання робіт (а.с. 13); №3 перелік виконавчої документації (а.с. 13 на звороті).
Сторони додатковими угодами №1 від 20.12.2023, №2 від 27.03.2024, №3 від 20.06.2024 та №5 від 02.12.2024 (а.с. 14-19) неодноразово погоджували зміни до пункту 5.1 договору підряду щодо строку (терміну) закінчення робіт (завершення будівництва), остаточно визначивши строк (термін) закінчення робіт (завершення будівництва) - 15.12.2024.
Додатковою угодою №4 від 02.07.2024 (а.с. 17) сторони погодили змінити положення договору, виклавши його наступні пункти в такій редакції: "3.1. Ціна цього договору без ПДВ становить 6 877 130,56 грн., крім того ПДВ в розмірі 1 375 426,11 грн. Загальна ціна договору з ПДВ 8 252 556,67 грн.". Таким чином ціна договору була змінена в бік зменшення.
Судом встановлено, що у вказаному договорі підряду та додаткових угодах до нього сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним даного договору підряду чи визнання його неукладеним в певній частині, а також визнання недійсним додаткових угод до договору підряду чи визнання неукладеними вказаних додаткових угод до договору підряду в певній частині. Також відсутні докази про розірвання такого договору та додаткових угод до нього.
2. Виконання позивачем своїх договірних зобов'язань, щодо прийняття робіт.
Позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання за договором підряду №430823 від 22.08.2023, забезпечивши своєчасне приймання виконаних робіт та підписання актів форми КБ-2в і довідок КБ-3, поданих відповідачем.
Матеріали справи свідчать, що позивач здійснив усі передбачені договором дії, необхідні для належного оформлення результатів виконання робіт, не перешкоджав їх здійсненню та не ухилявся від приймання. Акти приймання виконаних робіт та довідки про їх вартість були підписані уповноваженими представниками позивача без зауважень щодо якості чи обсягу робіт, що підтверджує належне виконання позивачем свого обов'язку щодо прийняття результату робіт. Доказів протилежного відповідачем не подано, так само як і доказів неналежного виконання позивачем будь-яких обов'язків, необхідних для здійснення розрахунків або завершення процедури приймання виконаних робіт.
Також представники сторін визнали в судовому засіданні та не оспорювали того факту, що позивач здійснив із відповідачем повний розрахунок з оплати виконаних та прийнятих за договором робіт.
3. Несвоєчасне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.
Додатковою угодою №5 від 02.12.2024 до договору підряду №430823 (а.с. 18- 19) сторони визначили кінцевий строк завершення робіт - 15.12.2024.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з актів приймання виконаних робіт форми КБ-2в №1, №2, №2-1, №3, №4, №4-1, №5, №5-1, №6 та №6-1 (а.с. 20- 35), усі зазначені акти були підписані сторонами 31.12.2024. Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (акт форми КБ-3) також підписана сторонами 31.12.2024.
Таким чином, фактичне завершення та оформлення результатів робіт відбулося після спливу встановленого договором строку.
Відповідно до частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України та умов договору підряду, датою завершення робіт є дата підписання актів КБ-2в. Водночас відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували більш ранню готовність робіт або направлення позивачу відповідного письмового повідомлення про готовність до здачі робіт у порядку, передбаченому пунктом 5.19 договору підряду. Матеріали справи таких доказів не містять.
Крім того, з наданих до суду документів вбачається, що відповідач також порушив строк подання документації, визначеної пунктом 5.20 договору підряду.
З огляду на викладене, відповідачем порушено умови пунктів 5.1 (у редакції додаткової угоди №5), 5.19 та 5.20 договору підряду, оскільки передання результатів робіт, їх оформлення актами КБ-2в та КБ-3, а також подання виконавчої документації здійснено з порушенням встановлених договором строків.
4. Правомірність нарахування позивачем штрафних санкцій за договором підряду.
Відповідно до пункту 7.1 договору підряду за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством та цим договором.
За умовами пункту 7.2 договору підряду, за порушення строків (термінів) виконання робіт (етапів) з підрядника стягується пеня у розмірі 0,5% вартості робіт з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Згідно із пунктом 7.6 договору підряду у випадку порушення підрядником строку надання актів КБ-2в та довідок КБ-3, визначеного у пункті 5.20 цього договору, підрядник сплачує неустойку у розмірі 0,1% від вартості звітного етапу робіт, за яким допущено прострочення у наданні документів, за кожен день.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойка (штраф, пеня) є грошовою сумою, що сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно зі статтею 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки встановлюється договором або законом.
Таким чином, нарахування позивачем штрафних санкцій здійснено на підставі пунктів 7.2 та 7.6 договору підряду з урахуванням положень статей 549- 551 Цивільного кодексу України, у зв'язку з фактичним порушенням строків виконання робіт та строків подання виконавчої документації.
Відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку, позивач заявив до стягнення з відповідача на свою користь: 623 429,53 грн - пені за прострочення виконання робіт (порушення, на його думку, становило 16 днів) та 46 757,21 грн - пені за порушення строку надання актів (прострочення за твердженням позивача становить 6 днів).
ІV. МОТИВИ СУДУ
1. Норми права, які застосував суд. Позиції Верховного Суду щодо застосування норм права, які підлягають врахуванню.
За змістом статті 11 Цивільного України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 Цивільного кодексу України).
За змістом статей 549, 551 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 837 Цивільного України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (частина 1 статті 846 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. За загальним правилом, фактом підтвердження господарської операції є первинні документи (наприклад, акти надання послуг, виконаних робіт тощо).
У свою чергу, документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Наявність належно оформлених первинних документів є обов'язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарською операцією є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.
Отже, основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Отже, сторони не позбавлені можливості доводити реальність господарської операції іншими документами, у випадку, якщо погоджені первинні документи відсутні.
До документів, що підтверджують виконання робіт за договором підряду, окрім актів, також належать: журнали виконання робіт, акти на приховані та конструкції, паспорти, сертифікати, акти на випробування устаткування, журнали авторського нагляду, матеріали перевірок, складання яких передбачено умовами вищевказаних договорів (пункт 3 Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005).
Згідно із частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Рішенням Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми, як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 звернула увагу на те, що господарські санкції, які встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
2. Оцінка судом доказів та позицій сторін.
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів, на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.08.2023 між Публічним акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" (організаційно-правову форму якого у подальшому було змінено на Акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго"), як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Валеобуд", як підрядником, укладено договір підряду №430823 (а.с. 6-13).
За умовами пункту 5.1 договору підряду в редакції додаткової угоди №5 від 02.12.2024 (а.с. 18- 19) сторони визначили кінцевий строк завершення робіт - 15.12.2024.
Підрядник зобов'язується постійно інформувати замовника про хід виконання робіт, результати здійснення контролю за якістю робіт (пункт 5.15 договору підряду).
Після закінчення виконання робіт (етапів) підрядник зобов'язаний не пізніше 2-х робочих днів письмово повідомити замовника про готовність до здачі робіт (етапів) (пункт 5.19 договору підряду).
За умовами пункту 5.20 договору підряду здавання-приймання виконаних робіт (етапів) здійснюється спільно уповноваженими представниками сторін після виконання робіт (етапів) за актами приймання виконаних будівельних робіт, складеними за формою КБ-2в та довідкою КБ-3. При готовності певного закінченого обсягу робіт, підрядник надає замовнику на цей обсяг акти приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3), не пізніше 25 числа поточного місяця. Якщо до наданих актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3) у замовника виникають зауваження та підрядник не встигає виконати коригування форм відповідно зауваженням до 25 числа поточного місяця, ці обсяги виконаних будівельних робіт підлягають перенесенню до актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3) наступного місяця. Прийняті без зауважень акти приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) і довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3) Сторони підписують до кінця звітного місяця.
При надані замовнику актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) підрядник вказує фактичні обсяги виконаних робіт, використаних матеріалів, машин та механізмів.
При оформленні актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) на демонтажні роботи, підрядник надає акт здачі-приймання на склад замовника матеріалів та устаткування від демонтажу, оформлений відповідно до пункту 5.7 цього договору.
За умовами підпункту 6.3.6 пункту 6 договору підряду, підрядник, зокрема, зобов'язаний складати та надавати замовнику підписані зі свого боку Акти здавання приймання виконаних будівельних робіт (форми №КБ-2в) та Довідки КБ-3 у строки, встановлені пунктом 5.20 договору підряду.
Відповідно до пункту 7.1 договору підряду за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством та цим договором.
За порушення строків (термінів) виконання робіт (етапів) з підрядника стягується пеня у розмірі 0,5% вартості робіт з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості (пункт 7.2 договору підряду).
У випадку порушення підрядником строку надання актів КБ-2в та довідок КБ-3, визначеного у пункті 5.20 цього договору, підрядник сплачує неустойку у розмірі 0,1% від вартості звітного етапу робіт, за яким допущено прострочення у наданні документів, за кожен день прострочення (пункт 7.6 договору підряду).
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з актів приймання виконаних робіт форми КБ-2в №1, №2, №2-1, №3, №4, №4-1, №5, №5-1, №6 та №6-1 (а.с. 20- 35), усі зазначені акти були підписані сторонами 31.12.2024. Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (акт форми КБ-3) також підписана сторонами 31.12.2024. Таким чином, фактичне завершення та оформлення результатів робіт відбулося після спливу встановленого договором строку.
Відповідно до частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України та умов договору підряду, датою завершення робіт є дата підписання актів КБ-2в. Водночас відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували більш ранню готовність робіт або направлення позивачу відповідного письмового повідомлення про готовність до здачі робіт у порядку, передбаченому пунктом 5.19 договору підряду. Матеріали справи таких доказів не містять.
Крім того, з наданих до суду документів вбачається, що відповідач також порушив строк подання документації, визначеної пунктом 5.20 договору підряду.
З огляду на викладене, відповідачем порушено умови пунктів 5.1 (у редакції додаткової угоди №5), 5.19 та 5.20 договору підряду, оскільки передання результатів робіт, їх оформлення актами КБ-2в та КБ-3, а також подання виконавчої документації здійснено з порушенням встановлених договором строків.
У зв'язку із вказаними обставинами позивач направив відповідачу претензію за №008.1-32/549 від 05.08.2025 (а.с. 37) на суму 623 429,53 грн про сплату пені на підставі пункту 7.2 договору підряду, та на суму 46 757,21 грн про сплату пені на підставі пункту 7.6 договору підряду.
Відповідач у відповіді на претензію (а.с. 38) повідомив, що позивач був проінформований, що роботи за договором №430823 від 22.08.2023 були виконані вчасно відповідно до додаткової угоди №5 від 02.12.2024, акти направлені на перевірку, що підтверджується постійними перемовинами та переписками. Відповідно до пункту 7.7 договору сторони погодились, що у випадку неналежного виконання договірних зобов'язань підрядником, замовник в односторонньому порядку вираховує (утримує) суму штрафних санкцій/збитків, що підлягають сплаті підрядником згідно умов договору, із сум належних до оплати підряднику за виконані ним роботи, що не було зроблено замовником під час підписання угоди про здійснення розрахунків за договором №430823 від 31.12.2024. Крім того, остаточні акти приймання-передачі робіт підписані замовником без зауважень та будь-яких заперечень щодо строків або якості робіт, попри наявність окремих усних дискусій щодо завершення етапів.
Між тим, на підставі пунктів 7.2 та 7.6 договору підряду з урахуванням положень статей 549- 551 Цивільного кодексу України, у зв'язку з фактичним порушенням строків виконання робіт та строків подання виконавчої документації, позивач нарахував до стягнення 623 429,53 грн - пені на підставі пункту 7.2 договору підряду, та 46 757,21 грн - пені на підставі пункту 7.6 договору підряду.
Наведені обставини стали причиною звернення позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Суд зазначає, що доказів закінчення робіт (завершення будівництва) у строк до 15.12.2024, як того передбачає договір та додатки до нього, відповідач не надав.
Відповідач стверджує, що обумовлені договором роботи він виконав у повному обсязі в строк до 15.12.2024 та відповідні акти передав позивачеві для підписання. Натомість позивач свої зобов'язання з прийняття виконаних відповідачем робіт за договором виконав із затримкою, акти виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідку про вартість виконаних робіт форми КБ-3 підписав тільки 31.12.2024.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. За загальним правилом, фактом підтвердження господарської операції є первинні документи (наприклад, акти надання послуг, виконаних робіт тощо).
У свою чергу, документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Наявність належно оформлених первинних документів є обов'язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарською операцією є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.
Отже, основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Отже, сторони не позбавлені можливості доводити реальність господарської операції іншими документами, у випадку, якщо погоджені первинні документи відсутні.
До документів, що підтверджують виконання робіт за договором підряду, окрім актів, також належать: журнали виконання робіт, акти на приховані та конструкції, паспорти, сертифікати, акти на випробування устаткування, журнали авторського нагляду, матеріали перевірок, складання яких передбачено умовами вищевказаних договорів (пункт 3 Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005).
Згідно із частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Доводи відповідача стосовно передачі позивачеві актів прийому-передачі у строк до 15.12.2024 суд відхиляє, оскільки ці обставини жодним доказом не підтверджені, хоча, наприклад, подаючи акти на підписання позивачеві, відповідач міг в актах проставити свою дату їх підписання.
Як встановлено судом, позивач, посилаючись на пункт 7.2 договору підряду, нарахував до стягнення з відповідача 623 429,53 грн пені за період з 16.12.2024 по 31.12.2024 та 46 757,21 грн пені на підставі пункту 7.6 договору підряду, за період з 26.12.2024 по 31.12.2024.
При цьому господарський суд зазначає, що позивач помилково включив до періоду нарахування день підписання акту прийому-передачі, що не відповідає висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постановах від 13.06.2018 у справі №922/1008/16, від 10.04.2019 у справі №910/13064/17, від 27.05.2019 у справі №910/20107/17, від 25.02.2020 у справі №910/2615/18, від 11.11.2021 у справі №922/449/21, від 21.12.2021 у справі №910/15364/20, від 08.11.2022 у справі №910/21124/20.
Господарський суд, здійснивши власний перерахунок штрафних санкцій, заявлених позивачем, за вірним періодом за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон" (https://ips.ligazakon.net/calculator/ff) дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають:
- 584 465,19 грн - пені за прострочення строку виконання робіт (пункт 7.2 договору) , за період прострочення з 16.12.2024 по 30.12.2024;
- 38 964,35 грн - пені за несвоєчасне надання актів КБ-2в та КБ-3 (пункт 7.6 договору) за період прострочення з 26.12.2024 по 30.12.2024.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Як вказано вище, представник відповідача звернувся до господарського суду з відповідним клопотанням (вх. суду №45359/25 від 15.10.2025), відповідно до якого просив розглянути питання щодо зменшення суми штрафних санкцій на 90%.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи тощо.
В чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора, у випадку порушення зобов'язання, шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки в першу чергу є захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків, як суб'єкта господарської діяльності.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Суд виходить з того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов'язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав та інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об'єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.
Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов'язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми, як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 звернула увагу на те, що господарські санкції, які встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Згідно із частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наведені обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.
Надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін та керуючись загальними засадами цивільного законодавства, визначеними статтею 3 Цивільного кодексу України, а саме: принципами справедливості, добросовісності та розумності, суд бере до уваги, що відповідач є підприємством критичної інфраструктури та виконав свої зобов'язання перед позивачем у повному обсязі, хоча й із простроченням на 15 днів. При цьому суд врахував, що загальний строк виконання робіт за договором становив понад 1 рік. Матеріали справи не містять доказів погіршення фінансового стану відповідача, ускладнення його господарської діяльності чи завдання позивачеві збитків саме внаслідок порушення строків виконання робіт. Крім того, відсутні докази наявності прямого умислу відповідача на порушення зобов'язання. Суд також враховує, що пеня та штраф не є основною сумою боргу, а тому зменшення їх розміру не спричиняє для позивача істотних негативних фінансових наслідків.
Враховуючи доводи відповідача щодо непропорційності розміру заявленої до стягнення неустойки, фінансовий стан підприємства, а також принципи справедливості, розумності та співмірності відповідальності порушенню, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, зменшивши її суму на 46,24%, що забезпечує розумний баланс інтересів сторін та відповідає компенсаційній природі господарсько-правової відповідальності.
З огляду на наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Із відповідача на користь позивача підлягають стягненню 335 093,37 грн - штрафних санкцій за договором підряду №430823 від 22.08.2023. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
V. Висновки Суду
Суди зобов'язані належно мотивувати свої рішення, забезпечуючи право учасників справи на справедливий судовий розгляд та можливість здійснення контролю за здійсненням правосуддя. При цьому суд не повинен надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін, а має викласти мотиви рішення в обсязі, необхідному для розуміння правової позиції суду у межах встановлених обставин та характеру спору.
Позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України.
На підставі всебічного, повного та об'єктивного дослідження матеріалів справи господарський суд встановив факт порушення відповідачем умов договору підряду №430823 від 22.08.2023, в частині строків виконання робіт та строків надання актів КБ-2 і довідок КБ-3, визначених пунктом 5.20 договору підряду. Вказане не спростовано відповідачем належними доказами. Таким чином, нарахування позивачем штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу є правомірним та відповідає умовам договору і положенням статей 530, 549- 552 Цивільного кодексу України.
Разом з тим, суд врахував доводи відповідача щодо непропорційності розміру заявленої до стягнення неустойки, фінансовий стан підприємства, а також принципи справедливості, розумності та співмірності відповідальності порушенню. З огляду на це суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, зменшивши її суму на 46,24%, що забезпечує розумний баланс інтересів сторін та відповідає компенсаційній природі господарсько-правової відповідальності.
З урахуванням наведеного, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 335 093,37? грн - штрафних санкцій за договором підряду №430823 від 22.08.2023, що є справедливим, пропорційним та таким, що відповідає встановленим у справі доказам та вимогам закону.
VІ. Судові витрати
Здійснюючи розподіл судових витрат господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, за приписами частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З огляду на те, що спір у даній справі виник в зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором, а часткове задоволення позовних вимог обумовлене зменшенням, за клопотанням відповідача, неустойки, а не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, в даному випадку є підстави для покладення судових витрат на відповідача в повному обсязі.
Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 року у справі № 902/339/16, від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17, від 05.04.2018 року у справі № 917/1006/16.
За таких обставин з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 8042,24 грн витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валеобуд" про стягнення штрафних санкцій за договором підряду №430823 від 22.08.2023 у загальному розмірі 670 186, 74 грн - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Валеобуд" (51900, Дніпропетровська область, місто Кам'янське, проспект Перемоги, будинок 29, квартира 535; ідентифікаційний код 42591801) на користь Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Сталеварів, будинок 14; ідентифікаційний код 00130926) 335093,37 грн (триста тридцять п'ять тисяч дев'яносто три гривні тридцять сім копійок) - штрафних санкцій за договором підряду №430823 від 22.08.2023 та 8 042,24 грн (вісім тисяч сорок дві гривні двадцять чотири копійки) - судових витрат по сплаті судового збору.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 25.12.2025
Суддя Т.В. Іванова